Ухвала від 09.07.2025 по справі 344/454/25

Справа № 344/454/25

Провадження № 11-кп/4808/358/25

Категорія ст.331 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 . Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у виді тримання під вартою продовжено до 16 серпня 2025 року включно.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати ухвалу суду в частині задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 для подальшого продовження та/або проходження обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Зокрема вважає, що застосований до ОСОБА_9 запобіжний захід підлягає зміні на більш м`який, оскільки в ході розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не наведено достатніх даних, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливості обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу. Також судом не враховано наявність письмової згоди №13731 від 09.06.2025 року на проходження військової служби рекруту ОСОБА_9 з наступним його призначенням на посаду стрільця військової частини. Зауважує, що обвинувачений ОСОБА_9 неодноразово звертався до сторони обвинувачення спочатку з клопотанням про надання дозволу на проходження ВЛК, а вже після на отримання вищевказаної письмової згоди із клопотанням про скасування запобіжного заходу у зв`язку з проходженням військової служби за призовом під час мобілізації. Однак, сторона обвинувачення в порушенням вимог абз.2 ч.1 ст. 616 КПК України жодним чином не відреагувала на вказані клопотання.

Вказує, що в ході досудового розслідування ОСОБА_9 жодного разу не вживав заходів щодо ухилення від слідства та суду, упродовж тривалого часу після вчинення злочину та на момент затримання будь-яких неправомірних дій не вчиняв. Окрім того, факт наявності суворого покарання за інкримінований обвинуваченому злочин може братися до уваги лише у сукупності з іншими переконливими аргументами, що ґрунтуються на відповідних фактах та доказах, які в даній ухвалі відсутні. Зауважує, що в ході судового розгляду судом допитано потерпілого у кримінальному провадженні, який повідомив про відсутність у нього будь-яких претензій до обвинувачених та відшкодування ними завданої шкоди у повному обсязі.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 підтримала вимоги апеляційної скарги ;

- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

В силу вимог ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.189, ч. 2 ст. 146 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави, у зв`язку з тим, що встановлені під час досудового слідства ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати, а тому підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 серпня 2025 року.

Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд першої інстанції врахував тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 , які є особливо тяжким злочином (ч. 4 ст. 189 КК України) та нетяжким злочином (ч. 2 ст. 146 КК України), дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, його вік,стан здоров`я,майновий стан,наявність постійногомісця проживання,наявність місцяроботи дозастосування запобіжногозаходу (водійу Верховинськійфілії ДП«Ліси Україна»),міцність соціальнихзв`язків (одружений),наявність наутриманні однієїнеповнолітньої дитини- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,репутацію обвинуваченого,що ранішене судимий,а також ризики, передбачені п.п.1,3 ч. 1 ст.177КПК України, які продовжують існувати, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду та можливість незаконного впливу на свідка та обвинуваченого ОСОБА_10 ,що ще не допитувалися під час судового розгляду, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З огляду на вищевказане, твердження захисника обвинуваченого щодо відсутності доказів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України встановлені в ухвалі суду та підтверджуються матеріалами провадження.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого не наведено переконливих доводів щодо запобігання наявним ризикам в інший спосіб, ніж передбачений відповідним судовим рішенням.

Колегія суддів вважає безпідставними вимоги захисника про необхідність застосування ОСОБА_9 запобіжного заходу, який не пов`язаний з триманням під вартою, у зв`язку із проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, оскільки положеннями ст. 616 КПК України визначено підстави та порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Так, положеннями ч. 1 ст. 616 КПК України передбачено, що у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихстаттями 152-156-1,258-258-6,частиною четвертоюстатті 286-1,статтею 348Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно зпідпунктом 1пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

За результатами розгляду клопотання, передбаченогоабзацом першимцієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду провадження сторони не заперечували, що ОСОБА_9 був звільнений з військовою служби за станом здоров`я та на даний час потребує проходження військово-лікарської комісії, яка може встановити придатність останнього до служби.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419,422-1КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5