Рішення від 08.07.2025 по справі 916/1414/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1414/25

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОГРУПП-АМСТОР» (54001. м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 17, код ЄДРПОУ 44293150)

До відповідача: Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (65025, м. Одеса, 21-й км Старокиївської Дороги, буд. 20, код ЄДРПОУ 05519327)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Коротков С.О.

Представники сторін:

Від позивача: Волканов Є.В. на підставі ордеру серія ВН №1520152 від 26.05.2025р.; Ромашевська О.В. - на підставі ордеру серія АА №1305385 від 06.05.2025р.

Від відповідача: не з`явився;

В засіданні брали участь:

Від позивача: Ромашевська О.В. - на підставі ордеру серія АА №1305385 від 06.05.2025р.

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «АГРОГРУПП-АМСТОР» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (далі ДП «Куліндорівський КХП» ДАРУ) про стягнення за Договором поставки №26-12/24 від 26.12.2024р. штрафу у розмірі 487 680 грн., 3% річних у розмірі 11 679 грн 79 коп., інфляційних втрат у розмірі 36 672 грн 04 коп.

Ухвалою суду від 14.04.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1414/25, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 08.05.2025р. Ухвалою суду від 08.05.2025р. судове засідання відкладено на 27.05.2025р. Ухвалою суду від 27.05.2025р. відкладено судове засідання на 08.07.2025р.

Позивач ТОВ «АГРОГРУПП-АМСТОР», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, яка надійшла до суду 07.05.2025р.

Відповідач ДП «Куліндорівський КХП» ДАРУ, проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 01.05.2025р.

Позивач у справі -ТОВ «АГРОГРУПП-АМСТОР», зазначає, що між ним (Товариство) та ДП «Куліндорівський КХП» ДАРУ (Підприємство) 26 грудня 2024 року було укладено Договір поставки № 26-12/24.

Відповідно до п.1.1. Договору поставки Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар, що визначається Сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Ціна одиниці Товару в кожній партії Товару, що поставляється протягом дії цього Договору вказується у Специфікаціях узгоджених Сторонами, які вважаються невід`ємною частиною цього Договору. (п.1.2. Договору поставки).

Сторони погодили, що загальна вартість Товару розраховується шляхом складання суми вартості Товару, що вказана у видаткових накладних на цей Товар. Оплата Товару має бути здійснена протягом терміну зазначеного в Специфікації. Передача Товару здійснюється Постачальником на умовах визначених у відповідній Специфікації. Товар поставляється у строк, визначений у відповідній Специфікації (п.1.3.-1.5. Договору поставки).

Позивач зазначає, що відповідно до Специфікації № 1 до зазначеного Договору ДП «Куліндорівський КХП» зобов`язується у строк до 14.02.2025р. здійснити поставку борошна пшеничного вищого гатунку у мішках по 50 кг на палетах кількістю 320,00 тон на суму 4 876 800 грн з ПДВ.

Пунктом 3.3. Договору визначено, що оплата конкретної партії Товару проводиться на умовах, визначених Сторонами у відповідній Специфікації до цього Договору.

Згідно п.6 Специфікації № 1 до Договору поставки умови оплати не менше 50 % вартості Товару оплачується Покупцем у строк до 17 січня 2025 року включно, решта вартості Товару оплачується Покупцем не пізніше 14 банківських днів після здійснення поставки кількості Товару, зазначеної у цій Специфікації.

На твердження позивача, у період з 06.01.2025р. до 14.01.2025р. ТОВ «АГРОГРУПП-АМСТОР» на виконання договірних умов було сплачено 3 624 004 грн 80 коп., що становить не менше 50% вартості Товару, що мав бути поставлений до 14.02.2025р. включно.

Відповідно, як зазначає позивач, ТОВ «АГРОГРУПП-АМСТОР» виконало зобов`язання за Договором поставки щодо оплати Товару у повному обсязі та загальна сума передплати станом на 14.02.2025р. складала 4 584 004 грн 80 коп.

У претензії № 1 від 17 лютого 2025 року, направленої на адресу відповідача, позивач вимагав негайного повернення передплати у разі невиконання договірних умов щодо поставки. Повернення зазначеної суми не відбулось.

Позивач звертає увагу суду, що станом на день подачі позовної заяви зобов`язання відповідача щодо поставки Товару відповідно до строків, визначених у Специфікації № 1 до Договору поставки, не виконано у повному обсязі.

Також, позивач зазначив, що відповідно до п. 6.1. Договору поставки за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно цього Договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 6.3. Договору поставки у випадку прострочення строку поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки, а також штраф у розмірі 10 % (десяти) від всієї вартості непоставленого Товару.

У випадку порушення умов Договору щодо поставки Товару у строки, визначені умовами цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді пені та штрафу, передбачених чинним законодавством та положеннями цього Договору. Нарахування неустойки у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, здійснюються по день фактичного виконання зобов`язання. (п. 6.8.-6.9 Договору).

Таким чином, у зв`язку із невиконання умов Договору поставки щодо строків поставки Товару, позивач заявляє, що відповідач має сплатити штраф у розмірі 10 % від всієї вартості непоставленого Товару, що становить 487 680 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 36 672 грн 04 коп. та 3 % річних у розмірі 11 679 грн 79 коп., які також просить суд стягнути з відповідача.

У якості нормативного обгрунтування позову позивач посилається на положення ст.ст. 173, 193, 377, 382 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 524, 525, 526, 530, 626, 627, 629, 655, 664, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що у відповідь на претензію листом від 20.02.2025р. ДП «Куліндорівський КХП» обгрунтувало об`єктивні умови неможливості вчасного виконання строків поставки та запропонувало здійснити поставку Товару до 01.03.2025р.

Також, на твердження відповідача, Підприємство не відмовляється від виконання своїх зобов`язань та здійснить поставку після подолання наслідків форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням в Україні воєнного стану, а також необхідністю виконання першочергових завдань Підприємства, спрямованих на забезпечення продовольчої безпеки держави.

Крім того, відповідач не погоджується із сумою нарахованих штрафних санкцій, так як вони нараховані з 15.02.2025 року, а не з дня отримання ним претензії.

З огляду на зазначене вище, відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача, судом встановлено, 26.12.2024р. що між ТОВ «АГРОГРУПП-АМСТОР» (Покупець) та ДП «Куліндорівський КХП» ДАРУ (Постачальник) було укладено Договір поставки № 26-12/24 (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар, що визначається Сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №26-12/24 від 26.12.2024р. між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 8.1. Договору він вступає в силу з дати його підписання обома Сторонами і діє до «31» грудня 2025 року, а в частині виконання грошових зобов`язань-до повного їх виконання.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що ціна одиниці Товару в кожній партії Товару, що поставляється протягом дії цього Договору вказується у Специфікаціях узгоджених Сторонами, які вважаються невід`ємною частиною цього Договору.

Сторони погодили, що загальна вартість Товару розраховується шляхом складання суми вартості Товару, що вказана у видаткових накладних на цей Товар. Оплата Товару має бути здійснена протягом терміну зазначеного в Специфікації (п. 1.3. Договору).

Передача Товару здійснюється Постачальником на умовах визначених у відповідній Специфікації (п. 1.4. Договору).

Товар поставляється у строк, визначений у відповідній Специфікації (п.1.5. Договору).

Розділом 2 Договору сторони узгодили, що ціна на Товар встановлюється у національній валюті України (п. 2.1.)

Загальна сума Товару по цьому Договору визначається сумарною вартістю партій Товару, поставлених Постачальником та прийнятих Покупцем протягом строку дії цього Договору та не перевищуватиме 4 907 900,00 (чотири мільйони дев`ятсот сім тисяч дев`ятсот гри. 00 коп.) гривень (п. 2.2.).

Відповідно до п. 5.1. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником у строк та на умовах, погоджених Сторонами у відповідній Специфікації до цього Договору.

Адреса передачі Товару (місце поставки Товару) - визначається у відповідній Специфікації до цього Договору (п. 5.2. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору датою поставки партії Товару є дата прийняття Товару Покупцем, що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Як вбачається із Специфікації № 1 від 26.12.2024р., що є додатком до Договору поставки сторони погодили, що ДП «Куліндорівський КХП» зобов`язується здійснити поставку борошна пшеничного вищого гатунку у мішках по 50 кг на палетах кількістю 320,00 тон, ціна за одиницю (1 тону) Товару 15 240 грн. на суму 4 876 800 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 4. Специфікації №1 постачання Товару здійснюється тільки за умови відсутності простроченої дебіторської заборгованості на умовах самовивозу (склад Постачальника), згідно 1НКОТЕРМС 2020, шо розташований за адресою: м. Одеса, 21 -км Старокиївської дороги, 20.

Пунктом 5 Специфікації №1 сторони погодили строки поставки товару: до 14 лютого 2025 року (включно).

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунок за цим Договором між Постачальником і Покупцем провадиться у національній валюті - гривні, безготівково, шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника (на реквізити, вказані в цьому Договорі або рахунку-фактурі).

Платіжні документи за цим Договором оформляються згідно чинного законодавства України із дотриманням усіх вимог, що звичайно ставляться до змісту і форми таких документів (п. 3.2. Договору).

Оплата конкретної партії Товару проводиться на умовах, визначених Сторонами у відповідній Специфікації до цього Договору (п. 3.3. Договору).

Разом з тим, згідно з п.6 Специфікації №1 сторони погодили такі умови оплати: не менше 50 % вартості Товару оплачується Покупцем у строк до 17 січня 2025 року включно, решта вартості Товару оплачується Покупцем не пізніше 14 банківських днів після здійснення поставки кількості Товару, зазначеної у цій Специфікації.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем здійснено попередню оплату за товар по специфікації №1 від 26.12.2024р. до Договору поставки №26-12/24 від 26.12.2024р. згідно платіжних інструкцій кредитового переказу коштів №88 від 06.01.2025р. на суму 51 000 грн., №89 від 07.01.2025р. на суму 105 000 грн., №90 від 08.01.2025р. на суму 300 000 грн., №91 від 09.01.2025р. на суму 405 000 грн., №92 від 09.01.2025р. на суму 450 000 грн., №93 від 10.01.2025р. на суму 258 000 грн., №94 від 10.01.2025р. на суму 246 000 грн., №95 від 10.01.2025р. на суму 288 000 грн., №96 від 10.01.2025р. на суму 294 000 грн., №97 від 13.01.2025р. на суму 516 000 грн., №100 від 13.01.2025р. на суму 222 000 грн., №101 від 13.01.2025р. на суму від 210 000 грн., №102 від 14.01.2025р. на суму 279 004 грн 80 коп., №104 від 28.01.2025р. на суму 480 000 грн., №105 від 28.01.2025р. на суму 480 000 грн.

Загальна сума передплати становить 4 584 004 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі зазначеного вище, господарський суд зауважує, що позивачем виконано свої зобов`язання за Договором поставки №26-12/24 від 26.12.2024р. щодо попередньої оплати товару.

Доказів, які б свідчили про виконання свого зобовязання відповідачем та поставки оплаченого товару матеріали справи не містять.

У розділі 10 Договору сторони передбачили звільнення від відповідальності за повне або часткове порушення умов цього Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому Договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у встановленому цим Договором порядку.

Відповідач посилається на форс-мажорні обставин, пов`язані із введенням в Україні воєнного стану як на підставу невиконання своїх зобовязань за Договором.

Господарський суд зазначає, що у разі існування форс-мажорних обставин Торгово-промислова палата за зверненням суб`єкта господарювання видає сертифікат, який засвідчує існування форс-мажорних обставин за кожним окремим випадком.

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат Торгово-промислова палата, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладались Верховним Судом впродовж декількох років, динаміку їх формування можливо відслідкувати зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати, яка б підтверджувала наявність форс-мажорних обставин щодо предмету спору.

Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно цього Договору та чинного законодавства України.

Згідно з п. 6.3. Договору у випадку прострочення строку поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки, а також штраф у розмірі 10 % (десяти) від всієї вартості непоставленого Товару.

У випадку порушення умов Договору щодо поставки Товару у строки, визначені умовами цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді пені та штрафу, передбачених чинним законодавством та положеннями цього Договору (п. 6.8. Договору).

Нарахування неустойки у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, здійснюються по день фактичного виконання зобов`язання. (п. 6.9 Договору).

У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного Кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає що він є правильним, у звязку із чим, з відповідача підлягає стягненню штраф 10% у розмірі 487 680 грн.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевірив наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є правильним, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 11 679 грн 79 коп., інфляційних втрат у розмірі 36 672 грн 04 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОГРУПП-АМСТОР» до Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України про стягнення за Договором поставки №26-12/24 від 26.12.2024р. штрафу у розмірі 487 680 грн., 3% річних у розмірі 11 679 грн 79 коп., інфляційних втрат у розмірі 36 672 грн 04 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (65025, м. Одеса, 21-й км Старокиївської Дороги, буд. 20, код ЄДРПОУ 05519327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОГРУПП-АМСТОР» (54001. м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 17, код ЄДРПОУ 44293150) штраф у розмірі 487 680 грн., 3% річних у розмірі 11 679 грн 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 36 672 грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 040 грн. 48 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 липня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога