Рішення від 08.07.2025 по справі 201/1546/25

№ 201/1546/25

провадження 2/201/1832/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Соборного районного суду м. Дніпра в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 05 лютого 2025 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення збитків та судових витрат. Позивач в своєму позові та з представником посилалися на те, що з відповідачем укладено договір на постачання електроенергії шляхом договору та відкриття особового рахунку, під час планової перевірки стану електричних приладів обліку та електроустаткування за адресою АДРЕСА_1 , абонентом по якій є відповідач ОСОБА_1 , було виявлено, що електроенергія належним чином не обліковується електричним лічильником, через: самовільне підключення до міської електромережі з порушенням схеми обліку, що фактично є крадіжкою, електроенергія споживається, але лічильником не враховується; споживання електроенергії є, але відбувається без облікове споживання (споживання без оплати) цієї електричної енергії, внаслідок чого електропостачальнику завдано матеріальної шкоди, збитків, про що був складений акт, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитої електроенергії. Відповідальність за скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з правилами користування електричною енергією повинен нести відповідач. Відповідачка визнала вказані факти, але реструктуризація укладена не була, сума боргу не сплачена. Вартість збитків позивача з урахуванням часу без облікового користування електроенергією відповідачем, міцністю та коефіцієнтом використання цієї міцності, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків на час складання вказаного акту за вказаний період складає борг 37 909 грн. 38 коп.. Отже позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму збитків, а також витрати на правову допомогу і на оплату судового збору, задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 фактично заперечувала проти позову, позовні вимоги не визнала і заперечувала проти їх задоволення, дійсно позивач з відповідачем мають правовідносини з питань електропостачання за вказаною адресою, на відповідача відкрито особовий рахунок, але позивачем порушено порядок нарахування боргу, не вірно застосована методика нарахування збитків, сам прилад (лічильник) не перевірявся заводом-виготовником, за надані позивачем послуги відповідач сплачує повністю, в неї цей борг відсутній, позов безпідставний, тому вона заперечуює проти позову і не заперечує проти розгляду справи за її відсутності. Правом надання відзиву на позов не скористалася. Причини її та/або представника неприбуття в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від прибуття чи неприбуття представника відповідача сама особа в судове засідання не з`явилася без поважних причин і навіть не повідомила суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто може перешкоджати вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Споживач електричної енергії - фізична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;

АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі постачає електричну енергію споживачеві ОСОБА_1 .. У АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір на користування електричною енергією для населення, з метою врегулювання відносин з електропостачання відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на відповідача і за вказаною адресою позивачем було встановлено прилад обліку. З приводу постачання електричної енергії від відповідача жодних претензій, скарг чи заяв до позивача не надходило. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично має у власності і постійно користується приміщенням цієї квартири, тобто користується електричною енергією на власні побутові потреби, а отже є споживачем електричної енергії. Докази які б стверджували, що відповідач не мешкає і не користується за адресою складання акту відсутні та суду не були надані. Отже, АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» надає послуги електропостачання за вказаною адресою, де абонентом є відповідач, що користується своєю сім`єю послугами електропостачання і частково виконує умови договору про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків в вигляді боргу).

Під час планової перевірки представниками Дніпропетровських міських електричних мереж згідно їх повноважень, наданих їм п. 21 та п. 37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 з наступними змінами та доповненнями, стану електричних приладів обліку та електроустаткування за адресою АДРЕСА_1 було виявлено, що електроенергія належним чином не обліковується електричним лічильником, через явні ознаки втручання: згідно з п. п. 5.5.5, 8.4.2 ПРРЕЕ було виявлено розкрадання електричної енергії та складено Акт про порушення, яким зафіксовано: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів та електропроводки до електромережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з порушенням схеми обліку, внаслідок чого спожита електрична енергія споживається та лічильником не враховується. Порушення продемонстровано споживачу. Схема електроживлення наведена у додатку до Акту про порушення.

За результатами перевірки, що зафіксовано Актом про порушення відповідач розкрадає електричну енергію. В акті про порушення вказані всі необхідні дані для проведення розрахунку спричинених збитків. Акт про порушення було складено в присутності відповідача, яка підписала даний Акт.

Відповідачка визнала вказані факти. Вартість збитків позивача з урахуванням часу без облікового користування електроенергією відповідачем, міцністю та коефіцієнтом використання цієї міцності, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків на час складання вказаного акту за вказаний період складає решту боргу 37 909 грн. 38 коп..

Пунктом 8.2.6. ПРРЕЕ передбачено, що на підставі акту про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Отже, акти було складено згідно п. 53 вказаних Правил. Є заборгованість по сплаті спожитої електроенергії. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з правилами користування електричною енергією повинен нести відповідач. Вартість збитків позивача з урахуванням часу без облікового користування електроенергією відповідачем, міцністю та коефіцієнтом використання цієї міцності, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків на час складання вказаного акту за період (розрахунку) з 02 квітня 2024 року по 08 липня 2024 року складає 37 909 грн. 38 коп.. В добровільному порядку відповідач відмовляється сплатити вказані позивачем збитки, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії та постанови № 59 Кабінету Міністрів України «Про забезпечення дисципліни розрахунків за природний газ, теплову і електричну енергію» від 17 жовтня 2000 року споживач зобов`язаний вносити своєчасно і в повному розмірі плату за надані послуги по теплопостачанню.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в частині власності квартиру користуються нею для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

З договору та пояснень причетних осіб, доданих документів встановлено, що електрична енергія відповідачами використовується, сплати за спожиту електроенергію від відповідачів немає, відповідальність за це несуть відповідачі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно ст. 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач електроенергії несе відповідальність за порушення правил користування електричною енергією згідно діючого законодавства України.

Згідно з п.п. 5.2.1; 5.2.2 Правил позивач бере на себе зобов`язання надійно постачати відповідачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності електроустановок відповідача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а відповідач зобов`язуються оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами у терміни, передбачені Правилами.

Згідно з п.п. 5.5.5 цих Правил споживач (відповідач) зобов`язуються забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та побутових електроприладів, забезпечувати безперешкодний доступ представникам енергопостачальника після пред`явлення ними службових посвідчень до квартири або до іншого об`єкту для обстеження приладу обліку, електроустановок та електропроводки, для здійснення заходів передбачених Правилами, забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них, своєчасно виконувати обґрунтовані вимоги постачальника електроенергії та вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень, узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки. Не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки.

Отже, відносини між позивачем та відповідачем регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕ від 14 березня 2018 року № 312 (ПРРЕЕ), ст. 714 Цивільного кодексу України.

Частино 6 п. 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що Споживач електричної енергії зобов`язаний забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та електроприладів згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів країни.

Згідно ч. 10 п. 5.5.5 ПРРЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності.

Частино 19 п. 5.5.5 ПРРЕЕ визначено, що споживач зобов`язаний своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень.

Частиною 20 п. 5.5.5 ПРРЕЕ на споживача покладено обов`язок не допускати безоблікового користування електричною енергією від технололічних електричних мереж споживача, а також відшкодувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

У відповідності із Законом України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих побутових потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Під час планової перевірки представниками Дніпропетровських міських електричних мереж згідно їх повноважень, наданих їм п. 21 та п. 37 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 з наступними змінами та доповненнями, стану електричних приладів обліку та електроустаткування за адресою АДРЕСА_1 було виявлено, що електроенергія належним чином не обліковується електричним лічильником, через явні ознаки втручання: згідно з п. п. 5.5.5, 8.4.2 ПРРЕЕ було виявлено розкрадання електричної енергії та складено Акт про порушення, яким зафіксовано: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів та електропроводки до електромережі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» з порушенням схеми обліку, внаслідок чого спожита електрична енергія споживається та лічильником не враховується. Порушення продемонстровано споживачу. Схема електроживлення наведена у додатку до Акту про порушення.

За результатами перевірки, що зафіксовано Актом про порушення відповідач розкрадає електричну енергію. В акті про порушення вказані всі необхідні дані для проведення розрахунку спричинених збитків. Акт про порушення було складено в присутності відповідача, яка підписала даний Акт.

Відповідачка визнала вказані факти, договір реструктуризації не складався. Вартість збитків позивача з урахуванням часу без облікового користування електроенергією відповідачем, міцністю та коефіцієнтом використання цієї міцності, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків на час складання вказаного акту за вказаний період складає решту боргу 37 909 грн. 38 коп.

Пунктом 8.2.6. ПРРЕЕ передбачено, що на підставі акту про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Пунктом 8.4.7 передбачено, що розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється виходячи з: вартості середньомісячних витрат оператора системи на купівлю однієї кіловат-години (кВт-год) електричної енергії на компенсацію незапланованих втрат електричної енергії, її передачі та розподілу у період порушення споживачем цих Правил (Ц,грн/кВт-год); величини розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії (Wдоб, кВт год); кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил (Д, день).

Пунктом 8.4.8. ПРРЕЕ визначено, що кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається виходячи з кількості робочих днів електроустановки споживача (крім випадків фіксації засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил).

Відповідно до пункту 8.4.11 за формулою 5 ПРРЕЕ, період розрахунку складає: 02 квітня 2024 року 08 липня 2024 року, тобто за 97 днів. Позивачем відразу на адресу відповідача була направлена досудова претензія за актом про порушення на суму 37909.38 грн, яка до цього часу не сплачена.

Отже електроенергія відповідачем використовується, належним чином не обліковується електричним лічильником, споживання електроенергії є, але відбувається без облікове споживання (споживання без оплати) цієї електричної енергії, внаслідок чого електропостачальнику завдано матеріальної шкоди, збитків, про що був складений акт. Вказані порушення допущено відповідачем, відповідальність за це несе він же. Оплату за спожиту електроенергію відповідач не проводить.

Не може бути прийнято судом до уваги посилання відповідача на Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, без зазначення номеру нормативно-правового документу, ким затверджена.

Разом з тим, якщо відповідач веде мову про Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричної енергії, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562, то зазначений нормативно-правовий документ втратив чинність згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 липня 2019 року № 1525.

Тому можливе посилання відповідача на п. 3.1. вказаної Методики та на обов`язковість позивачем проведення експертизи приладу обліку електричної енергії не заслуговує на увагу.

Пунктом 8.4.4 ПРРЕЕ передбачено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 2 - 4 пункту 8.4.2 цієї глави (у частині відсутності засобів вимірювальної техніки, пломб, індикаторів та фіксації впливу фізичних полів індикатором), обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави без проведення відповідної експертизи. У разі незгоди споживача з фактом впливу на лічильник електричної енергії фізичними полями, зафіксованим індикатором, який схемотехнічно вмонтований у лічильник, споживач має право (з метою встановлення причин спрацювання індикатора) направити лічильник на експертизу (обстеження) до його виробника або іншої організації (підприємства), яка має право на її проведення згідно із законодавством.

Відповідачем не надано жодних доказів, які могли б спростувати надані позивачем докази.

Частино 4 п. 2 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», зі змінами від 01 вересня 2020 року передбачено, що правопорушеннями на ринку електричної енергії є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що право власності зобов`язує.

Таким чином обставини позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в доказах, що надані позивачем суду, ґрунтуються на вимогах ПРРЕЕ, ЗУ «Про ринок електричної енергії» та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2, частини 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що електричний лічильник в помешканні відповідача знаходиться, договір на постачання електроенергії до житла відповідача був укладений, особовий рахунок відкрито і плата за користування електричною енергією відповідачем повинна бути.

За таких обставин суд вважає, що позивач довів вину відповідача в скоєнні збитки, згідно розрахунку кількості неврахованої електроенергії і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування електроенергією з урахуванням часу користування не лічильником електроенергією відповідачами, міцністю та коефіцієнтом використання цієї міцності, сезонності та показників лічильника складає 37 909 грн. 38 коп.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідача, пов`язаними з незаконним і неправильним використанням електроенергії позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, належних доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно них по обліку електропостачання, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Законодавством встановлений обов`язок споживача сплачувати в повному обсязі спожиті комунальні послуги. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надання житлово-комунальних послуг. А тому, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі № 3- 184цс14 та від 20 квітня 2016 року по справі № 6-2951 цс-15.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1ст.611ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не базуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені. Сама по собі відсутність договору на електропостачання чи його лонгація з відповідачем (на думку відповідача), відсутність зареєстрованої власності на житло мешкання чи інше (відсутність реєстрації на сьогодні і інш.) не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідач мають у власності вказаний об`єкт нерухомості, вважає його своїм і тривалий час претендує на нього, на цю адресу відкрито особовий рахунок з відповідачем, який користується послугами водопостачання та водовідведення і частково виконувала умови договору про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків). Позивач тривалий час намагався звернути стягнення на вказаний борг шляхом звернення і до самого відповідача, і до суду, правовідносини сторін з цього питання триваючі і продовжувані, вони є і зараз не перервані, фактично послуги електропостачання надаються безперервно і ці послуги відповідач фактично використовує, а отже і повинна сплачувати надання цих послуг.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» збитки за надані послуги електропостачання в сумі 37 909 грн. 38 коп., а також стягнути з цього відповідача на користь АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» витрати частково по оплаті правової допомоги в сумі 6000 грн. і повністю по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн..

Таким чином обставини позовних вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 22, 202, 526, 527, 530, 533, 543, 611, 625, 714, 1166 ЦК України, ст. 61, 64, 65, 67, 68 ЖК України, ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п. 5.5.5, 8.42, 8.2.6, 8.4.7, 8.4.8, 8.4.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕ від 14 березня 2018 року № 312 (ПРРЕЕ), 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», код за ЄДРПОУ 23359034, збитки (заборгованість) за надані послуги електропостачання в сумі 37 909 грн. 38 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», код за ЄДРПОУ 23359034, витрати частково по оплаті правової допомоги в сумі 6000 грн. і повністю по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн..

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -