Ухвала від 08.07.2025 по справі 918/180/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" липня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/180/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали заяви про відстрочення виконання судового рішення

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про: стягнення 125 213 886,30 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

від позивача: не з`явився

від відповідача: В.Бабій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 125 563 886,30 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року позов задоволено.

20 червня 2025 року відповідачем подано заяву про відстрочення виконання судового рішення, відповідно до змісту якої заявник просить суд відстрочити виконання рішення суду до 10 червня 2026 року.

Ухвалою від 23 червня 2025 року суд прийняв заяву боржника про відстрочення виконання рішення до розгляду, призначив розгляд заяви у судовому засіданні на 1 липня 2025 року.

У судовому засіданні 1 липня 2025 року оголошена перерва до 8 липня 2025 року.

У поданій заяві відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду до 10.06.2026 року, тобто на 12 місяців.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 19.08.2022 року набрав чинності Закон України від 29.07.2022 № 2479-IX, який з одного боку, встановив мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання на період дії воєнного стану в Україні, який до 26.07.2023 стосувався всіх категорій споживачів, а з 27.07.2023 року, в силу набрання чинності Законом України від 30.06.2023 № 3220-IX, стосується лише населення; а з іншого боку, вніс зміни до Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII шляхом пролонгації дії механізму відшкодування виробнику теплової енергії, заборгованості з різниці в тарифах задля погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних організацій перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ з 01.06.2021 року і на період дії воєнного стану в Україні (пп. 3 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення").

Згідно з рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради: № 98 від 12.10.2021 року; № 99 від 29.10.2021 року; № 127 від 21.12.2021 року; № 151 від 28.10.2022 року; № 22 від 15.02.2023 року; № 115 від 19.12.2023 року; № 116 від 19.12.2023 року; № 125 від 19.12.2023 року; № 140 від 05.11.2024 року; № 43 від 18.03.2025 року, з 29.10.2021 року, в силу встановлення Законом України від 29.07.2022 № 2479-IX мораторію на підвищення тарифів у сфері теплопостачання, для потреб населення застосовується тариф на послугу з постачання теплової енергії на рівні 1 913,16 грн за 1 гігакалорію.

Натомість, протоколами засідань обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", ця заборгованість склала: № 59/23-ТЕНІ від 13.11.2023 року (за IІІ квартал 2023 року) - 76 148 216,00 грн; № 81/23-ТЕН від 18.03.2024 року (за IV квартал 2023 року) - 49 898 469,00 грн, № 08/24-ТЕН від 16.05.2024 року (за I квартал 2024 року) - 22 495 838,00 грн; № 32/24-ТЕН від 20.11.2024 року (за IІ квартал 2024 року) - 67 538 372,00 грн; № 33/24-ТЕН від 20.11.2024 року (за IІІ квартал 2024 року) - 20 960 078,00 грн; № 41/24-ТЕН від 17.03.2025 року (за IV квартал 2024 року) - 13 811 028,00 грн.

Таким чином, станом на дату ухвалення рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 року у справі №918/180/25, було складено шість протоколів засідань обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", якими визначено заборгованість з різниці в тарифах перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" у розмірі 250 852 001,00 грн, яка є вдвічі більшою тієї заборгованості, що утворилася на підставі договору. Проте, жодного відшкодування заборгованості з різниці в тарифах ТОВ "Рівнетеплоенерго" не отримало.

Тобто, для ТОВ "Рівнетеплоенерго" встановлено мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання, але не забезпечено реального відшкодування заборгованості з різниці в тарифах, яка спричинена таким мораторієм. Також, встановлено мораторій на підвищення тарифів у сфері теплопостачання і, формально, передбачено джерело відшкодування заборгованості з різниці в тарифах, яка спричинена таким мораторієм, але тим самим унеможливлено судове оскарження встановлених для нього регульованих цін на теплову енергію в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого. Водночас не забезпечено прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації механізму взаєморозрахунків.

Заявник вказує, що вимушений реалізовувати теплову енергію на підставі тарифу, який є нижче економічно обґрунтованого, але ні шляхом судового оскарження цього тарифу, ні шляхом фактичного отримання коштів на компенсація заборгованості з різниці в тарифах, ні шляхом відступлення права вимоги на відшкодування заборгованість з різниці в тарифах, не може врегулювати своєї заборгованості перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за отриманий природний газ, що і використовувався для виробництва теплової енергії.

Внаслідок цього, по договору у ТОВ "Рівнетеплоенерго" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" виникла заборгованість у розмірі 125 213 886,30 грн, проте якби вказана заборгованість з різниці в тарифах була компенсована ТОВ "Рівнетеплоенерго", то заборгованість по договору перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" була б погашена.

Також заявник вказує, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" має особливий статус для міста Рівного оскільки є основним джерелом теплопостачання в м. Рівному та обслуговує: 67 558 споживачів за категорією "населення"; 1 166 споживачів за категорією "інші"; 18 споживачів за категорією "відомче"; 6 споживачів за категорією "релігія".

ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги з теплопостачання та централізованого гарячого водопостачання до 808 житлових будинки, з яких: 33 місцеві ради; 397 ОСББ; 20 ЖБК; 311 управляючі компанії; 47 гуртожитки. До 130 об`єктів соціальної сфери, з яких: 33 дошкільні заклади; 46 школи; 23 інші учбові заклади; 7 лікарні; 21 лікувальні заклади.

У зв`язку з наведеним заявник вказує, що невідкладне вжиття до ТОВ "Рівнетеплоенерго" заходів примусового виконання судового рішення зі сторони органів державної виконавчої служби (зокрема, звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника), зупинення видаткових операцій по банківських рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" неминуче призведе до неможливості виробництва теплової енергії та її постачання, а також, як наслідок, місто Рівне залишиться без тепла і гарячого водопостачання, що є неприпустимим на фоні зростання соціально-політичної напруги у суспільстві та ситуації в країні.

Поряд з тим, споживачі ТОВ "Рівнетеплоенерго" мають значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Специфіка роботи ТОВ "Рівнетеплоенерго" полягає в тому, що єдиним джерелом надходження коштів є надання послуг з постачання теплової енергії, а основними споживачами є населення та бюджетні підприємства міста Рівного, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію.

Станом на 17.06.2025 року, заборгованість споживачів перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", становить майже 188 млн. грн, з яких: 161 040 260,92 грн борг споживачів за категорією "населення"; 23 083 241,72 грн борг споживачів за категорією "інші"; 3 576 302,08 грн борг споживачів за категорією "відомче"; 158 493,94 грн борг споживачів за категорією "релігія".

Розглянувши вказані доводи заявника, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, суд зауважує наступне.

Згідно з правилами статті 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із нормами статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Норми статті 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 року позов задоволено та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 125 213 886,30 грн заборгованості та 845 476,70 грн судового збору.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Суд відзначає, що відповідно до диспозиції статті 331 ГПК України, підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Верховним Судом у постанові від 07.12.2022 у справі №910/11949/21 вказаний правовий висновок, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, лише комплексне дослідження усіх доводів заявника за наявності відповідних доказів надає суду можливість застосувати відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження скрутного фінансового становища боржник надав суду рішення про встановлення тарифів: № 98 від 12.10.2021 року; № 99 від 29.10.2021 року; № 127 від 21.12.2021 року; № 151 від 28.10.2022 року; № 22 від 15.02.2023 року; № 115 від 19.12.2023 року; № 116 від 19.12.2023 року; № 125 від 19.12.2023 року; № 140 від 05.11.2024 року; № 43 від 18.03.2025 року якими затверджено тарифи ТОВ "Рівнетеплоенерго", визначено їх структуру.

Також відповідачем надано протоколи засідань обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах перед ТОВ "Рівнетеплоенерго", відповідно до яких заборгованість склала: № 59/23-ТЕНІ від 13.11.2023 року (за IІІ квартал 2023 року) - 76 148 216,00 грн; № 81/23-ТЕН від 18.03.2024 року (за IV квартал 2023 року) - 49 898 469,00 грн, № 08/24-ТЕН від 16.05.2024 року (за I квартал 2024 року) - 22 495 838,00 грн; № 32/24-ТЕН від 20.11.2024 року (за IІ квартал 2024 року) - 67 538 372,00 грн; № 33/24-ТЕН від 20.11.2024 року (за IІІ квартал 2024 року) - 20 960 078,00 грн; № 41/24-ТЕН від 17.03.2025 року (за IV квартал 2024 року) - 13 811 028,00 грн.

Окрім цього у справі наявний звіт про фінансові результати ТОВ "Рівнетеплоенерго" за 2023 рік за яким збиток за звітній період складає 137,929 млн.грн, за 2024 рік за яким збиток за звітній період складає 118,389 млн. грн, за І квартал 2025 року за яким збиток складає 68,092 млн.грн

Заявником надано довідки банківських установ, в яких ТОВ "Рівнетеплоенерго" відкрито банківські рахунки: довідка ПАТ "МТБ Банк" від 18.06.2025 року за вих №11/РВ1/34-11/РВ1-Д; довідка АТ КБ "ПриватБанк" вiд 18.06.2025 року за вих. № № 250618SU10082802; довідка АТ "Таскомбанк" від 18.06.2025 року за вих. № 9934; довідка АТ "Укрексімбанк" від 18.06.2025 року за вих. № 0652200/16425-25.

Станом на 18.06.2025 року, на банківських рахунках ТОВ "Рівнетеплоенерго" перебуває 49 163 531,74 грн, чого недостатньо для покриття заборгованості, яка встановлена рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 року у справі №918/180/25.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24:

"Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції")."

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відстрочення виконання рішення у даній справі, з урахуванням вказаних правових висновків Верховного Суду суд вказує, що саме по собі відсутність власних грошових коштів або недостатнє фінансування не є тією обставиною, яку слід вважати істотною та як наслідок виключною при ухваленні судового рішення про відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, адже в такому випадку обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили втрачало б свою правову цінність як акт правосуддя.

Досліджуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, яка була подана до суду слід врахувати, що судовим рішенням у даній справі встановлено, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 196 897 020,83 грн (що підтверджується виписками по рахунку), у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 125 563 886,30 грн, як залишок заборгованості.

Разом з тим, в процесі розгляду спору відповідач сплатив додатково 350 000,00 грн основної заборгованості, що свідчить про добросовісність боржника, та вчинення останнім дій з метою погашення наявного боргу.

Водночас у даному спорі слід врахувати, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року №1730-VIII що передбачав врегулювання кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ використаний для виробництва теплової енергії та підігріву води за рахунок різниці в тарифах, що залишилась не погашеною на момент укладення договору про організацію взаєморозрахунків.

Листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.08.2023 №7778/25/14-23 підтверджено включення ТОВ "Рівнетеплоенерго" до реєстру учасників процедури врегулювання заборгованості відповідно до положень Закону №1730.

У 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (Закон № 2479) та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" щодо фінансового забезпечення заходів, спрямованих на врегулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (Закон № 2481), які набрали чинності 19.08.2022 року.

Положеннями Закону України №2479 запроваджено мораторій на підвищення цін (тарифів) у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Також встановлено, що суб`єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/ або транспортування та/або постачання теплової енергії, надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною першою статті 1 цього Закону, компенсується різниця в тарифах.

Згідно з наявним у справі протоколом №49/23-ТЕНІ від 14 серпня 2023 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 з різниці в тарифах в обсязі 31 733 010,00 грн.

Відповідно до протоколу №44/23-ТЕНІ від 14 серпня 2023 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.04.2023 по 30.06.2023 з різниці в тарифах в обсязі 73 288 236,00 грн.

Згідно з протоколом №59/23-ТЕНІ від 13 листопада 2023 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.07.2023 по 30.09.2023 з різниці в тарифах в обсязі 76 148 216,00 грн.

Відповідно до протоколу №81/23-ТЕН від 18 березня 2024 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 з різниці в тарифах в обсязі 49 898 469,00 грн.

Відповідно до протоколу №08/24-ТЕН від 16 травня 2024 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.01.2024 по 31.03.2024 з різниці в тарифах в обсязі 22 495 838,00 грн.

Відповідно до протоколу №32/24-ТЕН від 20 листопада 2024 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.04.2024 по 30.06.2024 з різниці в тарифах в обсязі 67 538 372,00 грн.

Згідно з протоколом №33/24-ТЕН від 20 листопада 2024 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 з різниці в тарифах в обсязі 20 960 078,00 грн.

Згідно з протоколом №41/24-ТЕН від 17 березня 2025 року засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах узгоджено заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за період з 01.10.2024 по 31.12.2024 з різниці в тарифах в обсязі 13 811 028,00 грн.

Як видно з поданих відповідачем доказів всього за 2024 рік обсяг різниці в тарифах склав 124 805 316,00 грн. Таким чином заборгованість виникла у зв`язку, з одного боку - з визначення тарифу, понад який відповідач позбавлений можливості нараховувати вартість комунальних послуг, з другого боку - відповідач не отримав компенсацію тарифу.

Заявник стверджує, що потреба відстрочення рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі № 918/180/25 саме до 10.06.2026 року обумовлена необхідністю ТОВ "Рівнетеплоенерго" в накопиченні, за результатом здійснення господарської діяльності, та отриманні, за результатом компенсації заборгованості з різниці в тарифах, достатньої кількості грошових коштів для повного виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі № 918/180/25, що узалежнено наступними двома факторами:

1) опалювальний сезон 2025/26 років має розпочатися у жовтні 2025 року і тривати до березня 2026 року. Протягом цього періоду ТОВ "Рівнетеплоенерго" буде мати змогу отримувати кошти в оплату наданих послуг з постачання теплової енергії лише у випадку фактичного надання таких послуг. В той час як початок примусового виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2025 у справі № 918/180/25 призведе до повного блокування діяльності ТОВ "Рівнетеплоенерго" і припинення послуг з постачання теплової енергії, в силу чого очевидно зменшиться надходження грошових коштів;

2) лише з 01.01.2026 року буде відновлено дію абз. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України № 1730-VIII від 03.11.2016, в силу чого у Кабінету Міністрів України. З цієї ж дати, відновиться обов`язок прийняти нормативно правові акти, необхідні для реалізації механізму проведення взаєморозрахунків між теплопостачальними організаціями та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", передбаченого абз. 9 ч. 1 ст. 4 Закону України від 03.11.2016 № 1730-VIII (тобто, компенсації заборгованості з різниці в тарифах).

Суд погоджується із заявником про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду з огляду на встановлені обставини з метою надання заявнику можливості акумулювання коштів в обсягах, достатніх для виконання рішення суду. А понад те, відстрочення виконання рішення суду не позбавляє боржника можливості поетапно сплачувати встановлену судом заборгованість.

У даному випадку суд вважає встановленими обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що свідчить про наявність підстав для відстрочки виконання рішення.

Вказаний висновок суд робить з того, що дійсно, відповідач обмежений тарифом для нарахування вартості комунальних послуг. Однак, матеріали справи не містять доказів компенсації різниці у тарифах. Водночас заявником надано суду звіти про фінансові результати, які свідчать про збитковість підприємства, а також недостатність майна та коштів боржника для виконання рішення суду та сплати заборгованості.

Загальновідомою обставиною є те, що боржник надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, оскільки основним видом діяльності боржника є :"35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний)". Відповідно відсутність необхідних коштів у обсязі для погашення заборгованості, зменшення господарської діяльності боржника у літній період, за умови відсутності компенсації у різниці в тарифах для товариства, яке згідно з фінансовими результатами є збитковим, дає підстави суду зробити висновок, що в даному випадку заява про відстрочення виконання рішення суду є обґрунтованою.

За таких умов суд вважає за можливе задоволити таку заяву. Разом з тим, оцінюючи запропонований відповідачем період відстрочки, суд вважає, що заява про відстрочення виконання рішення має бути задоволена частково, з визначенням періоду відстрочення у 9 місяців, тобто до 10 березня 2025 року. Такий часовий проміжок надасть боржнику змогу підготуватися до опалювального сезону, а після початку опалювального періоду акумулювати кошти, необхідні для погашення наявної заборгованості.

Вирішуючи питання періоду відстрочки суд констатує, що більш тривалий період - у один рік, ставить в невигідне становище стягувача, та перевищує строк планового опалювального сезону. Водночас відстрочення виконання рішення суду на менший строк, на переконання суду, не матиме позитивного результату для сторін, оскільки сумнівним є те, що до початку наступного опалювального сезону боржник за таких умов матиме змогу виконати судове рішення та сплатити встановлену заборгованість.

Суд вважає доречними доводи відповідача про те, що після початку нового опалювального сезону зростуть надходження до його бюджету за рахунок оплати послуг з опалення, що надасть можливість накопичити певну суму грошових коштів для сплати заборгованості.

У свою чергу, заходи з примусового стягнення всієї суми заборгованості призведуть до арешту коштів відповідача, що унеможливить його подальшу роботу та призведе до зриву підготовки до опалювального сезону 2025-2026. Такий розвиток подій, у свою чергу, завдасть шкоди споживачам теплопостачальних послуг.

У цьому аспекті суд зауважує, що відстрочення виконання рішення на 9 місяців дасть можливість боржнику покращити фінансову ситуацію в майбутньому, отримати дохід після початку опалювального сезону 2025-2026 та компенсацію різниці в тарифах від держави, за рахунок чого оплатити заборгованість перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Як наслідок, відстрочення виконання рішення буде сприяти захисту інтересів обох сторін і переслідуватиме мету недопущення ще більшого погіршення фінансового стану надавача теплопостачальних послуг.

Відстрочення виконання рішення у даній справі на 9 місяців не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Обмежене відстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання.

На думку суду, в даному випадку затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами, оскільки в силу вимог закону боржник не може вплинути на обмеження встановленого тарифу на надання послуг для забезпечення покриття його витрат, водночас у національному законодавстві передбачена компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення шляхом можливого застосування індексації присудженої суми.

Суд вважає, що у цьому конкретному випадку буде дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Понад те, у випадку відмови у задоволенні даної заяви, стягувач все одно не зможе стягнути всю суму заборгованості з огляду на відсутність на даний час таких коштів у боржника.

Суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини. Так, у окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менш ніж один рік, не вважаються настільки надмірними щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (наприклад, справа "Корнілов та інші проти України").

Таким чином, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення, суд урахував зокрема, матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі №910/11949/21.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 232-234, 331 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про відстрочення виконання судового рішення задоволити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 10 червня 2025 року у справі №918/180/25 до 10 березня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України, та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій КАЧУР