Ухвала від 09.07.2025 по справі 910/10742/21

УХВАЛА

09 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10742/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 25.03.2025

у справі № 910/10742/21

за заявою Фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 24.06.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21, сформована в системі «Електронний суд» 24.06.2025.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» у справі № 910/10742/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» касаційна скарга від 24.06.2025 їм не відповідає, з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 ГПК України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону на момент подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника), за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, ставка судового збору становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Також правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 2 270,00 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 7 264,00 грн ((2 270,00 х 2) х 200% х 0,8).

Проте, матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» від 24.06.2025 не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи зазначене, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 7 264,00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 7 264,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Загальне посилання на неправильне застосування/порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи норм процесуального права, без належного обґрунтування, не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Всупереч наведеному скаржником, у касаційній скарзі, не зазначено неправильне застосування/порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустився суд апеляційної інстанції та в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення, та не зазначено конкретну підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга, а саме: з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Отже, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» від 24.06.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21 не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Разом із тим, обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на підстави, унормовані у відповідному пункті (пунктах) ч. 2 ст. 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Оскільки скаржником не зазначено належним чином конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень як того вимагає стаття 287 Господарського процесуального кодексу України та п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» від 24.06.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21 без руху також з цієї підстави.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки скаржником не сплачено судовий збір за подання ним касаційної скарги, не зазначено неправильне застосування/порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустився суд апеляційної інстанції та в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не зазначено жодним чином конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» від 24.06.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21 без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України.

Крім того, згідно вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21 складено та підписано 02.06.2025. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21 в касаційному порядку припадав на 23.06.2025 (22.06.2025 - неробочий день (неділя)).

Скаржник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 24.06.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21 - 24.06.2025, сформована в системі «Електронний суд» 24.06.2025, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Проте, з тексту касаційної скарги від 24.06.2025, а також доданих до касаційної скарги документів, вбачається, що скаржник не порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21.

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» від 24.06.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21 підлягає залишенню без руху також на підставі ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 287, 288, 290, ч. ч. 2 та 3 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» від 24.06.2025 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» усунути недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору у такий спосіб:

- надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 7 264,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі № 910/10742/21.

4. Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» необхідно виконати вимоги пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України та належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), та зазначити неправильне застосування/порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустився суд апеляційної інстанції та в чому конкретно полягає неправильне застосування/порушення норм матеріального та процесуального права судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення, з належним обґрунтуванням таких підстав.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз Фінанс» має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, навівши підстави для поновлення строку.

6. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк