Рішення від 09.07.2025 по справі 749/1609/24

Справа № 749/1609/24

Провадження № 2/739/229/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Лукаш Н.Я.,

представника відповідача 1 Костюченка П.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 , яка діє інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 (далі позивачка), звернулася через свого представника ОСОБА_4 до суду з позовом до ТОВ «Баришівська зернова компанія» (далі відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі відповідач 2) про стягнення солідарно в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_5 252000 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що 24 травня 2024 року відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Баришівська зернова компанія», рухався по автодорозі М02 «Кіпті-Глухів-Бачівськ», зі сторони с. Кіптів в напрямку м. Глухів. О 22 год. 10 хв. на 2км + 133 м автодороги відповідач ОСОБА_3 під час виконання маневру обгону попутного транспортного засобу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався по зустрічній смузі руху у попутному напрямку. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження №12024270000000837 за частиною другою статті 286 КК України. У рамках даного кримінального провадження було проведено ряд експертних досліджень та постановою слідчого від 30 вересня 2024 року кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину. Позивачка посилається на положення частиною другої та п`ятої статті 1187 ЦК України згідно яких шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підстав володіє транспортним засобом, вказує, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає незалежно від наявності вини. Позивачка зазначає, що внаслідок загибелі батька неповнолітній ОСОБА_2 було заподіяно матеріальну та моральну шкоду. 07 червня 2024 року між позивачкою та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було укладено договір про виконання обов`язку по виплаті страхового відшкодування, згідно якого страховик здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 273000 грн. 00 коп., з яких 48000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 256000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітній доньці загиблого втратою годувальника. При цьому сума відшкодування моральної шкоди є значно меншою ніж так, що була фактично заподіяна. Посилаючись на положення статей 23, 1166, 1167, 1168, 1172, частин першої та п`ятої статті 1187 ЦК України позивачка вказує, що внаслідок втрати неповнолітньою ОСОБА_2 свого батька, що був для неї опорою та підтримкою, дитині були заподіяні моральні страждання, розмір яких оцінюється у 300000 грн. 00 коп. Тому з урахуванням виплачених страховою компанією коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 48000 грн. 00 коп. позивачка проситься стягнути з відповідачів солідарно в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 252000 грн. 00 коп.

Представником відповідача 1 подано відзив на позов з якого вбачається, що позовні вимоги відповідач 1 визнає частково, при цьому представник відповідача 1 просить зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до розміру, що відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості. Також вказується, що відповідач ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з відповідачем 1, вина відповідач ОСОБА_3 відсутня, транспортний засіб на момент ДТП перебував у справному стані. Також зазначає, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок його грубої необережності, оскільки останній не дотримувався правил дорожнього руху, встановлених для пішоходів та перебував у стані алкогольного сп`яніння. Крім того просить врахувати, що позивачці вже відшкодовано моральну шкоду в розмірі 48000 грн. 00 коп. за рахунок страхової компанії, а також вважає, що відшкодування має бути стягнуте на користь доньки загиблого, а не ОСОБА_1 , яка лише діє в інтересах останньої.

Представником відповідача 2, а саме ОСОБА_3 подано відзив позов в якому останній просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому вказує, що ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути ДТП і його дії не перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП, загиблий ОСОБА_5 на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння та порушив правила дорожнього руху, передбачені пунктами 4.3, 4.4, 4.13 ПДР України, раніше він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Також вказується, що страховою компанією вже здійснено виплату страхового відшкодування, зокрема й моральної шкоди на суму 48000 грн. 00 коп. Крім того зазначає, що саме загиблий ОСОБА_5 порушивши правила дорожнього руху і допустив грубу необережність, що впливає на зменшення розміру відшкодування. Відповідно на думку відповідача 2 та його представника виплаченого страховою компанією страхового відшкодування достатньо для позивачки.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи міститься клопотання представника позивачки про розгляд справи без їх участі, в якій останній вказав, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції фактично висловився за часткове задоволення позову з підстав, наведених у відзиві, просив зменшити розмір страхового відшкодування, який позивачка просить стягнути з відповідачів та висловив думку, що відшкодування моральної шкоди має стягуватися не на користь ОСОБА_1 , а на користь її доньки, в інтересах якої діє остання.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, при цьому подали відзив на позов з викладенням своєї позиції по справі, у зв`язку з чим суд вважав за можливе здійснити розгляд справи за їх відсутності.

Заяви та клопотання учасників справи

Представником позивачки подавалися клопотання про отримання документів в електронному вигляді та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, які судом було задоволено.

Представником позивачки було подано клопотання про витребування доказів, яке з урахування думки ініціатора клопотання та з урахування згоди представника відповідача подати відповідні документи було залишено без розгляду.

Представником позивачки було подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представником позивачки було подано клопотання про опитування учасників справі як свідків, яке судом було задоволено.

Представником відповідача 1 були подані клопотання по забезпечення участі у судовому розгляді в режимі відеоконференції, які судом були задоволені.

Інших заяв та клопотань від позивачки, відповідача не надходило.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Щорського районного суду Чернігівської області від 15 листопада 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 було передано за підсудн істю до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенка А.І. від 20 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області Іващенка А.І. від 15 січня 2025 року позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернути позивачці.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 лютого 2025 року ухвалу про повернення позовної заяви скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі.

У зв`язку з виходом судді Іващенка А.І. у відставку 07 травня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 розподілено для розгляду судді Чепурку В.В.

Ухвалою суду від 08 травня 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження суддею Чепурком В.В., при цьому ухвалено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03 червня 2025 року закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Заслухавши вступне слово представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 24 травня 2024 року о 22 год. 10 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автодорозі М02 «Кіпті-Глухів-Бачівськ», зі сторони с. Кіптів в напрямку м. Глухів. На 2км + 133 м автодороги ОСОБА_3 під час виконання маневру обгону попутного транспортного засобу допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався по зустрічній смузі руху у попутному напрямку. В результаті ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди (т.1 а.с. 37-51).

За даним фактом було розпочато кримінальне провадження №12024270000000837 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (т.1 а.с. 84).

Згідно висновку експерта №54 від 20 липня 2024 року при експертизі трупа ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми шиї, закритої травми грудної клітини, множинні переломи ребер зліва, закритої травми живота, закритого перелому лівого стегна, відкритого перелому обох кісток правої гомілки, закритого перелому обох кісток лівої гомілки, множинні синці та садна на голові, тулубі, верхніх та нижніх кінцівках. Виявлений комплекс тілесних ушкоджень спричинений одночасно та має ознаки тяжкого ступеню тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Виявлені тілесні ушкодження заподіяні при житті та зумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди та могли бути заподіяні при дорожньо-транспортній пригоді і спричинені дією тупих предметів по механізму удару та тертя в результаті удару частинами транспорту, який рухався, в подальшу падіння потерпілого та транспортний засіб та дорожнє покриття за обставин, вказаних в описовій частині постанови 24 травня 2024 року. На момент травми потерпілий знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні та був звернути задньою поверхнею тіла по відношенню до транспортного засобу чи перебував у близькому до цього положенні. Місце первинного контакту (удару) нижні кінцівки. Смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 від комплексу виявлених тілесних ушкоджень, причина настання смерті знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманим комплексом тілесних ушкоджень. При судово-токсикологічній експертизі крові, сечі та жовчі від трупа ОСОБА_5 в крові виявлено етанол в концентрації 1,7 г/л, що відносно живої людини відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння (т.1 а.с. 52-57, т.2 ст.17-18, 28).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/125-24/7879-ІТ від 19 липня 2024 року за умов дорожньо-транспортної пригоди, вказаних у постанові про призначення експертизи водій автомобіля «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_5 . В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій ОСОБА_3 повинен був рухатися зі швидкістю не більше 90 км/год., тобто діяти у відповідності до вимог пунктів 12.1, 12.6 г ПДР, а з моменту виникнення перешкоди діяти у відповідності до вимог пункту 12.3 ПДР. За умов ДТП, вказаних у постанові, з технічної точки зору в діях водія автомобіля «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , невідповідностей вимогам ПДР, що перебувають в причинному зв`язку з виникненням ДТП, не вбачається. Оцінка дій пішохода ОСОБА_5 на відповідність вимогам ПДР не здійснювалася, оскільки згідно висновку не потребує спеціальних знань в галузі автотехнічної експертизи (т.1 а.с.63-74).

Згідно висновку експерта №СЕ-19/125-24/6648-ІТ від 21 червня 2024 року наїзд автомобіля «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_5 відбувся на ліній смузі у повздовжньому напрямку на деякій відстані перед початком зони осипу уламків автомобіля, тобто не далі ніж 135,3 м. від кілометрового стовпчика 2 км. (т.2 а.с. 19-20).

З протоколу допиту відповідача ОСОБА_3 як свідка у кримінальному провадженні №12024270000000837 вбачається, що останній, надаючи показання, розповів, що його батько ОСОБА_7 працює водієм на автомобілі «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у відповідача 1, тобто ТОВ «Баришівська зернова компанія». 24 травня 2024 року він на прохання батька на вказаному автомобілі відвіз людей в район смт. Козелець та під час повернення додому на дорозі М02 о 22 год., здійснював маневр обгону автопотяга, виїхав на зустрічну смугу для руху, рухаючись зі швидкість до 90 км/год. та коли наблизився до передньої частини кабіни сідлового тягача, обгін якого здійснював, побачив людину в чорному одязі без світловідбивальних елементів, яка рухалася по лівому краю зустрічної смуги для руху в попутному з ним напрямку. Далі він застосував екстрене гальмування однак відбувся наїзд на вказану людину. Потім він зупинив автомобіль біля лівого краю проїзної частини дороги (т.1 а.с.58-62).

За результатами досудового розслідування кримінальне провадження №12024270000000837 було закрито постановою слідчого від 30 вересня 2024 року за відсутність складу злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України (т.1 а.с. 75-82).

З технічного паспорту на транспортний засіб «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що власником його є ТОВ «Баришівська зернова компанія», тобто відповідач 1 (т.1 а.с. 109).

Згідно поліса №219108887 станом на 24 травня 2024 року цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (т.1 а.с. 102, т.2 а.с. 12).

Неповнолітня ОСОБА_2 , в інтересах якої подано позов, є донькою загиблого ОСОБА_5 (т.1 а.с. 92).

30 травня 2024 року представник позивачки подав ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 24 травня 2024 року і внаслідок якої загинув ОСОБА_5 , а також заяви на виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 (т.1 а.с. 103-105).

07 червня 2024 року між ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 , як представником неповнолітньої ОСОБА_2 , було укладено договір про врегулювання страхового випадку за договором ОСЦПВ №219108887, відповідно до умов якого страховик зобов`язався здійснити виплату страхового відшкодування по страховій події на загальну суму 336000 грн. 00 коп. за шкоду, пов`язану із втратою годувальника у розмірі 288000 грн. та заподіяної моральної шкоди частки у розмірі 48000 грн. 00 коп., враховуючи частку моральної шкоди, що належить матері загиблого (т.1 а.с. 106-107).

З відповіді на адвокатський запит представника позивачки вбачається, що ОСОБА_3 не є та не був працівником ТОВ «Баришівська зернова компанія», тобто відповідача 1. Також у відповіді вказується, що право керування автомобілем «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , було передане ОСОБА_3 особою, яка не мала на це відповідних повноважень (т.1 а.с.108).

Згідно довідки ТОВ «Баришівська зернова компанія», тобто відповідача 1, відповідач ОСОБА_3 не перебував станом на 24 травня 2024 року в трудових відносин із вказаним товариством (т.2 а.с. 37).

З відповідей на запитання, надані відповідачем ОСОБА_3 у заяві свідка, вбачається, що останній не перебував 24 травня 2024 року з ТОВ «БЗК» ні в трудовий, ні в будь-яких інших відносинах, він керував транспортним засобом «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 24 травня 2024 року на підставі наявного у нього посвідчення водія та відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, при цьому жодних трудових обов`язків не виконував і керував автомобілем у власних справах.

З відповідей на запитання, наданих генеральним директором ТОВ «Баришівська зернова компанія» Безсмертним В.П. у заяві свідка, вбачається, що ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з вказаних товариством. Даному товариству транспортний засіб «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності, юридичні підстави для керування ним 24 травня 2024 року у ОСОБА_3 були відсутні, жодних обов`язків ОСОБА_3 24 травня 2024 року в ТОВ «БЗК» не виконував. ТОВ «БЗК» не відшкодовувало позивачі завдану шкоду, оскільки був діючи страховий поліс, на підставі якого й здійснено відшкодування шкоди позивачці (т.2 а.с. 83).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Частиною другою статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною другої статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV), який був чинним на день, коли сталася ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_5 .

У статті 3 Закону №1961-IV визначалося, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону №1961-IV передбачалося що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статті 6 Закон №1961-IV страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону №1961-IV передбачалося, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

При цьому, відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону №1961-IV страхове відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо - транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо - транспортної пригоди.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону №1961-IV передбачалося, що страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановленихстаттею 1200Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 2.3 статті 27 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбаченихпідпунктами «г»і«ґ»пункту 41.1 тапідпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Зі змісту наведених вище положень законодавства висновується, що неповнолітня ОСОБА_2 , як донька загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_5 , має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної загибеллю її батька.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01 липня 2020 року у справі №554/858/19, згідно якої у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18);від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами не доведено, що ОСОБА_5 , який загинув внаслідок ДТП 24 травня 2024 року, рухаючись по узбіччю автодороги «Кіпті-Глухів-Бачівськ» по зустрічній смузі руху в напрямку, попутному напрямку руху автомобіля «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є власністю ТОВ «Баришівська зернова компанія», тобто відповідача 1, та яким керував ОСОБА_3 , тобто відповідач 2, вчиняв умисні дії з метою заподіяння собі смерті. Зокрема з прямим чи непрямим умислом, тобто що він усвідомлював, передбачав і бажав чи свідомо допускала настання ДТП зі смертельним для нього наслідком.

Також суд враховує відсутність будь-яких відомостей про те, що ДТП, внаслідок якої загинув ОСОБА_5 , сталася внаслідок дії обставин непереборної сили, які б виключали відшкодування моральної шкоди.

Стосовно доводів представників відповідачів про те, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок його грубої необережності, як підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_5 не дотримувався правил дорожнього руху, встановлених для пішоходів, перебував у стані алкогольного сп`яніння, порушив вимоги пунктів 4.3, 4.4, 4.13 ПДР України та раніше він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне.

Так, згідно частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

При цьому частиною третьою статті 1193 ЦК України передбачено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на момент ДТП, внаслідок якої він загинув, дійсно перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак даний стан сам по собі у причинному зв`язку з ДТП, яка сталася, не перебував і виникненню чи збільшенню шкоди не сприяв. При цьому ОСОБА_5 рухався з дотриманням вимог пункту 4.3 ПДР України по краю проїзної частини, йдучи назустріч руху транспортних засобів.

Положення пункту4.13ПДР України,на порушенняяких вказуєпредставник відповідача ОСОБА_3 ,взагалі жодноговідношення досправи немають,оскільки данимположенням передбаченообов`язок пішоходаутриматися відпереходу проїзноїчастини абонегайно залишитиїї уразі наближеннятранспортного засобуз увімкненимипроблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом. Як вбачається з матеріалів справи автомобіль під керування відповідача ОСОБА_3 не був обладнаний та не використовував проблискових маячків і спеціальних звукових сигналів.

Стосовно порушення ОСОБА_5 вимог пункту4.4ПДР України,а самеобов`язку пішоходав темнупору добичи вумовах недостатньоївидимості підчас рухупроїзною частиноючи узбіччямвикористовувати світлоповертальніелементи судзазначає,що даногообов`язку ОСОБА_5 дійсно недотримався,будучи одягнутив темнийодяг безвідповідних світлоповертальнихелементів,водночас,сам пособі данийфакт також виникненнючи збільшеннюшкоди несприявта не може розцінюватися як груба необережність і відповідно бути підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд враховує наявний в матеріалах справи висновок експерта №СЕ-19/125-24/7879-ІТ від 19 липня 2024 року, в описовій частині якого вказано, що в момент виникнення перешкоди для руху автомобіль «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розташовувався на відстані 51,6 м від місця наїзду, при цьому відстань видимості пішохода становила 50 м., а враховуючи швидкість руху вказаного вище автомобіля 80 км/год. відстань, необхідна для зменшення швидкості автомобіля до максимальної швидкості руху пішохода в умовах місця події становила 85,6 82,2 м. Відповідно, якби відповідач ОСОБА_3 , який, згідно його ж показань, рухався зі швидкість 80 км/год з увімкнутим ближнім світлом фар по автодорозі в темну пору доби, враховуючи дорожню обстановку та недостатнє освітлення зменшив швидкість руху, не намагаючись рухатися з максимально дозволеною швидкістю для обгону автопотягу, то він, на думку суду, проявляючи належну уважність, зміг би зупинити свій транспортний засіб до зіткнення з пішоходом ОСОБА_5 .

З приводу посилань представника відповідача ОСОБА_3 на факти притягнення загиблого ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, зокрема й за порушення правил дорожнього руху, допущених ним, як пішоходом, раніше (т.2 а.с. 22), суд зазначає, що вказані порушення були допущені ОСОБА_5 у 2023 році та ніякого відношення до ДТП, внаслідок якого ОСОБА_5 загинув, не мають, відповідно суд не приймає дані доводи до уваги.

Доводи представника відповідача 1 про відсутність в діях відповідача ОСОБА_3 , як особи, що керувала транспортним засобом, вини в настанні смерті ОСОБА_5 не заслуговують на увагу з огляду на нижчевикладене.

Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною (правові висновки Верховного Суду України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14; Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 р. у справі №554/858/19).

Отже, відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Безпідставними також є твердження представника відповідача ОСОБА_3 про те, що дії останнього не перебувають у причинному зв`язку з настанням події ДТП та смертю ОСОБА_5 , оскільки дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджено, що саме внаслідок ДТП за участі транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці. Відповідно загибель ОСОБА_5 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, яке відбулося за участі транспортного засобу під керування відповідача ОСОБА_3 .

Оцінюючи заявленийпозивачкою розмірморальної шкоди,який підлягаєвідшкодуванню неповнолітній ОСОБА_2 , суд виходить із характеру немайнових втрат, невідворотності завданої шкоди, факт втрати дитиною свого батька, тобто близької людини, що саме по собі спричинило та буде спричиняти дитині сильні душевні страждання. Дана втрата на думку суду змінила життя дитини у всіх його сферах та певною мірою зруйнувала її життєві зв`язку.

Беручи до уваги глибину душевних страждань дитини, враховуватися вимоги розумності та справедливості суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування неповнолітній ОСОБА_2 моральної шкоди, заподіяної загибеллю її батька, в грошовому еквіваленті, у загальному розмірі 300000 грн. 00 коп. є обгрутованими.

Вирішуючи питання щодо осіб, які мають нести відповідальність за заподіяну позивачці моральну шкоду та оцінюючи вимоги позивачки про відшкодування даної шкоди відповідачами солідарно, суд враховує наступне.

Так, з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є власністю ТОВ «Баришівська зернова компанія», тобто відповідача 1, та використовувався як службовий автомобіль батьком відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7 , який є працівником ТОВ «Баришівська зернова компанія», в інтересах даного товариства, для перевезення людей. Сам ОСОБА_3 дійсно не є працівником ТОВ «Баришівська зернова компанія», водночас, хоча у заяві свідка ОСОБА_3 заперечує, що він керував вказаним автомобілем в інтересах зазначеного товариства, при цьому з показань ОСОБА_3 , наданих ним в якості свідка в рамках кримінального провадження №12024270000000837, вбачається, що саме на прохання свого батька він на його службовому автомобілі здійснював перевезення людей в район смт. Козелець, очевидно в інтересах ТОВ «Баришівська зернова компанія», маючи технічний паспорт на транспортний засіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Отже, саме ТОВ «Баришівська зернова компанія», яка є власником транспортного засобу «Opel-Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та в інтересах якої даний транспортний засіб використовував відповідач ОСОБА_3 , повинна нести відповідальність за моральну шкоду, заподіяну неповнолітній ОСОБА_2 загибеллю її батька внаслідок ДТП спричиненого транспортним засобом, використання якого є джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У даній справі позивачкою не доведено, що відповідач ОСОБА_3 має нести солідарну з ТОВ «Баришівська зернова компанія» відповідальність за заподіяну позивачці моральну шкоду, відповідно така позовна вимога до відповідача ОСОБА_3 є необґрунтованою.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Оскільки неповнолітня ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної загибеллю її батька, у розмірі 300000 грн. 00 коп., при цьому страховою компанією їй здійснено відшкодування моральної шкоди у розмірі 48000 грн. 00 коп. суд вважає, що на користь неповнолітньої ОСОБА_2 з відповідача 1, тобто ТОВ «Баришівська зернова компанія» необхідно стягнути в якості відшкодування моральної шкоди 252000 грн. 00 коп. (300000 грн. 00 коп. 48000 грн. 00 коп.).

Отже, позовні вимоги до ТОВ «Баришівська зернова компанія» про відшкодування моральної шкоди є обгрутованими та підлягають задоволенню.

При цьому в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Судові витрати

На підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачку за даним позовом звільнено від сплати судового збору.

Оскільки позов підлягає задоволенню в частині вимог до ТОВ «Баришівська зернова компанія», при цьому позивачку звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, розмірі якого згідно частини другої статті 5 Закону України «Про судовий збір» становить 1,5% від ціни позову, тобто 3780 грн. 00 коп., відповідно до частин першої та шостої статті 141 ЦПК України з вказаного вище відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3780 грн. 00 коп.

Доказів здійснення витрат на надання професійної правничої допомоги позивачка та її представник суду не надали, у зв`язку з чим підстави для вирішення питання про стягнення цих витрат з відповідачів відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями81-83, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю особи - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» на користь неповнолітньої ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди 252 000 (двісті п`ятдесят дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 3 780 (три тисячі сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Неповнолітня, в інтересах якої заявлено позов: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія», ЄДРПОУ 32886518, місцезнаходження: Київська область, Броварський район, смт. Баришівка, вул. Торф`яна, 11.

Відповідач 2: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Чепурко