Рішення від 10.07.2025 по справі 509/2370/25

Справа № 509/2370/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.,

присяжних : Швеця Р.П., Крівцової О.А.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши в закритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополі, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб : ОСОБА_2 та Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування про усиновлення, -

ВСТАНОВИВ :

7 травня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського райсуду Одеської області з даною заявою, в якій просив суд, визнати його усиновлювачем малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2566 від 06.06.2019 р., складеного Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », по батькові з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », вказавши в графі «батько» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Доброолександрівка, Овідіопольського району Одеської області, число, місяць, рік та місце народження дитини залишити без змін, мотивуючи це тим, що він, з 28.07.2021 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір?ю дитини ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.07.2021 р., яка народила дитину від колишнього чоловіка ОСОБА_9 , шлюб з яким був розірваний рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 23.07.2020 р., що набрало законної сили та який, рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.02.2025 р., яке набрало законної сили 31.03.2025 р. - був позбавлений батьківських прав відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що після укладення шлюбу між ним та заінтересованою особою ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою у них склались добрі, щирі, сімейні відносини і стосунки, та яка називає його батьком, а він її вважає своєю донькою, у них народилось двоє спільних синів : ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якими вони спільно постійно проживають однією сім?єю в одноповерховому 3-х кімнатному житловому будинку з сучасним ремонтом та меблями, загальною площею 128,5 кв.м, житловою 72,9 кв.м, за адресою : АДРЕСА_1 , дитячі кімнати облаштовані всім необхідним для проживання та навчання, маючи окремі ліжка, письмові столи, шафи для одягу, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 23.04.2025 р. Також, заявник вказує, що він з любов?ю та турботою відноситься до доньки дружини, яка, згідно акту бесіди з дитиною від 23.04.2025 р. надала свою усуну згоду на її усиновлення заявником, піклується та утримує її матеріально, проходячи військову службу в в/ч НОМЕР_2 ЗСУ у званні сержанта, маючи постійний дохід, який за 2024 - 2025 р. склав 53000 грн. щомісячно, і створивши для дитини всі необхідні умови для проживання, розвитку, навчання, виховуючи її як батько, ставлячись до неї, як до своїх рідних дітей. При чому, його дружина (заінтересована особа) ОСОБА_2 надала суду нотаріально посвідчену заяву про згоду на усиновлення заявником своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зміну прізвища дитини та по батькові від 03.04.2025 р. (реєстр. № 249).

Також, заявник вказує, що за станом здоров?я не має протипоказань щодо усиновлення, що підтверджується висновком про стан здоров?я від 02.04.2025 р. виданого КНП Овідіопольської селищної ради «Овідіопольська лікарня», а також згідно з витягом з ІАС ДІ МВС України ФОВА-003467784, станом на 21.03.2025 р. на території України ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває.

В судове засідання заявник не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіславши до суду клопотання, в якому повністю підтримав свою заяву про усиновлення, яку просив задовольнити та слухати справу за його відсутності (а.с. 104-105).

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з?явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила, надіславши до суду клопотання, в якому повністю підтвердила доводи заяви свого чоловіка ОСОБА_1 про усиновлення своєї доньки, яку просила задовольнити та слухати справу за її відсутністю (а.с. 101).

Представниця заінтересованої особи Органу опіки та піклування Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області в судове засідання не з?явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила, надіславши на електронну адресу суду клопотання, в якому просила суд, розглянути справу за її відсутністю, взявши до уваги їхній висновок від 29.04.2025 р. № 2700/02-28/25/5 про доцільність усиновлення заявником ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає інтересам дитини (а.с. 58-60,102-103).

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ч. 3 ст. 314 ЦПК України, за клопотанням заявника суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.

Згідно із ст. 229 СК України, особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

Відповідно до ст. 231 СК України, якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини. За заявою усиновлювачів може бути змінено ім?я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім?ї усиновлювачів і звикла до нового імені. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.

Відповідно до ст. 233 СК України, на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та «Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5».

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду - є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.ст. 3,4,5,7 СК України - кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За положеннями ст. 207 СК України - усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім?ю особи на правах дочки чи сина. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 СК України, усиновленою може бути дитина. Згідно ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 211 СК України, усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п?ятнадцять років. Усиновлювачами можуть бути подружжя.

Згідно до ч.1, 5 ст. 217 СК України, усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою батьків. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 219 СК України усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони позбавленні батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Згідно до ст. 220 СК України, на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

У відповідності зі ст. 223 СК України, особа яка бажає усиновити дитину подає до суду заяву про усиновлення.

Відповідно до ст. 224 СК України - суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Статтею 230 СК України визначено - особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини. Дата народження дитини може бути змінена не більш як на шість місяців. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», вирішуючи заяву по суті, суд зобов?язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем ; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги ч.ч. 1-3 ст. 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Згідно зі ст. 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей, прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови та приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно із ст.3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року (набрала чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 з 28.07.2021 р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.07.2021 р., яка народила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від колишнього чоловіка ОСОБА_9 , шлюб з яким був розірваний рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 23.07.2020 р., що набрало законної сили та який, рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.02.2025 р., яке набрало законної сили 31.03.2025 р. - був позбавлений батьківських прав відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 70,73,78-83).

Суд з?ясував, що після укладення шлюбу між заявником та заінтересованою особою ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою у них склались добрі, щирі, сімейні відносини і стосунки, називає заявника батьком, а він її вважає своєю донькою.

У шлюбі з ОСОБА_2 у них народилось двоє спільних синів : ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з якими вони спільно постійно проживають однією сім?єю в одноповерховому 3-х кімнатному житловому будинку з сучасним ремонтом та меблями, загальною площею 128,5 кв.м, житловою 72,9 кв.м, за адресою : АДРЕСА_1 , дитячі кімнати облаштовані всім необхідним для проживання та навчання, маючи окремі ліжка, письмові столи, шафи для одягу, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 23.04.2025 р. (а.с. 71,72,76-77).

З заяви випливає, що ОСОБА_1 з любов?ю та турботою відноситься до доньки дружини, яка, згідно акту бесіди з дитиною від 23.04.2025 р. надала свою усуну згоду на її усиновлення заявником, піклується та утримує її матеріально, проходячи військову службу в в/ч НОМЕР_2 ЗСУ у званні сержанта, маючи постійний дохід, який за 2024 - 2025 р.р. склав 53000 грн. щомісячно і створивши для дитини всі необхідні умови для проживання, розвитку, навчання, виховуючи її як батько, ставлячись до неї, як до своїх рідних дітей. При чому, його дружина (заінтересована особа) ОСОБА_2 надала суду нотаріально посвідчену заяву про згоду на усиновлення заявником своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зміну прізвища дитини та по батькові від 03.04.2025 р. (реєстр. № 249) (а.с. 84-89,106-108).

Також, заявник вказує, що за станом здоров?я не має протипоказань щодо усиновлення, що підтверджується висновком про стан здоров?я від 02.04.2025 р. виданого КНП Овідіопольської селищної ради «Овідіопольська лікарня», а також згідно з витягом з ІАС ДІ МВС України ФОВА-003467784, станом на 21.03.2025 р. на території України ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває (а.с. 74,75).

Одеська районна державна (військова) адміністрація, як орган опіки та піклування - надала свій висновок від 29.04.2025 р. № 2700/02-28/25/5 про доцільність усиновлення заявником ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що відповідає інтересам дитини (а.с. 58-60).

Суд повністю погоджується з вказаним висновком, враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких підстав, передбачених ст. 212 СК України, відповідно до яких усиновлення не проводиться, що зокрема доводиться вищевказаним висновком Органу опіки та піклування Одеської районної державної (військової) адміністрації.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні вищенаведені документальні докази в їх сукупності щодо можливості усиновлення заявником заявником ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку з чим суд прийшов до висновку, що усиновлювачем та відповідними державними органами було в повній мірі дотримано передбачений діючим законодавством порядок розгляду питань відносно усиновлення дитини, з огляду на те, що заявник здатен та має стійке бажання та фінансову можливість забезпечити належний рівень виховання та утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а усиновлення повністю відповідатиме її інтересам, що підтверджується вищенаведеними документальними доказами, а тому на думку суду, дасть можливість забезпечити дитині стабільні та гармонійні умови життя та розвитку у родині ОСОБА_1 .

На думку суду, в даному випадку усиновлення є доцільним і здійснюється перш за все в інтересах малолітньої дитини, що підтверджується вищенаведеними документальними доказами, а тому заява підлягає задоволенню, як обґрунтована з внесенням відповідних змін в актовий запис про народження дитини.

Відповідно до частини першої статті 225 СК України, частини сьомої статті 255 ЦПК України, усиновлення вважається здійсненим з дня набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,234,314,251-255 ЦПК України, ст.ст. 207,208,209,211,213,215,217,218-219,222-225,229,231,233 СК України, Постановою Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Європейською Конвенцією «Про усиновлення дітей» від 24.04.1967 р., «Декларацією прав дитини», прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р., Конвенцією «Про права дитини», прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., Конституцією України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб : ОСОБА_2 та Одеської районної державної (військової) адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування про усиновлення - задовольнити ;

2.Визнати (оголосити) громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Доброолександрівка, Овідіопольського району Одеської області (РНОКПП : НОМЕР_3 ) - усиновлювачем малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

3.Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2566 від 06.06.2019 р., складеного Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, змінивши прізвище дитини з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », по батькові з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », вказавши в графі «батько» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Доброолександрівка, Овідіопольського району Одеської області, число, місяць, рік та місце народження дитини залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 10.07.2025 р.

Суддя Гандзій Д.М.

Присяжні : Швець Р.П.

Крівцова О.А.