Рішення від 23.06.2025 по справі 930/1123/25

Справа № 930/1123/25

№2/930/725/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2025 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги мотивовані тим, що батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача, ОСОБА_3 , які постійно проживали та були зареєстровані у житловому будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується записами погосподарської книги N?8 Великобушинської сільської ради, де зазначено що даний житловий будинок відносився до суспільної групи колгоспників, склад двору слідуючий, голова господарства - ОСОБА_2 , дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_1 .

Після їх смерті залишилось спадкове майно, яке складається із 2/3 частин житлового будинку з відповідною часткою господарчих будівель та споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності N? 147, виданого виконавчим комітетом Великобушинської сільської ради 05 січня 1988 року житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , та спадкоємцем за заповітом від 09 квітня 2008 року, після смерті ОСОБА_3 на майно є, позивач ОСОБА_1 , так як його рідними сестрами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 27 квітня 2010 року було складено заяви, засвідчені державним нотаріусом Білозерської державної нотаріальної контори, про відмову від спадкового майна з чого б воно не складалось і де б воно не знаходилось на користь ОСОБА_1 , інших спадкоємців ні по закону ні по заповіту не має.

Після смерті спадкодавців позивач прийняв спадщину подав заяви про прийняття спадщини до Немирівської державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини .

В позивача виникла необхідність оформити свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок.

23 квітня 2025 року, ОСОБА_6 , яка діяла від імені позивача, ОСОБА_1 , звернулася до Немирівської державної нотаріальної контори з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та заповітом після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на 2/3 частки житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

23 квітня 2025 року ОСОБА_6 одержала Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтв про право на спадщину на частину житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадину на частину житлового будинку з господарчими будівлями в зв?язку із тим, що в правовстановлюючому документі на житловий будинок, а саме в Свідоцтві про право особистої власності на житловий будинок яке видано 05 січня 1988 року, виконкомом Великобушинської сільської ради Немирівського району Вінницької області зазначено, що будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому неможливо визначити частку належну спадкодавцеві, адже право на частку в будинку має, дружина спадкодавця, мати позивача, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як член колгоспного двору.

Ухвалою судді від 16.05.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позивач в судове засідання не з`явився однак від його представника адвоката Примакової В.В. надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник відповідача Немирівсмької міської ради в судове засідання не з`явився, надіслав заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності представника, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Ч. 3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Дослідивши докази у справі, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_2 у віці 71 рік, місце смерті: с.Велика Бушинка, Немирівського району Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача ОСОБА_3 у віці 77 років, місце смерті: с.Велика Бушинка, Немирівського району Вінницької області.

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача від 15.01.1969 р. серії НОМЕР_1 .

Відповідно до матеріалів витребуваної спадкової справи №392/2001 із Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є єдиним спадкоємцем за законом померлого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Мати позивача, ОСОБА_3 , заявою від 06.03.2001 р. поданою до Немирівської нотаріальної контори відмовилася від спадщини за законом, що залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_2 ..

10.05.2001 року позивач, ОСОБА_1 , отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з права на земельну частку (пай), розміром 2.95 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) яка знаходиться в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" села В. Бушинка, Немирівського району Вінницької області, та належить померлому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 029779, виданого Немирівською районною державною адміністрацією 2 червня 1997 року зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) 03 червня 1997 року, за Р.№ 279.

Відповідно до матеріалів витребуваної спадкової справи №120/2013 із Немирівської державної нотаріальної контори Вінницької області до майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є єдиним спадкоємцем за заповітом померлої матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Сестри позивача, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , заявою від 30.03.2013 р. засвідченою приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального огругу Херсонської області відмовилися від спадщини за законом, що залишилась після смерті їхньої матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до заповіту від 09.04.2008 року ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: «все моє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і що я матиму за законом право заповідаю ОСОБА_1 ».

06.12.2013 року позивач, ОСОБА_1 , отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 3,7102 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Великобушинської сільської ради Немирівського району Вінницької області, та належить померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН N?137513 виданого 14 січня 2004 року, Немирівською районною державною адміністрацією та Немирівським районним відділом земельних ресурсів, на підставі розпорядження за N?426 Немирівської районної державної адміністрації від 17 грудня 2003 року. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N? 12. Кадастровий номер земельної ділянки: 0523080800:02:001:0011.

06.12.2013 року позивач, ОСОБА_1 , отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 3,7099 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Великобушинської сільської ради Немирівського району Вінницької області, та належить померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН N?137513 виданого 14 січня 2004 року, Немирівською районною державною адміністрацією та Немирівським районним відділом земельних ресурсів, на підставі розпорядження за N?426 Немирівської районної державної адміністрації від 17 грудня 2003 року. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за N?12. Кадастровий номер земельної ділянки: 0523080800:02:001:0012.

Довідкою №203 від 27.10.2021 р. виданою виконкомом Немирівської міської ради встановлено, що згідно із записом том №2 погосподарської книги Великобушинської сільської ради за 1991-1994 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 житловий будинок по АДРЕСА_1 (свідоцтво на право особистої власності № НОМЕР_3 від 05.01.1988 р.), в АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспників. Станом на 15 квітня 1991 року склад двору слідуючий: ОСОБА_2 голова домогосподарства, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 дружина, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 син, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно свідоцтва на право особистої власності № НОМЕР_3 від 05.01.1988 р. цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .

Технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами підтверджується наявність нерухомого майна, - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відносно житлового будинку позивачеві видано Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.04.2025 року.

Причиною відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідну частку житлового будинку та свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідну частку житлового будинку, є неможливість виділити частки в житловому будинку, який є власністю колгоспного двору у зв`язку із смертю членів колгоспного двору.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статті 120 ЦК УРСР (1963 року), колгоспний двір це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ст.ст. 120,123 ЦК УРСР, які діяли до ведення в дію Закону України "Про власність", кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору. Тобто, після введення в дію Закону України «Про власність» 15.04.1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Тобто, усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Отже, житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1 , станом на 15 квітня 1991 року, на день припинення існування колгоспних дворів належав на праві спільної сумісної власності в рівних частках голові і членам колгоспного двору.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки. Що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1261 ЦК України визначає перша черга спадкоємців за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином суд, врахувавши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, з метою захисту прав спадкоємця на спадщину після померлих батьків, вважає можливим задовольнити позовні вимоги, оскільки позивач підтримує їх, відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог, задоволення позову не суперечить вимогам та законним інтересам сторін та відповідає чинному законодавству України, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб.

На підставі ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1220-1223, 1233, 1235, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та керуючись ст. ст. 23, 82, 200, 206, 211, 223, 247, 258-259, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доНемирівської міськоїради провизнання прававласності впорядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 2/3 частки житлового будинку - «А», загальною площею 86,6 кв.м., житловою площею 35,1 кв.м. допоміжною 51,3 кв.м., з відповідною часткою господарчих будівель і споруд, а саме: АДРЕСА_2 Бушинка Вінницького (колишнього Немирівського) району Вінницької області, які належали ОСОБА_2 померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко