Ухвала від 09.07.2025 по справі 159/4865/24

УХВАЛА

09 липня 2025року

м. Київ

справа № 159/4865/24

провадження № 61-7852ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року тапостанову Волинського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради, Виконавчого комітету Ковельської міської ради, Ковельського комунального підприємства «Добробут», Комунального підприємства «Ковельводоканал» Ковельської міської ради, Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортною пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з виконавчого комітету Ковельської міської ради і Ковельського комунального підприємства «Добробут» в солідарному порядку 71 330,45 грн майнової шкоди та 35 665,22 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради на користь ОСОБА_1 71 330,45 грн відшкодування майнової шкоди, 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди, 864,07 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В позові ОСОБА_1 до Ковельської міської ради, виконавчого комітету Ковельської міської ради, Ковельського комунального підприємства «Добробут», КП «Ковельводоканал» Ковельської міської ради відмовлено.

17 червня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської радиОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 29 травня 2025 року.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі № 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

У цій справі ціна позову становить 106 995,67 грн, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 250 = 757 000,00 грн), а тому судові рішення у справі не підлягають касаційному оскарженню.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпункту а) в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, зокрема якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах та має виняткове значення для заявника, посилаючись на те, що у розпорядженні скаржника відсутні грошові кошти, які можна спрямувати на виконання судового рішення щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, правничої допомоги. У зв'язку з неправильним трактуванням та застосуванням нормативно-правових актів, судами першої та апеляційної інстанції ухвалено неправомірні рішення про стягнення грошових коштів (загальна сума 82 194,52 грн), що становить для скаржника значні фінансові наслідки. У зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі створюють неправомірний судовий прецедент, який може привести до значних негативних наслідків, як для Управління, так і для виконавчих органів місцевого самоврядування інших територіальних громад, а саме: фінансових та економічних, що виразиться у витраті коштів не за призначенням, погіршення якості виконання безпосередніх функцій та завдань, а також соціальних - втрата довіри та авторитету з боку громадськості тощо.

Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і в чому проявляється виняткове значення саме цієї справи для заявника. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями і, відповідно, не свідчить, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і має виняткове значення для позивача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі № 159/4865/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко