Постанова від 08.07.2025 по справі 188/606/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6333/25 Справа № 188/606/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Триполець В.О.,

Учасники справи:

Позивач/відповідач за зустрічним позовом: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 ,

Відповідач/позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ,

Третя особа, яка незаявляла самостійнихвимог щодопредмету спору: Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Місюра К.В.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні2013рокуФізична особа підприємець ОСОБА_1 подав позов в суд проти ОСОБА_2 , неодноразово уточнюючи позов, востаннє 15 березня 2017року, вимагав визнати за ним право власності на вирощену у 2013році на земельній ділянці площею 77,9259га кадастровий номер 1223881200:01:003:0002 на території Васильківської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області пшеницю озиму в кількості 148 630,0кг та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму збитків в розмірі 981 132,50грн за безпідставно набуте майно.

Існування такихвимог ОСОБА_1 пов`язував із тим, що 11 квітня 2003року він на підставі розпорядження від 09 квітня 2003року № 165-р-03 «Про надання земельної ділянки площею 959,5га в оренду ОСОБА_1 з земель запасу Васильківської сільської ради уклав з Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області договір оренди землі, відповідно до умов якого для ведення товарного сільськогосподарського виробництва отримав в користування строком на 9 років 7 місяців земельну ділянку загальною площею 959,5га ріллі, тобто до 12 листопада 2012року, Договір був зареєстрований у Васильківській сільській раді, про що 12 квітня 2003року у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено відповідний запис № 6. Вказана ділянка площею 959,5га ріллі складалася з семи земельних масивів, в тому числі до її складу увійшла земельна ділянка площею 140,9га з кадастровим номером 1223881200:01:003:0002.

Зазначав, що 13 квітня 2012року, не передбачаючи протиправних дій відносно себе з боку відповідача, ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність бути його представником з питань укладання договорів оренди, суборенди землі та розірвання вищевказаних договорів, тобто уповноважив відповідача розривати лише ті договори оренди (суборенди) землі, які той в наступному укладе в інтересах позивача, що прямо випливає з довіреності, при буквальному тлумаченні її змісту, для чого подавати від його імені заяви будь-якого змісту, підписувати необхідні документи.

31 липня 2012року позивач, як орендар, що належно виконував обов`язки за умовами договору, звернувся до Петропавлівської РДА з листом-повідомленням про намір скористатися своїм переважним правом на подальшу оренду спірної земельної ділянки, додавши до нього проект додаткової угоди (вх. № 15/20-2906 від 31.07.2012р.).

На початку вересня 2012року ОСОБА_1 зібрав вирощений на орендованій земельній ділянці площею 77,9306га (кадастровий номер - 1223881200:01:003:0002) врожай соняшника, після чого, здійснивши необхідні осінньо-польові роботи, засіяв зазначену земельну ділянку озимою пшеницею.

В подальшому ФОП ОСОБА_1 дізнався, що 12 вересня 2012року ОСОБА_2 , як довірена особа, надав до Петропавлівської РДА згоду на вилучення з його користування земельної ділянки площею 959,5га ріллі та клопотав передати її в оренду особисто йому ( ОСОБА_2 ) для ведення фермерського господарства, умисно приховавши цей факт від позивача.

17 жовтня 2012року з метою запобігти відносно себе наступних протиправних дій з боку відповідача, позивач скасував дію виданої ОСОБА_2 довіреності, про що в Єдиний реєстр довіреностей внесений запис за № 37591886.

08 листопада 2012року відповідач уклав з Петропавлівською РДА та зареєстрував у відділі Держземагенства в Петропавлівському районі договір оренди землі б/н на 77,9259га, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 16 листопада 2012року за №122385514002217.

Позивач вважав, що ОСОБА_2 використавши у власних інтересах довіреність позивача, незаконно отримав в оренду вже засіяну озимою пшеницею земельну ділянку площею 77,9259га ріллі, яка фактично перебувала в користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі не розірваного та не визнаного в судовому порядку недійсним договору оренди землі від 11 квітня 2003року, врожай з якої мав намір в наступному привласнити.

Позивач переконаний, що виконавши у вересні 2012року осінньо-польові роботи на орендованій земельній ділянці площею 77,9306га (кадастровий номер 1223881200:01:003:0002) та засіявши їх, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, озимою пшеницею, він діяв в межах наданих йому чинним законодавством прав, а тому в нього, як у власника, виникло законне право в наступному зібрати з неї врожай, що і зумовило його звернутися до суду з відповідним позовом.

У свою чергу відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_1 , який востаннє уточнив 11 травня 2017року, з вимогами визнати за ним право власності на зібраний врожай 2013року озимої пшениці з земельної ділянки кадастровий номер 1223881200:01:003:0002, загальною площею 77,9259га, яка розташована на території Васильківської сільської ради, встановити факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1223881200:01:003:0002, загальною площею 77,9259га, яка розташована на території Васильківської сільської ради, та стягнути з ФОП ОСОБА_1 вартість заподіяної ОСОБА_2 шкоди, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 77,9259га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Васильківської сільської ради у розмірі 1 172 030,03грн.

Існування таких вимог ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що він є орендарем земельної ділянки кадастровий номер 1223881200:01:003:0002 загальною площею 77,9259га, у тому числі ріллі 77,9259га, яка знаходиться на території Васильківської сільської ради на підставі договору оренди укладеного між ним та Петропавлівською райдержадміністрацією 08 листопада 2012року. Після отримання ним землі в оренду він з`ясував, що вся площа, а саме 77,92259га цієї землі було засіяно озимою пшеницею іншою особою, а саме - ФОП ОСОБА_1 .

Вважав, що зазначені дії ОСОБА_1 порушують його права як користувача землі, наносять йому значну шкоду, оскільки він не може вільно користуватися наданою йому землею. При цьому, відповідно до договору оренди землі, він сплачує орендну плату за користування цією землею, яка фактично була самовільно зайнята іншою особою, тобто ОСОБА_1 .

Вказував, що ОСОБА_1 , незважаючи на попередження орендодавця про не продовження договору оренди землі обробив та засіяв земельну ділянку озимою пшеницею. Тобто ОСОБА_1 фактично самовільно користується даною земельною ділянкою, оскільки будь-яких документів, що підтверджують його право користування ділянкою у нього немає.

Враховуючи вищезазначене, вважає, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 порушені права ОСОБА_2 на користування орендованою ним земельною ділянкою, в зв`язку з чим він звернувся із зустрічною позовною заявою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2025року у задоволенні позовів Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 , виходив з того, що ОСОБА_1 свідомо пішов на ризик та самовільно, без будь-яких правових підстав засіяв спірну земельну ділянку озимою пшеницею, проігнорувавши правило ч. 1 ст. 777 ЦК України та ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких у випадку недосягнення домовленості щодо оплати та інших умов договору, переважне право орендаря на укладання договору припиняється.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що жодних правових підстав для відшкодування шкоди за рахунок ОСОБА_1 у ОСОБА_2 немає, враховуючи обставини того, що договори, за якими ОСОБА_2 набув прав орендаря спірної земельної ділянки, визнано недійсними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

28 квітня 2025року Фізична особапідприємець ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2025року.

В апеляційній скарзі Фізична особапідприємець ОСОБА_1 висловив вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення його позову в повному обсязі.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно до Протоколу комісії Петропавлівської РДА від 28 березня 2013року за № 1 було відмовлено ОСОБА_2 у складанні акту визначення розміру збитків, оскільки, перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 збитків не завдав, а законно засіяв та обробив земельну ділянку (т.1.а.с.195).

Наголошував, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Держсільгоспінспекції України в Дніпропетровській області від 02 серпня 2013року №355/22 встановлено відсутність дій ОСОБА_1 , що свідчили б про самовільне захоплення земельної ділянки та підтверджено правомірність засівання земельної ділянки саме під час дії договору оренди. Даний акт не було оскаржено.

Також заявник вказував, що в ході розгляду справи, сторонами не заперечувався той факт, що на спірній земельній ділянці у 2013році було зібрано врожай озимої пшениці у кількості 148 630,00кг, які на підставі ухвали суду були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 згідно до акту державного виконавця від 25 червня 2013року (т.1.а.с.211-220).

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2025року справу призначено до судового розгляду на 08 липня 2025року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

11 квітня 2003року Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області уклала договір оренди землі з позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , як фізичною особою - підприємцем. Було передано в оренду земельну ділянку площею 959,5га, у тому числі - ріллі 959,5га. Строк дії договору на 9 років та 7 місяців, починаючи з дня його реєстрації. Укладаючи даний договір сторони узгодили усі його істотні умови.

Договір належним чином посвідчено приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу 11 квітня 2003року.

Актом прийому - передачі земельної ділянки від 11 квітня 2003року зазначена земельна ділянка передана орендарю - ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Петропавлівської РДА Дніпропетровської області від 05 квітня 2003року за № 165-р-03.

Відповідно до п. 2 чинного на той час Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998року № 2073 - 12 квітня 2003року було вчинено запис за № 6 у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Васильківської сільської ради.

Тож, з 12 квітня 2003року ОСОБА_1 офіційно набув статусу орендаря та землекористувача спірної земельної ділянки, строк дії договору закінчувався 12 листопада 2012року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 мав намір продовжити договірні взаємовідносини з Петропавлівською РДА щодо договору оренди землі. У зв`язку з чим, звернувся до Петропавлівської РДА з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі. З тексту даного листа вбачається, що він має намір продовжити термін дії договору та має переважне право на укладення даного договору перед іншими особами. Даний лист зареєстровано 31 липня 2012року за вх. № 15/20-2906. До вищевказаного листа була надана додаткова угода про поновлення оренди землі від 11 квітня 2003року. Предметом угоди є земельні ділянки загальною площею 959,5га.

Водночас, з аналогічною заявою позивач ОСОБА_1 звернувся до Петропавлівської РДА у вересні 2012року ( вх. № 15/20- 3610 від 17.09.2012 р.).

У подальшому, 05 листопада 2012року позивач ОСОБА_1 (вих. № 05/ 11/12 - 3-ас) звернувся з листом-запитом про отримання інформації від Петропавлівської РДА про надання інформації про наслідки розгляду його звернення до голови РДА з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 31 липня 2012року.

Відповіддю за вих. № 15/7-2146 від 12 листопада 2012року, Петропавлівська РДА зазначила, що за результатами звернення, позивачу був надісланий лист-повідомлення від 31 серпня 2012року № 15/7-1615, копію якого було надано.

Петропавлівською РДА було зазначено, що 10 серпня 2012року за вих. № 15/7-1486 на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-повідомлення відповідно до якого останнього було сповіщено про закінчення терміну дії оренди землі і те що РДА не має наміру продовжувати термін дії вищезазначеного договору оренди. У обґрунтування повідомлення було зазначено, що орендарем ОСОБА_1 орендна плата проводиться без індексації грошової оцінки землі, порушено правила сівозміни, також зазначено на не реагування орендаря на вимоги адміністрації про необхідність збільшення орендної плати.

Листом-повідомленням від 31 серпня 2012року (вих. № 15/7-1615 від 31.08.2012 р.) Петропавлівська РДА звертаючись до ПП ОСОБА_1 , зазначала, що РДА не має наміру продовжувати термін дії договору оренди землі. Підставою до прийняття такого рішення є те, що орендар не належно виконує умови договору (сплачує орендну плату в меншому розмірі та порушує сівозміни, а саме постійно вирощує соняшник, що негативно впливає на родючість ґрунту). Також, пропонувалось повернути орендовані землі у належному стані після закінчення строку оренди, тобто після 12 листопада 2012року.

Також аналогічний лист-повідомлення Петропавлівською РДА (вих. № 15/7-1901) було направлено на адресу ОСОБА_1 , на його повторне звернення від 17 вересня 2012року (вх. № 15/20-3610). В даному листі окрім викладених аналогічних підстав для відмови у продовження договору оренди додатково було повідомлено, що 12 вересня 2012року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 13 квітня 2012року була надана згода про вилучення з користування ОСОБА_1 земельної ділянки земель запасу Васильківської сільської ради. У зв`язку з чим, 05 жовтня 2012року голова Петропавлівської РДА прийняв розпорядження про втрату чинності розпорядження голови РДА від 09 квітня 2003року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду лише в частині відмови у задоволенні його позову тож з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , у задоволенні яких відмовлено, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині що ОСОБА_1 , не маючи права на використання спірної земельної ділянки, самовільно та без будь-яких правових підстав засіяв спірну земельну ділянку озимою пшеницею, оскільки укладений 11 квітня 2003року між ним та Петропавлівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області договір оренди припинився та іншого договору переукладено не було і він не набув права на поновлення договору оренди землі.

Як правову підставу для відмови в позові суд першої інстанції виснував, що згідно зі статтею 95 Земельного Кодексу України саме землекористувачі мають право власності на посіви та насадження сільськогосподарських і інших культур, на вироблену продукцію, яким ОСОБА_1 на думку суду не був.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції в оскаржуваній частині неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи діяв ОСОБА_1 правомірно та добросовісно засіваючи земельну ділянку у вересні 2012року та чи мав право на зібраний іншими особами урожай.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно розділу 4 Договору оренди землі, сторони домовились, щодо змін умов договору, яка можлива лише за взаємною згодою сторін, а також підстав припинення договору та його розірвання.

Підставами припинення договору сторони визначили, у тому числі - закінчення терміну, на який було укладено договір.

Підставами розірвання договору сторони погодили: взаємну згоду сторін; випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у п.2.1. цього договору її використання; укладення договору оренди землі з порушенням порядку, встановленого у законодавстві України.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2003року Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області уклала договір оренди землі з позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , як фізичною особою підприємцем, який належним чином посвідчено приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу 11 квітня 2003року.

Актом прийому - передачі земельної ділянки від 11 квітня 2003року зазначена земельна ділянка передана орендарю - ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Петропавлівської РДА Дніпропетровської області від 05 квітня 2003року за № 165-р-03.

Тож, з 12 квітня 2003року ОСОБА_1 офіційно набув статусу орендаря та землекористувача спірної земельної ділянки, строк дії договору закінчувався 12 листопада 2012року.

На початку вересня 2012року ОСОБА_1 зібрав вирощений на орендованій земельній ділянці площею 77,9306га (кадастровий номер - 1223881200:01:003:0002) врожай соняшника, після чого, здійснивши необхідні осінньо-польові роботи, засіяв зазначену земельну ділянку озимою пшеницею.

ОСОБА_1 мав намір продовжити договірні взаємовідносини з Петропавлівською РДА щодо договору оренди землі. У зв`язку з чим, у 2012році неодноразово звертався до Петропавлівської РДА з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі. З тексту даного листа вбачається, що він має намір продовжити термін дії договору та має переважне право на укладення даного договору перед іншими особами.

Водночас, 13 квітня 2012року ОСОБА_1 видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність бути його представником з питань укладання договорів оренди, суборенди землі та розірвання вищевказаних договорів тощо.

12 вересня 2012року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності від 13 квітня 2012року була надана згода про вилучення з користування ОСОБА_1 земельної ділянки земель запасу Васильківської сільської ради. У зв`язку з чим, 05 жовтня 2012року голова Петропавлівської РДА прийняв розпорядження про втрату чинності розпорядження голови РДА від 09 квітня 2003року.

ФОП ОСОБА_1 дізнавшись, що 12 вересня 2012року ОСОБА_2 , як довірена особа, надав до Петропавлівської РДА згоду на вилучення з його користування земельної ділянки площею 959,5га ріллі та клопотав передати її в оренду особисто йому ( ОСОБА_2 ) для ведення фермерського господарства, умисно приховавши цей факт від позивача, з метою запобігти відносно себе наступних протиправних дій з боку відповідача, скасував дію виданої ОСОБА_2 довіреності, про що в Єдиний реєстр довіреностей внесено запис за № 37591886.

08 листопада 2012року ОСОБА_2 самостійно від свого імені уклав з Петропавлівською РДА та зареєстрував у відділі Держземагенства в Петропавлівському районі договір оренди землі б/н на 77,9259га, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 16 листопада 2012року за №122385514002217.

Однак, в матеріалах справи наявна ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ, якою було залишено без змін ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2014року та рішення Петропавлівського районного суду від 27 грудня 2013року в цивільній справі за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області про скасування розпоряджень Петропавлівської РДА, про визнання недійсними договорів оренди землі наданої ОСОБА_2 по справі №188/1470/13-ц. Зазначеними рішеннями судів було визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, що укладені між ОСОБА_2 та Петропавлівською РДА серед, яких і договір щодо спірної земельної ділянки (кадастровий номер 1223881200 : 01 : 003 :0002).

Апеляційний суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тож, вищевказаними рішеннями встановлено, що ОСОБА_2 не має статусу користувача земельної ділянки з кадастровим номером 12213881200:01:003:0002, а отже і жодних прав на посіви та готову продукцію теж не має.

Отже, з урахуванням визнання недійсним розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що укладено між ОСОБА_2 та Петропавлівською РДА та скасування державної реєстрації договору оренди в судовому порядку, враховуючи волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договору оренди земельної ділянки, дії ОСОБА_2 щодо надання до Петропавлівської РДА згоди на вилучення з користування ОСОБА_1 земельної ділянки площею 959,5га ріллі та надання клопотання передати земельну ділянку в оренду особисто йому ( ОСОБА_2 ) для ведення фермерського господарства, є недобросовісними.

Водночас, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 діяв правомірно та добросовісно засіваючи земельну ділянку у вересні 2012року виходячи з наступного.

Так, згідно до Протоколу комісії Петропавлівської РДА від 28 березня 2013року за №1 було відмовлено ОСОБА_2 у складанні акту визначення розміру збитків, оскільки, перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 збитків не завдав, а законно засіяв та обробив земельну ділянку (т.1.а.с.195).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Держсільгоспінспекції України в Дніпропетровській області від 02 серпня 2013року № 355/22 встановлено відсутність дій ОСОБА_1 , що свідчили б про самовільне захоплення земельної ділянки, та підтверджено правомірність засівання земельної ділянки саме під час дії договору оренди. Даний акт не було оскаржено.

Крім того, як було зазначено у листах-повідомленнях Петропавлівської РДА на адресу ОСОБА_1 , підставою для не продовження у подальшому договору оренди з ОСОБА_1 зазначалось, що орендар не належно виконує умови договору: сплачує орендну плату в меншому розмірі та порушує сівозміни, а саме постійно вирощує соняшник, що негативно впливає на родючість ґрунту. Умовами договору оренди від 11 квітня 2003року було визначено порядок вирішення усіх спірних моментів, у тому числі щодо розміру орендної плати (п.2.3.). Однак, доказів щодо наявності такого спору чи направлення пропозицій, повідомлень, попереджень, у період дії договору оренди на адресу орендаря, суду не надано.

Петропавлівська РДА фактично достроково в односторонньому порядку розірвала договір оренди земельної ділянки, не отримавши взаємної згоди ОСОБА_1 та не дотримуючись при цьому умов даного договору. Петропавлівська РДА не довела належним чином до відома орендаря про свої наміри не продовжувати у подальшому договір оренди.

Апеляційний суд звертає увагу, що ані умовами договору, ані нормами законодавства України не встановлено обов`язок орендаря, щодо його обмеження конкретним періодом до закінчення дії договору, не вчиняти дії щодо засівання земельної ділянки.

Тож, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 свідомо пішов на ризик та самовільно, без будь-яких правових підстав засіяв спірну земельну ділянку озимою пшеницею, оскільки земельну ділянку було засіяно під час дії договору оренди з ОСОБА_1 , що також не оспорюється сторонами у справі.

Відповідно до статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

У відповідності до статті 775 ЦК України, наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Як вбачається з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці у 2013році було зібрано врожай озимої пшениці у кількості 148 630,00кг, які на підставі ухвали суду були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 згідно до акту державного виконавця від 25 червня 2013року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 засіяв спірну земельну ділянку озимою пшеницею восени 2012року в період дії договору оренди, він і мав би право на зібраний врожай у 2013році, тож, враховуючи тривалий розгляд справи та неможливість достовірно встановити фактичну наявність даного урожаю у ОСОБА_2 , який, як встановлено рішеннями суддів, фактично не вважається правомірним землекористувачем спірної земельної ділянки на момент збору урожаю, та за відсутності підтвердженого права інших землекористувачів на цю земельну ділянку саме ОСОБА_1 має право на відшкодування завданих збитків.

Так, відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження №755/756-17 від 27 лютого 2017року, розмір матеріального збитку спричиненого ФОП ОСОБА_1 внаслідок збирання озимої пшениці в кількості 148 630кг становить розмір її вартості 765444,50грн.

Водночас, згідно висновку комплексної товарознавчої та економічної експертизи від 16 червня 2020року, витрати на збір, транспортування та зберігання врожаю склали 128126,26грн, які були понесені не ФОП ОСОБА_1 , а тому зазначена сума має бути вирахувана із загальної суми завданих збитків ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем ОСОБА_2 завдано ОСОБА_1 збитків на суму 765444,50грн - 128126,26грн = 637 318,24грн, яка і підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на вирощений урожай пшениці в кількості 148 630кг, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих вимог, оскільки у разі відшкодування позивачу збитків, які фактично становлять вартість урожаю, визнання за ним ще й права власності на нього призведе до подвійного стягнення.

Що стосується вимог про стягнення витрат на виробництво озимої пшениці у розмірі 215 688,00грн, у задоволенні цих вимог також слід відмовити з підстав їх недоведеності.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.(частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Взаємний зв`язок доказів в їх сукупності вказують на їх достатність для вирішення питання щодо встановлення обставин, які входять до предмету доказування та заявлені вимоги частково підтверджують.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення заявника від обов`язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 діяв правомірно та добросовісно засіваючи земельну ділянку у вересні 2012року та мав право на зібраний іншими особами урожай, а тому його позовні вимоги в частині стягнення завданих збитків підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції частково скасувати із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного позову.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2025року в частині відмови у задоволенні позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Позовні вимогиФізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляла самостійнихвимог щодопредмету спору: Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання права власності на врожай та стягнення збитків в розмірі 981 132,50грн за безпідставно набуте майно задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 збитки у розмірі 637 318,24грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 липня 2025року.

Судді: