Рішення від 26.06.2025 по справі 522/4456/25-е

Справа № 522/4456/25-Е

Провадження 2/522/4355/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

26 червня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Споживчого товариства «БУДОВА-АРТ» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Споживчого товариства «БУДОВА-АРТ» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві та стягнення частково сплаченого паю у долларах США.

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обґрунтовують свій позов про розірвання Договору асоційованого членства № 1/1 від 13 травня 2021 року, укладеного зі Споживчим товариством «БУДОВА-АРТ», та стягнення коштів наступним.

Між сторонами було укладено згаданий договір, за умовами якого Позивачі зобов`язалися внести пай у розмірі, еквівалентному 66 563,00 доларів США, для забезпечення будівництва квартири загальною площею 69,7 кв.м у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, у свою чергу, взяв на себе зобов`язання забезпечити будівництво будинку та передати Позивачам закріплений за ними об`єкт після введення його в експлуатацію.

Позивачами було сплачено частину паю в сумі 826 779 гривень, що еквівалентно 30 085 доларам США.

Відповідно до пункту 4.2.1. Договору, термін здачі об`єкта в експлуатацію II квартал 2024 року. Однак, станом на дату подання позову, будівництво об`єкта не лише не завершено, а й, за інформацією з відкритих джерел (сайт ЛУН) та листа ДІАМ № 901/03/18-25 від 24.02.2025 року, не було розпочато взагалі. Зазначений лист ДІАМ підтверджує відсутність у відповідача дозвільних документів на виконання будівельних робіт, окрім повідомлення про початок підготовчих робіт, зареєстрованого на іншого замовника (Одеську національну академію харчових технологій).

Позивачі вказують на істотне порушення умов Договору Відповідачем, що полягає у невиконанні зобов`язань щодо будівництва у встановлений строк. Спроби досудового врегулювання спору, зокрема направлення заяви про надання інформації щодо стану будівництва та розірвання Договору, були безрезультатними, оскільки Відповідач ухиляється від отримання кореспонденції та контакту.

На підставі викладеного та керуючись положеннями статті 651 Цивільного кодексу України, Позивачі просять суд розірвати Договір асоційованого членства та стягнути з Відповідача сплачені грошові кошти в сумі 30 085 доларів США, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 07.03.2025 року провадження у справі відкрито в загальному позовному проваджені, призначено справу до розгляду.

07.04.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до відзиву, Споживче товариство «Будова-Арт» (СТ «Будова-Арт») частково визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідач погоджується з вимогою Позивачів про розірвання Договору асоційованого членства № 1/1 від 13 травня 2021 року, укладеного між СТ «Будова-Арт» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 СТ «Будова-Арт» визнає, що Договір не вимагає жодних додаткових умов для його розірвання у випадку порушення Товариством терміну введення будинку в експлуатацію (п. 4.2.1 Договору). Таким чином, Договір може бути розірваний на вимогу Пайовика.

СТ «Будова-Арт» заперечує проти стягнення суми саму у розмірі 30 085 доларів США, наполягаючи на поверненні лише фактично сплачених Позивачами коштів у гривні, а саме 827 370,00 гривень.

Відповідач обґрунтовує свою позицію наступним:

Умови Договору: Пункти 2.6, 3.1.5 та 5.2 Договору чітко встановлюють, що у разі розірвання Договору сума коштів, що повертається Пайовику, визначається розміром фактично сплачених грошових коштів у гривні на момент повернення. Договором прямо передбачено, що сума Частки, яка підлягає поверненню, не індексується і на неї не нараховуються відсотки.

Положення пункту 2.1 Договору про індексацію стосуються лише не оплаченої частини Частки та застосовуються до збільшення суми, закріпленої в гривні, у разі зростання курсу долара США. Це положення не поширюється на суми, які підлягають поверненню Пайовику.

Відповідач посилається на статті 524 та 533 Цивільного кодексу України, згідно з якими грошове зобов`язання має бути виражене та виконане у гривні. Хоча сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, Договір асоційованого членства не встановлює грошового еквівалента в іноземній валюті щодо повернення коштів у разі розірвання Договору. Навпаки, Договір однозначно визначає, що поверненню підлягає фактично сплачена сума в гривні.

СТ «Будова-Арт» посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16, яка розмежовує первинне зобов`язання та зобов`язання з повернення коштів, що виникає у зв`язку з розірванням договору. Відповідач стверджує, що у даному випадку зобов`язання щодо повернення коштів Пайовику є окремим зобов`язанням, валютою якого є виключно гривня.

Згідно зі Статутом Товариства (п. 10.1), при виході з Товариства асоційований член не має права вимагати розрахунків понад суму, внесену ним у Споживче товариство, якщо це не передбачено договором. Оскільки майно Товариства сформоване виключно за рахунок пайових внесків членів, повернення більшої суми, ніж фактично внесена, призведе до порушення прав інших членів Товариства та може поставити під загрозу його фінансову стабільність, аж до банкрутства.

На підставі викладеного, СТ «Будова-Арт» просить суд задовольнити позовні вимоги частково: розірвати Договір асоційованого членства та стягнути з Відповідача на користь Позивачів 827 370,00 гривень, відмовивши в решті позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.04.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 26.06.2025 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 травня 2021 року між Споживчим товариством «БУДОВА-АРТ» (Відповідач) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (Позивачі) було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/1.

Згідно з умовами цього Договору, Позивачі зобов`язалися внести свою частку для забезпечення будівництва будинку, а Відповідач забезпечити будівництво та, після введення будинку в експлуатацію, передати Позивачам закріплений за ними об`єкт (квартиру АДРЕСА_2 ). Розмір Частки був визначений у розмірі, еквівалентному 66 563,00 доларів США, з оплатою в гривні за комерційним курсом на дату платежу.

Позивачі здійснили часткову оплату на суму 826 779 гривень, що, за їхніми розрахунками, еквівалентно 30 085 доларів США. Відповідач же стверджує, що отримав 827 370,00 гривень, що підтверджується прибутковими касовими ордерами.

Договором (п. 4.2.1) передбачався термін завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію II квартал 2024 року, однак відповідач порушив умови договору, у зв`язку з чим наявні підстави для розірвання договору, про що не заперечує відповідача.

Таким чином, судом констатується істотне порушення Відповідачем умов Договору щодо строків та фактичного забезпечення будівництва об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України обов`язковість договору є одним із фундаментів, на якому базується цивільне право. Уклавши договір, сторони набувають не лише суб`єктивні права, а і обов`язки, які вони мають виконувати.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року по справі № 295/3792/16 вказано, що враховуючи приписи ст. 651 ЦК України істотним порушенням умов договору є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

При цьому, Верховний Суд виснував, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що у зв`язку із невиконанням Товариством умов Договору позивачі були позбавлені того, чого очікували за договором - отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості, а тому наявні правові підстави для розірвання вказаного Договору.

Щодо суми, що підлягає поверненню, судом враховано наступні обставини.

Судом враховано, що позивачі заявляють про здійснення частини сплати частини паю у розмірі 826 779 гривень.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Пункти 2.6, 3.1.5 та 5.2 Договору асоційованого членства визначають, що у випадку розірвання Договору через прострочення Відповідачем виконання п. 4.2.1 Договору, поверненню підлягає вся сума Частки, яка фактично була внесена Пайовиком у гривні, при цьому сума не індексується і на неї не нараховуються відсотки.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.

У цій справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов`язанням є долар США (валюта зобов`язання).

Валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню.

Таким чином, належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення Товариством позивачу грошових коштів у національній валюті.

Такий висновок суду ґрунтується на положеннях постанови Великої Палати ВерховногоС уду від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16, за якою зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України:

78. Відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами резидентами.

79. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що за частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачі звернулися до суду з вимогою про стягнення з відповідача саме 30085 доларів США.

З огляду на вищевикладене, вимога Позивачів про стягнення з Відповідача 30 085 доларів США не підлягає задоволенню. Суд дійшов висновку, що незважаючи на визначення в Договорі грошового еквівалента зобов`язання в доларах США, умови Договору чітко встановлюють повернення коштів виключно в гривні та без індексації чи нарахування відсотків. Таким чином, відсутні будь-які правові підстави для стягнення суми саме у доларах США, оскільки це суперечить як умовам укладеного Договору, так і застосовним нормам цивільного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду щодо валюти виконання грошових зобов`язань в Україні.

Частина 1 ст. 76 ЦПК України наголошує, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Споживчого товариства «БУДОВА-АРТ» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві задовольнити частково.

Розірвати Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/1 від 13 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Споживчим товариством «БУДОВА-АРТ».

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 07.07.2025 року.

Суддя А.В. Науменко

26.06.25