Рішення від 30.06.2025 по справі 903/364/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 червня 2025 року Справа № 903/364/25

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рожищенської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області

до відповідачів: 1) фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича;

2) Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради

про визнання недійсним договору та стягнення 99 828,71 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Тимощук М.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Лопоха О.С., прокурор

від позивачів: н/з

від відповідачів:н/з

встановив: заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рожищенської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича та Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради, в якому просить:

- визнати недійсним договір про закупівлю товарів №1522 від 02.03.2021, укладений між Гуманітарним відділом Рожищенської міської ради та фізичною особою - підприємцем Марчуком Нікітою Віталійовичем;

- стягнути із фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича 99 828,71 грн.;

- стягнути із Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради в дохід держави 99 828,71 грн.;

- стягнути із фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича судовий збір за подання до суду даної позовної заяви у розмірі 4 844,80 грн.

Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29 квітня 2025 року на 10:45 год.

10.04.2025 на адресу суду від фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича надійшла заява про розгляд справи за його відсутності .

11.04.2025 на адресу суду від Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

18.04.2025 на адресу суду від Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надійшли пояснення у справі у яких позов прокурора підтримує повністю, розгляд справи просить проводити за відсутності уповноваженого представника.

Ухвалою від 29.04.2025 суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 03.06.2025 на11:00 год.

30.05.2025 на адресу суду від фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича надійшла заява про визнання заявлених позовних вимог та розстрочення виконання рішення суду .

30.05.2025 на адресу суду від фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача 1.

Господарський суд протокольною ухвалою від 03.06.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 24.06.2025 на 10год. 00 хв.

Представник прокуратури в судовому засіданні 24.06.2025 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі уповноважених представників в судове засідання 24.06.2025 не направили, додаткових пояснень, заяв суду не надали, водночас були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду строком на 5 місяців, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 5 місяців.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що він не позбавлений права при наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, звернутися до господарського суду з заявою про відстрочення або розстрочення рішення на стадії виконання із наданням належних доказів у підтвердження відповідної заяви (клопотання), в порядку ст. 331 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 236 ГПК України якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1,2,4,5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи визнання позову відповідачем - фізичною особою - підприємцем Марчуком Нікітою Віталійовичем , дослідивши письмові докази по справі, суд на підставі ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України ухвалює рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

В преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 цього Закону).

Гуманітарним відділом Рожищенської міської ради 26.01.2021 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі за кодом ДК 021:2015: 15220000-6 - Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (Риба заморожена (хек заморожений)), номер закупівлі UA-2021-01-26-003372-b, доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-01-26-003372-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становить в сумі 371 000,00 грн.

З реєстру отриманих тендерних пропозицій встановлено, до участі у процедурі закупівлі подано пропозиції від двох учасників , а саме:

- фізичної особи підприємця Марчука Нікіти Віталійовича - з остаточною пропозицією в сумі 275 000,00 грн;

- фізичної особи підприємця Трофімчук Алли Мефодіївни - з остаточною пропозицією в сумі 350 000,00 грн.

За результатами процедури відкритих торгів уповноваженою особою Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради прийнято рішення, про намір укласти договір про закупівлю з переможцем - ФОП Марчуком Нікітою Віталійовичем.

Як вбачається з матеріалів справи, між Гуманітарним відділом виконавчого комітету Рожищенської міської ради та фізичною особою-підприємцем Марчуком Нікітою Віталійовичем 02.03.2021 укладено договір про закупівлю товару № 1522 про закупівлю за предметом ДК 021:2015: 15220000-6 - Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (Риба заморожена (хек заморожений)).

Статтею 22 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено зміст та вимоги до тендерної документації, зокрема, в ній має міститись один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16 цього Закону, підстави, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформація про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством (п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону).

З пояснень прокурора судом додатково встановлено, що Замовником при складанні тендерної документації допущено порушення Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до положень ст. 5 Закону «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що його ціна складає 275 000 гривень.

Також, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 02.03.2021, якою викладено п. 5.2 Договору в новій редакції щодо місця поставки товару.

11.05.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою змінено ціну за одиницю товару з 55 грн/кг на 60,45 грн/кг.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 06.07.2022 сума оплати за договором про закупівлю склала 99 828,71 грн, що підтверджується витягами з програми про реєстрацію фінансових зобов`язань по договору №1522 від 02.03.2021.

Додатково судом встановлено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області в ІV кварталі 2023 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради за період з 01.01.2021 по 31.12.2023 року в ході якої встановлено порушення вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, ч. 2 ст.632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV,а саме, що Гуманітарним відділом необґрунтовано внесено зміни до договору на закупівлю риби мороженої від 02.03.2021 № 1522, укладеного з ФОП Марчуком Н.В., що призвело до їх закупівлі за завищеними цінами, внаслідок чого Гуманітарному відділу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 7,39 тис. гривень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.

Згідно ст. 16 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 №922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно- господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренцію та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Закон України «Про публічні закупівлі», як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад. Його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч. 5 ст. 5 Закону).

Крім того, конкурентна процедура закупівлі (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів (п. 13 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Оголошуючи проведення відкритих торгів, замовник мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендеру.

Розглядаючи справу №910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що зокрема суперечить інтересам держави та суспільства, Верховний Суд у п. п. 32, 33 постанови від 10.06.2021 указав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/206-р/к від 27.12.2024 (справа № 63/4-01-61-2024) постановлено визнати дії фізичних осіб-підприємців Марчука Нікіти Віталійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Трофімчук Алли Мефодіївни (РНОКПП НОМЕР_2 ) під час участі у процедурі закупівлі за предметом ДК 021:2015: 15220000-6 - Риба, рибне філе та інше м`ясо риби морожені (Риба заморожена (хек заморожений)), номер закупівлі UA-2021-01-26-003372-b, замовником якої був Гуманітарний відділ Рожищенської міської ради, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Невід`ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб`єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб`єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково- технічного прогресу.

Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці, як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте, порушення підприємцем Марчуком Нікітою Віталійовичем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне із основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить і до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Через вчинення підприємцем Марчуком Н.В. та Трофімчук А.М. антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Таким чином дії підприємця Марчука Н.В. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, в діях підприємця Марчука Н.В. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Завідомо суперечлива мета дій підприємця Марчука Н.В полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Враховуючи вищевикладене, договір про закупівлю товарів №1522 від 02.03.2021 завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони підприємця Марчука Н.В. і підлягає визнанню недійсним.

Судом встановлено, що договір про закупівлю товарів №1522 від 02.03.2021 є виконаним, що підтверджується матеріалами справи та учасниками справи.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

ФОП Марчук Н.В. за договором одержано грошові кошти в сумі 99 828,71 грн.

Суд зауважує, що підприємець Марчук Н.В. , маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору №1522 від 02.03.2021, з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяв участь в проведенні конкурентної процедури закупівлі знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти в сумі99 828,71 грн.

Таким чином, грошові кошти в сумі 99 828,71 грн., які були перераховані Гуманітарним відділом Рожищенської міської ради підприємцю Марчуку Н.В. на виконання договору №1522 від 02.03.2021 підлягають стягненню з ФОП Марчука Н.В. на користь Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради та в подальшому з останнього у дохід держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Пред`явлення позову прокурором у даному випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ФОП Марчуком Н.В. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання товару з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

Суд дійшов висновку, що заявлені керівником Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рожищенської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог слід віднести на фізичну особу - підприємця Марчука Нікіту Віталійовича.

Керуючись ст. ст.13, 14, 73-80, 130, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про закупівлю товарів №1522 від 02.03.2021, укладений між Гуманітарним відділом Рожищенської міської ради та фізичною особою - підприємцем Марчуком Нікітою Віталійовичем.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради (45100, м. Рожище, Волинська обл., вул. Незалежності, 60 код ЄДРПОУ 04333268 ) 99 828,71 грн., а з Гуманітарного відділу Рожищенської міської ради (45100, м. Рожище, Волинська обл., вул. Незалежності, 60 код ЄДРПОУ 04333268 ) одержані ним за рішенням суду 99 828,71 грн. стягнути в дохід держави.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Марчука Нікіти Віталійовича ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська обл.,43025, код ЄДРПОУ 02909915) 4 844,80 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

08.07.2025

СуддяМикола ШУМ