Ухвала від 08.07.2025 по справі 914/2970/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.07.2025 Справа № 914/2970/24

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., у справі

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП»

про: стягнення 127 000,00 грн.,

представники:

позивача: Якименко М.М.,

відповідача: Бігун З.В.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2970/24 за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» про стягнення 127 000,00 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

08.07.2025р. від позивача поступила заява про закриття провадження у справі (вх.№18249/25) та стягнення з відповідача, сплачений ним судовий збір на підставі ч.3 ст.130 ГПК України.

Вказана заява позивача обгрунтована наступним.

Під час судового засідання 02 липня 2025 року у справі №914/2970/24 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕКСКОРП» надала суду додаткові пояснення у справі щодо відсутності предмета спору і підстав стягнення збитків у зв`язку із реєстрацією податкової накладної від 26.10.2024р. №200 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, передбачає закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, й як випливало із пояснень представника відповідача в судовому засіданні у зв`язку з реєстрацією податкової накладної в ЄРПН, наразі немає необхідності у сплаті відповідачем заявлених позивачем суми збитків.

Водночас, є очевидним, що реєстрація податкової накладної №200 від 26.10.2024р. в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулася 01 липня 2025 року, тобто після відкриття провадження у справі.

За змістом ч. 9 ст. 129 ГПК України, зокрема якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

По своїй суті, за твердженням позивача, на момент звернення позивача із позовом до господарського суду сторона відповідача була відповідальною за збитки, через те, що відсутній був факт реєстрації податкових накладних у ЄРПН і відсутність факту такої реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання.

Позивач вважає, що з дати звернення позивача до суду та розгляду тривалий період часу справи господарським судом, має місце факт реєстрації податкової накладної у ЄРПН і позивач внаслідок підтримання весь час позовних вимог все ж таки отримав право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ.

Наведене, на думку позивача, свідчить про фактичне задоволення відповідачем заявлених до нього позовних вимог і на даний момент відсутня необхідність у позивача щодо підтримання заявлених позовних вимог.

Судове засідання 08.07.2025р. відбулося за участю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

В даному випадку предметом спору є стягнення з відповідача збитків у сумі 127 000,00 грн. через відсутність факту реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Сторони у справі заявили щодо відсутності предмету спору і підстав стягнення збитків у зв`язку із реєстрацією податкової накладної від 26.10.2024р. №200 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, приймаючи до уваги відсутність будь-яких інших неврегульованих питань в межах позовних вимог, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо відсутності предмета спору між сторонами у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом). Відтак, позивач вправі звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Щодо клопотання позивача про стягнення сплаченого ним судового збору за подання позову з відповідача, суд зазначає наступне.

Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній (пункт 10.1 постанови Верховного Суду від 22.05.2019р. у справі №904/9628/17). У такому разі (виявлення після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи) суд постановляє ухвалу.

В даному випадку спір по суті судом не вирішувався.

Відповідно, у такому разі при закритті провадження у справі, норма частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі.

Суд зазначає, що у зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України «Про судовий збір» у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що закривши провадження у справі необхідно вирішити питання про повернення позивачу судового збору за його клопотанням.

Крім того, позивач безпідставно покликається на ч.3 ст.130 ГПК України, в тій частині що, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що в даному випадку спір по суті судом не вирішувався, судом не досліджувались обставини справи та не встановлювалась вина відповідача.

Отже, враховуючи наведене, клопотання позивача про стягнення судового збору з відповідача не підлягає задоволенню.

Натомість, позивач з огляду на те, що провадження у справі підлягає закриттю, має право подати відповідне клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України на користь позивача, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повну ухвалу складено 09.07.2025р.

Суддя Король М.Р.