Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2025 року Справа № 160/12979/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Державної установи "Солонянська виправна колонія (№21)" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
06 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи "Солонянська виправна колонія (№21)" з вимогами:
- визнати протиправними дії Державної установи "Солонянська виправна колонія" (21), щодо невиплати грошової компенсації за належне, але неотримане під час проходження служби речове майно у розмірі 15512 ( п`ятнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 17 копійок, відповідно до пункту 23 та 27 Порядку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 року, "Про порядок забезпечення речовим майном персонал Державної кримінально-виконавчої служби";
- зобов`язати Державну установу "Єолонянська виправна колонія " (21), здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно під час проходження служби у розмірі 15512 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 17 копійок, відповідно до пункту 23 та 27 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №578 від 14.08.2013 року "Про порядок забезпечення речовим майном персонал Державної кримінально-виконавчої служби".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що після виключення зі служби повного розрахунку з нею не було проведено, а саме виплачена компенсація за неотримане за час проходження служби речове майно. Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 08.05.2025 відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
26.05.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Державна установа «Солонянська виправна колонія (№21)» є державною установою та фінансується виключно з державного бюджету України. Здійснення виплати грошової компенсації за недоотриманого речового майна буде здійснено в найближчий термін після надходження коштів з Державного бюджету України.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки в Державній установі "Солоняська виправна колонія" (21).
02 квітня 2023 року вона була звільнена зі служби за (віком) та з 03 квітня 2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримую пенсію за вислугу років відповідно, до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року №2262-ХІІ та Закону України № 2011-ХП від 20.12.1991року "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позивач вказує, що після виключення зі служби повного розрахунку з нею не було проведено, а саме виплачена компенсація за неотримане за час проходження служби речове майно.
На заяву позивача від 19 березня 2025 року за вх.. № 0-22 від 20.03.2025 року відповідачем надано письмову відповідь за вихідним № 21/10-0-22 від 24.03.2025 року, де позивачу було повідомлено, що Державна установа" Солонянська виправна колонія" (21) є державною установою та фінансується виключно з державного бюджету України і виплата грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби буде здійснена під час надходження коштів з Державного бюджету України.
10 квітня 2025 року за вхідним №0-356 позивач звернулася з заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, щодо невиплати підпорядкованою Державною установою "Солонянська виправна колонія " (21) грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби.
14 квітня 2025 року за вихідним №3.2/404-2025-0-356 від Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України надійшла письмова відповідь, де позивачу було повідомлено, що в Державній установі "Солонянська виправна колонія" (21) на даний час відсутні кошти на виплату компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
21 квітня 2025 року на заяву позивача за вхідним № 0-25 від 22.04.2025 року, Державна установа "Солонянська виправна колонія" (21) направила на її адресу за вихідним №21/6-0-27 від 29.04.2025 року копію речового атестату за №002, серія 000025 від 29.03.2023 року, та копію довідки за № 9 від 29.03.2023 року, де вказана сума компенсації 15 512 грн. 17 коп.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті їй грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 23 Закону України від 23.06.2005 №2713- IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»(далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно доКонституції України, цього Закону та інших законів України. При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч. 2ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").
Відповідно до ч. 5ст. 23 Закону №2713-IVна осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначенийЗаконом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а такожКодекс законів про працю Українив тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.
Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (ч. 5ст. 21 Закону №2713-IV).
Пунктом 1 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого 14.08.2013 року постановою Кабінету Міністрів України №578 (далі - Порядок №578), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Згідно п. 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Пунктом 23 Порядку №578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, державної установи Центр пробації відповідно до їх закупівельної вартості.
Відповідно до п. 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Відтак, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, у зв`язку з чим оформляється відповідна довідка.
У ході розгляду справи судом встановлено, що позивача звільнено зі служби в Державній установі "Солоняська виправна колонія" (21).
Державною установою "Солоняська виправна колонія" (21) складено довідку за № 9 від 29.03.2023 року, де вказана сума компенсації за невикористане речове майно розмірі 15 512 грн. 17 коп.
Доказів виплати відповідачем компенсації позивачу до суду не надано.
У контексті наведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3744-ІV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 2ст. 6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейським судом з прав людини у рішенні від 10.03.2011 (остаточне 10.06.2011) у справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) сформовано позицію, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine), згадане вище, пункт 23).
Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно.
Отже, враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправними дії Державної установи "Солонянська виправна колонія" (21), щодо невиплати грошової компенсації за належне, але неотримане під час проходження служби речове майно у розмірі 15512 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 17 копійок, відповідно до пункту 23 та 27 Порядку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 року, "Про порядок забезпечення речовим майном персонал Державної кримінально-виконавчої служби" та зобов`язання виплатити позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.
Згідно ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Частиною 2статті 77 КАС Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 06.05.2025.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з Державної установи "Солонянська виправна колонія (№21)" за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Державної установи "Солонянська виправна колонія (№21)" (м-р Військове містечко, буд. 37, с. Аполлонівка, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,52406; ІК в ЄДРПОУ 08562921) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи "Солонянська виправна колонія" (21), щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але неотримане під час проходження служби речове майно у розмірі 15512 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 17 копійок, відповідно до пункту 23 та 27 Порядку, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 року "Про порядок забезпечення речовим майном персонал Державної кримінально-виконавчої служби".
Зобов`язати Державну установу "Єолонянська виправна колонія " (21), здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно під час проходження служби у розмірі 15512 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 17 копійок, відповідно до пункту 23 та 27 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №578 від 14.08.2013 року "Про порядок забезпечення речовим майном персонал Державної кримінально-виконавчої служби".
Стягнути з Державної установи "Солонянська виправна колонія (№21)" (м-р Військове містечко, буд. 37, с. Аполлонівка, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,52406; ІК в ЄДРПОУ 08562921) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 08 липня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.07.2025 |
Оприлюднено | 14.07.2025 |
Номер документу | 128766878 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юрков Едуард Олегович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Юрков Едуард Олегович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні