Рішення від 02.07.2025 по справі 914/1728/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2025 Справа № 914/1728/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Кундича Михайла Ігоровича, місто Дрогобич, Львівська область

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», місто Борислав, Львівська область

про стягнення заборгованості за договором №5 від 01.01.2024 року у розмірі 3753400,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Кундича Михайла Ігоровича до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» про стягнення заборгованості за договором №5 від 01.01.2024 року у розмірі 3753400,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025, справу №914/1728/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою суду від 06.06.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання на 02.07.2025.

25.06.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.06.2025) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№17161/25), у яких відповідач визнав позов у повному обсязі. Одночасно, у наданих додаткових поясненнях відповідач просить суд застосувати ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», і здійснити повернення 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу з Державного бюджету України.

01.07.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 30.06.2025) від позивача надійшла заява про повернення 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу з Державного бюджету України (вх.№2830/25).

01.07.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 01.07.2025) від позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутністю (вх.№17591/25).

У підготовче засідання 02.07.2025 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, від позивача до суду не надходило.

У підготовче засідання 02.07.2025 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

За ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Господарський суд встановив, що заява відповідача про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, підписана уповноваженим представником.

Враховуючи викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення в підготовчому засіданні 02.07.2025.

У підготовчому засіданні 02.07.2025 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 02.07.2025 суд відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення та повідомив про орієнтований час складення повного рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що між ним та відповідачем 01.01.2024 року було укладено договір №5 про виконання робіт (надання послуг).

Як зазначає повивач, він належним чином виконав умови договору, надавши відповідачу послуги на загальну суму 3753400,00 грн. Згадані обставини на думку позивача підтверджуються підписаними у двосторонньому порядку актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та погодженим актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2025 рік, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви.

Однак, як повідомляє позивач, відповідачем не виконано належним чином умови договору щодо своєчасного та повного проведення розрахунку з позивачем за надані ним послуги (виконанні роботи).

Зважаючи на усе вище викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3753400,00 грн заборгованості за договором №5 про виконання робіт (надання послуг) від 01.01.2024 року.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав заяву про визнання позову (вх.№17161/25 від 26.06.2025) у повному обсязі. У згаданій заяві представник відповідача зазначив про те, що заборгованість Товариства з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» перед позивачем щодо оплати наданих послуг згідно договору №5 від 01.01.2024 року зумовлена важким фінансовим становищем товариства. Крім того, відповідач просив суд на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вирішити питання зменшення на 50% розміру судового збору, у зв`язку з визнання позову до початку розгляду справи по суті.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

01.01.2024 року між фізичною особою-підприємцем Кундичем Михайлом Ігоровичем (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (надалі - відповідач, замовник) укладено договір №5 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов`язується виконати роботи (надати послуги) на об`єкті замовника, що знаходиться: 82300, Львівська область, м. Борислав, провулок Губицький 1, згідно переліку: прибирання території, збиття цементної стяжки, демонтаж віконного блоку, демонтаж дверного блоку, демонтаж бетонних перегородок, демонтаж цегляних перегородок, демонтаж труб, демонтаж шаф, демонтаж антресолі, проведення монтажу дерев`яного покриття, монтаж пластикових вікон, установка підвіконня, установка дверей, фарбування дверей, укладення металочерепиці, кладка цегли, приготування бетонного розчину, перенесення землі, засипка траншей, штукатурка, а замовник прийняти ці послуги та оплатити їх вартість.

Згідно з п. 1.2. договору перелік наданих виконавцем послуг зазначається в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Всі додатки за цим договором, підписані замовником і виконавцем, становлять невід`ємну частину договору (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що ціна даного договору дорівнює сумі всіх послуг наданих виконавцем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг).

Ціна кожної окремої послуги погоджується сторонами підписанням протоколу погодження ціни та видів послуг (додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

01.01.2024 між позивачем та відповідачем підписано додаток № до договору №5 від 01.01.2024 року - Протокол погодження ціни та видів послуг на об`єкті замовника, що розміщений в м. Бориславі Львівської області, пров. Губицький, 1.

Згідно з п. 3.1. договору форма розрахунків: у безготівковій формі в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник здійснює оплату послуг виконавцю в термін до 10-ти календарних днів з дня підписання акту здачі прийняття робіт (надання послуг), в якому наводиться опис наданих виконавцем послуг та їх вартість.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що послуги, передбачені цим договором, виконуються до 31.12.2024 або інші погоджені сторонами терміни з правом дострокового виконання робіт (надання послуг) на об`єкті замовника.

Двосторонньо підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є підтвердженням належного надання перелічених послуг (п. 4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачені обов`язки замовника, а саме: своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги в розмірі та в строки передбачені в п. 3.2. цього договору; приймати надані послуги в порядку, передбаченому цим договором.

Усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв`язується у відповідності до законодавства України в Господарському суді за місцем знаходження відповідача (п. 8.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору такий набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 3753400,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт, підписаними у двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача та скріплені відтиском печатки замовника:

- акт №ОУ-000012 від 31.03.2024 року на суму 110500,00 грн;

- акт №ОУ-000030 від 30.06.2024 року на суму 890000,00 грн;

- акт №ОУ-000040 від 09.10.2024 року на суму 916300,00 грн;

- акт №ОУ-000047 від 19.12.2024 року на суму 846600,00 грн.

Крім того позивач також долучив до матеріалів позовної заяви копію акта звірки взаємних розрахунків за період: січень 2024 - квітень 2025 року між позивачем та відповідачем за договором №5 від 01.01.2024 станом на 01.05.2025 року, згідно якого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 3753400,00 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав, проте визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтю 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору №5 від 01.01.2024 року, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи (надати послуги) на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору №5 від 01.01.2024 року про надання послуг, у відповідача виникла заборгованість загальною вартістю 3753400,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт, відповідач отримав у березні 2024, у червні 2024, у жовтні 2024 та у грудні 2024 за договором №5 від 01.01.2024 року послуги згідно умов, визначених у цьому договорі, що підтверджується підписаними обома сторонами актами: №ОУ-000012 від 31.03.2024 року на суму 110500,00 грн; №ОУ-000030 від 30.06.2024 року на суму 890000,00 грн; №ОУ-000040 від 09.10.2024 року на суму 916300,00 грн; №ОУ-000047 від 19.12.2024 року на суму 846600,00 грн, що в загальній сумі складає 3753400,00 грн.

Отже, станом на день ухвалення рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань за надані послуги, відповідачем суду не надано, позовні вимоги відповідачем визнано у повному обсязі.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний доказ у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, а стягненню 3753400,00 грн основного боргу, що також визнано відповідачем у справі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою, сформованою за допомогою системи «Електронний суд» (документ сформовано 30.05.2025) сплатив судовий збір у розмірі 45040,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ОРЕ7-705А-РС14-707Е від 15.05.2025, тобто із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (56301,00 грн * 0,8 = 45040,80 грн).

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, 50% судового збору покладається на відповідача у розмірі 22520,40 грн.

Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку задовольнити клопотання позивача (вх.№2830/25 від 01.07.2025) та повернути йому з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 22520,40 грн..

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «БОРИСЛАВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (82300, Львівська область, місто Борислав, провулок Губицький, будинок 1; ідентифікаційний код 00136863) на користь фізичної особи-підприємця Кундича Михайла Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3753400,00 грн заборгованості та 22520,40 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3.Клопотання фізичної особи-підприємця Кундича Михайла Ігоровича за вх.№2830/25 від 01.07.2025 про повернення 50% судового збору - задовольнити.

4.Повернути фізичній особі-підприємцю Кундичу Михайлу Ігоровичу ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 22520,40 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №ОРЕ7-705А-РС14-707Е від 15.05.2025.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.07.2025.

СуддяГоменюк З.П.