Рішення від 08.07.2025 по справі 136/930/21

Справа № 136/930/21

провадження № 2/136/150/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судових засідань Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації прав,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, орендодавець) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» (далі - ТОВ «Берестівка», орендар), мотивуючи тим, що 14 липня 2008 року між ним та відповідачем було укладено Договір оренди землі № 37, за умовами якого він передав СТОВ «Берестівка» в оренду строком на десять років належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4,0136 га, кадастровий номер - 0522283600:07:000:0131, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лукашівської сільської ради Вінницької області.

11 вересня 2008 року зазначений договір було зареєстровано в Липовецькому відділі Вінницької філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040883600526.

По закінченню строку дії даного договору, враховуючи дату його реєстрації та відсутність пропозиції від відповідача про його поновлення, 12 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення земельної ділянки, однак йому було повідомлено про існування нібито укладеної між сторонами додаткової угоди від 14 вересня 2011 року до договору оренди землі, згідно з якою строк дії договору оренди складає 20 років, до 31 грудня 2028 року.

Додаткова угода до договору оренди землі від 14 вересня 2011 року була зареєстрована 10 липня 2012 року за №052220004003346 у відділі Держкомзему у Липовецькому районі.

У позові позивач зазначає, що він не підписував вказану Додаткову угоду до договору оренди землі, з її умовами не погоджується, від його імені її підписано невідомою особою, за відсутності його волевиявлення, отож вона є неукладеною, а державна реєстрація незаконною, тому просив суд:

- усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, площею 4,0136 га, з кад. № 0522283600:07:000:0131, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лукашівської сільської ради Вінницької області, згідно державного акту на право власності на землю серії ВН №066078 від 08.12.2004, шляхом повернення даної земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 14.09.2011 до договору оренди землі від 14.07.2008, укладену між сторонами, державну реєстрацію якої проведено 10.07.2012 за №052220004003346.

У визначений судом строк відповідач не подав до суду відзиву.

06.03.2023 представником відповідача направлено письмові пояснення, у якому вона просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що 14.07.2008 між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Берестівка» було укладено договір оренди землі під № 37, відповідно до якого Орендодавець ( ОСОБА_1 ) надає, а Орендар (СТОВ «Берестівка») приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ВН № 066078, яка знаходиться на території Лукашівської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Загальна площа земельної ділянки складає 4,0136 га, у тому числі: ріллі 4,0136 га, строком на 10 календарних років. 14.09.2011 між СТОВ «Берестівка» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін до Договору оренди землі № 37 від 14.07.2008, відповідно до якого Сторони дійшли згоди про внесення змін до Договору оренди землі в частині строку його дії на 20 років, до 31.12.2028, розміру орендної плати 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення Договору складає 2256,36 грн. Із заявою про повернення земельної ділянки позивач звернувся більш ніж через рік (заява датована: 12.11.2019), не вчиняючи при цьому будь-яких дій з метою її повернення собі. При цьому, у п.8 Договору про оренду землі № 37 від 14.07.2008, передбачено, що у випадку, якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень Орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той самий строк і тих самих умовах, які були раніше встановлені договором. Протягом одного місяця від дати, яку позивач вважає датою закінчення договору оренди землі, до СТОВ «Берестівка» не надходило жодних заперечень від ОСОБА_1 щодо подальшого користування земельною ділянкою Орендарем, отже Договір № 37 від 14.07.2008 вважається поновлений на строк 10 календарних років на тих самих умовах, навіть без Договору про внесення змін. Також представник відповідача зазначає, що Верховний Суд України неодноразово зазначав випадки коли може бути реалізоване переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі, тобто, навіть не беручи до уваги спірний Договір про внесення змін, враховуючи судову практику Верховного Суду, СТОВ «Берестівка» мало всі підстави вважати, що дія Договору про оренду землі № 37 від 14.07.2008 укладеного з ОСОБА_1 автоматично продовжена ще на 10 календарних років на тих самих умовах, а отже, мало право користуватися земельною ділянкою позивача на умовах Договору оренди.

Правилами ч.1, 2, 5 ст.174 ЦПК України, передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є:позовна заява;відзивна позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Ст. 126 ЦПК Українивстановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що вказані вище письмові пояснення містять мотиви та заперечення проти позову, отож є заявою по суті - відзивом, який поданий із порушенням визначеного судом строку (ухвала про відкриття провадження отримана відповідачем 11.08.2021), тоді як письмові пояснення подано 06.03.2023, при цьому питання про поновлення строку для його подачі за наявності поважних причин суб`єктом не ініціюється, а необхідності у подачі додаткових письмових пояснень не встановлено.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні правові підстави для залишення такої заяви по суті без розгляду.

Ухвалою суду від 07.06.2021 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

23.06.2021 ухвалою суду було відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, а також витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс Агро та ГУ Держгеодезкадастру у Вінницькій області докази про які клопотав позивач.

Ухвалою суду від 29.12.2021 відкладено розгляд справи та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у ТОВ «Берестівка» та ГУ Держгеодезкадастру у Вінницькій області оригіналу договору оренди землі за № 37 від 14.07.2008, який зареєстрований 11.09.2008 в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» за № 040883600526, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берестівка» із всіма додатками до даного договору в т.ч. додатковою угодою до даного договору від 14.09.2011 (зареєстрована 10.07.2012 в відділі Держкомзему у Липовецькому районі за № 152220004003346).

Ухвалою судувід 10.05.2022 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів уЛиповецького районногосуду Вінницької області матеріали цивільної справи №136/1517/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Берестівка» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 13.07.2022 тимчасово (до набрання рішенням суду у справі законної сили) вилучено у ТОВ «Берестівка» оригінал договору оренди землі за № 37 від 14.07.2008, зареєстрований 11.09.2008 в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» за № 040883600526, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берестівка» із всіма додатками до даного договору в т.ч. додатковою угодою до даного договору від 14.09.2011 (зареєстрована 10.07.2012 в відділі Держкомзему у Липовецькому районі за № 152220004003346).

Ухвалою судувід 25.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Пайчевої Сніжани Дмитрівни про проведення судового засідання дистанційно в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.03.2023 задоволено клопотання представника позивача про проведення експертизи та у справі призначено судово почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 03.04.2023 поновлено провадження у справі для вирішення клопотання експерта.

Ухвалою суду від 25.04.2023 витребувано у ТОВ «Берестівка», оригінали документів, які містять відомості про отримання заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накази по кадрових питаннях, зокрема про прийняття та звільнення його з роботи, надання відпусток, заяви про надання відпусток, прийняття на роботу, звільнення з роботи, за період з 2012 по 2018 роки.

Ухвалою суду від 29.05.2023 зупинено провадження у цивільній справі до припинення перебування позивача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою судувід 03.11.2023 відновлено провадження у справі, призначено її до розгляду, зі стадії на якій було зупинено.

Ухвалою суду від 13.12.2023 задоволено клопотання експерта та вказано, які документи підлягають дослідженню.

Ухвалою суду від 29.03.2024 відновлено провадження у справі в зв`язку з надходженням висновку експерта.

Ухвалою суду від 14.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.01.2025 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, її повернення та скасування державної реєстрації прав, - залишено без розгляду.

19.03.2025 ухвалою суду було вирішено продовжити розгляд цивільної справи, у зв`язку із скасуванням ухвали суду від 14.01.2025 про залишення позову без розгляду згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 27.02.2025.

29.04.2025 розгляд справи було відкладено за заявою представника відповідача, за неможливості явки до суду.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, останній надав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явилась повторно, будучи належним чином повідомленою, заяв та клопотань до суду не направила.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст.223 ЦПК України, тому здійснює розгляд на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності учасників цивільної справи, при цьому не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши зібрані у справі докази, встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,0136 га, кадастровий номер - 0522283600:07:000:0131, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лукашівської сільської ради Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (т.1 а.с.9).

14 липня 2008 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Берестівка»було укладено договір оренди землі № 37, за умовами якого ОСОБА_1 передавСТОВ «Берестівка»в оренду вищевказануземельну ділянку (т.1 а.с.6-7), сторони узгодили, що його укладено на 10 календарних років (п.8 Договору).

11 вересня 2008 року вищевказаний договірбуло зареєстровано в Липовецькому відділі Вінницької філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040883600526.

14 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Берестівка» було укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі від 14 липня 2008 року № 37, державну реєстрацію якого проведено 10 липня 2012 року увідділі Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області за № 052220004003346 (т.1 а.с.8).

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди землі від 14 липня 2008 року № 37 та визначити строк оренди земельної ділянки на 20 років, тобто до 31 грудня 2028 року та встановити орендну плату у розмірі 4 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 2 256,36 грн на рік.

12 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до директора СТОВ «Берестівка» із заявою, в якій зазначив, що термін договору оренди закінчився 11 серпня 2018 року (враховуючи дату його реєстрації), тому просив не здійснювати жодних сільськогосподарських робіт на належній йому земельній ділянці та негайно повернути (т.1 а.с.12).

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання, чи виконаний підпис на вищевказаній додатковій угоді від 14 вересня 2011 року до договору оренди землі від 14 липня 2008 року № 37, ОСОБА_1 чи іншою особою? (т.1 а.с.13-15).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 06 березня 2023 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено питання: - чи виконано підпис на Договорі про внесення змін до Договору оренди землі №37 від 14.07.2008, укладеному 14.09.2011 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Берестівка» та ОСОБА_1 , державну реєстрацію якої проведено 10.07.2012 у відділі Держкомзему у Липовецькому районі за №052220004003346, - ОСОБА_1 чи іншою особою?

Згідно з висновком Вінницького НДЕКЦ МВС України судово-почеркознавчої експертизи від 18 березня 2024 року № 58/24-21 надано відповіді, що "Підписи в графі «Орендодавець» у трьох примірниках Договору про внесення змін до Договору оренди землі №37 від 14.07.2008, що були укладені 14.09.2011 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Берестівка» та ОСОБА_1 , державну реєстрацію якої проведено 10.07.2012 у відділі Держкомзему у Липовецькому районі за №052220004003346, - виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою (Том 2 а.с. 203-209).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення договорувід 14 вересня 2011 року про внесення змін до договору оренди землі від 14 липня 2008 року № 37), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до частини першої якої в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (частина перша статті 30 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Відповідно до абзацу 1 частини першої, абзацу 1 частини другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як було судом встановлено, що згідно зпунктом 8 договору оренди землівід 14 липня 2008 року № 37його укладено на 10 календарних років.

Умовами договору передбачено підстави його припинення, зокрема дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 37 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гірше порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 21 договору).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час закінчення строку договору оренди землі, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час закінчення строку договору оренди землі, встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Згідно з частинами восьмою, одинадцятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час закінчення строку договору оренди землі, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Судом не встановлено та матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували ті обставини, щоСТОВ «Берестівка»повідомило орендодавця до закінчення строку діїдоговору оренди землі від 14 липня 2008 року № 37про намір скористатися переважним правом на укладення цього договору на новий строк.

При цьому сам по собі факт продовження користування орендованою земельною ділянкою та сплати орендної плати після закінчення строку дії договору оренди землі не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у зв`язку з тим, що відповідач не дотримався вимог частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендареві підстави розраховувати на можливість такого поновлення.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 161/16128/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 321/621/17, від 31 березня 2021 року у справі № 319/1362/18, від 14 липня 2021 року у справі № 692/375/17.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Обґрунтовуючи позовні вимог, позивачпосилалася на те, що він не підписував Додаткову угоду від 14.09.2011, тому вона є неукладеною, а державна реєстрація незаконною, а оскільки строк дії договору оренди землівід 14 липня 2008 року № 37закінчився, тоСТОВ «Берестівка»продовжує користуватися належною йому земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує його право на користування та розпорядження належним йому майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц викладено такі правові висновки.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом з тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

В постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). В пункті 7.27 цієї постанови зазначено: «Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок». Водночас використання у першому реченні слів «(тимчасовим володільцем)» може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово «права» у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступила від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Приймаючи до уваги те, що висновком проведеної судово-почеркознавчої експертизи у даній справі підтверджено, що підписи від імені ОСОБА_1 в оспорюваній угоді виконані не ним, а іншою особою, суд дійшов висновку, що порушене право позивача, як власника земельної ділянки, підлягає захисту у обраний ним спосіб шляхом усунення перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою.

Згідно вимог частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі», пункту 2 частини першої статті 4, частин другої,третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди землі підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації, а речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право оренди земельної ділянки створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації, що порушує права власника земельної ділянки, яке підлягає судовому захисту.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Так як Договір від 14 вересня 2011 року про внесення змін до Договору оренди землі №37 від 14.07.2008 є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки.

Заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації такого договору опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 656/242/19).

За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати суд керується главою 8 ЦПК України, а оскільки позов задоволено у повному обсязі, відтак витрати у вигляді судового збору, що був сплачений при пред`явленні даного позову та сплаті витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берестівка» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації прав,- задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 4,0136 га, кадастровий номер - 0522283600:07:000:0131, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лукашівської сільської ради Вінницької області, згідно державного акту на право власності на землю серії ВН №066078 від 08.12.2004, шляхом повернення даної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію Додаткової угоди від 14.09.2011 до Договору оренди землі від 14.07.2008, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Берестівка» та ОСОБА_1 , державну реєстрацію якої проведено 10.07.2012 за №052220004003346 у відділі Держкомзему у Липовецькому районі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берестівка" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 1816,00 гривень та витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 11 359, 20 гривень, що в загальному розмірі становить 13 175 (тринадцять тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Учасники цивільного процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Берестівка» (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 10, с. Берестівка, Вінницький р-н, Вінницька обл.).

Суддя Світлана ШПОРТУН