Рішення від 09.07.2025 по справі 295/6942/25

Справа №295/6942/25

Категорія 9

2/295/2828/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

секретаря с/з Лукасевич А.Є.,

за участю: представника позивача адвоката Пастух Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вона все своє усвідомлене життя проживає у вказаній квартирі та зареєстрована в ній. Зазначена нерухомість була отримана батьком позивача ОСОБА_5 під час проходження служби в ЯЮ 309/179 УМВС України в Житомирській області в період 1965-1968 років. Після смерті батька позивач разом зі своєю матір`ю та донькою продовжує проживати у вищезазначені квартирі. Також було нею з`ясовано, що право власності на цю квартиру за жодним із батьків не було зареєстровано, як і не зареєстровано за будь-якими іншими особами. Таким чином, позивач відкрито, добросовісно та безперервно володіє спірною квартирою, несе тягар утримання цього майна, а на момент звернення до суду власника спірного майна фактично не має.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 27.05.2025 року у даній цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити, а також просила не вирішувати клопотання про виклик та допит савідків.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що спірна квартира є неприватизованою, право власності на неї не зареєстровано. Заперечує проти стягнення з відповідача судових витрат, оскільки відповідачем не порушено жодних прав позивача та в позові не ставиться питання щодо порушення прав позивача міською радою.

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення з додатками, в яких вони повністю підтримали возовні вимоги.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 з 30.01.1979 року, що підтверджується копією її паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади позивач зареєстрована у вищезазначеній квартирі з 24.01.1979 року.

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_6 , зазначені: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_2 .

Батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до копії поквартирної картки у спірній квартирі жилою площею 25,8 кв.м. прописані: наймач ОСОБА_2 з 22.04.1966 року, дочка ОСОБА_1 з 24.01.1979 року, онука ОСОБА_7 з 20.08.2005 року, зять ОСОБА_8 з 26.12.1983 року (виписаний 15.07.2015 року), правнук ОСОБА_4 з 22.11.2016 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.05.2025 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.

В обґрунтування позову представником позивача надано копії заяв ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в яких вони підтверджують, що ОСОБА_1 дійсно проживає, користується спірною квартирою робить поліпшення за власний рахунок в період відповідно з серпня 1991 року, з грудня 1994 року, з 25.07.1990 року по теперішній час.

Згідно листа Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» від 27.05.2024 року, установа не має інформації щодо запиту адвоката Пастух Ю., так як до 29.11.1999 установа мала назву ЯЮ 309/179 УМВС України в Житомирській області та була в підпорядкуванні в УМВС України в Житомирській області. В зв`язку з чим всі архівні документи до вищезазначеної дати, в тому числі і особова справа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходяться в архіві УМВС України в Житомирській області. Також вказаною установою надано довідки від 27.05.2025 року про перейменування вказаної установи.

Відповідно до листів Державного архіву Житомирської області від 04.03.2024 року та 04.06.2024 року, у протоколах виконавчого комітету Житомирської міської Ради депутатів трудящих за 1968 рік відомостей про надання квартири ОСОБА_12 не виявлено. Документи Житомирської установи виконання покарань №8 та особові справи працівників вказаної установи на зберігання до Державного архіву Житомирської області не надходили, тому надати відомості про надання квартири ОСОБА_12 неможливо.

Згідно листа Комунальної установи «Трудовий архів м. Житомира» Житомирської міської ради від 03.06.2024 року, документи з кадрових питань (особового складу) Житомирської установи виконання покарань №8 на зберігання до комунальної установи «Трудовий архів м. Житомира» Житомирської міської ради не надходили. Інформацією про їхнє місцезнаходження архів не володіє.

Відповідно до листа Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 07.10.2024 року, в управлінні відсутні відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання в місті Житомирі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Картотека (форми А, Б) за адресою: АДРЕСА_2 , до управління не передавалась.

Згідно листа Головного управління національної поліції в Житомирській області від 15.05.2025 року, особова справа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не передавалась на архівне зберігання до ГУНП в Житомирській області, тому надати запитувану інформацію, не має можливості.

На підтвердження доводів позовної заяви представником позивача надано копії повідомлень про сплату та квитанцій про оплату позивачем (які можливо прочитати) за послуги КП «ВЖРЕП №8»: за січень, лютий 2014 року, за січень 2015 року, за січень 2022 року, за листопад 2024 року; за послуги КП «Житомирводоканал» ЖМР: за січень, лютий 2015 року, за березень 2019 року, за січень 2022 року; за послуги КП «Житомиртеплокомуненерго»: за січень, лютий 2015 року, лютий 2016 року, за жовтень 2019 року, за січень 2022 року, за листопад 2024 року; за послуги КП «Житомиробленерго»: за серпень 2015 року, за серпень та вересень 2018 року, за листопад 2024 року; за послуги ОСББ «Михайла Грушевського»: від 27.11.2018 року, за серпень 2019 року, за січень 2022 року; за послуги кабельного телебачення за січень 2022 року; за послуги ТОВ «ГК «Нафтогаз України від 24.12.2024 року.

У якості правової підстави для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК Українипозивач посилається на те, що вона зареєстрована та фактично проживає у спірній квартирі, яка надавалася її батьку у зв`язку зі службою, утримує її та відкрито й добросовісно користується нею.

Відповідно достатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК Українивизначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1статті 344 ЦК Українивстановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування, набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК).

Отже, позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити з того, що задоволення таких позовних вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

У своїй постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Давність володіння могла б вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав на набуття права власності.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази перебування житлового будинку, в якому розташована спірна квартира у власності Житомирської міської ради, видачі у встановленому законом порядку батькові позивача ОСОБА_5 ордеру на спірну квартиру у зв`язку зі службою, звернення позивача або інших членів її сім`ї із заявою до Житомирської міської ради про здійснення приватизації займаної квартири та вчинення необхідних дій, що регламентовані Законом України «При приватизацію державного житлового фонду».

Також відсутні докази невизнання або порушення Житомирською міською радою прав та законних інтересів позивача на спірну квартиру.

Враховуючи, що позивач не набула права власності на спірне житлове приміщення, натомість, за життя первісного квартиронаймача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , набула право користування спірною квартирою і це право ніким не оспорюється, та приймаючи до уваги, що сам по собі факт користування позивачем даним майном не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю, з огляду на те, що позивачем не доведено усіх обставин, передбаченихстаттею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на вказане майно з підстав, передбаченихстаттею 344 ЦК України, та відповідно, відмовляє у позові у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі №552/1354/18.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно за набувальною давністю, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Житомирська міська рада; місце знаходження: 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2; код ЄДРПОУ 13576954.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: С.М. Полонець