Рішення

від 22.03.2007 по справі 4/286

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/286

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2007р.                                                                                             Справа № 4/286

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний економіко-правовий центр з питань банкрутства", м. Київ

до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України""Хлібна база № 81", м. Кременчук

про стягнення 19 641,84 грн.  

                                                                                      Суддя  Білоусов С. М.

 Представники:

 від позивача:  Мусієнко О.М., довіреність від 20.06.2006 р.;

 від відповідача: Нестеренко А.В., довіреність від 20.03.2007 р.;

          Суддя Білоусов С.М. прийняв справу № 4/286 до свого провадження на підставі ухвали заступника голови господарського суду від  12.02.2007 р. про зміну складу суду.

          В судовому засіданні 22.03.2007 року згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:  розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний економіко-правовий центр з питань банкрутства", м. Київ до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 81",                 м. Кременчук про стягнення 19 641,84 грн. заборгованості згідно договору № 4 від 01.10.2003 року (з яких: 15000 грн. - основний борг, 3551 грн. - інфляційні, 1090,84 грн. - 3 % річних).

Представник позивача на позові наполягає, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач  у відзиві від 30.01.2007 року, та його повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, з підстав зазначених у відзиві (залучено до матеріалів справи).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.10.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональний економіко-правовий центр з питань банкрутства", м. Київ (далі по тексту - позивач або виконавець), та Державною акціонерною компанією "Хліб України" "Хлібна база № 81",                                м. Кременчук (далі по тексту - відповідач або замовник), укладено договір № 4 про надання правової допомоги (далі по тексту - договір).

          Відповідно до вимог п. 1.2. договору замовник доручає і оплачує, а виконавець виконує послуги правового характеру на умовах, викладених в цьому договорі. Конкретні завдання замовника визначаються окремими додатками до договору, і є невід"ємною його частиною (п. 1.3 договору).  

Згідно до умов п. 5.1. договору, за послуги, надані Виконавцем згідно з цим договором, Замовник щомісяця сплачує абонентську плату у сумі 1000 грн.

Сторони у п. п. 5.2, 5.3 договору домовились, що після надання кожного конкретного виду послуг сторони складають акт передачі-приймання наданих послуг, оплата перераховується на рахунок виконавця протягом трьох діб з дня підписання акту передачі-приймання наданих послуг.

Пункт 5.5 договору також встановлює додаткову винагороду виконавця, що пов'язана з наданням правової допомоги із стягненням на користь замовника заборгованості та щодо заявлених вимог до замовника.

Таким чином, договором передбачено три види оплати: абонентська плата в твердій грошовій сумі і стягується щомісяця за період дії договору, плата за виконанні роботи на підставі актів передачі-приймання виконаних  робіт та додаткова винагорода.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Посилання відповідача на те, що договір слід розглядати як наміри сторін на співпрацю  щодо надання та отримання послуг з правової допомоги є необґрунтованими з огляду на приписи ст. 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою, договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди по всіх істотних умовах договору. Дану вимогу закону було виконано сторонами при укладені договору про надання правової допомоги №4 від 10.01.2003р., а отже договір вважається укладеним саме з дати підписання, тобто з 01.10.2003р.

Відповідач не надав доказів не виконання договору позивачем, договір не був відповідачем розірваний і визнаний недійсним.

Не приймаються до уваги доводи відповідача про те що абонентська плата повинна стягуватись на підставі актів приймання-передачі виконаних послуг, оскільки укладеним договором передбачено три види оплати: плата за виконанні роботи на підставі актів передачі-приймання наданих послуг, додаткова винагорода та абонентська плата в твердій грошовій сумі, яка стягується незалежно від надання послуг щомісячно в твердій грошовій формі за період дії договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже заборгованість відповідача по сплаті абонентської плати за період дії договору (з 01.10.2003 року по 31.12.2004 року) становить 15000 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору „У разі порушення зобов'язань за цим Договором винна Сторона несе відповідальність перед другою Стороною у порядку, встановленому чинним законодавством України”.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги Позивача, щодо стягнення з відповідача 3551,00грн. суми інфляції за не виконання грошового зобов'язання та 1090,84 грн. суми 3 % річних за період з 01.12.2003 року по 30.09.2006 року, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 4 частини третьої ст. 129 Конституції України, та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.

Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 81"( 39603 м. Кременчук, вул. Ревенко, 7А, п/р 26008302371200 КФ Промінвестбанку, МФО 331144, код ЄДРПОУ 13961190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний економіко правовий центр з питань банкрутства" ( 01133 м. Київ, вул. Щорса. 18. к. 3 п/р 260003013315 в ГОУ ПІБ України            м. Києва, МФО 300012, ЄДРПОУ 31029585) - 15000 грн. - суми основного боргу; 3551 грн. - суми інфляції; 1090,84 грн. - суми 3 % річних; 196,42 грн. - витрат по сплаті державного мита; 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

           Видати наказ з набранням цим рішенням законої сили.

                                    Суддя                                                Білоусов С. М.