Рішення від 23.06.2025 по справі 902/686/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2025 р. Cправа № 902/686/20(902/197/25)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

представника позивача - Путіліна Є.В.

представника Вінницької міської ради - Мичківського І.П.

представника ГО "ОСТК "Вінниця" - Протасової В.Ю. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (вул. С. Зулінського, 48, м. Вінниця, 21100, код 05465488) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка Олега Васильовича

до Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21100)

до Громадської організації "ОСТК "Вінниця" (вул. В`ячеслава Чорновола, 29, м. Вінниця, 21100, код 44814457)

про визнання незаконним рішення Вінницької міської ради № 963 від 25.03.2022 та № 1033 від 29.04.2022, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 30.05.2022

в межах справи № 902/686/20

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області

до: Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва"

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/686/20 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (в подальшому - ПАТ "Вінницьке УМІАБ").

Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором є арбітражний керуючий Бойко О.В.

21.02.2025 до суду від ПАТ "Вінницьке УМІАБ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бойка О.В. надійшов позов до Вінницької міської ради, Громадської організації "ОСТК "Вінниця" про визнання незаконним рішення Вінницької міської ради № 963 від 25.03.2022 та № 1033 від 29.04.2022, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 30.05.2022.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/686/20(902/197/25), вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 26.02.2025 відкрито провадження у справі № 902/686/20(902/197/25), визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 09.04.2025.

13.03.2025 до суду від Вінницької міської ради надійшов відзив на позовну заяву.

19.03.2025 до суду від Громадської організації "ОСТК "Вінниця" надійшов відзив на позовну заяву.

20.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.04.2025 від позивача надійшла заява про витребування доказів у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та заява про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 09.04.2025 задоволено заяву позивача про витребування доказів та витребувано в Головному управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області інформацію на технічних носіях в системі координат (в форматі dmf або xml) про земельні ділянки кадастровий номер 0510100000:01:123:0026 площею 4,0000га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства ділянок кадастровий номер 0510100000:01:123:0025 площею 4,1400 га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства, розгляд справи по суті відкладено на 05.05.2025.

02.05.2025 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 05.05.2025 розгляд справи по суті відкладено на 23.05.2025

За результатами слухання справи 23.05.2025 суд у протокольній формі ухвалив оголосити перерву з розгляду справи по суті до 30.05.2025.

Проте, 30.05.2025 судове засідання у справі не відбулося з об`єктивних причин.

Ухвалою суду від 02.06.2025 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 09.06.2025.

Ухвалою суду від 09.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача від 08.04.2025 про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі № 902/686/20(902/197/25) та оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 902/686/20(902/197/25) по суті до 23 червня 2025.

23.06.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку для подання доказу та долучення до матеріалів справи висновку судової земельно-технічної експертизи.

Вказане клопотання задоволено судом про що постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 23.06.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позивач в позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі державного акту на право постійного користування землею серії II- ВГІ №000311 від 06.02.1996 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №41 виданого на підставі розпорядження Ради міністрів Української РСР від 11.11.1980 №683-р в користуванні Вінницького орендного підприємства управління механізації і автотранспорту перебуває земельна ділянка площею 4,4065га на той час на території Стрижавської селищної ради.

За рішенням VII сесії 22 скликання Стрижавської селищної ради від 12.09.1996 було додатково виділено земельну ділянку площею 4,1400га в постійне користування для організації підсобного сільського господарства.

За рішенням 25 сесії 3 скликання Стрижавської селищної ради від 12.09.1996 було додатково виділено земельну ділянку площею 4,0000га в постійне користування для розширення підсобного сільського господарства.

Відповідні зміни було внесено до зазначеного вище державного акту на право постійного користування.

П. 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

З моменту видачі державного акту на право постійного користування Вінницькому орендному підприємству управління механізації і автотранспорту та перейменування його в подальшому в процесі реорганізації ідентифікаційний код 05465488 не змінювався, що підтверджується відповіддю Головного управління статистики у Вінницькій області від 11.02.2025р.

В 2023 році на замовлення ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості та здійснено реєстрацію двох земельних ділянок кадастровий номер 0510100000:01:123:0026 площею 4,0000 га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства та кадастровий номер 0510100000:01:123:0025 площею 4,1400 га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства, що підтверджується витягами з державного земельного кадастру від 08.09.2023 та від 14.10.2024.

З відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради від 11.02.2025 на адвокатський запит від 04.02.2025, стало відомо, що рішенням Вінницької міської ради від 25.03.2022 № 963 та від 29.04.2022 №1013 було передано в сервітутне користування громадській організації «ОСТК Вінниця» земельну ділянку площею 20,0322 га по вул. Гонти (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017) для будівництва і обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту.

Також 30.05.2022 було укладено між Вінницькою міською радою та громадською організацією ОСТК «Вінниця» договір земельного сервітуту.

Частина з наданої в сервітутне користування земельної ділянки являється землями постійного користування ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва».

Отже, Вінницьке орендне підприємство управління механізації і автотранспорту, якому видавався державний акт на право постійного користування та юридична особа ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» є однією і тією ж юридичною особою, тому приймаючи рішення про встановлення земельного сервітуту без припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке є безстроковим та набуте згідно з державним актом, без належних на те законодавчо встановлених підстав порушила права землекористувача.

Вказане рішення порушує права землекористувача самостійно господарювати на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні а також вимоги ст. 141 ЗК України.

Враховуючи наведені обставини, позивач просить визнати незаконними та скасувати рішення Вінницької міської ради № 963 від 25.03.2022 та №1033 від 29.04.2022 щодо встановлення земельного сервітуту визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту громадській організації «ОСТК Вінниця» від 30.05.2022 в частині суміщення (накладання) земельної ділянки наданої в сервітутне користування із земельними ділянками кадастровий номер 0510100000:01:123:0026 площею 4,0000га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства та кадастровий номер 0510100000:01:123:0025 площею 4,1400га по вул. С.Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства, а також визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту від 30.05.2022 укладений між Вінницькою міською радою та громадською організацією «ОСТК Вінниця» в частині суміщення (накладання) земельної ділянки наданої в сервітутне користування із земельними ділянками кадастровий номер 0510100000:01:123:0026 площею 4,0000га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства та ділянкою кадастровий номер 0510100000:01:123:0025 площею 4,1400га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства.

У відзиві на позовну заяву відповідач - Вінницька міська рада просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Постановою суду від 05.01.2021, боржника - ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Бойка О.В., яким здійснено продаж майна боржника через аукціон в електронній троговій системі.

Згідно свідоцтва № 1484 від 08.08.2024, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О., на підставі акта № 1 про придбання майна на аукціоні, складеного 29.07.2024 та протоколу про проведення аукціону № BRE001-UA20240703-28053 Міщенку Анатолію Петровичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить на праві власності нерухоме майно, яке раніше належало ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» та складається з:

-незавершеного будівництва сауни, площею 49,9 м2, готовність 10% (бетонні фундаментні блоки, 2004 року будівництва), що знаходиться в місті Вінниці Вінницького району Вінницької області по вул. Сергія Зулінського, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 23.05.2024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2943315305101, право власності: 55194178;

-залізобетонні опори освітлення (змонтовані) - 4 шт;

-огорожа під металеву сітку в бетонних стовпчиках (змонтована) - 47 шт;

-залізобетонна балка БДР - 18 (демонтована, має тріщини) - 1 шт;

-кранова бетонна противана, 25 тон - 1 шт;

-залізобетонні опори колон (бувші у використанні, демонтовані) - 10 шт.

Одночасно з вчиненням нотаріальної реєстрації дії, приватним нотаріусом Курановою О.О. на підставі виданого свідоцтва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за Міщенком А.П. на об`єкт незавершеного будівництва - сауни, площею 49,9 м2, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 0510100000:01:123:0025 по вул. С. Зулінського, б/н в м. Вінниці.

В подальшому, 23.10.2024 Міщенко А.П. на підставі договору дарування відчужує належне йому нерухоме майно у вигляді незавершеного будівництва сауни, загальною площею 49,9 м2 на користь Громадської організації «Об`єднання осіб з інвалідністю України «Незалежність».

Щодо порушення (за твердженням позивача) права користування ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» в частині суміщення (накладання) земельною ділянкою з кадастровим номером 0510100000:01:123:0026, площею 4, 0000 га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці, відповідач вказує, що матеріалами позовної заяви не доведено порушення права постійного користування ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту» земельними ділянками з кадастровими номерами 0510100000:01:123:0025, 0510100000:01:123:0026 з боку Вінницької міської ради в результаті прийняття рішень № 963 від 25.03.2022 та № 1033 від 29.04.2022 та укладення 30.05.2022 з ГО «ОСТК «Вінниця» договору про встановлення земельного сервітуту

У відзиві на позовну заяву відповідач - ТОВ "ОСТК "Вінниця" від 19.03.2025 заперечує проти задоволення позову з наступних підстав.

На переконання позивача, частина наданої в сервітутне користування земельної ділянки відноситься до земель, які перебувають в постійному користуванні ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва», а тому вказане рішення на його особисту думку нібито порушує право «самостійно господарювати на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні», а також вимоги ст. 141 Земельного кодексу України.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини постанови господарського суду Вінницької області від 05 січня 2021 року у справі № 902/686/20 судом було припинено процедуру розпорядження майном ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва», визнано боржника - ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» (код 05465488, вул. С. Зулінського, буд. 48, м. Вінниця, 21022) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до пункту 11 цієї постанови, в силу ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури набрала законної сили з моменту її прийняття - 05.01.2021 року.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.

З урахуванням вищезазначеного, твердження позивача, щодо неможливості самостійно господарювати на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні суперечить положенню ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки будь-яка господарська діяльність позивача припинилась ще з 05 січня 2021 року, тобто 4 роки тому.

Крім того, як свідчать матеріали справи, спірні земельні ділянки площею 4,00 та 4,14 га (які за твердженням позивача накладаються на земельну ділянку, що надана за договором сервітуту відповідачу-2) були надані позивачу на праві постійного користування під час дії Земельного кодексу України від 18.12.1990 (далі - ЗК України 1990 року).

Згідно ч.ч. 1, 2 ЗК України 1990 року користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 ЗК України 1990 року у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.

Право постійного користування землею, згідно ст. 23 ЗК України 1990 року) посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів.

З 01 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України).

Статтею 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. В цій нормі закону регламентовано перелік суб`єктів, які вправі набувати право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини четвертої статті 92 Земельного кодексу України передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності у постійне користування дозволяється лише для будівництва та обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівлі, споруди), а також у випадках передачі у постійне користування державному, комунальному підприємству, установі, організації земельної ділянки, вилученої із постійного користування іншого державного, комунального підприємства, установи, організації.

З аналізу цієї статті вбачається, що суб`єкти права постійного користування земельною ділянкою позбавлені права розпоряджатися своїми земельними ділянками.

Право постійного користування земельною ділянкою є особливим, специфічним правом землекористування. Відмінною рисою цього виду землекористування є обмежений суб`єктний та об`єктний склад, а також специфічний характер землекористування.

Відповідно до положень чинного Земельного кодексу України сфера поширення постійного землекористування істотно обмежена. Це право може здійснюватися лише на земельних ділянках державної або комунальної форми власності та поширюється лише для певної, чітко визначеної категорії суб`єктів.

Згідно ч. 7 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

У зв`язку із чим, з 05.01.2021 позивач фактично втратив право не тільки здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці, а й право використовувати її за призначенням. В силу ч. 7 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства мало б бути повернуте власнику - Вінницькій міській раді.

Відповідач -2 вважає заявлений позивачем позов необгрунтованим, в силу відсутності порушення його прав, як юридичної особи, діяльність якої припинена та перебуває на стадії банкрутства.

Крім того, відповідач-2 вважає, що позивачем взагалі не доведено предмет та підстави звернення із відповідним позовом до суду, не доведено порушень прав позивача, а тому вважає, що позов не підлягає до задоволення.

У відповіді на відзив Вінницької міської ради позивач вказує, що процедура банкрутства не тотожна процедурі припинення юридичної особи.

Тому посилання відповідача на положення ст. 141 ЗК України і те, що право постійного користування ПАТ «Вінницьке управління механізації автотранспорту будівництва» припинилось є необгрунтоване.

Щодо посилання відповідача на відчуження об`єкту нерухомого майна, то майно (незавершене будівництво сауни) складає площу 49,9кв.м., розташований вказаний об`єкт нерухомого майна не земельній ділянці кадастровий номер 0510100000:01:123:0025 площею 4,1400га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства.

Чинне земельне та цивільне законодавство визначає імперативність, а саме «автоматичність» переходу прав на земельну ділянку при переході прав на об`єкт нерухомого майна, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у положеннях ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Так, відповідно до цих статей, до особи, яка набула право власності, на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Виходячи з цього, логічним є наступне положення: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

З огляду на викладене до ОСОБА_1 перейшло право на частину земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:01:123:0025 під незавершеним будівництвом сауни площею 49,9кв.м., та земельною ділянкою необхідної для обслуговування вказаного об`єкта а не всією земельною ділянкою площею площею 4,1400га по вул. С.Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства, що перебуває в постійному користуванні ПАТ Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва».

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Вінницькому орендному підприємству управління механізації і автотранспорту, розташованому на території Стрижавської селищної ради народних депутатів відповідно до розпорядження Ради міністрів Української РСР від 11.11.1980 №683-р видано державний акт серії II- ВГІ №000311 від 06.02.1996 на право постійного користування землею площею 4,4065 га для розміщення виробничої бази, жилого будинку. Акт зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 41.

За рішенням VII сесії 22 скликання Стрижавської селищної ради від 12.09.1996 було додатково виділено земельну ділянку площею 4,1400га в постійне користування для організації підсобного сільського господарства.

За рішенням 25 сесії 3 скликання Стрижавської селищної ради від 12.09.1996 було додатково виділено земельну ділянку площею 4,0000га в постійне користування для розширення підсобного сільського господарства.

Відповідні зміни були внесені до вказаного державного акту на право постійного користування.

Тобто, вказані земельні ділянки були надані в користування Вінницькому орендному підприємству управління механізації і автотранспорту (наразі - ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва») під час дії Земельного кодексу України від 18.12.1990.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

В подальшому, з 01.01.2022 набув чинності Земельний кодекс України.

У 2023 році на замовлення ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості та здійснено реєстрацію двох земельних ділянок кадастровий номер 0510100000:01:123:0026 площею 4,0000 га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства та кадастровий номер 0510100000:01:123:0025 площею 4,1400 га по вул. С. Зулінського в м. Вінниці для ведення підсобного сільського господарства, що підтверджується витягами з державного земельного кадастру від 08.09.2023 та від 14.10.2024.

Як вказує позивач, та як судом встановлено, що рішенням Вінницької міської ради від 25.03.2022 № 963 та від 29.04.2022 №1013 укладено договір про встановлення земельного сервітуту з ГО "ОСТК "Вінниця" на земельну ділянку площею 20,0322 га за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017), на безоплатній основі, строком на 10 років.

Крім того, 30.05.2022 між Вінницькою міською радою та ГО "ОСТК «Вінниця» укладено договір земельного сервітуту на земельну ділянку площею 20,0322 га, в тому числі в межах "червоної лінії" площею 0,4210 га та в межах нормативної прибережної захисної смуги площею 3,0284 га для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту (для влаштування мотодрому та розміщення відповідної інфраструктури з автостоянкою), за адресою: м. Вінниця, площею 20,0322 га по вул. Гонти (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Вінницької області від 05.01.2021 у справі № 902/686/20 ПАТ «Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва» визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який визначає особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

Разом з тим, Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України.

Ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. В цій нормі закону регламентовано перелік суб`єктів, які вправі набувати право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 4 ст. 92 Земельного кодексу України передача земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної, комунальної власності у постійне користування дозволяється лише для будівництва та обслуговування об`єктів нерухомого майна (будівлі, споруди), а також у випадках передачі у постійне користування державному, комунальному підприємству, установі, організації земельної ділянки, вилученої із постійного користування іншого державного, комунального підприємства, установи, організації.

Суб`єкти права постійного користування земельною ділянкою позбавлені права розпоряджатися своїми земельними ділянками.

Право постійного користування земельною ділянкою є особливим, специфічним правом землекористування. Відмінною рисою цього виду землекористування є обмежений суб`єктний та об`єктний склад, а також специфічний характер землекористування.

За нормами чинного Земельного кодексу України, право постійного користування, з огляду на його специфічність, відмінність законодавчого регулювання у порівнянні з іншими титулами землекористування (оренда землі, право власності на землю) обмежене визначеним законом суб`єктним складом, який має право його набувати, порядком набуття. Право постійного землекористування - це користування земельною ділянкою без встановлення строку користування. Оренда земельної ділянки - це строкове користування земельною ділянкою в межах часових рамок, встановлених законом, договором.

Право постійного користування земельною ділянкою, набуте особами в установленому законом порядку до 2002 року, зберігається за ними до припинення такого права з підстав визначених в законі, трансформації цього права, в установленому законом порядку, у право оренди земельної ділянки, право власності на земельну ділянку.

Разом з тим, право постійного користування земельною ділянкою не є орендою земельної ділянки та іншим майновим правом банкрута, яке підлягає віднесенню до складу ліквідаційної маси у разі визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналіз змісту наведених норм Земельного кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про те, що право постійного користування земельною ділянкою хоча і є активом боржника (ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва") і залишається за ним до припинення його як юридичної особи без права правонаступництва, проте має особливе значення через його цінність, або призначення для забезпечення публічних інтересів та не може бути реалізоване на аукціоні в ліквідаційній процедурі боржника, оскільки такий актив є відмінним від права оренди, яке за своєю суттю є тимчасовим і оплатним, з огляду на обмежений суб`єктний склад осіб які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою відповідно до положень ст. 92 Земельного кодексу України та від іншого майнового права в розумінні ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 13.05.2015 № 401-У-ІІІ "Про зміну і встановлення меж міста Вінниці та Вінницького району Вінницької області" вказані земельні ділянки, яким в подальшому було присвоєно кадастрові номери 0510100000:01:123:0025, площею 4,1400 га та 0510100000:01:123:0026 площею 4,0000 га увійшли до меж міста Вінниця і відповідно належать Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.

Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Таким чином, ліквідатор ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" після винесення постанови про визнання боржника банкрутом і переходу до ліквідаційної процедури мав повернути земельні ділянки, які перебували у нього на праві постійного користування Вінницькій міській раді, чого останнім зроблено не було.

А тому суд приходить до висновку, що Вінницькою міською радою правомірно винесено рішення від 25.03.2022 № 963 та від 29.04.2022 №1013, якими було передано в сервітутне користування ГО «ОСТК Вінниця» земельну ділянку площею 20,0322 га по вул. Гонти (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017) та правомірно укладено договір земельного сервітуту, і ніяким чином не порушено права позивача.

З огляду на наведені вище положення законодавства та встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні в повному обсязі, з мотивів наведених вище.

Згідно із положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні позову.

2. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Копію ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронну адресу: арбітражного керуючого Бойка О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику арбітражного керуючого Бойка О.В., адвокату Путіліну Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Вінницькій міській раді - vinrada@vmr.gov.ua; представнику ГО "ОСТК "Вінниця", адвокату Протасовій В.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_3

Повне рішення складено 10 липня 2025 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи