Постанова від 08.07.2025 по справі 140/7732/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/7732/24 пров. № А/857/34159/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Волдінер Ф.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс» (далі ТОВ «Мустанг Транс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00109230902 від 02.05.2024.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 18.03.2024 № 1064-п було проведено фактичну перевірку ТОВ «Мустанг Транс», що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 14, м. Устилуг, Володимирський р-н, Волинська область. Вказує, що за результатами перевірки посадовими особами відповідача було складено акт фактичної перевірки № 03/7415/09-02/37236434 від 29.03.2024, яким встановлено порушення п.п. 231.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі ПК України). Зауважує, що на підставі вказаного акту фактичної перевірки, ГУ ДПС у Волинській області 02.05.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення № 00109230902, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 1 000 000,00 грн у зв`язку із відсутністю з вини платника податку реєстрації акцизного складу. Не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням та зазначає, що виявлені порушення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства. Вказує, що при здійсненні перевірки не аналізувались документи первинного бухгалтерського обліку, висновки акту перевірки побудовані виключно на відомостях про придбання пального, які отримані контролюючим органому з Єдиного реєстру акцизних накладних.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно даних Єдиного реєстру акцизних накладних (ЄРАН) за 2023 рік (додаток 1 до акту перевірки) позивачем було отримано 1 041 704,53 літрів пального, з урахуванням коригувань, без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) та не зареєстровано акцизний склад в системі електронного адміністрування пального та спирту етилового. Таким чином, позивачем отримано пальне об`ємом понад 1000 куб.м. (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) протягом календарного року. Позивач не надав жодних доказів у спростування висновків контролюючого органу. Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Враховуючи, що загальний обсяг придбаного позивачем палива перевищує обсяг 1000 куб.м., позивач був зобов`язаний зареєструвати у визначеному порядку акцизний склад. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення рішення від 02.05.2024 № 00109230902 прийнято обґрунтовано, підстави для його скасування відсутні.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що при здійсненні перевірки відповідачем не аналізувались документи первинного бухгалтерського обліку, а висновки акту перевірки побудовані виключно на відомостях про придбання пального, які отримані контролюючим органом з Єдиного реєстру акцизних накладних. Вказує, що судом першої інстанції проігноровано те, що до перевірки надано позовну заяву ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» до ТОВ «Мустанг Транс» про стягнення 2577050,86 грн., з них: 2 001 000 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки нафтопродуктів № 3101-1 від 31.01.2022, 75045,73 грн збитків, завданих інфляцією, 28470,50 грн процентів річних, 472 534,63 грн пені та ухвалу Господарського суду Волинської області від 02.08.2022 у справі № 903/811/23 про відкриття провадження. Звертає увагу на те, що до відомостей по поставці пального вказаних в Реєстрі акцизних накладних за 2023 рік по придбанню пального ТОВ «Мустанг Транс» на адресі місця зберігання (додаток до акту перевірки від 28.03.2024) входять відомості по виписаних ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» акцизних накладних № 187 від 07.02.2023 на 25325 літрів пального, №211 від 10.02.2023 на 22292 літрів пального, загальна кількість - 47617 літрів, які є предметом оскарження у судовій справі № 903/811/23. Зауважує, що до заперечення на акт перевірки та до матеріалів позовної заяви додано копію рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.2024 у справі № 903/811/23, яким відмовлено в позові ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» до ТОВ «Мустанг Транс» про стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки нафтопродуктів №3101-1 від 31.01.2023 на суму 2 557 050,86 грн., чим, зокрема, підтверджено обставини відсутності поставки в 2023 році пального в адресу місця зберігання ТОВ «Мустанг Транс» в кількості 47617 літрів.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. Вказує, що пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України визначено, що відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 грн.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких вказано, що постановою Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 903/811/23 касаційну скаргу ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.2024, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 903/811/23 без змін.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, додаткових пояснень представника позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального господарської одиниці місця зберігання пального, що розташоване за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 32, м. Устилуг, Володимирський р-н, Волинська обл та належить суб`єкту господарювання ТОВ «Мустанг Транс».

Результати вказаної фактичної перевірки оформлено актом від 29.03.2024 № 03/7415/09-02/37236434, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 231.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: «платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади в системі, електронного адміністрування пального та спирту етилового. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів, лічильників, рівнемірів лічильників та резервуарів без реєстрації акцизного складу».

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024, яким до ТОВ «Мустанг Транс» застосовано штрафні санкції у сумі 1 000 000 грн у зв`язку із відсутністю з вини платника податку реєстрації акцизного складу.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків/особи (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Як слідує зі змісту наказу від 18.03.2024 № 1064-п, проведення фактичної перевірки ТзОВ «Мустанг Транс» призначено з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. При цьому правовою підставою для призначення перевірки у наказі вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Згідно з підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані, зокрема, зареєструвати усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до пункту 128-1.2 статті 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 грн.

З наведеного слідує, що обов`язок з реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП) має платник податку - розпорядник акцизного складу. Невиконання цього обов`язку з вини розпорядника акцизного складу має наслідком притягнення його до відповідальності згідно з пунктом 128-1.2 статті 128-1 ПК України.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку є: особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це: приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам. Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

З наведеного вище слідує, що акцизний склад визначений як місце/територія, де розпорядник акцизного складу провадить відповідну господарську діяльність з пальним.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у пункті «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України законодавець зробив виключення, навівши такі критерії, які дозволяють вважати приміщення або територію такими, що не є акцизним складом, а саме: 1) загальна місткість розташованих ємностей на кожній з них для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 куб.м; 2) суб`єкт господарювання (не стосується платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 куб.м (не враховується обсяг пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії); 3) суб`єкт господарювання пальне використовує виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.08.2023 у справі № 160/15431/21, від 11.10.2023 у справі № 420/4383/23, від 15.01.2024 у справі № 260/4885/22, від 12.03.2024 у справі №160/8390/22, від 27.03.2024 у справі №280/441/23.

Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб`єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов`язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов`язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній. Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов`язкових умов, передбачена абзацом шостим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, він зобов`язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.

До перевірки позивачем було надано первинні документи, а саме: ліцензія на право зберігання пального виключно для власного споживання та промислової переробки від 01.04.2020 р.н.13060414202000742 терміном дії з 01.04.2020 до 01.04.2025, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.05.2011 №11801020000000478, оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 за 2021-2023 рік, оборотно-сальдова відомість по рахунку 203 за 2021-2023 рік січень-лютий 2024 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 по постачальникам пального за 2021-2023 рік, копії документів щодо придбання пального рахунки, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів за 2023 рік, договір оренди приміщення заправки, паливних ємностей від 03.01.2020 №03/01/20, акти списання товарів (пального), лист-пояснення від 25.03.2024 №85, дані про залишки пального станом на початок перевірки. Пальне позивач зберігає за адресою: Волинська обл., Володимирський район, м. Устилуг, вул. Богдана Хмельницького, буд. 32, загальною місткістю резервуарів, що використовують для зберігання пального 190 020 літрів.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру акцизних накладних (ЄРАН) за 2023 рік (додаток 1 до акту перевірки) позивачем було отримано 1 041 704,53 літрів пального, з урахуванням коригувань, без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) та не зареєстровано акцизний склад в системі електронного адміністрування пального та спирту етилового.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем отримано пальне об`ємом понад 1000 куб.м. (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії) протягом календарного року, при цьому не надано жодних доказів у спростування висновків контролюючого органу.

Враховуючи, що загальний обсяг придбаного позивачем палива у 2023 році перевищив обсяг 1000 куб.м., суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач був зобов`язаний зареєструвати у визначеному порядку акцизний склад.

Однак, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не врахував наступного.

Із матеріалів справи слідує, що до Акту перевірки 29.03.2024 № 03/7415/09-02/37236434 долучено в якості додатку Реєстр акцизних накладних за 2023 рік по придбанню пального ТОВ «Мустанг Транс» на адресу місця зберігання пального: Волинська область, Володимирський район, м. Устилуг, вул. Богдана Хмельницького, 32 (а.с.22)

Вказаний Реєстр акцизних накладних містить, зокрема, відомості по виписаних ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» акцизних накладних № 187 від 07.02.2023 на 25325 літрів пального, № 211 від 10.02.2023 на 22292 літрів пального, загальна кількість - 47617 літрів, які були предметом оскарження у судовій справі № 903/811/23.

В Акті перевірки 29.03.2024 № 03/7415/09-02/37236434, зокрема, зазначено наступне: «До перевірки надано позовну заяву ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» до ТОВ «Мустанг Транс» від 02.08.2023 про стягнення 2577050,86 грн., з них: 2 001 000 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки нафтопродуктів № 3101-1 від 31.01.2022, 75045,73 грн збитків, завданих інфляцією, 28470,50 грн процентів річних, 472 534,63 грн пені. Згідно з ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.08.2022 у справі № 903/811/23 відкрито провадження. Станом на день підписання акта перевірки справа перебуває на розгляді».

Однак, суд першої інстанції залишив вказані обставини поза увагою, не встановивши результатів розгляду справи № 903/811/23, які мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Колегія суддів зауважує, що у справі № 903/811/23 в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не оплатив товар на загальну суму 2 001 000 грн, який отримав на підставі видаткових накладних від 07.02.2023 № 168 (25 000 л. на суму 1 055 000 грн.), від 10.02.2023 №186 (22 000 л. на суму 946 000 грн.), товаро-транспортних накладних від 07.02.2023 б/н, від 10.02.2023 №162.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 10 квітня 2024 року у справі № 903/811/23 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсажгазоіл-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс» про стягнення 2577050,86 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2024 року у справі № 903/811/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсажгазоіл-Трейд» на рішення Господарського суду Волинської області від 10.04.24 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.24 у справі № 903/811/23 залишено без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 903/811/23 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Форсажгазоіл-Трейд» залишено без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2024, додаткове рішення господарського суду Волинської області від 23.04.2024, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 903/811/23 - без змін.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У справі № 903/811/23 судами встановлено наступні обставини: «ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» на підтвердження передачі товару за видатковими накладними від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 №186 уповноваженому представнику відповідача доказів не надав. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б, що відповідач видавав довіреність на отримання товару саме за цими видатковими накладними будь-якій особі.

У матеріалах справи міститься довіреність від 06.02.2023 №1, проте у цій довіреності наявне посилання на рахунок-фактуру від 01.02.2023 №117 та зазначено про отримання цінностей 31200 літрів дизельного пального. Рахунок-фактуру від 01.02.2023 № 117 було виписано позивачем на оплату 31200 л. дизельного палива на суму 1 379 040 грн. У свою чергу 31200 літрів дизельного пального було передано відповідачу на підставі видаткової накладної від 01.02.2023 №146 та товар за цією видатковою накладною прийнято відповідачем, оплачено, спір за цією поставкою між сторонами відсутній.

Доводи ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» про наявність відомостей ЄДР про те, що ОСОБА_1 є директором відповідача, а відтак не повинен був оформлювати довіреність на прийняття товарно-матеріальних цінностей на думку судів попередніх інстанцій є безпідставними з посиланням на пункт 3.11 Договору та «свободу договору», адже у Договорі визначено умову прийняття відвантаженого товару, згідно якого має бути видано доручення як гарантія того аби вважати, що товар дійсно було поставлено відповідачу.

За фактом поставки товару ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» склало податкову накладну від 07.02.2023 № 23 на суму 1 055 000 грн., в тому числі ПДВ 69018,69 грн. та податкову накладну від 10.02.2023 № 37 на суму 946 000 грн., в тому числі ПДВ 61887,85 грн., та зареєструвало їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За фактом складання позивачем та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.02.2023 № 23, від 10.02.2023 № 37 відповідач відобразив у податковому обліку господарські операції з постачання ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» нафтопродуктів за лютий 2023 року та включив їх до складу податкового кредиту.

Судами встановлено, що позивач склав і зареєстрував акцизні накладні у Єдиному реєстрі акцизних накладних, що підтверджується копіями акцизних накладних №163 від 01.02.2023, №187 від 07.02.2023, №211 від 10.02.2023, копіями квитанцій про їх реєстрацію.

Проте, у подальшому ТОВ «Мустанг Транс» зменшило податковий кредит з господарської операції за виписаними ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» податковими накладними від 07.02.2023 №23, від 10.02.2023 № 37, виключивши зі складу податкового кредиту за лютий 2023 року, що відображено у поданому 24.08.2023 до Головного управління ДПС у Волинській області уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, що підтверджується відомостями про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування, довідкою про суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суди зазначили, що оскільки ТОВ «Мустанг Транс» в подальшому зменшило податковий кредит з господарської операції за виписаними ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» спірними податковими накладними, виключивши ці суми зі складу податкового кредиту за лютий 2023 року, то такі дії, за відсутності інших доказів у справі у своїй сукупності не можуть безпосередньо підтвердити реальність виникнення господарських операцій з отримання товару.

Щодо видаткових накладних від 07.02.2023 №168, від 10.02.2023 та товарно-транспортних накладних від 07.02.2023, від 10.02.2023 № 162, які скріплені відтиском печатки, суди зазначили, що згідно з висновком експерта від 02.02.2024 № КСЕ-19/118-23/11891 відтиски печатки ТОВ «Мустанг Транс» на видаткових накладних від 07.02.2023 № 168, від 10.02.2023 № 186, товарно-транспортних накладних від 07.02.2023, від 10.02.2023 №162 нанесені не печаткою ТОВ «Мустанг Транс»».

Враховуючи вказані обставини справи, суди у справі № 903/811/23 прийшли до висновку про те, що надані позивачем для підтвердження поставки ТОВ «Мустанг-Транс» товару документи не є первинними документами в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не можуть бути належним доказом, що cвідчить про поставку товару, що також підтверджується і висновком експерта від 02.02.2024 №КСЕ-19/118- 23/11891, оскільки неможливо встановити належність підпису уповноваженої особи відповідача на даних документах, а відтиски печатки ТОВ «Мустанг Транс» на поданих позивачем документах не є печаткою названого товариства.

Верховний Суд у постанові від 30 січня 2025 року у справі № 903/811/23 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що поданий позивачем акт звірки розрахунків за період з 01.01.2023 по 21.02.2023 сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема на підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Щодо посилання ТОВ «Форсажгазоіл-Трейд» на обставини складання та реєстрації податкових накладних, Верховний Суд зазначив, що податкова накладна не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

З огляду на вказані обставини, які в силу частини 4 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню, рішенням Господарського суду Волинської області від 10 квітня 2024 року у справі № 903/811/23, яке набрало законної сили, підтверджено факт відсутності поставки в лютому 2023 році пального на адресу місця зберігання ТОВ «Мустанг Транс» в кількість 47 617 літрів.

Таким чином, оскільки загальний обсяг придбаного у 2023 році ТОВ «Мустанг Транс» на адресу місця зберігання пального: Волинська область, Володимирський район, м. Устилуг, вул. Богдана Хмельницького, 32, не перевищив обсяг 1000 куб.м., у позивача був відсутній обов`язок зареєструвати у визначеному порядку акцизний склад та відсутнє порушення вимог п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 00109230902 від 02 травня 2024 року.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з платіжною інструкцією № 720 від 24 липня 2024 року сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 12000,00 грн.

Також, згідно з платіжною інструкцією № 1362 від 13 грудня 2024 року ТОВ «Мустанг Транс» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 18000,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області 30000,00 грн судового збору.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс» задовольнити повністю.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 140/7732/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 00109230902 від 02 травня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (Київський майдан, 4, м. Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 44106679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мустанг Транс» (вул. Гагаріна, 14, м. Устилуг, Володимирський район, Волинська область область, код ЄДРПОУ 37236434) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в судах першої та апеляційної інстанцій в сумі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, рім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар