Рішення від 08.07.2025 по справі 240/8629/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/8629/25

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава Сервіс Транс" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ава Сервіс Транс" із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №089337 від 25.02.2025 Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №089337 від 25.02.2025 винесена начальником відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті є незаконною та протиправною, а отже підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02.04.2025 позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

07.04.2025 через систему "Електронний суд" представником відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зауважує, що підставою для застосування до ТОВ «АВА СЕРВІС ТРАНС» адміністративно-господарського штрафу стало порушення останнім законодавства про автомобільний транспорт, а саме: відсутність свідоцтв про допущення транспортних засобів DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепа GENERAL TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2 до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтва про підготовку водія транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмових інструкцій на випадок аварії або надзвичайної ситуації, наявність якої передбачена статтею 48 Закону №2344-II, що потягнуло за собою накладення адміністративно-господарського штрафу.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.01.2025 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо здійснення регулярних перевезень вантажів транспортним засобом DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепа GENERAL TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За результатами перевірки було складено акт №092025 від 16.01.2025 у якому посадовими особами контролюючого органу виявлено порушення, зокрема, під час здійснення перевезень пасажирів у водія на момент перевірки були відсутні свідоцтво про допущення транспортних засобів DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепа GENERAL TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2 до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водія транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації, наявність якої передбачена статтею 48 Закону №2344-II.

Водій із актом ознайомлений, про що в акті є відповідна відмітка.

На підставі даного акту перевірки, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №089337 від 25.02.2025, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятою постановою, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344, передбачено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до положень статті 6 Закону №2344, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Підпунктами 2, 29 та 54 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розгляд справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2,4, 12-16 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.

За приписами статті 34 Закону №2344, автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344.

Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону №2344, визначено документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

- для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

- для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Відповідно до визначення, наведеного в ст. 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 №1644-ІІІ:

- небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

- небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Статтею 8 Закону №1644-ІІІ визначені права та обов`язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів, відповідно до яких перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний, в тому числі у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу.

Статтею 19 Закону №1644-ІІІ встановлені вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі.

Так, транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Відповідно до ст.20 цього Закону №1644-ІІІ, встановлено, що перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

При цьому, відповідно до ст.16 цього Закону, до компетенції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить розроблення і затвердження за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до визначеної ст.16 Закону №1644-ІІІ, компетенції у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів, Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 04.08.2018 № 656, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 р. за № 1041/32493, яким затверджені Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів (далі Правила); Порядок видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (далі Порядок №656).

З огляду на положення Закону №1644-ІІІ, вказані Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів і Порядок видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, є складовою законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів і, як в них зазначено, вимоги цих Правил та Порядку, є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та фізичних осіб, які є учасниками дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Підпунктом 3 пункту 9 розділу І Правил передбачено, що при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, такі документи, зокрема, а саме:

- свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, передбачене розділом 9.1.3 додатка B до ДОПНВ, на кожну транспортну одиницю або транспортний засіб, що входить до її складу, зразок якого наведено в додатку 2 до цих Правил (свідоцтво має бути стандартного формату А4 (210 х 297 мм), білого кольору з рожевою діагональною смужкою).

Власник транспортного засобу, перевізник або уповноважена ними особа має право вільного вибору СЦ для проведення перевірки відповідності конструкції транспортного засобу вимогам ДОПНВ та отримання/продовження Свідоцтва п.4 розділу ІІ Порядку №656.

Згідно з п.9 розділу ІІ наведеного Порядку №656, за результатами перевірки посадова особа СЦ видає/продовжує засвідчене підписом та печаткою СЦ Свідоцтво. Свідоцтво видається/продовжується власникові транспортного засобу, перевізнику або уповноваженій ними особі не пізніше п`яти робочих днів після реєстрації заяви у СЦ.

Свідоцтво підлягає поверненню до СЦ, зокрема, у разі зміни власника транспортного засобу або перевізника п.15 розділу ІІ згаданого Порядку №656.

Отже, із аналізу наведених вище приписів чинного законодавства у сфері автомобільного перевезення небезпечних вантажів слідує, що на автомобільного перевізника, а також водія, який здійснює такі перевезення, покладені обов`язки, зокрема, на перевізника - отримання відповідного свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу; на водія наявність при собі свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та надання його до перевірки уповноваженим особам відповідача на момент її проведення на дорозі (рейдової перевірки).

Із матеріалів справи встановлено, що органами державного контролю було встановлено, що у водія на момент перевірки були відсутні свідоцтво про допущення транспортних засобів DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепа GENERAL TRAILERS реєстраційний номер НОМЕР_2 до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водія транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації, наявність якої передбачена статтею 48 Закону №2344-II.

З приводу доводів позивача про те, що він не є суб`єктом відповідальності за виявлене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки на момент проведення перевірки не надавав послуг вантажних перевезень, а здійснював транспортно-експедиторську діяльність, а тому у спірних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника відповідно до Закону № 2344-ІІІ, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Тобто, вказаною нормою передбачено надання статусу автомобільного перевізника як для осіб, що здійснюють договірні перевезення, так і для осіб, які здійснюють перевезення для власних потреб.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

Такий правовий висновок також викладений у постанові Верховного суду від 14 грудня 2023 року у справі №340/5660/22.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів, якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов`язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.

При цьому, договірні умови здійснення перевезень включають не тільки укладення безпосередньо договору про надання відповідних послуг, а й зобов`язання сторони щодо перевезення (доставки) товару в рамках інших господарських правовідносин, у тому числі щодо реалізації товару.

Згідно з ТТН №ТМ-3906 від 22.06.2023 р. в якості Автомобільного перевізника зазначено ТОВ "Ава Сервіс Транс", Замовником вказано ТОВ "Фрея Трейд", вантажовідправником вказано ТОВ "Річковий порт Орлівка" за договором з ТОВ "Юнекс Солюшн", а в якості вантажоодержувача зазначено ТОВ "Хімагро" для ТОВ "Фрея Трейд".

Відтак, зважаючи на те, що вантажоодержувачем є особа відмінна від позивача суб`єкта господарювання, то має місце саме надання послуг перевезення вантажу.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Ава Сервіс Транс" посилається на те, що забезпечував на підставі вищезазначеної ТТН товарно-експедиційні послуги перевізнику, яким є ФОП ОСОБА_1 на підставі договору №311 від 06.07.2024.

Разом з тим, слід зауважити, що в ТТН відсутні посилання на договір №311 від 06.07.2024, не зазначено ФОП ОСОБА_1 в жодній з граф накладної.

Суд звертає увагу, що до позовної заяви позивачем надано, зокрема, договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування №311 від 06.07.2024, однак приписи положень Закону №2344-III зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Надання позивачем лише суду вищезазначених копій документів - не спростовує того факту, що на момент проведення перевірки у водія такі документи були відсутні, що має наслідком відповідальність згідно ст.60 Закону №2344-III.

З огляду на викладене, викладені у позовній заяві ТОВ "Ава Сервіс Транс" доводи про те, що послуг вантажного перевезення позивачем не надавалося і перевезення здійснювалося на виконання договору №311 від 06.07.2024 є недоведеними.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано порушення, зафіксоване відділом державного нагляду (контролю) в Житомирській області під час здійснення перевірки, що є підставою для застосування адміністративного-господарських штрафів відповідно до статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №089337 від 25.02.2025 є такою, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.

Приписами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи позивача на підставі наданих сторонами доказів, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки доказів на підтвердження порушення відповідачем норм чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваної постанови судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ава Сервіс Транс" (вул. Київська, 77, офіс 403, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10015. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43893433) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан С.П.Корольова, 12, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

08 липня 2025 р.

08.07.25