Постанова від 10.07.2025 по справі 332/4111/24

Дата документу 10.07.2025 Справа № 332/4111/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/4111/24

Провадження №22-ц/807/1133/25

Головуючий в 1-й інстанції Сінєльнік Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Подліянової Г.С., Полякова О.З.

розглянувши упорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківсправи цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - Ніколенка Миколи Миколайовича на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжя (повний текст рішення складено 02 квітня року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Біліченка Олега Олександровича звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач ОСОБА_1 у період з 2001 року по 2024 рік працював у шкідливих умовах на підприємствах: 1) ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - стаж 16 років 03 місяці; 2) ПрАТ «Запоріжвогнетрив» - стаж 05 років 11 місяців. Загальний стаж роботи на вказаних підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів 22 роки 02 місяці. 24.01.2024 року позивач звільнився з ПрАТ «Запоріжвогнетрив» за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням), наразі не працює. Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 13.03.2024 року № 11/240, виданим ДУ «Інститут Медицини праці ім. Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювання (м. Київ) за вих. №800 позивачу встановлено професійні захворювання: «1.Хронічна радикулопатія шийна С6, С7 ліворуч та попереково-крижова L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (3ст.) за кваліфікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; 3. Хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН 2 ст. (другого ст.). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.03.2024 року (Форма П-4): Пункти(: Дата встановлення остаточного діагнозу за вказаними вище професійними захворюваннями 03.03.2024 року. Пунктами 17,18 цього Акту встановлено: Хронічне професійне захворювання виникли внаслідок тривалого стажу роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» (16 років 03 місяці) та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (05 роки 11 місяці). Причиною виникнення отриманих позивачем професійних захворювань є наявність на його робочих місяцях ПАТ «Запоріжсталь» та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» шкідливих виробничих факторів перелік яких визначено в пунктів 18 цього Акту важкість праці, шум, хімічні фактори». Згідно довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААГ № 825179 від 10.06.2024 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання. Згідно довідки про результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у надання медичної та соціальної допомоги, серія 12 ААГ № 125527 від 10.06.2024 року - ступень втрати професійної працездатності позивача складає 70%. Таким чином, вважає встановленим безумовний причинний зв`язок між виникнення у позивача професійних захворювань та, як наслідок цього, втратою працездатності на 70%, встановлення ІІ групи інвалідності і роботою на підприємствах відповідачів. Вважає, що за таких обставин з боку роботодавців (відповідачів) позивачу має бути відшкодована моральна школи, завдана ушкодженням здоровя. Отримання позивачем професійного захворювання, і як наслідок цього ІІ група інвалідності та втрати професійного працездатності на 70% - призводить до фізичних та моральних страждань, які мають бути компенсовані одноразово відповідачами. Моральна шкода полягає в тому, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичне життя. Змушений постійно перебувати на обліку в ЛПЗ, приймати ліки. Позивач має постійні фізичні страждання, внаслідок вказаних вище професійних захворювань, що спричиняє йому душевні страждання, призводить до хвилювань, депресивного стану. Частину життя позивач працював на підприємствах відповідачів, інших спеціальностей не має, Станом на теперішній час, працювати за фахом фізично не зможе ніколи, за станом свого здоровя, змінився стан та якість життя позивача, що завдає йому постійних моральних страждань. Моральну шкоду оцінює в розмірі 70000 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 одноразово грошову суму в розмірі 51310 грн., як відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені позивачем судові витрати на правовому допомогу та стягнути Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_1 одноразово грошову суму в розмірі 18 690 грн., як відшкодування завданої моральної шкоди, а також понесені позивачем судові витрати на правовому допомогу.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 51 310 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6 500 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 18 690 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6 500 грн.

Стягнуто в дохід держави з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Стягнуто в дохід держави з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - Ніколенко Микола Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Запоріжсталь» моральної шкоди, витрат на правничу допомогу та стягнення судового збору, відмовивши в задоволені цих вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що під час ухвалення судового рішення судом було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права. Залишено поза увагою та обставина, що підприємство ПАТ «Запоріжсталь» не було останнім місцем роботи позивача, де були шкідливі фактори виробничого середовища та умови для виникнення профзахворювання, визначення підприємства, яке винне у виникнення хронічного профзахворювання особи, здійснюється саме лікувально-експертною комісією Спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я. Не враховано, що критерії пропорційності стажу роботи для розподілення між роботодавцями вини хронічного професійного захворювання особи та суми моральної шкоди, законодавством не передбачені. При визначенні вартості наданої правової допомоги позивачу, не були дотримані вимоги ст. 137 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Біліченка Олега Олександровича, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, стягнути на корить відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Суд першоїінстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 працював на посадах у шкідливих умовах праці, та перебував у трудових відносинах з: ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - стаж 16 років 03 місяці, та ПрАТ «Запоріжвогнетрив» - стаж 05 років 11 місяців, що підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с. 8 оборот 10).

Умови праці на робочому місті не відповідали безпечним стандартам.

28.03.2024р. було складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4, за яким встановлено діагнози: Хронічна радикулопатія, хроонічниа двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст., хронічний бронхіт ІІ ст.

Згідно з цим актом причиною виникнення хвороби є: - наявність на робочих місцях позивача на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (стаж 16 років 03 місяці) шкідливих виробничих факторів, - наявність на робочих місцях позивача на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» (05 років 11 місяців) шкідливих виробничих факторів (а.с.12-15).

Позивач неодноразово проходив лікування та обстеження.

Висновком МСЕК від 10.06.2024р. позивачу встановлено 70% стійкої втрати професійної працездатності та друга група інвалідності (а.с.16-18).

Позивач періодично лікується від наслідків професійного захворювання, що підтверджується виписками та медичними документами останнього (а.с.10-12).

Отже, внаслідок професійного захворювання позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, у зв`язку із чим було порушено його нормальні життєві зв`язки.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в період виконання трудових обов`язків на підприємствах відповідачів, внаслідок наявності на робочих місцях особливо шкідливих та особливо небезпечних факторів, які значно перевищували гранично допустимі норми, отримав професійне захворювання та зазнав втрати професійної працездатності у 70% безстроково, що на думку суду свідчить про наявність у позивача моральних страждань у зв`язку з порушенням життєвих зв`язків, постійним фізичним болем, що пов`язаний з професійним захворюванням та наявністю потреби у лікуванні, незручністю та дискомфортом, що стали наслідком захворювання, яке викликає моральні страждання, позивач в силу своїх хвороб переживає за подальший стан свого здоров`я, яке вимагає докладання певних зусиль для організації свого життя, що є підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно ст.237-1 КЗпП України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, з урахуванням вимог ст.23 ЦК України, судом обґрунтовано враховано тяжкість і характер завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступінь втрати його професійної працездатності, виходячи з принципів розумності й справедливості, з урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, рівень фізичного болю під час її заподіяння, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 70%, його визнано особою з інвалідністю ІІ групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, позбавлений можливості у повній мірі реалізувати своє право на працю, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичних та душевних страждань, виникло з вини відповідачів, якими не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідачів на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та з урахуванням роз`яснень, наданих в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності, стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та взагалі неможливість такого повного відновлення.

Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ПАТ «Запоріжсталь» не було останнім місцем роботи позивача, на правильність рішення суду першої інстанції не впливають, оскільки матеріалами справи та наданими доказами доведено наявність шкідливих факторів, що вплинули на стан здоров`я позивача, в тому числа і на підприємстві скаржника, що не виключає, а навпаки підтверджує причетності останнього до заподіяння моральної шкоди позивачу. Пропорційне стягнення моральної шкоди з урахуванням стажу роботи є справедливим і скаржником у свою чергу не надано доказів можливості якогось іншого розподілу такої шкоди.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу стягнутих на користь позивача, то слід зазначити наступне.

Як встановив суд першої інстанції, в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Біліченко О.О. та сплатила за це в загальній сумі 13000,00 гривень. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд першої інстанції вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для зменшення такого розміру судових витрат.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Що стосується відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу надану під час апеляційного провадження у розмірі 3000,00 грн., то колегія суддів виходить з доведеності факту надання таких послуг, що підтверджується актом приймання виконаних робіт/послуг №2 від 10.05.2025 р., квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 10.05.2025р. на суму 3000,00 грн., матеріалами справи, які містять відзив на апеляційну скаргу. Між тим, враховуючи категорію справи, розгляд апеляційної скарги в спрощеному провадженні, характер і обсяг виконаної адвокатом роботи, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - Ніколенка Миколи Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» ЄДРПОУ 00191230 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені ним витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 10 липня 2025 року.

Головуючий С. В. Кухар

Судді: Г.С. Подліянова

О.З. Поляков