Ухвала від 10.07.2025 по справі 908/2933/23

номер провадження справи 26/41/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.07.2025 Справа № 908/2933/23(908/3058/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали справи

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера (адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб. 31; код ЄДРПОУ 42722679)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг (адреса: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 5/10; код ЄДРПОУ 38392973)

про стягнення 1 981 410 776,71 грн

в межах справи № 908/2933/23

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера (адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб. 31; код ЄДРПОУ 42722679)

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю Валь Торанс, код ЄДРПОУ 44699825 (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 8-Б)

розгляд скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦЕРЕРА-І" від 04.07.2025 (вх. № 13725/08-08/25) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Білоконь Миколу Вадимовича

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.10.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг (код ЄДРПОУ 38392973; 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 5/10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Церера (код ЄДРПОУ 42722679; 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб.31) заборгованість у сумі 1 981 410 776, 71 грн. (один мільярд дев`ятсот вісімдесят один мільйон чотириста десять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 71 коп.). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт-Лізинг (код ЄДРПОУ 38392973; 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, будинок 5/10) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 939 400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення видано накази.

02.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білоконь М.В. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «КІ ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ 43950941), ТОВ «Пеллегрін» (код ЄДРПОУ 44066275), ТОВ «ЗЕМПАРК» (код ЄДРПОУ 42783820), ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОЛЕТАРСЬКА ПРАВДА» (код ЄДРПОУ 30889024), ТОВ «Пономар» (код ЄДРПОУ 39367597), SMART INVESTMENTS CYPRUS LTD (СМАРТ ІНВЕСТМЕНТС (САЙПРУС) ЛТД), які мають заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Лізинг».

15 жовтня 2024р. Господарським судом Запорізької області за заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білоконь М.В. було винесено ухвали стосовно звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «КІ ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ 43950941), ТОВ «Пеллегрін» (код ЄДРПОУ 44066275), ТОВ «ЗЕМПАРК» (код ЄДРПОУ 42783820), ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОЛЕТАРСЬКА ПРАВДА» (код ЄДРПОУ 30889024), ТОВ «Пономар» (код ЄДРПОУ 39367597), SMART INVESTMENTS CYPRUS LTD (СМАРТ ІНВЕСТМЕНТС (САЙПРУС) ЛТД), які мають заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Лізинг».

На підставі винесених ухвал приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Білоконь М.В. було здійснено стягнення грошових коштів.

01.07.2025р. ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було скасовано арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2024р. у справі №761/4388/24 на грошові кошти у розмірі 196, 89 млн. грн, які знаходяться на банківському рахунку приватного виконавця Білоконь М.В., однак станом на сьогоднішній день грошові кошти на надійшли на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Церера І» (код ЄДРПОУ 42722679; 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб. 31).

04.07.2025 до суду від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦЕРЕРА-І" від 04.07.2025 (вх. № 13725/08-08/25) надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Білоконь Миколу Вадимовича відповідно до якої заявник просить суд зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Білоконь Миколу Вадимовича (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська буд. 18/24, офіс 24) перерахувати стягнуті коштів в рамках виконавчого провадження № 76116276 від 23.09.2024р. на рахунок Стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Церера» (нова назва: ТОВ «Церера-І»).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.07.2025 скаргу розподілено судді Юлдашеву О.О.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою суду від 07.07.2025 прийнято заяву до розгляду; розгляд заяви призначено на 10.07.2025 о 10 год. 20 хв., в судовому засіданні.

Представники позивача, відповідача, приватний виконавець у судове засідання 10.07.2025 не з`явились, про що повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ст. 202 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини

роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії», відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕРЕРА-І» від 04.07.2025 (вх. № 13725/08-08/25) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Білоконь Миколу Вадимовича.

Судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Матеріалами справи містять достатні докази для обґрунтованого прийняття рішення.

Господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин права, вважає, що заяву належить задовольнити повністю з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як визначено статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до вимог статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання (стаття 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

У відповідності до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи, зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належить боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

15 жовтня 2024р. Господарським судом Запорізької області за заявою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Білоконь М.В. було винесено ухвали стосовно звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ «КІ ПРОПЕРТІ» (код ЄДРПОУ 43950941), ТОВ «Пеллегрін» (код ЄДРПОУ 44066275), ТОВ «ЗЕМПАРК» (код ЄДРПОУ 42783820), ТОВ «ТРИПІЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОЛЕТАРСЬКА ПРАВДА» (код ЄДРПОУ 30889024), ТОВ «Пономар» (код ЄДРПОУ 39367597), SMART INVESTMENTS CYPRUS LTD (СМАРТ ІНВЕСТМЕНТС (САЙПРУС) ЛТД), які мають заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт-Лізинг».

На підставі винесених ухвал приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Білоконь М.В. було здійснено стягнення грошових коштів.

Відповідно до статті 339 ГПК України, Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (статті 339-1 ГПК України).

Тож, відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 3 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», Стягувачу юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Відповідно до п. 13 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, Приватний виконавець у разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів зобов`язаний перерахувати кошти стягувачу фізичній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів, стягувачу - юридичній особі не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня їх надходження на відповідний рахунок.

Тож, 01.07.2025р. ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було скасовано арешт накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2024р. у справі №761/4388/24 на грошові кошти у розмірі 196, 89 млн. грн, які знаходяться на банківському рахунку приватного виконавця Білоконь М.В., однак станом на 10.07.2025 грошові кошти не на надійшли на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Церера І» (код ЄДРПОУ 42722679; 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38, каб. 31).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 339 341 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Білоконь Миколу Вадимовича (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська буд. 18/24, офіс 24) перерахувати стягнуті коштів в рамках виконавчого провадження № 76116276 від 23.09.2024р. на рахунок Стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Церера» (нова назва: ТОВ «Церера-І»).

Ухвала набирає законної сили у день її підписання 10.07.2025р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 256-259 ГПК України.

Суддя О.О. Юлдашев