Постанова від 09.07.2025 по справі 201/3322/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5169/25 Справа № 201/3322/19 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №201/3322/19 виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська на виконання постанови від 07 березня 2023 року у справі за позовом Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Демидова С.О., повний текст ухвали складено 06 березня 2025 року),

В С Т А Н О В И В:

2лютого 2025року ОСОБА_1 звернулась доЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська іззаявою про визнання виконавчого листа №201/3322/19 виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська на виконання постанови від 07 березня 2023 року у справі за позовом Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, в якій просила:

Визнати таким, що не підлягає виконанню Виконавчий лист N? 201/3322/19, виданий 20.12.2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про зобов?язання ОСОБА_1 привести фасадний вигляд належної їй квартири АДРЕСА_1 до первинного стану шляхом відновлення площі та загального вигляду балконів з дотриманням державних будівельних норм.

Зупинити виконання за виконавчим документом, а саме: зобов`язання за виконавчим листом N? 201/3322/19, виданим 20.12.2023 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, з виконання якого постановою від 08.04.2024 року Старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Савостіної Олени Валентинівні відкрите виконавче провадження ВП N? 74667602 - до розгляду даної заяви.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника Довженка О.В., подала апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України 26.04.2021 року № 464, Позивача було реорганізовано шляхом його приєднання до Українського державного університету науки і технологій. Пунктом 7 цього Наказу встановлено, що Український державний університет науки і технологій є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна.

Вказує, що стягувач, як юридична особа, з 26.04.2021 року припинив своє існування, про що не було відомо ані Боржнику, ані Дніпровському апеляційному суду, що 07.03.2023 року розглянув справу та ухвалив постанову на користь стягувача.

Наголошує на тому, що позивач у даній справі не може бути стягувачем, а відповідачка боржником за спірним виконавчим листом.

ОСОБА_2 просив ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2025 року скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник ОСОБА_1 , - адвокат Довженк О.В. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату, та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2ст.372ЦПК України неявкасторін абоінших учасниківсправи,належним чиномповідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що фактично аргументи заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зводяться до не згоди заявника з Постановою Дніпровського апеляційного суду, вказане не є підставою для визнання виконавчого листа № 201/3322/19, таким що не підлягає виконанню, адже жодних доказів помилковості видачі виконавчого листа або втрати чинності постанови на підставі якої було видано виконавчий лист, заявником надано не було.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 432 ЦПК Українисуд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»є закінчення виконавчого провадження.

Загалом підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книгип`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково не є виключним.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі

№ 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2020 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В.Лазаряна до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (т.1 а.с.199-201).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В.Лазаряна задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23 червня 2020 року у справі за позовом Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В.Лазаряна до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії скасовано. Позовні вимоги Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В.Лазаряна до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) привести фасадний вигляд належної їй квартири АДРЕСА_1 до первинного стану шляхом відновлення площі та загального вигляду балконів з дотриманням державних будівельних норм. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В.Лазаряна (ЄДРПОУ 01116130) судовий збір за звернення з позовною заявою та з апеляційною скаргою у розмірі 4 802 грн. 50 коп. (т.2 а.с.173-179).

Судом у цій справі встановлено, що відповідачем без відповідного дозволу, самочинно було проведено реконструкцію балконів належної їй квартири АДРЕСА_1 , внаслідок чого збільшилася площа балконів та змінився загальний вид фасаду будинку. Позивач є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України 26.04.2021 року № 464 утворено Український державний університет науки і технологій, реорганізовано Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна шляхом приєднання до Українського державного університету науки і технологій разом з відокремленими підрозділами. Пунктом 7 цього Наказу встановлено, що Український державний університет науки і технологій є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В. Лазаряна.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у заяві зазначала, що стягувач приховав вказані обставини в першу чергу від Дніпровського апеляційного суду, і фактично був позбавлений права підтримувати апеляційну скаргу та виступати позивачем/скаржником станом після 26 квітня 2021 року та відповідно станом на 07 березня 2023 року, коли вирішувалось питання про ухвалення постанови апеляційної інстанції у даній справі. В подальшому, стягувач відповідно не мав права звертатись до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, одержувати Виконавчий лист та ініціювати будь-які примусові стягнення.

Колегія суддів наголошує на тому, що ОСОБА_1 ні до суду першої ні до апеляційної інстанції не надала доказів виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, щодо задоволення позовних вимог стягувача.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу, таким, що не підлягає виконанню, оскільки заявницею не наведено переконливих фактів та належними доказами не доведено, чому дане рішення апеляційного суду не повинно виконуватись.

Посилання боржниці у скарзі на ту обставин, що стягувач, як юридична особа припинив існування, спростовуються наявним в матеріалах справи, а саме наказом Міністерства освіти і науки України № 464 від 26.04.2021 року, згідно якого Український державний університет науки і технологій є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, а отже посилання ОСОБА_3 , що виконавчий лист у зв`язку із наведеним обставинами слід визнати недійсним, є хибним.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська залишенню без змін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування або зміни відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 10 липня 2025 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи