Рішення

від 30.04.2007 по справі 14/251-5/452

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/251-5/452

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2007р.                                                                               Справа № 14/251-5/452

за позовом  Відкритого акціонерного  товариства Державний ощадний банк України, м.Київ  

до  1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородська аграрна компанія", с.Любівщина Миргородського району Полтавської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавсільгоспенерго", м.Полтава

третя особа ВАТ "Полтаваобленерго", м.Полтава

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути отриману сільгосптехніку

                                                                             Суддя  Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача:  Величко В.О., дов. від 12.02.07р.

від відповідачів: не з"явилися

від третьої особи: не з"явилися

Рішення приймається після перерви, оголошеної 12.04.20076р.

Суть справи:   Розглядається позовна заява  про визнання недійсним договору № 1/РД купівлі-продажу сільськогосподарських машин від 01.10.2003р. та зобов"язання повернути отриману за договором сільськогосподарську техніку.

Відповідачу проти прозову заперечують з мотивів, викладених у відзивах на позов.

Розглянувши матеріали справи, встановив, що 23.07.2003р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" (Продавець) та ТОВ "Миргородська  Аграрна компанія" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарських машин за реєстровим №26/1-04/10.

Відповідно до умов п.п.2.1; 3.1  цього договору Продавець зобов"язався передати у власність Покупця зернозбиральні комбайни моделі ТОПЛАЙНЕР 4065, ТОПЛАЙНЕР 4075 в комплекті  з зерновими жатками  в кількості 11 одиниць загальною вартістю 2860000 грн. протягом 15 днів з дати підписання договору.

Згідно з умовами п.4.3,  п.4.4 цього договору Покупець зобов"язався сплатити 858000 грн. протягом 15 днів з дати підписання цього договору.

Іншу частину вартості продажу сільськогосподарських машин в сумі 2002000 грн. Покупець зобов"язався виплатити  Продавцю  наступним чином:

- з 01.09.2003р. по 31.05.2006р. Покупець щомісячно (не пізніше останнього робочого дня кожного місяця) сплачує на рахунок Продавця суму  в 58900 грн.;

- з 01.06.2006р. по 30.06.2006р. Покупець сплачує на рахунок  Покупця суму  58300 грн.

Згідно актів приймання-передачі  від 23.07.2003р. Продавець передав Покупцю сільськогосподарські машини  (в матеріалах справи  стор. 16, 26).

Відповідно до п.5.3 вищевказаного договору Покупець зобов"язався   протягом 15  календарних днів з моменту  підписання акту приймання-передачі сільськогосподарських машин оформити свідоцтво про реєстрацію та в термін 1- календарних днів з моменту оформлення  свідоцтв про реєстрацію  оформити договори застави сільськогосподарських машин з метою забезпечення виконання зобов"язань за цим договором.

Продавець (позивач) посилається на те, що Покупець порушив умови цього пункту. А саме, уклав  договір застави сільськогосподарської техніки №26/2-04/10/2 лише 27.10.2003р. А 01.10.2003р. Покупець уклав договір №1/8D про продаж вищезазначеної сільськогосподарської  техніки ТОВ "Полтавасільгоспенерго".

Позивач  визначає, що пунктом5.1 договору  №1/РD передбачено, що товар не знаходиться під арештом, не заставлено, та останній не є предметом  майнових вимог будь-якої третьої особи.

Посилаючись на те, що Покупець (Відповідач 1) не мав права відчужувати спірне майно, а повинен був передати  його в заставу згідно договору №26/2-04/10/2 від 27.10.2003р.,позивач прохає визнати договір №1/РD купівлі-продажу від 01.10.2003р., укладений між ТОВ "Миргородська аграрна компанія" (Відповідач 1)  та ТОВ "Полтавасільгоспенерго (Відповідач 2)  недійсним згідно  ст.48 ЦК України, яка була чинна на момент укладання договору.

Ще однією підставою для визнання договору недійсним позивач зазначає знаходження спірного  майна під арештом згідно ухвали господарського суду  м.Києва від 24.07.2003р. (справа,  стор.59). Цією ухвалою з метою забезпечення позову заборонено ВАТ "Державний  ощадний банк України" та іншим особам вчиняти будь-які дії, в тому числі відчужувати, передавати третім особам та експлуатувати сільгосптехніку, яка є предметом договору №1/РD від 01.10.2003р.

01.10.2003р. Відповідач 1  продав спірні комбайни Відповідачу 2. Відповідно до п.7.1 спірного договору Відповідач 1 став власником спірної сільгосптехніки в день підписання договору №1/РD, тобто 01.01.2003р.

19.01.2007р. Відповідач 2 (ТОВ "Полтавасільгсопенерго") на підставі договору поставки №004/03 від 19.01.2004р. реалізував  ВАТ "Полтаваобленерго" спірну сільгосптехніку. Передача відбулася 13.02.2004р., що підтверджується актом приймання-передачі техніки до договору поставки сільгосптехніки №003/04 від 19.01.2004р. (справа стор.148) ВАТ "Полтаваобленерго" (3-я особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача зазначає, що він є  добросовісним набувачем спірної  сільськогосподарської техніки, оскільки:

- на момент укладення договору поставки №003/04 від 19.01.2004р. вищевказане  забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну техніку було скасоване рішення господарського   суду с.Києва по справі №39/310  15.03.2004р.;

- йому не було відомо про існування вищевказаного договору.

Так як наявність судового спору  не свідчить про наявність  арешту,  позивач не довів, що 3-1 особі було відомо, що Відповідач не мав права відчужувати спірне майно.

Ст.330 ЦК України в редакції 01.01.2004р. передбачає, що  майно відчужене особою, яка не мала на це права  добросовісний набувач набуває на право власності  на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК України не може бути витребуване у нього.

Докази наявності  таких обставин перелічених в ст.388 ЦК України відсутні.

Крім  цього, позивач не надав документальних  доказів в обгрунтування того, що Відповідач 2  знав про те, що Відповідач 1 не мав права відчужувати  спірне майно.

Вищезазначене свідчить про те, що  підстави для задоволення вимог в частині повернення спірного  майна відсутні.

Відповідач 2 повністю оплатив  придатку  спірну  сільгосптехніку, про що свідчить  простий вексель (в матеріалах справи).

А 3-я особа - ВАТ "Полтаваобленерго" також  оплатило спірну техніку шляхом перерахування платіжним дорученням №62630000 від 17.02.2004р.  перерахувало ТОВ "Полтавасільгоспенерго" (Відповідач 2) 817690,14 грн.

В частині визнання недійсним договору №1/РD від 01.10.2003р. суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги  з наступної підстави.

На момент укладання спірного договору діяла заборона суду про відчуження спірної сільськогосподарської техніки.

Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов"язковими  на  всій території України.

Таким чином сам факт  укладення договору про відчуження сільськогосподарської техніки, на яку накладено арешт ухвалою суду, свідчить про порушення вимог чинного законодавства, а вказані дії суперечать вимогам ст.48 ЦК України, оскільки ущемляють майнові права позивача.

Інші підстави, зазначені позивачем як такі, що мають значення для визнання договору недійсним, не можуть бути прийняті судом в обгрунтування рішення, оскільки спірний  договір був укладений  до укладання договору застави.

А порушення строків виконання зобов"язань, тобто умов договору,  може лише бути підставою для звернення  про застосування відповідальності або розірвання договору.

Позовні вимоги в частині відшкодування вартості сільськогосподарської техніки підлягають відхиленню з наступних підстав:

-  позивач не зазначив кому відчужувати  вказану вартість.

Відповідно до п.5 ст.54 ГПК України  позов повинен  містити законодавство, на підставі якого  надається позов.

- не визначив  нормативні підстави відшкодування вартості лише зазначив ст32 УК УРСР, яка визначає  відповідальність юридичної особи.

А також послався на ч.1  ст.216 ЦК України, яка встановлює правові  наслідки  недійсності  правочину, такі як: повернення в натурі всього, що одержане внаслідок недійсності правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді коли одержання полягає  в користування майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які  існують на момент  відшкодування.

Ч.2 ст.216 ЦК України передбачає, що якщо в зв"язку  із  вчиненням недійсного  правочину другій стороні або третій особі завдано збитків, моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню. Позивач посилається лише на ч.1 т.216 ЦК України. Однак позивач не визначає вартість спірної техніки як збитки і документально не обгрунтував їх наявність та розмір.

В зв"язку з вищевикладеним, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

                                                       ВИРІШИВ:

1.  Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Визнати договір №1/РD від 01.10.2003р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миргородська аграрна компанія", с.Любівщина Миргородського району Полтавської області  та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавсільгоспенерго", м.Полтава недійсним.

3. В іншій  частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородська Аграрна Компанія", 37600, Полтавська область, Миргородський район, с.Любівшина, код ЄДРПОУ 32468795,  р/р 26000054500959 у ПГРУ "Приватбанк", код банку 331401 на користь Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України, 01023, м.Київ, вул.Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ 00032129, рахунок 3739401901 у ВАТ "Ощадбанк", код банку 300465 - 85 грн. по сплаті держмита та  1грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. З набранням  цим рішенням законної сили видати наказ.

               Суддя                                                                  Гетя Н.Г.