Ухвала від 09.07.2025 по справі 580/1927/24

УХВАЛА

09 липня 2025 року

м. Київ

справа №580/1927/24

адміністративне провадження № К/990/24247/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 грудня 2023 року №11657/23-00-24-05-01, яким до позивача застосовано штраф з податку на додану вартість у сумі 3 546,00 грн, №11654/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану у сумі 14 387,00 грн та застосовано штраф у розмірі 1 438,70 грн, №11617/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 991 248,84 грн, №11645/23-00-24-05-01, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання по військовому збору на суму 82 604,07 грн, вимоги №Ф-11643/23-00-24-05-01 про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 638 602,97 грн, рішення №11644/23-00-24-05-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 151 579,60 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, та вимоги від 5 лютого 2024 року № Ф-0252-2300.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 грудня 2023 року № 11617/23-00-24-05-01, № 11645/23-00-24-05-01 та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2023 року №11617/23-00-24-05-01 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 614 046,80 грн, з яких 570 099,80 грн за податковим зобов`язанням та 43 947,05 грн за штрафними санкціями;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2023 року №11645/23-00-24-05-01 у частині збільшення грошового зобов`язання по військовому збору в сумі 51 170,55 грн, з яких 47 508,29 грн за податковими зобов`язаннями та 3 662,26 грн за штрафними санкціями.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 5 лютого 2024 року № Ф-0252-2300, якою зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 сплатити заборгованість в сумі 151 579,60 грн.

Змінено рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в частині розподілу судових витрат та стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області суму сплаченого судового збору у розмірі 18 922,11 грн. В решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року залишено без змін.

5 червня 2025 року через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду уп`яте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Одночасно скаржником було заявлене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, Верховний Суд в ухвалі від 19 червня 2025 року визнав, що наведені у ньому доводи позбавляли можливості його вирішити. Цією ухвалою Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

На виконання вимог цієї ухвали суду від Головного управління ДПС у Черкаській області через систему «Електронний суд» 27 червня 2025 року надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Подане скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивоване тим, що вперше Головне управління ДПС у Черкаській області звернулось з касаційною скаргою до суду своєчасно, проте, вона повернута Верховним Судом з підстав відсутності належного викладення підстав для касаційного оскарження, контролюючий орган невідкладно звертався повторно з касаційними скаргами, таким чином підтвердивши своїми фактичними діями власний намір оскаржити судові рішення своєчасно, а також те, що скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Суду. Звертає увагу суду на обставини введення воєнного стану в країні.

У своїх доводах скаржник посилається на положення Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції з прав людини та основоположних свобод, Конституції України, КАС України, Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», низку рішень Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11 - рп/2012 та зазначає про вчинення ним усіх залежних від нього процесуальних дій у розумний строк для реалізації свого права на касаційне оскарження, тому вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин, у зв`язку з чим просить його поновити.

Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту і до дня подання цієї касаційної скарги становить понад чотири місяці, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень.

Верховний Суд в ухвалі від 19 червня 2025 року зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Звернення з касаційною скаргою є п`ятим, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх