Рішення від 07.07.2025 по справі 904/1347/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2025м. ДніпроСправа № 904/1347/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Шевченко І.В.;

від відповідача: Чуміна К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (м. Дніпро)

про зобов`язання повернути рухомий склад залізничних вагонів на залізничну станцію

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - відповідач) повернути позивачу рухомий склад, а саме: залізничні вагони за номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106 на залізничну станцію згідно з наданими позивачем інструкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- умови користування 259-ма напіввагонами між Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" регулюються договором оренди № 63а від 24.06.2011 в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018, зі змінами, внесеними додатковою угодою № 71 від 08.02.2021;

- з 01.01.2024 між сторонами договору оренди № 63а від 24.06.2011 не було оформлено додаткових угод щодо пролонгації, тому договір оренди № 63а від 24.06.2011 в частині оренди 259-ти вагонів, які є власністю ТОВ "БГС Рейл", припинив свою дію. Відповідно до пункту 2.3. додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 повернення вагонів з оренди проводиться після закінчення терміну дії договору, зазначеного в пункті 15.1. договору, а також у разі дострокового розірвання договору або в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством України. При цьому повернення вагонів з оренди відбувається на умовах, визначених пунктом 2.4. додаткової угоди № 68 від 13.08.2018. Згідно з пунктом 2.4.1. додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 термін повернення вагонів з оренди складає 60 календарних днів з дня закінчення строку дії договору. При цьому кількість вагонів, реквізити одержувача та місце (станція) повернення вказуються орендодавцем у листі;

- після звернень позивача відповідачем не були повернуті 259 вагонів з орендного користування, у тому числі 33 вагони, які за інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" знаходяться в проблемних для руху залізничного транспорту регіонах, а саме: вагони з наступними номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106 (далі - рухомий склад). Вимогою № 98/03-25 від 12.03.2025 позивач повторно просив відповідача повернути рухомий склад, проте станом на дату подання позову відповідачем не було повернуто рухомий склад позивачу, що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Також у позовній заяві позивачем були поставлені відповідачу чотири питання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2025 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 13672/25 від 31.03.2025).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.04.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2025.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заяви (вх. суду №14171/25 від 02.04.2025; № 14308/25 від 03.04.2025), в яких він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.04.2025 заяви позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів були задоволені судом.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду №15457/25 від 11.04.2025), яке обґрунтоване неможливістю забезпечення явки представника відповідача 15.04.2025 в судове засідання, через його зайнятість в інших судових засіданнях. Також, у вказаному клопотанні відповідач повідомляє про те, що зобов`язується своєчасно подати відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 15.04.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.04.2025 підготовче засідання було відкладено на 20.05.2025.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду №17034/25 від 22.04.2025), в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:

- за твердженнями позивача, до нього перейшло право власності на 259 вагонів, які є предметом оренди за договором, тому до нього перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди, які до цього належали ТОВ "Трансгруп". Листом вих. № 16.03-1 від 16.03.2022 ТОВ "БГС Рейл" звернулось до ТОВ "Металургтранс", в якому зазначив, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану, який підтверджено Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, та з метою збереження рухомого складу власності ТОВ "БГС Рейл", відповідно до умов договору оренди № 63а від 24.06.2011, ТОВ "БГС Рейл" просить повернути рухомий склад з орендного користування у кількості 259 одиниць за наступними реквізитами: "номери вагонів за переліком; станція призначення: Подільськ, код станції: 406802, отримувач: ТОВ "БГС Рейл Карго", код отримувача 2320. У відповідь на вказаний лист ТОВ "Металургтранс" листом вих. № MT-642 від 17.03.2022 надало відповідь, в якій зазначило, що підстави для повернення рухомого складу у кількості 259 одиниць з орендного користування по договору оренди №63а від 24.06.2011, - відсутні. ТОВ "Металургтранс" зазначило, що готове розглянути направлення рухомого складу за рахунок ТОВ "БГС Рейл" в тимчасовий відстій на станцію Подільськ (код станції 406802) на адресу ТОВ "БГС Рейл Карго" (код отримувача 2320) в рамках договору оренди № 63а від 24.06.2011. Для відправлення рухомого складу у тимчасовий відстій просить надати реквізити платника залізничного тарифу. Крім того, ТОВ "Металургтранс" в даному листі просить повідомити станцію Подільськ щодо прибуття вагонів у тимчасовий відстій та забезпечити наявність узгодження отримувача по станції Подільськ (у разі необхідності) та виконати інші дії, необхідні для направлення вагонів на станцію Подільськ на адресу ТОВ "БГС Рейл Карго". ТОВ "Металургтранс" звертає увагу, що можливість відправки вагонів у тимчасовий відстій залежить від відсутності конвенційних заборон (тимчасових обмежень) з боку Укрзалізниці. Така пропозиція ТОВ "Металургтранс" була прийнята ТОВ "БГС Рейл". У подальшому, листом № 24.03-7 від 24.03.2022 ТОВ "БГС Рейл" у відповідь на лист ТОВ "Металургтранс" вих. МТ-642 від 17.03.2022 повідомило ТОВ "Металургтранс" реквізити для направлення в тимчасовий відстій рухомого складу власності ТОВ "БГС Рейл" у кількості 259 одиниць: "номери вагонів за переліком; станція призначення: Подільськ (Одеська зал.), код станції: 406802, отримувач: ТОВ "БГС Рейл Карго", у графі "З подачею на П/К" вказати "Котовська філія, ПрАТ "Київ-Дніпровське МПЗ", код отримувача: 2320, поштова адреса: м. Київ вул. Володимирська, 49-Б, ідентифікаційний код: 41429938; платник залізничного тарифу: ТОВ "БГС Рейл", код 8137036." З урахуванням вказаного, відповідач зазначає, що лист ТОВ "БГС Рейл" № 24.03-7 від 24.03.2022 не є вимогою про повернення вагонів із оренди. Такий лист стосується організації тимчасового відстою (умовно, зберігання) вагонів. Таким чином, лист ТОВ "БГС Рейл" № 24.03-7 від 24.03.2022 за своїм юридичним змістом недоцільно розглядати (ототожнювати) як вимогу про повернення вагонів із оренди. Предметом спору є повернення 33 одиниць рухомого складу: 59606095, 55636823, 52876737, 56936800, 52749876, 57601080, 53569380, 54066642, 57602930, 57601288, 56936503, 57602211, 56068968, 55809859, 52877982, 56936636, 52877925, 57602526, 56936917, 52877800, 60788015, 53569133, 53569539, 52877628, 56936420, 53569117, 53517892, 52716511, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629, 57597106 (далі - вагони);

- щодо дії непереборних (форс-мажорних) обставин, відповідач зазначає, що внаслідок запровадження в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні", Акціонерним товариством "Українська залізниця" розпорядженням за № ЦЦО/99 від 24.02.2022 введено тимчасове обмеження перевезень (конвенційну заборону), згідно з якою заборонено приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів для всіх типів вагонів, для всіх вантажів, для всіх одержувачів тривалістю "з 24.02.2022 до відміни", яка поширюється на Донецьку залізницю, Куп?янську, Сумську, Харківську, Київську, Конотопську, Коростенську, Одеську дирекції та дирекцію залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій.) Вказана заборона наразі є чинною, не відмінена. У зв`язку із введенням Акціонерним товариством "Українська залізниця" вказаної конвенційної заборони, вагони були заблоковані (залізницею не приймаються до перевезення в навантаженому чи порожньому стані) на територіях, що є тимчасово окупованими внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України (зокрема - Волноваської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області, Маріупольського району Донецької області, Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, Комиш-Зорянської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області), та територіях на яких проводяться активні військові дії (Очеретинської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області - наразі ця територія вже є тимчасово окупованою). Відповідач вказує на те, що останньою відомою дислокацією вагонів є наступна:

- вагон № 53569380, станція дислокації - Мелітополь Придніпровської залізниці;

- вагон № 53569109, станція дислокації - Комиш-Зоря Придніпровської залізниці;

- вагон № 53569323, станція дислокації - Комиш-Зоря Придніпровської залізниці;

- вагон № 59114629, станція дислокації - Комиш-Зоря Придніпровської залізниці;

- вагон № 57597106, станція дислокації - Дніпрорудне Придніпровської залізниці;

- вагон № 59606095, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 55636823, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 52876737, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 56936800, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 52749876, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 57601080, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 54066642, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 57602930, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 57601288, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 56936503, станція дислокації - Волноваха Донецької залізниці;

- вагон № 576022113, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 56068968, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 55809859, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 52877982, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 56936636, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 52877925, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 57602526, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 56936917, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 52877800, станція дислокації - Маріуполь-Сорт Донецької залізниці;

- вагон № 56952625 станція дислокації - Сартана Донецької залізниці;

- вагон № 60788015 станція дислокації - Очеретине Донецької залізниці;

- вагон № 53569133 станція дислокації - Очеретине Донецької залізниці;

- вагон № 53569539 станція дислокації - Очеретине Донецької залізниці;

- вагон № 52877628 станція дислокації - Очеретине Донецької залізниці;

- вагон № 56936420 станція дислокації - Очеретине Донецької залізниці;

- вагон № 53569117 станція дислокації - Очеретине Донецької залізниці;

- вагон № 53517892 станція дислокації - Очеретине Донецької залізниці;

- вагон № 52716511 станція дислокації - Очеретине Донецької залізниці;

- відповідач зазначає, що дані про дислокацію вагонів надано Філією "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - філія "ГІОЦ" АТ "Українська залізниця" згідно з: 1) листом № ГІОЦ-46/1266 від 21.12.2023 про поточну дислокацію вагонів у кількості 33 одиниці, станом на 20.12.2023; 2) листом №ГІОЦ-44/39 від 19.03.2025 про останнє відоме місце дислокації вагонів у кількості 33 одиниці, станом на 18.03.2025. Також, відповідач вказує на те, що обставини щодо останньої відомої дислокації вагонів відомі позивачу, оскільки лист № ГОД-46/1266 від 21.12.2023 направлявся відповідачем позивачу 29.12.2023. Крім того, ТОВ "БГС Рейл", як власник вагонів, має всі засоби для отримання у відповідних підрозділах АТ "Українська залізниця" відомостей про вагони, у тому числі про їх дислокацію. Відповідач зауважує, що згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" є загальновідомими обставини про тимчасову окупацію Волноваської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області, Маріупольського району Донецької області, Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, Комиш-Зорянської територіальної громади Пологівського Запорізької Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області; про активні бойові дії на території Очеретинської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області до 22.05.2024 та перехід із цієї дати Очеретинської селищної територіальної громади під тимчасову окупацію. Тобто, внаслідок введення Акціонерним товариством "Українська залізниця" конвенційної заборони щодо приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів для всіх типів вагонів, для всіх вантажів, для всіх одержувачів, переміщенню (вивезенню на території поза межами окупації та/або бойових дій) спірних вагонів перешкоджали непереборні обставини, які знаходяться поза межами контролю та впливу ТОВ "Металургтранс". Таким чином, ТОВ "Металургтранс" позбавлений законних механізмів щодо безпосереднього доступу до зазначених вагонів та здійснення їх перевезення на територію України, на якій не ведуться активні бойові дії, та яка не є тимчасово окупованою, для передачі (повернення) з оренди за договором оренди. Крім того, оскільки відповідача було незаконно позбавлено будь-яких можливостей щодо безпосереднього доступу до вищезазначених вагонів, ТОВ "Металургтранс" звернулось до компетентних слідчих органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень. За вказаними фактами відкрито кримінальні провадження: №12023041030000824 від 25.03.2023, № 12023041030000825 від 25.03.2023, №12023041030000826 від 25.03.2023, № 12023041030001083 від 19.04.2023, №12023041030001064 від 17.04.2023. Також, відповідач зауважує, що ТОВ "Металургтранс" повідомляло ТОВ "БГС Рейл" про дію непереборних обставин, а саме: листом за вих. № MТ-1752 від 29.12.2023 "Щодо повернення рухомого складу з оренди за договором оренди № 63а від 24.06.2011", відправленим на адреси: Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" та Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк". Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" повідомило про наявність непереборних обставин, внаслідок яких відбулось блокування рухомого складу (у тому числі вищезгаданих 33 вагонів) на тимчасово окупованих територіях внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та територіях, на яких проводяться активні бойові дії; листом за вих. № MT-87 від 22.01.2024 (в доповнення до листа № MТ-1752 від 29.12.2023) "Щодо повернення рухомого складу з оренди за договором оренди № 63а від 24.06.2011", відправленим на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" та Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", а також додатково, на підтвердження дії непереборних обставин щодо організації повернення вагонів, було направлено копію сертифікату Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-24-0109 від 18.01.2024. Тобто, до закінчення строку дії договору оренди та завчасно, до спливу строку на повернення вагонів, орендар (відповідач) повідомив позивача про наявність непереборних обставин та неможливість організувати переміщення вагонів. Відповідач звертає увагу, що згідно з пунктом 2.4.4.2 договору у випадку виникнення затримки та/або відмови повернути вагони, орендар зобов`язаний про це повідомити орендодавцю та банку/ банку (після переходу права власності на вагони до банку) відповідно до умов пунктів 2.4.1.-2.4.2. договору в письмовій формі із зазначенням причини затримки та / або відмови. Тобто, відповідачем було дотримано умови договору оренди щодо повідомлення позивача про наявність непереборних обставин та неможливість організувати переміщення вагонів. Разом з тим, наразі непереборні обставини тривають, зокрема, території за останнім відомими місцем дислокації вагонів продовжують перебувати у тимчасовій окупації, конвенційна заборона АТ "Українська залізниця" не скасована, доступ як відповідача, так і всіх операторів вагонів, та АТ "Українська залізниця" до інфраструктури залізничних станцій останньої відомої дислокації вагонів відсутній. Безпосередньо перед поданням позову у поточній справі представник ТОВ "БГС Рейл" направив до ТОВ "Металургтранс" вимогу за вих. № 98/03-25 від 12.03.2025 про повернення вагонів. Попри це, непереборні обставини продовжують тривати на поточну дату, що слідує із наступного: листом філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" № ГІОЦ-44/39 від 19.03.2025 у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ "Металургтранс" адвоката Чуміної К.Г. № 180325-1 від 18.03.2025 надано інформацію про останнє відоме місце дислокації спірних вагонів - місце дислокації не змінилось у порівнянні із попередніми даними, така дислокація на територіях, що є тимчасово окупованими внаслідок повномасштабного вторгнення. Також листом Акціонерного товариства "Українська залізниця" № ЦЦМ-15/5 від 27.03.2025 у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ "Металургтранс" адвоката Чуміної К.Г. № 180325-2 від 18.03.2025 надано інформацію про те, що АТ "Українська залізниця" не надає доступу до інфраструктури, що знаходиться на станціях: Мелітополь, Комиш-Зоря, Дніпрорудне Регіональної філії "Придніпровська залізниця, АТ "Укрзалізниця", Волноваха, Маріуполь-Сортувальний, Сартана та Очеретине Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". Інформація щодо технічного стану 33 вантажних вагонів, зазначених в адвокатському запиті, в товаристві відсутня. Крім того, Дніпропетровською торгово-промисловою палатою видано сертифікат №1200-25-0572 (вих. № 232/08-15 від 03.04.2025) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які діють з 24.02.2022 і по поточну дату відносно обов`язку (зобов`язання) ТОВ "Металургтранс" повернути ТОВ "БГС Рейл" 33 спірні вагони;

- відповідач вказує на те, що вимога ТОВ "БГС Рейл" щодо повернення вагонів із оренди згідно з наданими інструкціями суперечить умовам договору, посилаючись на те, що згідно з пунктом 2.4. договору оренди, повернення вагонів із оренди здійснюється на узгоджених сторонами (у випадку повернення вагонів згідно з умовами, вказаними в пункті 2.4.1. договору) або банком (у випадку повернення вагонів згідно з умовами, вказаними в пункті 2.4.2. договору) станціях, розташованих на митній території України: 1) за місцем їх останньої дислокації; або 2) на станції / під`їзних коліях, визначених орендодавцем та погоджених з банком та орендарем (у випадку повернення вагонів згідно з умовами, вказаними в пункті 2.4.1. договору) або вказаних банком (у випадку повернення вагонів згідно з умовами, вказаними в пункті 2.4.2. договору). При цьому банк має право визначати для повернення орендарем вагонів станції / під`їзні колії в межах України, розташовані не більше ніж в межах 250 км від місця останньої їх дислокації (в місті вигрузки або від державного кордону України). Якщо банк планує визначити станції / під`їзні шляхи для повернення орендарем вагонів, розташовані більш ніж на 250 км від місця останньої їх дислокації, то така станція / під`їзна колія має бути узгоджена з орендарем. Строк повернення вагонів із оренди складає, згідно з пунктом 2.4.1. договору - 60 календарних днів від дати підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору або 60 календарних днів - з дати закінчення строку дії договору. При цьому кількість вагонів, реквізити отримувача вагонів та місце (станція) повернення зазначається орендодавцем в листі, погодженому з банком. Лист направляється орендодавцем орендарю до дати початку обрахування 60-денного строку, вказаного вище. У випадку якщо лист орендодавцем не направлено орендарю або направлено орендодавцем з порушенням зазначеного строку; якщо місце (станція) повернення вагонів, зазначена в листі орендодавця, не узгоджена з банком або орендарем (згідно з пунктом 2.4 договору) - вагони повертаються за місцем їх останньої дислокації. Повернення вагонів з оренди, в межах вищезазначеного терміну, може здійснюватися частинами. Факт повернення вагонів з оренди фіксується в акті приймання-передачі вагонів, який є невід`ємною частиною договору. Цей акт підписується сторонами, оформляється у 3-х оригінальних примірниках по одному для кожної із сторін договору. Разом з тим, пунктом 2.4.2. договору передбачено, що строк повернення вагонів із оренди складає 30 календарних днів від дати направлення банком повідомлення орендарю про: а) повернення вагонів з оренди у разі звернення стягнення на вагони (способом, передбаченим договором застави 1, договором застави 2, договором застави 3, договором застави 4 та/або чинним законодавством України) або б) повернення вагонів з оренди у разі визнання за банком (переходу до банку) права власності на вагони за відповідним рішенням суду. При цьому кількість вагонів, реквізити одержувача вагонів та місце (станція) повернення вказуються банком у листі. Повернення вагонів з оренди, в рамках вищезазначеного терміну, може здійснюватися частинами. Факт повернення вагонів з оренди фіксується в акті приймання-передачі вагонів, який є невід ємною частиною договору. Цей акт підписується банком та орендарем та оформляється у 3-х оригінальних примірниках по одному для кожної із сторін договору. Отже, відповідач стверджує, що положення пункту 2.4. договору оренди загалом врегульовують два самостійні порядки повернення вагонів із оренди в залежності від того, яка особа (орендодавець чи банк) має право власності на орендований рухомий склад: у випадку пункту 2.4.1. договору право вимагати повернення має орендодавець, а згідно з пунктом 2.4.1. договору право вимагати повернення має банк. Відтак, в контексті спірних правовідносин, в яких позовні вимоги заявлені з боку орендодавця, а не банку, то положення пункту 2.4.2 договору оренди не застосовуються до спірних правовідносин, а застосовуються саме положення з умовам пункту 2.4. договору у поєднанні з пунктом 2.4.1 договору оренди. Також, відповідач зазначає, що згідно з умовами пункту 2.4. договору, у поєднанні з пунктом 2.4.1 договору оренди, встановлено наступний порядок повернення вагонів із оренди орендодавцю (ТОВ "БГС Рейл"): згідно з пунктом 2.4. договору повернення вагонів із оренди здійснюється на узгоджених сторонами станціях, розташованих на митній території України: 1) за місцем їх останньої дислокації; або 2) на станції / під`їзних коліях, визначених орендодавцем та погоджених з банком та орендарем. Строк повернення вагонів із оренди складає згідно з пунктом 2.4.1. договору - 60 календарних днів від дати підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору або 60 календарних днів - з дати закінчення строку дії договору. При цьому кількість вагонів, реквізити отримувача вагонів та місце (станція) повернення зазначається орендодавцем в листі, погодженому з банком. Лист направляється орендодавцем орендарю до дати початку обрахування 60-денного строку, вказаного вище. У випадку якщо лист орендодавцем не направлено орендарю або направлено орендодавцем з порушенням зазначеного строку; якщо місце (станція) повернення вагонів, зазначена в листі орендодавця, не узгоджена з банком або орендарем (згідно з пунктом 2.4. договору) - вагони повертаються за місцем їх останньої дислокації. Згідно з пунктом 15.1. договору оренди даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення. Тобто, із аналізу вказаних норм слідує, що повернення вагонів із оренди на станції, визначеній згідно з інструкцій орендодавця (позивача), допускається лише за одночасного існування наступних умов: 1) залізнична станція повернення (приймання) вагонів узгоджена із ТОВ "Металургтранс"; 2) лист із зазначенням реквізитів отримувача, станції повернення направлено орендодавцем (позивачем) напередодні дати припинення строку дії договору оренди - тобто, напередодні 31.12.2023. У разі недотримання вказаних умов, то повернення (приймання) вагонів здійснюється на станції дислокації вагонів. Вказане слідує із речення 3 абзацу 1 пункту 2.4.1. договору, відповідно до якого у випадку, якщо лист орендодавцем не направлено орендарю або направлено орендодавцем з порушенням зазначеного строку; якщо місце (станція) повернення вагонів, зазначена в листі орендодавця, не узгоджена з банком або орендарем (згідно з пунктом 2.4 договору) - вагони повертаються за місцем їх останньої дислокації. Таким чином, відповідач стверджує, що згідно з обставинами поточної справи повернення (прийняття) вагонів із оренди можливе виключно на станції дислокації таких вагонів;

- також, відповідач зауважує, що договором оренди встановлено виключний перелік випадків, за яких у орендаря виникає обов`язок повернення із оренди рухомого складу: у разі припинення строку дії договору оренди, у разі дострокового розірвання договору оренди (пункт 2.3., пункт 15.4. договору в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018), повернення/отримання вагонів із зони обмеження (пункти 2.3., 2.8. договору оренди в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018). Положення договору оренди (розділ 13 в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018) також не передбачають виникнення у орендодавця права вимагати дострокового повернення рухомого складу із оренди у разі настання форс-мажорних обставин. Так само положення чинного законодавства пов`язують виникнення обов`язку щодо повернення орендованого майна саме із випадками припинення / розірвання договору найму (стаття 785 Цивільного кодексу України). Тобто, лист вих. №16.03-1 від 16.03.2022 не міг бути підставою виникнення у ТОВ "Металургтранс" (орендаря) обов`язку щодо повернення вагонів, оскільки на дату такого листа була відсутня будь-яка з передбачених договором оренди чи законодавством підстав для повернення вагонів (договір оренди не було припинено/розірвано). Крім того, зазначена у листі вих. №16.03-1 від 16.03.2022 вимога щодо повернення рухомого складу була погашена (закрилась) у зв`язку із обопільним рішенням про направлення рухомого складу у відстій. З урахуванням вказаного, відповідач зазначає, що лист ТОВ "БГС Рейл" № 24.03-7 від 24.03.2022 не є вимогою про повернення вагонів із оренди. Такий лист стосується організації тимчасового відстою (умовно, зберігання) вагонів. Таким чином, лист ТОВ "БГС Рейл" №24.03-7 від 24.03.2022 за своїм юридичним змістом недоцільно розглядати (ототожнювати) як вимогу про повернення вагонів із оренди. Лист ТОВ "БГС Рейл" вих. № 98/03-25 від 12.03.2025, згідно з яким ТОВ "БГС Рейл" вимагає повернення вагонів із оренди згідно з наданою інструкцією на залізничну станцію Жмеринка (код станції 330009) суперечить вимогам пункту 2.4., пункту 2.4.1. договору оренди, а саме: 1) вказана залізнична станція повернення не узгоджена із ТОВ "Металургтранс", 2) лист щодо реквізитів станції повернення не направлявся напередодні дати припинення строку дії договору оренди - 31.12.2023, а направлено більш ніж через один рік після закінчення строку дії договору. Тобто, оскільки вимога щодо повернення вагонів згідно з наданою у листі вих. № 98/03-25 від 12.03.2025 інструкцією, суперечить вимогам пункту 2.4., пункту 2.4.1. договору оренди, то прийняття вагонів із оренди можливе виключно на станції за місцем дислокації вказаних вагонів. При цьому, як було описано у розділі І відзиву, починаючи з 24.02.2022 і по поточний період діють форс-мажорні обставини, через що ТОВ "Металургтранс" позбавлений законних механізмів щодо безпосереднього доступу до зазначених вагонів. Разом з тим, враховуючи, що за своєю юридичною специфікою, форс-мажорні обставини перешкоджають виконанню обов`язків конкретної особи (індивідуальний характер впливу), в даному випадку - ТОВ "Металургтранс", то відповідачем було запропоновано у разі, якщо ТОВ "БГС Рейл" має таку можливість - здійснити приймання (повернення) із оренди вищезазначених вагонів за місцем дислокації та підписати акт приймання-передачі (повернення) рухомого складу із оренди у запропонованій редакції. Зазначений лист було отримано ТОВ "БГС Рейл" 03.01.2024, а АТ "МР Банк" - 04.01.2024. Акт приймання-передачі (повернення) рухомого складу із оренди з боку позивача не було підписано; жодної відповіді чи дії у відповідь на лист та акти не було. ТОВ "Металургтранс" здійснив всі можливі (з урахуванням виникнення обставин непереборної сили) дії щодо повернення (передачі) вагонів із оренди; у разі якщо ТОВ "БГС Рейл" має можливості зі свого боку здійснити дії, які необхідні для прийняття вагонів із оренди, то позивач не має для цього з боку відповідача жодних перешкод. Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ "Металургтранс" не використовує вагони, не чинить перешкод для ТОВ "БГС Рейл" здійснити повернення / прийняття з оренди / переміщення вагонів, ТОВ "БГС Рейл" як власник вагонів, самостійно має всі засоби для отримання інформації про дислокацію вагонів та надання вказівок Акціонерному товариству "Українська залізниця" щодо організації перевезення вагонів;

- щодо письмового опитування учасників справи, відповідач зазначає, що він має процесуальне право у відзиві на позовну заяву поставити позивачу ряд питань щодо обставин, які мають значення для справи, на підставі чого відповідач вважає за необхідне поставити ТОВ"БГС Рейл" наступне запитання, яке має значення для справи: Враховуючи що згідно з пунктом 2.4., пунктом 2.4.1. договору оренди № 63а від 24.06.2011 (зі змінами) повернення вагонів із оренди здійснюється на станціях дислокації вагонів, а ТОВ "Металургтранс" повідомило ТОВ "БГС Рейл" про дію форс-мажорних обставин, надало ТОВ "БГС Рейл" відомості щодо станцій дислокації вагонів за номерами: 59606095, 55636823, 52876737, 56936800, 52749876, 57601080, 53569380, 54066642, 57602930, 57601288, 56936503, 57602211, 56068968, 55809859, 52877982, 56936636, 52877925, 57602526, 56936917, 52877800, 60788015, 53569133, 53569539, 52877628, 56936420, 53569117, 53517892, 52716511, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629, 57597106, та надало акт приймання-передачі (повернення) рухомого складу із оренди, чому ТОВ "БГС Рейл" не було здійснено дії щодо прийняття (повернення) вищевказаних 33 вагонів із оренди?

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 18079/25 від 29.04.2025), в якій він просить суд залишити відзив на позовну заяву без розгляду та врахувати при вирішенні справи по суті наступні аргументи:

- єдиною підставою для підтвердження у представника обсягу повноважень, наданих йому довірителем, є належним чином оформлена від імені довірителя довіреність із спеціальним визначенням кола повноважень, які має здійснювати представник від імені довірителя. Довіреність, копія якої надана Чуміною К.Г., разом із відзивом на позовну заяву, не містить повноважень адвоката на підписання будь-яких документів (в тому числі і повноважень на підписання відзиву на позовну заяву). Право на подання відзиву на позовну заяву, яке зазначено в довіреності, не є тотожним праву представника на підписання від імені відповідача відзиву на позовну заяву (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2018 у справі № 810/739/15). Враховуючи вказане, позивач просить суд залишити відзив на позовну заяву без розгляду як такий, що підписаний неуповноваженою особою;

- щодо визнання відповідачем обставин, на які посилається позивач, останній зазначає, що відповідач при наданні відзиву на позовну заяву не навів заперечень щодо жодної з обставин, на які посилався позивач в позовній заяві. Відповідач не заперечив обставин передання вагонів в оренду, не спростував наявність у позивача права на повернення цих вагонів та не заперечив проти свого зобов`язання повернути спірні вагони позивачу. Наведені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача стосувались виключно неможливості виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили та суб`єктивного трактування відповідачем умов договору в частині строків та порядку повернення спірних вагонів;

- щодо порушення умов договору з боку відповідача позивач вказує на те, що згідно з пунктом 5.10. додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 до договору оренди № 63а від 24.06.2011, орендар був зобов`язаний не відправляти вагони в зону обмеження, зону проведення Анти-терористичної операції (АТО), в зону Операції об`єднаних сил (ООС), в Окремі райони Донецької та Луганської області (ОРДЛО), на тимчасово окуповані території, включно з Донецькою, Луганською областями та в Автономну Республіку Крим. Згідно з інформацією, зазначеною відповідачем у відзиві на позовну заяву, 28 з 33 спірних вагонів було втрачено на станціях в населених пунктах Волноваха, Маріуполь, Сартана, Очеретине. Всі зазначені населені пункти входять до Переліку населених пунктів, на території, яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженому Розпорядженням Кабінету міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р. Тобто територія цих населених пунктів підпадає під визначення "Зона проведення Антитерористичної операції (АТО)", зазначене в додатковій угоді. Указом Президента України № 116/2018 від 30.04.2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях". Додане в означеному Указі рішення Ради національної безпеки і оборони України має статус "для службового користування" та відсутнє у вільному доступі. Водночас, Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, як передбачено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014, наразі відсутній. Отже, Операція Об`єднаних сил, розпочата відповідно до Указу Президента України № 116/2018 від 30.04.2018, фактично є переформатуванням Антитерористичної операції (АТО). Тож, направивши спірні вагони на залізничні станції в зазначені населенні пункти, відповідач порушив умови додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 до договору оренди № 63а від 24.06.2011, тим самим своїми активними та протиправними діями призвів до подальшої втрати орендованих вагонів;

- щодо посилань відповідача на дію форс-мажорних обставин, позивач зауважує, що з тверджень відповідача вбачається, що він повідомляв позивача про дію обставин непереборної сили листами № МТ-1752 від 29.12.2023 та № МТ-87 від 22.01.2024. При цьому форс-мажорні обставини, за словами відповідача, тривають з 24.02.2022. Тож відповідач звернувся до позивача з повідомленням про дію форс-мажорних обставин майже через два роки після того, як ці обставини, за словами самого ж відповідача, настали. Тим самим відповідач порушив вимоги форс-мажорного застереження, узгодженого між сторонами в договорі оренди, що, за умовами договору, тягне за собою позбавлення відповідача права посилатись на такі форс-мажорні обставини. Більше того, відповідач не вчинив жодних активних дій для уникнення втрати майна позивача, яке було у нього в користуванні. Лише в грудні 2023 року представник відповідача звернувся до АТ "Укрзалізниця" із запитами щодо місцезнаходження спірних вагонів. Крім цього, сертифікат про форс-мажорні обставини, копія якого надана відповідачем, не відповідає вимогам Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України 15.07.2014 № 40(3). Пункт 4.2. Регламенту вказує, що регіональні торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної Торгово-промислової палати. В договорі оренди, який діяв між сторонами даного спору, навпаки прямо зазначено, що на підтвердження дії форс-мажорних обставин сторона має надати сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України. Крім цього, навіть наявність форс-мажорних обставин не звільняє сторону договору від виконання взятого на себе зобов`язання, а звільняє тільки від відповідальності за таке невиконання. Позивач виснує, що відповідачем не доведено дію форс-мажорних обставин на зобов`язання з повернення спірних вагонів з оренди, а також порушено строки та порядок повідомлення про дію таких обставин, передбачені умовами договору. Тому посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для відмови в задоволенні позову, є хибними.

Від відповідача надійшла заява в порядку частини 2 статті 90 Господарського процесуального кодексу України (вх. суду № 20783/25 від 14.05.2025), в якій відповідач надає відповіді на питання, які поставлені представником позивача у позовній заяві, а саме:

- щодо першого питання: 1) Чи було здійснено відповідачем повернення позивачу рухомого складу, а саме залізничних вагонів за номерами: 52876737; 57601080; 52749876; 56936800; 55636823; 59606095; 56068968; 57602211; 55809859; 52877800; 52877925; 52877982; 56936636; 56936917; 57602526; 53569380; 57602930; 54066642; 57601288; 56936503; 52716511; 52877628; 53517892; 53569117; 53569539; 56936420; 53569133; 60788015; 56952625; 53569109; 53569323; 59114629; та 57597106 на залізничну станцію Подільськ (код станції: 406802), відповідно до листа позивача вих. № 24.03-7 від 24.03.2022? Відповідач надає таку відповідь: згідно з листом вих. № 24.03-7 від 24.03.2022 ТОВ "БГС Рейл" повідомило про те, що у відповідь на лист вих. № МТ-642 від 17.03.2022 надає реквізити для направлення в тимчасовий відстій рухомого складу власності ТОВ "БГС Рейл". Отже, вказаний лист ТОВ "БГС Рейл" вих. № 24.03-7 від 24.03.2022 не стосується повернення вказаних 33 вагонів. Вказаний лист стосувався організації тимчасового відстою, який завершено. Пропозиція щодо організації відстою була обопільною та вичерпала актуальність. Тобто, внаслідок листа ТОВ "БГС Рейл" вих. №24.03-7 від 24.03.2022 ТОВ "Металургтранс" не було зобов`язане вчиняти дії щодо повернення згаданих у питанні вагонів;

- щодо другого питання: 2) Чи було здійснено відповідачем повернення позивачу рухомого складу, а саме залізничних вагонів за номерами: 52876737; 57601080; 52749876; 56936800; 55636823; 59606095; 56068968; 57602211; 55809859; 52877800; 52877925; 52877982; 56936636; 56936917; 57602526; 53569380; 57602930; 54066642; 57601288; 56936503; 52716511; 52877628; 53517892; 53569117; 53569539; 56936420; 53569133; 60788015; 56952625; 53569109; 53569323; 59114629; та 57597106 на залізничну станцію Жмеринка (код станції: 330009) відповідно до вимоги представника позивача вих. № 98/03-25 від 12.03.2025? Відповідач надає таку відповідь: згідно з пунктом 2.4. та підпунктом 2.4.1. договору оренди № 63А від 24.06.2011 (зі змінами) повернення вагонів на вказаній у листі ТОВ "БГС Рейл" вих. № 98/03-25 від 12.03.2025 залізничній станції Жмеринка могло здійснюватися лише за умов, якщо: (1) така залізнична станція повернення узгоджена із ТОВ "Металургтранс", та (2) лист із зазначенням реквізитів отримувача, станції повернення направлено напередодні дати припинення строку дії договору оренди № 63А від 24.06.2011 (зі змінами). Згідно з пунктом 15.1. строк дії договору оренди № 63А від 24.06.2011 (зі змінами) закінчується 31.12.2023. Оскільки лист ТОВ "БГС Рейл" вих. №98/03-25 від 12.03.2025 не відповідає вказаним умовам договору, то такий лист не є підставою для виникнення обов`язків у ТОВ "Металургтранс";

- щодо третього питання: які дії були здійснені відповідачем для повернення позивачу рухомого складу, а саме залізничних вагонів за номерами: 52876737; 57601080; 52749876; 56936800; 55636823; 59606095; 56068968; 57602211; 55809859; 52877800; 52877925; 52877982; 56936636; 56936917; 57602526; 53569380; 57602930; 54066642; 57601288; 56936503; 52716511; 52877628; 53517892; 53569117; 53569539; 56936420; 53569133; 60788015; 56952625; 53569109; 53569323; 59114629; та 57597106 на залізничну станцію Подільськ (код станції: 406802), відповідно до листа позивача вих. № 24.03-7 від 24.03.2022? Відповідач надає таку відповідь: згідно з листом вих. № 24.03-7 від 24.03.2022 ТОВ "БГС Рейл" повідомило про те, що у відповідь на лист вих. № МТ-642 від 17.03.2022 надає реквізити для направлення в тимчасовий відстій рухомого складу власності ТОВ "БГС Рейл". Отже, вказаний лист ТОВ "БГС Рейл" вих. № 24.03-7 від 24.03.2022 не стосується повернення вказаних 33 вагонів, а стосувався організації тимчасового відстою. Разом з тим, відповідач зазначає, що у зв`язку із блокуванням рухомого складу, у тому числі згаданих вагонів, на територіях, які внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України окуповані та/або стали зоною активних бойових дій, ТОВ "Металургтранс" зверталось до компетентних слідчих органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень. За цими фактами відкрито кримінальні провадження № 12023041030000824 від 25.03.2023, № 12023041030000825 від 25.03.2023, № 12023041030000826 від 25.03.2023, №12023041030001083 від 19.04.2023, № 12023041030001064 від 17.04.2023. Станом на дату листа ТОВ "БГС Рейл" вих. № 24.03-7 від 24.03.2022 внаслідок запровадження в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні", Акціонерним товариством "Українська залізниця" розпорядженням за № ЦЦО/99 від 24.02.2022 введено тимчасове обмеження перевезень (конвенційну заборону) згідно з якої заборонено приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів для всіх типів вагонів, для всіх вантажів, для всіх одержувачів тривалістю "з 24.02.2022 до відміни"; виникли непереборні (форс-мажорні) обставини, внаслідок яких вищевказані вагони були заблоковані на територіях, що є тимчасово окупованими внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України (зокрема - Волноваської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області, Маріупольського району Донецької області, Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, Комиш - Зорянської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області), та територіях на яких проводяться активні військові дії (Очеретинської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області) внаслідок чого здійснення перевезень вагонів із місць дислокації було технічно неможливо (перевезення не забезпечувалось Акціонерним товариством "Українська залізниця"). Обставини щодо запровадження конвенційної заборони є загальновідомими. Обставини щодо виникнення для ТОВ "Металургтранс" з 24.02.2022 перешкод щодо переміщення вагонів у вигляді форс-мажорних (непереборних обставин) засвідчуються сертифікатами Дніпропетровської Торгово-промислової палати №1200-24-0109 від 18.01.2024 та № 232/08-15 від 03.04.2025. Крім того, з боку ТОВ "Металургтранс" здійснювались спроби щодо формування електронної залізничної накладної, однак з причин, які залежить від Акціонерного товариства "Українська залізниця", встановленої конвенційної заборони, оформлення залізничних накладних відносно вагонів є технічно неможливим;

- щодо четвертного питання: 4) Які дії були здійснені відповідачем для повернення позивачу рухомого складу, а саме залізничних вагонів за номерами: 52876737; 57601080; 52749876; 56936800; 55636823; 59606095; 56068968; 57602211; 55809859; 52877800; 52877925; 52877982; 56936636; 56936917; 57602526; 53569380; 57602930; 54066642; 57601288; 56936503; 52716511; 52877628; 53517892; 53569117; 53569539; 56936420; 53569133; 60788015; 56952625; 53569109; 53569323; 59114629; та 57597106 на залізничну станцію Жмеринка (код станції: 330009) відповідно до вимоги представника позивача вих. №98/03-25 від 12.03.2025? Відповідач надає таку відповідь: враховуючи, що пред`явлення вимоги в листі ТОВ "БГС Рейл" вих. № 98/03-25 від 12.03.2025 щодо повернення вагонів на залізничну станцію Жмеринка не відповідає вимогам пункту 2.4. та підпункту 2.4.1. договору оренди № 63А від 24.06.2011 зі змінами: (1) така залізнична станція повернення не узгоджена із ТОВ "Металургтранс", та (2) лист із зазначенням станції повернення не направлено напередодні дати припинення строку дії договору оренди - 31.12.2023, то прийняття вагонів із оренди можливе виключно на станції за місцем дислокації вказаних вагонів. Листом за вих. № МТ-1752 від 29.12.2023 "Щодо повернення рухомого складу з оренди за договором оренди № 63а від 24.06.2011" ТОВ "Металургтранс" повідомив ТОВ "БГС Рейл" щодо виникнення для ТОВ "Металургтранс" форс-мажорних обставин, та запропонував у разі якщо ТОВ "БГС Рейл" має таку можливість - здійснити приймання (повернення) із оренди вищезазначених вагонів за місцем дислокації, та підписати акт приймання-передачі (повернення) рухомого складу із оренди. Додатково відповідач повідомляє, що в інтересах ТОВ "Металургтранс" адвокатом Чуміною К.Г. було подано адвокатський запит вих. № 180325-1 від 18.03.2025 до Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця". У відповідь отримано лист № ГІОЦ-44/39 від 19.03.2025 щодо останньої відомої дислокації вагонів. В інтересах ТОВ "Металургтранс" адвокатом Чуміною К.Г. було подано адвокатський запит вих. № 180325-2 від 18.03.2025 до Акціонерного товариства "Українська залізниця". У відповідь отримано лист № ЦЦМ-15/5 від 27.03.2025, згідно з яким Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомила про те, що "АТ "Українська залізниця" не надає доступу до інфраструктури, що знаходиться на станціях: Мелітополь, Комиш-Зоря, Дніпрорудне регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", Волноваха, Маріуполь-Сортувальний, Сартана та Очеретине регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". Інформація щодо технічного стану 33 вантажних вагонів, зазначених в адвокатському запиті, в товаристві відсутня. Крім того, з боку ТОВ "Металургтранс" здійснювались спроби щодо формування електронної залізничної накладної, однак з причин, які залежить від Акціонерного товариства "Українська залізниця", встановленої конвенційної заборони, оформлення залізничних накладних відносно вагонів є технічно неможливим. ТОВ "Металургтранс" звернулося до Дніпропетровської торгово-промислової палати із заявою вих. № МТ-319 від 25.03.2025 щодо видачі сертифікату, за результатом розгляду якої було видано Сертифікат № 1200-25-0572 Дніпропетровської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 232/08-15 від 03.04.2025.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх. суду № 20765/25 від 14.05.2025), в якому він просить суд визнати поважними причини неподання позивачем доказу у справі, а саме: договору оренди № 63а від 24.06.2011 та врахувати даний докази при вирішенні справи по суті. В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на таке:

- приєднання до матеріалів справи копії договору оренди № 63а від 24.06.2011 та його дослідження є необхідним з огляду на таке: 1) з моменту припинення дії договорів застави 1-4 в частині дії щодо 259 залізничних вагонів, істотними умовами, які регулюють орендні відносини, є умови саме договору оренди № 63а від 24.06.2011 без врахування редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018; 2) додаткова угода № 68 від 13.08.2018 є лише доповненням до договору оренди № 63а від 24.06.2011, який визначає і регулює відповідні відносини. Оскільки предметом позову у справі є зобов`язання щодо повернення залізничних вагонів за номерами: 52876737; 57601080; 52749876; 56936800; 55636823; 59606095; 56068968; 57602211; 55809859; 52877800; 52877925; 52877982; 56936636; 56936917; 57602526; 53569380; 57602930; 54066642; 57601288; 56936503; 52716511; 52877628; 53517892; 53569117; 53569539; 56936420; 53569133; 60788015; 56952625; 53569109; 53569323; 59114629; 57597106, що передані в користування на підставі договору оренди №63а від 24.06.2011, який регулює порядок їх повернення, розгляд справи без дослідження цього договору є неможливим;

- щодо порушення строків для подання доказів по справі, позивач зазначає, що ТОВ "БГС Рейл" не було стороною договору оренди № 63а від 24.06.2011 під час його укладення та станом на дату подання позову не мало в наявності відповідних документів, у зв`язку з чим текст договору оренди № 63а від 24.06.2011 подається до суду лише після отримання його копії від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагон-Інвест", що підтверджується листом ТОВ "Вагонінвест" вих. № 2-250509-027 від 09.05.2025.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 20810/25 від 14.05.2025), в якому він просить суд:

- визнати поважними причини неподання позивачем клопотання про витребування доказів у встановлений законом строк та поновити строк на подання цього клопотання;

- витребувати у Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп": 1) договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 27.08.2012 (на підставі якого було внесено зміни щодо предмета обтяження, а саме: зменшення кількості вагонів, які залишились під заставою); 2) договір застави № 2050 (з урахуванням змін та доповнень до нього), завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр O.C., зареєстрований у реєстрі №2050 від 27.08.2012; 3) договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 30.07.2013; 4) договір застави від 30.07.2013 (з урахуванням змін та доповнень до нього); 5) договір про внесення змін № 9 від 09.11.2021 до договору застави від 05.12.2012; 6) договір застави від 06.12.2012 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп"; 7) договір застави від 17.01.2013 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп".

В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на таке:

- разом із позовною заявою до суду було надано додаткову угоду № 68 від 13.08.2018, яка містить виклад договору оренди № 63а від 24.06.2011 в новій редакції, однак сам текст початкового договору оренди не було надано;

- позивач посилається на положення додаткової угоди № 68 від 13.08.2018, відповідно до пункту 8 якої у день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4 (крім випадків їх припинення внаслідок дій орендодавця як заставодавця), договір оренди відновлює свою дію в редакції, яка діяла до підписання цієї додаткової угоди (з урахуванням усіх додаткових угод до договору оренди, підписаних до або після дати укладення цієї додаткової угоди). Банк зобов`язується у день припинення дії вказаних договорів застави письмово повідомити орендаря про таке припинення. Договори застави 1-4 є договорами, укладеними між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп", який був власником 259-ти залізничних вагонів, придбаних позивачем у цій справі. Повні реквізити договорів застави 1-4 зазначені в пункті 1.4 договору оренди № 63а від 24.06.2011 в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018;

- протягом 08-10.11.2021 Акціонерне товариство "Сбербанк" (наразі - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк"), у заставі якого перебували напіввагони ТОВ "Трансгруп", змінило предмет застави, знявши обтяження з 259 вагонів, придбаних ТОВ "БГС Рейл". Це підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №76071774, 76105568, 76121044, 76121163 та 76121794. ТОВ "БГС Рейл" 11.11.2021 зареєструвало за собою обтяження вказаних 259-ти вагонів, що підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (додаток № 7). Отже, 259 вагонів, придбаних позивачем, які наразі перебувають в оренді у відповідача - ТОВ "Металургтранс", більше не є предметом застави АТ "Сбербанк" (нині - АТ "Міжнародний резервний банк"). Зазначений банк перебуває в процесі ліквідації з 25.02.2022, що підтверджується інформацією з офіційного сайту НБУ та додатками № 14 і № 15 до позовної заяви. З огляду на викладене, позивач звертає увагу суду на те, що: 1) з моменту припинення дії договорів застави 1-4 в частині дії щодо 259-ти залізничних вагонів, істотними умовами, які регулюють орендні відносини, є умови саме договору оренди № 63а від 24.06.2011 без врахування редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018; 2) додаткова угода № 68 від 13.08.2018 є лише доповненням до договору оренди № 63а від 24.06.2011, який визначає і регулює відповідні відносини. Оскільки предметом позову у справі є зобов`язання щодо повернення залізничних вагонів за номерами: 52876737; 57601080; 52749876; 56936800; 55636823; 59606095; 56068968; 57602211; 55809859; 52877800; 52877925; 52877982; 56936636; 56936917; 57602526; 53569380; 57602930; 54066642; 57601288; 56936503; 52716511; 52877628; 53517892; 53569117; 53569539; 56936420; 53569133; 60788015; 56952625; 53569109; 53569323; 59114629; 57597106 (далі - залізничний рухомий склад), які були передані в користування на підставі договору оренди № 63а від 24.06.2011, що регулює порядок їх повернення, розгляд справи без дослідження договорів застави № 1-4, у тому числі в частині, яка стосується оренди 259-ти залізничних вагонів, що є власністю ТОВ "БГС Рейл", а також без дослідження договору оренди № 63а від 24.06.2011, є неможливим. Це зумовлено тим, що припинення дії договорів застави № 1-4 прямо впливає на положення, які регулюють умови повернення залізничного рухомого складу. Листом вих. № 2-250509-027 від 09.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагон-Інвест" повідомило, що не має у своєму розпорядженні частини запитуваних документів, а саме: 1) копії договору про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 27.08.2012 (на підставі якого було змінено предмет обтяження - зменшено кількість вагонів, що залишилися під заставою); 2) копії договору застави від 27.08.2012 (реєстровий номер 2050); 3) копії договору про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 30.07.2013; 4) копії договору застави від 30.07.2013; 5) копії договору про внесення змін № 9 від 09.11.2021 до договору застави від 06.12.2012. Так, 06.05.2025 до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" було направлено адвокатський запит з проханням надати копії зазначених документів. Запит залишено без відповіді, а 07.05.2025 аналогічний запит був направлений до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп", однак також наразі залишається без відповіді. Наявні документи підтверджують, що наразі відносини між позивачем та відповідачем регулюються договором оренди № 63а від 24.06.2011 в редакції, яка була чинною на момент його укладення;

- щодо поновлення строків для подання клопотання про витребування доказів, позивач вказує на те, що ТОВ "БГС Рейл" не було стороною зазначених вище договорів застави під час їх укладення та станом на дату подання позову не мало в наявності відповідних документів. Представник позивача звернувся до сторін зазначених вище договорів застави із адвокатським запитом задля отримання цих документів, але не отримав відповіді на них.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 19948/25 від 19.05.2025), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- щодо дії непереборних (форс-мажорних) обставин відповідач вказує на те, що згідно з умовами договору оренди № 63А від 24.06.2011 в редакції, викладеній у додатковій угоді №68 від 13.08.2018 та з урахуванням додаткової угоди № 71 від 08.02.2021 (далі - договір), обов`язок щодо повернення вагонів із оренди виник з 01.01.2024. Згідно з пунктом 15.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення. Згідно з підпунктом 2.4.1. пункту 2.4. договору 60 календарних днів від дати підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору або 60 календарних днів - з дати закінчення строку дії договору. Внаслідок запровадження в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/22 "Про введення воєнного стану в Україні", Акціонерним товариством "Українська залізниця" запроваджені конвенційні заборони щодо приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів для всіх типів вагонів, для всіх вантажів, для всіх одержувачів, Вагони було заблоковано на територіях, що є тимчасово окупованими внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України (зокрема - Волноваської міської територіальної громади Волноваського району Донецької області, Маріупольського району Донецької області, Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, Комиш-Зорянської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області), та територіях, на яких проводяться активні бойові дії (Очеретинської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області - наразі ця територія вже є тимчасово окупованою). Переміщення (вивезення на території поза межами окупації та/або бойових дій) спірних вагонів перешкоджають непереборні обставини, які знаходяться поза межами контролю та впливу ТОВ "Металургтранс". При цьому Акціонерне товариство "Українська залізниця" є монополістом в Україні в сфері залізничних перевезень та за приписами статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт" Акціонерне товариство "Українська залізниця" є суб`єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом залізничних перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях та фактичного управління локомотивами, які можуть переміщувати рухомий склад. Таким чином, ТОВ "Металургтранс" позбавлений жодних законних механізмів щодо безпосереднього доступу до вищезазначених вагонів та здійснення їх перевезення на територію України, на якій не ведуться активні бойові дії, та яка не є тимчасово окупованою, для передачі (повернення) з оренди за договором оренди. Відповідач зазначає, що ТОВ "Металургтранс" повідомляло ТОВ "БГС Рейл" про дію непереборних обставин, а саме: листом за вих. № МТ-1752 від 29.12.2023 "Щодо повернення рухомого складу з оренди за договором оренди № 63а від 24.06.2011" Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" повідомило про наявність непереборних обставин, внаслідок яких відбулось блокування рухомого складу (у тому числі вищезгаданих 33 вагонів) на тимчасово окупованих територіях внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, та територіях, на яких проводяться активні військові дії; листом за вих. №МТ-87 від 22.01.2024 (в доповнення до листа № МТ-1752 від 29.12.2023 "Щодо повернення рухомого складу з оренди за договором оренди № 63а від 24.06.2011") Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" додатково на підтвердження дії непереборних обставин щодо організації повернення вагонів направило копію сертифікату Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-24-0109 від 18.01.2024; листом за вих. № МТ-399 від 18.04.2025 "На вимогу вих. № 98/03-25 від12.03.2025" Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" повторно повідомило про наявність непереборних обставин та на підтвердження їх дії направило копію Сертифіката Дніпропетровської торгово-промислової палати № 1200-25-0572 (вих. № 232/08-15 від 03.04.2025);

- щодо безпідставності тверджень позивача, викладених ним у відповіді на відзив на позовну заяву, відповідач зазначає, що у відповіді на відзив наведено хибну тезу про те, що відповідач звернувся до позивача з повідомленням про дію форс-мажорних обставин майже через два роки після того, як ці обставини, за словами самого ж відповідача, настали. Тим самим відповідач порушив вимоги форс-мажорного застереження, узгодженого між сторонами в договорі оренди, що, за умовами договору, тягне за собою позбавлення відповідача права посилатись на такі форс-мажорні обставини. На спростування вказаної тези відповідач вказує на те, що по-перше: згідно з умовами договору обов`язок щодо повернення вагонів із оренди виник тільки з 01.01.2024. Відповідач повідомив позивача про дію форс-мажорних обставин відповідача листами № МТ-1752 від 29.12.2023, № МТ-87 від 22.01.2024 - в межах строку на здійснення повідомлення. Так, згідно з пунктом 15.1 договору оренди даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення. Згідно з підпунктом 2.4.1. пункту 2.4. договору оренди, 60 календарних днів - від дати підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору або 60 календарних днів - з дати закінчення строку дії договору. Згідно підпунктом 2.4.4.2 пункту 2.4. договору, у випадку виникнення затримки та/або відмови повернути вагони, орендар зобов`язаний про це повідомити орендодавцю та банку/банку (після переходу права власності на вагони до банку) відповідно умов до умов пунктів 2.4.1.-2.4.2. поточного договору в письмовій формі із зазначенням причини затримки та/або відмови. Строк на повідомлення не встановлено, попри це з умов договору є очевидно, що необхідність повідомлення виникає після того, як у орендаря (відповідача) виник обов`язок щодо повернення вагонів. Із наведених положень договору вбачається: обов`язок повернення вагонів зі оренди виник тільки з 01.01.2024 внаслідок закінчення строку дії договору 31.12.2023 (до цього були відсутні передбачені договором або законом підстави для повернення вагонів із оренди, про що детально вже було описано у відзиві); обов`язок повідомити орендодавця (позивача) про дію форс-мажорних обставин відносно організації переміщення вагонів для їх повернення з оренди виник після дати виникнення обов`язку щодо повернення вагонів із оренди, тобто, після 01.01.2024; оскільки на момент виникнення обов`язку щодо повернення вагонів із оренди для відповідача діяли форс-мажорні обставини, відповідачем було повідомлено позивача про такі обставини листами № МТ-1752 від 29.12.2023, № МТ-87 від 22.01.2024; умови пункту 13.3. передбачають строк: "не пізніше 3-х календарних днів з моменту настання" на повідомлення як таке: "Повідомлення має бути зроблене письмово з подальшим наданням доказів наявності форс-мажорних обставин". Тобто строк в 3 календарні дні - це не строк на подання сертифікату Торгово-промислової палати, а строк на подання повідомлення про існування форс-мажорних обставин як таких, цей строк дотримано відповідачем. Строк на подання сертифікату Торгово-промислової палати умовами договору не встановлено. Із вказаного вбачається, що відповідач діяв добросовісно та у відповідності до умов договору та чинного законодавства у зв`язку з виникненням обов`язку щодо повернення вагонів внаслідок закінчення строку дії договору направив позивачу повідомлення щодо існування форс-мажорних обставин (лист № МТ-1752 від 29.12.2023), а далі за фактом отримання сертифікату Торгово-промислової палати - додатково направив його позивачу (лист МТ-87 від 22.01.2024). За своєю правовою природою вплив форс-мажорних обставин відбувається відносно конкретного обов`язку (зобов`язання) сторони - у даному випадку саме обов`язку щодо повернення вагонів, який виник з 01.01.2024, тобто форс-мажор не діє загально, а перешкоджає виконанню конкретного обов`язку (зобов`язання) сторони. При видачі сертифіката Торгово-промислової палати України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, а їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань). Звідси, хоч непереборні обставини, які унеможливлювали переміщення вагонів на територію України, яка не є окупованою/зоною активних бойових дій, що виникли до січня 2024 року, однак оскільки обов`язок відповідача повернути вагони із оренди виник саме з 01.01.2024, то з юридичного боку необхідність повідомлення про настання форс-мажорних обставин виникла тільки після 01.01.2024. По-друге, відповідач вказує на те, що позивачу було відомо про наявність обставин, які унеможливлюють переміщення вагонів ще з початку повномасштабного вторгнення. Так, відповідач направляв позивачу листи вих. № МТ-529 від 25.02.2022 "Щодо настання форс-мажорних обставин", вих. № МТ-580/3 від 09.03.2022 "Щодо настання форс-мажорних обставин" із загальною інформацією про виникнення форм-мажорних обставин, лист № МТ-38 від 06.01.2023 щодо блокування вагонів на територіях, які стали окуповані внаслідок повномасштабного вторгнення (листи наявні в матеріалах справи). Позивач, як учасник ринку залізничних перевезень, знав про введення Акціонерним товариством "Українська залізниця" конвенційної заборони щодо приймання до перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів для всіх типів вагонів, для всіх вантажів, для всіх одержувачів. До того ж, така обставина є загальновідомою. Позивач, як власник вагонів, мав право та технічну можливість через уповноважену філію ГІОЦ Акціонерного товариства "Українська залізниця" отримати інформацію щодо дислокації вагонів;

- відповідач зауважує, що у відповіді на відзив представник позивача наводить тезу, яка не відповідає дійсності, а саме щодо того, що сертифікат про форс-мажорні обставини, копія якого надана відповідачем, - не відповідає вимогам Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України 15.07.2014 № 40(3). Позивач посилається на стару нечинну редакцію Регламенту Торгово-промислової палати. Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) затверджено Регламент (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент від 18.12.2014). Згідно з пунктом 1.1. Регламенту від 18.12.2014 Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент) встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі Торгово-промислової палати України. Згідно з пунктом 1.2. Регламенту від 18.12.2014 Регламент набирає чинності з 18.12.2014 і діє на всій території України. Також, відповідач зазначає, що наведена вище теза позивача додатково спростовуються тим, що по-перше, у Дніпропетровської Торгово-промислової палати наявні повноваження на видачу сертифікатів у правовідносинах між сторонами. Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Згідно з пунктом 4.2. Регламенту від 18.12.2014, Торгово-промислова палата України уповноважує регіональні торгово-промислові палати засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за: умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції Торгово-промислової палати України. Разом з тим, пунктом 2 розпорядження Торгово-промислової палати України від 25.02.2022 № 3 встановлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати (Вінницька ТПП; Волинська Торгово-промислові палати; Дніпропетровська Торгово-промислова палата; Донецька Торгово-промислова палата; Закарпатська Торгово-промислова палата; Запорізька Торгово-промислова палата; Івано-Франківська Торгово-промислова палата; Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата; Київська Торгово-промислова палата; Кіровоградська Торгово-промислова палата; Луганська Торгово-промислова палата; Львівська Торгово-промислова палата; Одеська Торгово-промислова палата; Полтавська Торгово-промислова палата; Регіональна ТПП Миколаївської області; Рівненська ТПП; Сумська ТПП; Харківська Торгово-промислова палата; Херсонська Торгово-промислова палата; Хмельницька Торгово-промислова палата) мають право за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції Торгово-промислової палати України, в тому числі передбачених пунктом 4.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 за №44(5), із змінами та доповненнями. Тобто, у Дніпропетровської Торгово-промислової палати наявні відповідні повноваження на видачу сертифікатів про форс-мажорні обставини, які виникли щодо неможливості виконання обов`язку за договором між сторонами спору. Торгово-промислова палата України уповноважила регіональну Торгово-промислову палату засвідчувати форс-мажорні обставини, що стосуються зобов`язань за договорами, в яких передбачено таку функцію як компетенцію Торгово-промислової палати України, тому колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій, що поданий відповідачем сертифікат є належним доказом - вказана правова позиція висловлена у постанові Касаційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 910/1345/24. По-друге, згідно з пунктом 13.2. договору, що діяв між сторонами спору, відомості про настання форс-мажорних обставин підтверджуються: офіційними документами, виданими відповідним органом Торгово-промислової палати України, або належним чином засвідченими копіями документів (акти, розпорядження, накази тощо) посадових осіб, органів, підприємств, установ, організацій, органів влади та управління, які обмежили, або унеможливили належне виконання зобов`язань винною стороною. Із вказаного пункту вбачається, що формулювання "відповідним органом Торгово-промислової палати України" не можна розцінювати як те, що договором передбачено визнання тільки сертифікату, виданого Торгово-промислової палати України. Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" видача сертифікатів можлива або Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, - формулювання закону: "Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини". При цьому вказана стаття норма передбачає, що регіональні торгово-промислові палати мають відповідні повноваження (делеговані) від Торгово-промислової палати України, тобто, фактично діють як її територіальні підрозділи (органи). Відтак, вказівка на "відповідний орган Торгово-промислової палати України" сама по собі вказує на допустимість для сторін договору використання для засвідчення дії форс-мажорних обставин сертифікату, який видано регіональними торгово-промисловими палатами. Крім того, згідно з вимогами Регламенту від 18.12.2014, Торгово-промислова палата України підтверджує (в певній мірі легалізує) відповідність виданих регіональними торгово-промисловими палатами сертифікатів шляхом їх включення в Реєстр та присвоєння відповідного унікального номеру. Так, згідно з пунктом 5.1. Регламенту від 18.12.2014, Торгово-промислова палата України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб. Згідно з пунктом 5.3.1. Регламенту від 18.12.2014 уповноважена особа Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати після розгляду заяви, зобов`язана зареєструвати інформацію для оформлення Сертифіката в Реєстрі сертифікатів для присвоєння йому реєстраційного номера. Реєстраційний номер Сертифіката складається з трьох груп цифр (наприклад: 5301-18-0027) пункт 5.3.2. Регламенту від 18.12.2014. По-третє, згідно з пунктом 13.2. договору, що діяв між сторонами спору, відомості про настання форс-мажорних обставин підтверджуються: офіційними документами, виданими відповідним органом Торгово-промислової палати України, або належним чином засвідченими копіями документів (акти, розпорядження, накази тощо) посадових осіб, органів, підприємств, установ, організацій, органів влади та управління, які обмежили, або унеможливили належне виконання зобов`язань винною стороною. Тобто, за умовами договору сертифікат про форс-мажорні обставини є визначальним способом підтвердження дії непереборних обставин щодо виконання стороною конкретного обов`язку, але дію таких обставин може бути підтверджено і іншими документами. У випадку спірних правовідносин, крім наявності двох сертифікатів Дніпропетровської торгово-промислової палати: № 1200-24-0109 (вих. № 39/08-15 від 18.01.2024) та № 1200-25-0572 (вих. № 232/08-15 від 03.04.2025) наявні інші документи, що підтверджують неможливість переміщення відповідачем вагонів, зокрема: Конвенційна заборона АТ "Українська залізниця" № ЦЦО/99 від 24.02.2022; лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" № ЦЦМ-12/2 від 03.01.2024 у відповідь на адвокатські запити № 271223-1, № 271223-2, № 271223-3 від 27.12.2023, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, пошкодження залізничної інфраструктури, знаходження станції Очеретине в зоні активних бойових дій а станцій Волноваха, Сартана, Маріуполь-Сортувальний регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця", Мелітополь, Комиш-Зоря, Дніпрорудне регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на тимчасово окупованих територіях залізничне сполучення із зазначеними станціями відсутнє; у сукупності із даними Філії "ГІОЦ" АТ "Українська залізниця" щодо дислокації вагонів - листи № ГІОЦ-46/1266 від 21.12.2023, № ГІОЦ-44/39 від 19.03.2025 та № ГІОЦ-22/14 від 27.03.2025. До того ж, Акціонерне товариство "Українська залізниця" є монополістом в Україні в сфері залізничних перевезень та за приписами статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт" Акціонерне товариство "Українська залізниця" є суб`єктом господарювання, якии? відповідно до закону наділении? виключною компетенцією щодо управління процесом залізничних перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях та фактичного управління локомотивами, які можуть переміщувати рухомий склад. Таким чином, на виконання пункту 13.2. договору у відповідача наявні достатні документи, які свідчать про неможливість для відповідача здійснити переміщення вагонів із станції їх поточної дислокації;

- щодо тези про те, що наявність форс-мажорних обставин не звільняє сторону договору від виконання взятого на себе зобов`язання, а звільняє тільки від відповідальності за таке невиконання, відповідач зазначає, внаслідок дії форс-мажорних (непереборних) обставин прострочення боржника не виникає. Про перенесення строків виконання обов`язку прямо передбачено у договорі. Згідно з пунктом 13.1. договору оренди, сторона звільняється від відповідальності за невиконання зобов`язань, або може призупинити виконання зобов`язань по договору, у випадку настання обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити або попередити, і які потягли за собою об`єктивно неможливість виконання зобов`язань будь-якою із сторін договору внаслідок настання наступних обставин: оголошена або неоголошена війна, ембарго, терористичні акти, захоплення території, об`єктів, залізничних станції, на яких повністю або частково мають виконуватися зобов`язання, або пов`язані з таким виконанням; рішення органів влади та управління всіх рівнів, рішення транспортних відомств про заборону, або обмеження приймання вантажів, заборони курсування тощо; інші обставини, які перешкоджають належному виконання зобов`язання по договору. Згідно з пунктом 13.5. договору оренди, якщо обставини форс-мажору безпосередньо вплинули на можливість виконання зобов`язання в строк, передбачених цим Договором, то строк виконання зобов`язань пропорційно відтерміновуються на час дії відповідних обставин та / або їх наслідків. Відповідно до висновку Верховного Суду, що міститься в постанові від 13.07.2023 у справі № 560/9742/22, з огляду на вимоги Закону України "Про валюту і валютні операції" та Регламенту Торгово-промислової палати, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промислової палати України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для ненарахування пені на період дії форс-мажорних обставин. Враховуючи умови договору та фактичні обставини, повернення вагонів із оренди може відбуватися виключно на станціях за місцем їх останньої дислокації вагонів. У листі ТОВ "Металургтранс" за вих. № МТ-1752 від 29.12.2023 "Щодо повернення рухомого складу з оренди за договором оренди № 63а від 24.06.2011", направленим на адреси ТОВ "БГС Рейл" та АТ "МР Банк". Відповідачем було запропоновано у разі якщо ТОВ "БГС Рейл" має таку можливість - здійснити приймання (повернення) із оренди вищезазначених вагонів за місцем дислокації та підписати Акт приймання-передачі (повернення) рухомого складу із оренди у запропонованій редакції. Проект Акту приймання-передачі (повернення) рухомого складу із оренди додано до вказаного листа. Зазначений лист було отримано ТОВ "БГС Рейл" 03.01.2024, а АТ "МР Банк" - 04.01.2024. Акт приймання-передачі (повернення) рухомого складу із оренди з боку позивача не було підписано; жодної відповіді чи дії у відповідь на лист та акти не було;

- щодо тези позивача про невжиття активних дій щодо повернення вагонів, відповідач вказує на те, що самостійне переміщення відповідачем вагонів з/через території, які стали окуповані внаслідок повномасштабного вторгнення, є фізично, технічно і юридично неможливим. Відповідач намагався створити залізничні накладні для перевезення (вивезення) вагонів, однак такі накладні залишались без реагування (не були прийняті залізницею), адже передумовою їх остаточного оформлення є акцептування накладної товарним касиром залізничної станції, що не відбувалось (оскільки доступ до інфраструктури АТ "Українська залізниця" не має). Такі накладні наразі не збереглись в системі для електронних комунікацій із залізницею, оскільки така система має нетривалий строк зберігання недооформлених документів. З приводу технічної неможливості оформлення накладних на переміщення вагонів в інтересах відповідача було направлено адвокатський запит адвоката Литвин Ю.С. № 3103-2025-1 від 31.03.2025 із запитом на надання наступної інформації: 1) надати інформацію з якого часу (дата) відсутня технічна можливість створення електронних залізничних накладних щодо переміщення рухомого складу із залізничних станцій: Мелітополь, Комиш-Зоря та Дніпрорудне Регіональної Філії "Придніпровська Залізниця", Волноваха, Маріуполь-Сортувальний, Сартана та Очеретине Регіональної Філії "Донецька Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". У зв`язку з чим така технічна можливість відсутня? 2) надати інформацію чи здійснювалось фізичне переміщення рухомого складу із залізничних станцій: Мелітополь, Комиш-Зоря та Дніпрорудне Регіональної Філії "Придніпровська Залізниця", Волноваха, Маріуполь-Сортувальний, Сартана та Очеретине Регіональної Філії "Донецька Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та чи можливо здійснити таке переміщення вагонів станом на поточну дату? У відповіді на вказаний запит Акціонерне товариство "Українська залізниця" надала відповідь № Ц-2-1.5-18/7н-25 від 17.04.2025: "Через військову агресію Російської Федерації проти України та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, пошкодження залізничної інфраструктури, знаходження станції Очеретине, Волноваха, Сартана, Маріуполь-Сортувальнии? регіональноі? філіі? "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", Мелітополь, Комиш-Зоря, Дніпрорудне регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на тимчасово окупованих територіях - залізничне сполучення із зазначеними станціями відсутнє. На сьогодні, товариство не має можливості пересвідчитись у наявності та технічному стані вагонів власності ТОВ "Металургтранс" на зазначених станціях та здійснення будь-яких заходів щодо руху цих вагонів, оскільки Товариство не співпрацює з окупаційною владою. Із вказаного вбачається, що у відповідача була відсутня технічна можливість для організації переміщення перевезення вагонів на дату виникнення обов`язку щодо повернення вагонів із оренди (вказаний обов`язок виник з 01.01.2024). Також, листом Акціонерного товариства "Українська залізниця" № ЦЦМ-15/5 від 27.03.2025 (долучено до відзиву на позов) у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ "Металургтранс" адвоката Чуміної К.Г. № 180325-2 від 18.03.2025 надано інформацію про те, що АТ "Українська залізниця" не надає доступу до інфраструктури, що знаходиться на станціях: Мелітополь, Комиш-Зоря, Дніпрорудне регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", Волноваха, Маріуполь-Сортувальний, Сартана та Очеретине регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". Інформація щодо технічного стану 33-х вантажних вагонів, зазначених в адвокатському запиті, в товаристві відсутня. Додатково відповідач зазначає, що, у зв?язку із позбавленням відповідача можливості володіти та користуватися вагонами, відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінальних проваджень;

- щодо тези позивача про порушення відповідачем умов договору, відповідач зауважує, що у відповіді на відзив позивач наводить хибну думку про нібито порушення умов договору з боку відповідача, зазначаючи, що направлення частини вагонів на станції Волноваха, Маріуполь, Сартана, Очеретине є направленням рухомого складу в зону проведення антитерористичної операції. При цьому позивач вкотре визначає вагони "втраченими", що не відповідає дійсності. Так, відповідач посилається на пункт 5.10. договору (про порушення якого хибно зазначає позивач), відповідно до якого орендар зобов`язаний не відправляти вагони до Зони обмеження, зони проведення Анти-терористичної операції (АТО), до зони Операції об`єднаних сил (ООС), до Окремих районів Донецької та Луганської області (ОРДЛО), на тимчасово окуповані території, включаючи Донецьку, Луганську область, Автономну республіку Крим, а також до зони далі 2000 км від державного кордону України. Положенням пункту 1.1. договору оренди визначено поняття "Зона обмеження", за умовами якого сторони розуміють та погоджуються, що 166 вагонів із числа зазначених. У пункті 1.1. договору перебувають на території не підконтрольної українській владі, яка відповідно до законодавства України визначається як територія проведення антитерористичної операції, тимчасово окупована територія в Донецькій та Луганській областях, територія України, повноваження органів державної влади на якій обмежені, утруднені та/або не здійснюються тощо, а також після переходу її згідно із законодавством України під контроль української влади у зв`язку з діями третіх осіб, організацій не дозволяє здійснювати фізичне переміщення вагонів з неї (далі - Зона обмеження), про що окремо зазначено у додатку № 1 до договору. Тобто, за умовами договору до Зони обмеження сторони відносять території щодо яких виконуються наступна сукупність умов: територія є непідконтрольною владі України (на конкретний момент правовідносин), згідно із законодавством України визначається як територія проведення антитерористичної операції, тимчасово окупована територія в Донецькій та Луганській областях, а територія України, повноваження органів державної влади на який обмежені, ускладнені та / або не здійснюються. Посилання позивача на Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р. є некоректним та необ`єктивним (є свідомим перекрученням) посилання позивача. Це пояснюється тим, що в цьому переліку міститься взагалі перелік територій без конкретних часових проміжків (періодів) проведення антитерористиної операції. До того ж, виходячи із назви та змісту документу, наведений у ньому перелік територій стосується обставин операцій, яка була завершена в минулому ("на території яких здійснювалася" - минулі, припинені дії). Залізничні станції Волноваха, Маріуполь, Сартана, Очеретине не входили до (не відповідали визначенню) Зони обмеження на момент їх курсування/направлення до початку повномасштабного вторгнення. Ці території не були на той час окупованими (окупація настала після повномасштабного вторгнення, що підтверджується і відомостями наказу Міністерства розвитку громад та території України від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією"), державні органи повноцінно працювали на таких територіях. Також, із аналізу Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, в редакції станом на 02.02.2022 слідує, що населені пункти Волноваха, Маріуполь, Сартана, Очеретине не входили до територій, на яких державні органи не здійснюють свої повноваження. В іншому переліку - Перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затверджений Указом Президента України від 07.02.2019 № 32/2019, також відсутня згадка про населені пункти Волноваха, Маріуполь, Сартана, Очеретине як тимчасово окуповані території. Є загальновідомим (публічно доступною інформацією), що м.Маріуполь (а також сусідні до нього м. Волноваха та смт. Сартана) до початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 році повноцінно функціонувало і стало де-факто центральним містом Донецької області, прийняло до себе в громаду сотні і тисячі людей, що вимушено переміщувались із окупованих територій (м. Донецьк, м. Єнакієво та інші). Крім того, Акціонерним товариством "Українська залізниця" відбувалися вантажні і пасажирські перевезення у напрямку станцій Волноваха, Маріуполь, Сартана, Очеретине;

- щодо повноважень представника ТОВ "Металургтранс" адвоката Чуміної К.Г. відповідач вказує на те, що з аналізу вказаних положень слідує, що законодавець встановив презумпцію наявності у представника адвоката всіх процесуальних прав та обов`язків сторони, яку він представляє. У разі якщо певні повноваження представника відсутні - про це має бути прямо зазначено у довіреності або ордері, інакше презюмується наявність у представника повноважень на здійснення всіх без виключення процесуальних прав та обов`язків. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 752/11729/19, постанова від 28.04.2021. Так, зі змісту довіреності вбачається наступне: наявність прямої вказівки на надання адвокату "усіх без виключення прав учасника справи, в тому числі відповідача, передбачених Господарським процесуальним кодексом України"; обмеження повноважень відсутні, у тому числі відсутні будь-які обмеження повноважень щодо підписання процесуальних документів, документів по суті справи. Про невиключність переліку повноважень додатково вказує фраза "користуватися іншими правами" наприкінці опису повноважень у довіреності; повноваження на "подання" відзиву, заперечень фактично включають спектр всіх необхідних дій для надання (донесення) до суду змісту відзиву / заперечення: підготовку процесуального документу, підписання, формування додатків, завірення копій, відправка засобами поштового зв?язку/електронними засобами, особисту здачу до канцелярії тощо; зазначені у довіреності такі повноваження як "представляти докази", "давати письмові пояснення суду", "наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу: заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу" також по своїй суті фактично передбачають повноваження на фізичне підписання процесуальних документів, засвідчення копій, та загалом вжиття всіх необхідних дій для письмової фіксації позиції відповідача. Отже, відповідач зауважує, що логіка представника позивача про відсутність права підпису документів є помилковою і прямо суперечить законодавству та фактичному змісту довіреності. Повноваження на "подання" процесуального документу не тотожне наданню кур`єрських послуг із доставки документу в суд/учаснику.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів та про витребування доказів (вх. суду №21512/25 від 20.05.2025), в якому він просить суд відмовити у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та про долучення доказів до матеріалів справи, посилаючись на таке:

- щодо клопотання про витребування доказів відповідач вказує на те, що позивач просить суд витребувати докази про внесення змін до договорів застави, а не про припинення їх дії - таке витребування не призведе до отримання доказів, які мають значення для справи. Це пояснюється тим, що пункт 8 додаткової угоди № 68 від 13.08.2018, яким позивач обґрунтовує клопотання, визначає наступні юридичні факти для "повернення" до редакції договору оренди до прийняття додаткової угоди № 68 від 13.08.2018: 1) припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, крім випадків припинення договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4 внаслідок дій орендодавця як заставника. Тобто, пункт передбачає саме припинення дії всіх чотирьох договорів застави в цілому, що не тотожне внесенню змін до договорів застави; 2) повідомлення банку орендаря про припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, яке (повідомлення) має бути здійснене в день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4. При цьому "припинення дії договорів застави" не тотожне "припиненню права застави на частину заставленого майна" - це різні юридичні конструкції. Припинення права застави на частину вагонів не призводить до припинення дії договорів застави в цілому (а саме припинення дії всіх чотирьох договорів застави в цілому вимагає пункт 8 додаткової угоди). Тож, витребування доказів щодо внесення змін до договорів застави не має юридичного значення для поточної справи та фактично виходить за межі предмету позову. До того ж, припинення дії вказаних договорів застави не мало місце, договори є діючими;

- також відповідач зауважує на тому, що позивачем не дотримано вимог статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо доведення неможливості стороною самостійно отримати відповідні докази. Витребування доказів судом можливе виключно випадку, коли позивач самостійно вживав заходів щодо отримання відповідної інформації, однак такі заходи не дали свого результату. Така вимога процесуального закону недотримана: до клопотання долучено адвокатські запити представники адвоката Шевченка І.В. та докази їх направлення Укрпоштою. Однак, згідно з офіційним сайтом АТ "Укрпошта" за результатом трекінгу (відстеження) поштового відправлення 0405000266175 адвокатський запит на адресу ТОВ "Трансгруп" станом на 15.05.2025 (день після подання позивачем клопотання про витребування) навіть не вручено адресату ТОВ "Трансгруп" - відтак, недоцільно та передчасно казати про те, що дії позивача щодо отримання відповідної інформації не принесли результату. Щодо другого адвокатського запиту на адресу АТ "МР Банк", то згідно з офіційним сайтом АТ "Укрпошта" за результатом трекінгу (відстеження) поштового відправлення 0405000237973 цей адвокатський запит було вручено одержувачу тільки 15.05.2025 (день після подання позивачем клопотання про витребування), строк на розгляд адвокатського запиту складає 5 робочих днів з дати отримання, у відповідності до статей 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - відтак, до цього адвокатського запиту також недоцільно та передчасно казати про те, що дії позивача щодо отримання відповідну інформації не принесли результату. Тобто, відсутня законодавчо визначена обов`язкові підстави для вжиття судом заходів з витребувані доказів, а саме відсутні відомості про те, що вжиті заходи позивачем що дотримання відповідних доказів не дали свого результату;

- щодо клопотання про долучення доказів відповідач зауважує на тому, за твердженнями позивача при поданні позову ним не було надано до суду первісну редакцію договору № 63а від 24.06.2011, оскільки копію такого договору позивач нібито отримав від ТОВ "Вагон-Інвест" із листом вих. № 2-250509-027 від 09.05.2025. На цій підставі позивач просить суд визнати поважними причини неподання позивачем у справі № 904/1347/25 копії договору оренди № 63а від 24.06.2011 у встановлений законом строк та поновити строк на подання доказів, приєднати до матеріалів справи копію договору оренди № 63а від 24.06.2011. Проте відповідач заперечує щодо вказаного позивачем обґрунтування щодо його подання, вважає, що таким чином позивач зловживає своїми правами та намагається ввести суд в оману, адже між сторонами справи наявний спір у справі № 904/421/23, в межах розгляду якої позивачем вже була надана копія описаного ним договору. Також, відповідач зазначає, що згідно з листом ТОВ "Вагон-Інвест" вих. № 2-250509-027 від 09.05.2025 позивач нібито отримав не тільки первісну редакцію договору №63а від 24.06.2011, а й додаткові угоди про внесення змін до договору №№ 1 - 71. Попри це, позивач просить приєднати до матеріалів справи виключно первісну редакцію договору № 63а від 24.06.2011 без урахування внесених змін до договору. Вказане, вочевидь не відповідає принципу об`єктивності та всебічності розгляду справи, адже подання первісної редакції договору № 63а від 24.06.2011 з мотивів положень пункту 8 додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 не є свідченням наявності підстав (фактичних обставин) для припинення застосування договору в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та автоматичного відновлення дії попередніх редакцій. До того ж відсутнє повідомлення банку до ТОВ "Металугтранс" про припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4. Відповідач стверджує, що дії позивача по витребуванню договорів про внесення змін до договорів застави вже спростовують твердження позивача про те, що вже нібито наявні підстави для застосування до спірних правовідносин договору оренди не в редакції додаткової угоди № 68, а в редакції, що діяла до прийняття додаткової угоди № 68 з урахуванням інших змін. Іншими словами, сам позивач виражає сумнів (не впевнений) у тому, що дійсно відбувалося припинення дії всіх чотирьох договорів застави. В свою чергу це спростовує необхідність задоволення клопотання позивача про долучення доказів - первісної редакції договору. Тобто, позивач перекручує поняття та намагається переконати у необхідності застосовувати іншу редакцію договору оренди, ніж викладено у додатковій угоді № 68 від 13.08.2018 (на яку сам позивач первісно посилався при поданні позову).

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх. суду № 21514/25 від 20.05.2025), в якому він просить суд поновити строк для прийняття додаткових доказів та приєднати до матерiалiв справи наступні докази: лист Торгово-промислової плати України № 197/05-5.4 від 14.05.2025 до ТОВ "Металугтранс"; адвокатський запит адвоката Чуміної К.Г. № 060525-1 від 06.05.2025 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з доказами направлення запиту; лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" № ЦЦМ-11/21н від 15.05.2025 у відповідь на адвокатський запит № 060525-1 від 06.05.2025. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на таке:

- щодо обставин, які підтверджують такі докази та строку їх подання відповідач зазначає, що необхідність подання вказаних доказів виникла із (внаслідок) тверджень позивача, які були викладені у відповіді на відзив на позовну заяву. До подання позивачем відповіді на відзив на позовну заяву необхідність отримання та подання додаткових доказів була відсутня;

- щодо листа Торгово-промислової плати України № 197/05-5.4 від 14.05.2025 до ТОВ "Металугтранс", відповідач зауважує, що у відповіді на відзив на позовну заяву позивач наводить хибну тезу про те, що Дніпропетровська торгово-промислова палата не мала повноважень на видачу сертифікатів про форс-мажорні обставини, однак вказане спростовується змістом розпорядження Торгово-промислової палати України від 25.02.2022 № 3 щодо уповноваження на період дії воєнного стану регіональних торгово-промислових палат на засвідчення форс-мажорних обставин, які належать до компетенції Торгово-промислової палати України. Поміж тим, відповідачем (ТОВ "Металугтранс") було вжито додаткових заходів для спростування тези про нібито відсутність повноважень у регіональної торгово-промислової палати на видачу сертифіката. А саме, відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України щодо можливості отримання сертифікату про форс-мажорні обставини від Торгово-промислової палати України. Листом № 197/05-5.4 від 14.05.2025 Торгово-промислова палата України зауважила проте, що заявником до заяви долучена копія Сертифіката № 1200-25-0572 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 03.04.2025 № 232/08-15, виданого Дніпропетровською Торгово-промисловою палатою України, в якому також зазначено про унеможливлення виконання зобов`язання (повернення вагонів) за договором оренди № 63А від 24.06.2011, укладеним між ТОВ "Металугтранс" з ТОВ "БГС Рейл" та АТ "МР Банк", у зв`язку із форс-мажорними обставинами, зокрема тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади: заборона АТ "Укрзалізниця" на перевезення вантажів та порожніх вагонів; військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, які спричинили знаходження орендованих вагонів на тимчасово окупованих територіях, а саме: на станціях Очеретине, Волноваха, Маріуполь-Сортувальний, Сартана (РФ "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця") і Мелітополь, Комиш-Зоря, Дніпрорудне (РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця"). Тобто, заявником вже отримано 03.04.2025 за вказаними у заяві обставинами Сертифікат в уповноваженій Дніпропетровській Торгово-промисловій палаті України. Враховуючи те, що Регламентом не передбачена вимога додаткового отримання в Торгово-промисловій палаті України однакового за змістом Сертифіката, виданого попередньо регіональною Торгово-промисловою палатою, та те, що в застереженні договору оренди № 63А від 24.06.2011, засвідчення форс-мажорних чітко не віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України, тому відсутні причини повторного засвідчення та видачі Сертифіката. Тобто, з урахуванням обставин поточної справи Торгово-промислова палата України дійшла до висновків: по-перше, в застереженні договору оренди № 63А від 24.06.2011, засвідчення форс-мажорних чітко не віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України; по-друге, Дніпропетровська Торгово-промислова палата у відповідності до наявних повноважень було видано сертифікат про форс-мажорні обставини для ТОВ "Металугтранс". Наявність повноважень підтверджено Торгово-промисловою палатою України;

- щодо листа Акціонерного товариства "Українська залізниця" № ЦЦМ-11/21н від 15.05.2025 у відповідь на адвокатський запит № 060525-1 від 06.05.2025, відповідач зазначає, що у відповіді на відзив позивач наводить хибну думку про нібито порушення умов договору з боку відповідача, зазначаючи що направлення частини вагонів на станції Волноваха, Маріуполь, Сартана, Очеретине є направленням рухомого складу в зону проведення антитерористичної операції. У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву відповідачем (ТОВ "Металугтранс") наведено спростування такої тези; зокрема, наведено аналіз законодавчих актів, з яких слідує, що залізничні станції Волноваха, Маріуполь, Сартана, Очеретине не входили до тимчасово окупованих територій, або території бойових дій до початку повномасштабного вторгнення на територію України (24.02.2022). Відповідачем було вжито додаткових заходів, а саме представником відповідача направлено адвокатський запит № 060525-1 від 06.05.2025 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо надання інформації щодо того, чи здійснювалося курсування (перевезення) рухомого складу на / з / через залізничні станції Волноваха, Маріуполь-Сортувальний, Сартана та Очеретине Регіональної Філії "Донецька Залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в період з листопада 2021 року до початку повномасштабного вторгнення (24.02.2022), зокрема, надати інформацію щодо наявності / відсутності заборон або обмежень на курсування рухомого складу у напрямку / через такі залізничні станції (запитуваний період "з листопада 2021 року" пов`язаний з тим, що перехід прав і обов`язків орендодавця до позивача (ТОВ "БГС Рейл") відбувся саме у листопаді 2021 року. Листом №ЦЦМ-11/21н від 15.05.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило про те, що у період з листопада 2021 року до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022 заборон або обмежень на курсування рухомого складу у напрямку та через залізничні станції Волноваха Дон (486202), Маріуполь-Сортувальний Дон (485604), Сартана Дон (484809), Очеретине Дон (482708) не було. Тобто, із вказаного доказу слідує, що Акціонерне товариство "Українська залізниця", яке є монополістом в Україні в сфері залізничних перевезень та за приписами статті 4 Закону України "Про залізничний транспорт" Акціонерне товариство "Українська залізниця" є суб`єктом господарювання, який відповідно до закону наділений виключною компетенцією щодо управління процесом залізничних перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях та фактичного управління локомотивами, підтвердила можливість вільного переміщення рухомого складу на / з / через залізничні станції Волноваха, Маріуполь-Сортувальний, Сартана та Очеретине; відсутність жодних перепон / заборон для щодо курсування рухомого складу. А відтак, направлення відповідачем не було порушено умови договору оренди. Таким чином, подання вказаних додаткових доказів викликано необхідністю спростування нових доводів позивача, які були висловлені у відповіді на відзив. Крім того, вказані докази були додатково отримані Відповідачем вже після ознайомлення із відповіддю на відзив, а відтак з об`єктивних причин їх подання було неможливим разом із відзивом на позовну заяву. Пiдсумовуючи викладене, відповідач вважає, що для прийняття до розгляду судом доказів, які додаються до даного клопотання, наявнi поважнi причини подання вiдповiдних доказiв після подання відзиву.

У підготовче засідання 20.05.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні розглянуто клопотання про витребування доказів, для задоволення якого суд не вбачав підстав, з огляду на таке.

За положеннями частин 1-3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до приписів статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Отже, звертаючись із клопотанням про витребування доказів, заявник повинен надати до суду докази вжиття заходів самостійного отримання витребовуваних доказів, а також, у разі вжиття таких заходів - зазначити причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Заявником до поданого клопотання додана копія адвокатського запиту із зверненням до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", який датований 06.05.2025, та копія адвокатського запиту із зверненням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп", який датований 07.05.2025. Вказані запити направлені на адреси Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" засобами поштового зв`язку, та відповідно до відомостей з сайту АТ "Укрпошта":

- АТ "Міжнародний резервний банк" адвокатський запит отриманий адресатом 15.05.2025;

- ТОВ "Трансгруп" адвокатський запит станом на 09.05.2025 не отриманий та знаходиться у відділенні поштового зв`язку.

Враховуючи вказане, судом було відзначено, що з моменту звернення позивача до АТ "Міжнародний резервний банк" та отримання ним адвокатського запиту (15.05.2025), строк для надання відповіді на таке звернення станом на 20.05.2025 не закінчився (не минуло 5-денного строку). Щодо ТОВ "Трансгруп" вбачається, що строк для надання відповіді навіть не розпочався, оскільки адвокатський запит не був отриманий.

З огляду на викладене, в порушення вимог статей 80-81 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено неможливість самостійного отримання доказів, які він просить витребувати у клопотанні, поданому до суду.

Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Також, у підготовчому засіданні 20.05.2025 розглянуті клопотання позивача та відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.

Заслухавши думку представників позивача та відповідача, суд вважав можливим задовольнити вказані клопотання та долучити додані до них докази до матеріалів справи.

Крім того, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Також, судом було відзначено, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчується 02.06.2025, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 20.05.2025 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 02.07.2025 включно; підготовче засідання було відкладено на 03.06.2025.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про витребування доказів (вх. суду № 23511/25 від 02.06.2025), в якому він просить суд:

- визнати поважними причини неподання позивачем клопотання про витребування доказів у встановлений законом строк та поновити строк на подання даного клопотання;

- витребувати у Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" такі докази: договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 27.08.2012 (на підставі якого було внесені зміни предмету обтяження, а саме: зменшення кількості вагонів, які залишились під заставою); договір застави № 2050 (з урахуванням змін та доповнень до нього), завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр O.C., зареєстрований у реєстрі № 2050 від 27.08.2012; договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 30.07.2013; договір застави від 30.07.2013 (з урахуванням змін та доповнень до нього); договір про внесення змін № 9 від 09.11.2021 до договору застави від 05.12.2012; договір застави від 06.12.2012 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп"; договір застави від 17.01.201 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп".

В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на таке:

- в матеріалах справи міститься копія первинного договору оренди № 63а від 24.06.2011 та копія додаткової угоди № 68 від 13.08.2018, якою була повністю змінена редакція первинного договору. Відповідно до пункту 8 додаткової угоди № 68 від 13.08.2018, у день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4 (крім випадків їх припинення внаслідок дій орендодавця як заставодавця), договір оренди відновлює свою дію в редакції, яка діяла до підписання додаткової угоди (з урахуванням усіх додаткових угод до договору оренди, підписаних до або після дати укладення додаткової угоди). Банк зобов`язується у день припинення дії вказаних договорів застави письмово повідомити орендаря про таке припинення. Первинна редакція договору оренди і редакція, визначена додатковою угодою № 68, містять кардинально різні умови щодо порядку повернення орендованих вагонів. З огляду на те, що предметом позову є вимога про повернення орендованих вагонів, визначення редакції договору, що діяла на момент настання строку повернення, є надважливим для справедливого розгляду справи по суті. Матеріали справи містять також докази припинення дії договорів застави щодо спірних вагонів. Це додатки № 6 та № 7 до позовної заяви (копія витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 76071774, 76105568, 76121044, 76121163 та 76121794 та копії витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 11.11.2021 року № 76164628, 76164848, 76164973, 76164998, 76165006 та 76165019). Вказані документи підтверджують, що протягом 08-10.11.2021 Акціонерне товариство "Сбербанк" (наразі - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк"), у заставі якого перебували напіввагони ТОВ "Трансгруп", змінило предмет застави, знявши обтяження з 259 вагонів, придбаних ТОВ "БГС Рейл". Вказане підтверджується також листом Міжнародного резервного банку від 30.03.2023 вих. № 1397, який міститься в матеріалах справи. В листі банк вказує, що 09.11.2021 до первинного договору застави вагонів було внесені зміни щодо зменшення кількості заставних вагонів. Також банк підтверджує, що вагони, які в подальшому були придбані позивачем, були звільнені від обтяження банку. В своєму виступі під час засідання від 20.05.2025 представник відповідача зазначила, що, на її думку, припинення дії договору застави та припинення застави частково на деякі вагони, які вибули з застави - це різні речі та різні правові конструкції, а при частковому припиненні права застави дія договору застави все одно зберігається (18 хв. 15 сек. - 18 хв. 39 сек. відеозапису судового засідання від 20.05.2025). Позивач не згоден з цією правовою позицією та вважає, що в разі припинення права застави на спірні вагони договір застави (щонайменше в частині, яка стосується спірних вагонів) також припиняє свою дію. Це питання, щодо якого позивач та відповідач притримуються різної позиції, може бути вирішено судом тільки на стадії розгляду справи по суті. Однак позивач зауважує на тому, що для того, щоб це питання було вирішено справедливо, із належним дослідженням судом всіх обставин справи, необхідно отримати на розгляд копії договорів застави щодо спірних вагонів та угод, якими вносились зміни до цих договорів. Підтвердження припинення дії договорів застави прямо впливає на вирішення спору по суті, адже від цього залежить порядок повернення спірних договорів. Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Саме в договорах можуть бути встановлені умови припинення їх дії, тому дослідження умов договорів застави та угод про внесення змін до них є важливим для встановлення всіх обставин, що мають значення у справі;

- щодо права на повторне подання клопотання та неможливості отримати докази самостійно, позивач зазначає, що в засіданні від 20.05.2025 представник позивача вже заявляв клопотання про витребування цих доказів. Втім повторне подання схожого клопотання не є процесуальним зловживанням з причин того, що 20.05.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування договорів застави та угод про внесення змін до них через те, що заявником не доведено неможливість самостійного отримання цих доказів (фактично, через передчасність даного клопотання). При цьому суд задовольнив клопотання позивача про надання додаткового строку на подання цих договорів застави та угод про внесення змін, не заперечуючи важливість наявності цих доказів в матеріалах справи. Позивач доклав всіх можливих зусиль для отримання цих доказів самостійно, але не зміг це зробити. У відповіді на адвокатський запит вих. № 539 від 22.05.2025 представник АТ "МР Банк" відмовив у наданні запитуваних документів, вказавши, що "Акціонерне Товариство "Міжнародний резервний банк" не може надати копії документів, зазначених в адвокатському запиті, тому що вони містять відомості, які складають комерційну та банківську таємницю та не підлягають розкриттю на такий запит. Копія відповіді представника банку була додана до даного клопотання. Адвокатський запит, направлений іншій стороні договорів застави (ТОВ "Трансгруп") залишився без відповіді. Згідно з інформацією з офіційного сервісу відстеження статусу відправлень Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), цей запит було повернуто відправнику через завершення терміну зберігання (копія роздрукованих відомостей з офіційного сайту Укрпошти додається). Тож ТОВ "Трансгруп" не отримує пошту за місцем реєстрації, що позбавляє позивача можливості самостійно отримати запитувані докази, тому позивач вважає за можливе подати повторне клопотання про витребування доказів, усунувши процесуальні порушення, які стали підставою відмови у задоволенні первинного клопотання;

- щодо поновлення строків для подання клопотання про витребування доказів, позивач зазначає, що ТОВ "БГС Рейл" не було стороною договорів застави під час їх укладення та станом на дату подання позову не мало в наявності відповідних документів. Представник позивача звернувся до сторін зазначених вище договорів застави із адвокатським запитом задля отримання цих документів, але зміг отримати відповідні докази самостійно. Договори застави № 1-4 припинили дію в частині оренди рухомим складом у кількості 259-ти залізничних вагонів, які є власністю ТОВ "БГС Рейл". Для підтвердження до суду було надано додаток № 6 та № 7. Відповідні документи підтверджують, що обтяження з 259-ти вагонів, придбаних ТОВ "БГС Рейл" знято. Втім прямим доказом на підтвердження зазначених аргументів позивач вважає документи, на підставі яких до Державного реєстру обтяжень рухомого майна були внесені відповідні зміни. Такими документами є: договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 27.08.2012 (на підставі якого були внесені зміни предмету обтяження, а саме зменшення кількості вагонів, які залишились під заставою); договір застави № 2050 (з урахуванням змін та доповнень до нього), завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр O.C., зареєстрований у реєстрі № 2050 від 27.08.2012; договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 30.07.2013; договір застави від 30.07.2013; договір про внесення змін № 9 від 09.11.2021 до договору застави від 06.12.2012; договір застави від 06.12.2012 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп"; договір застави від 17.01.2013 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп". Вищезазначені документи є у наявності у Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп", між якими було укладено зазначені угоди.

У підготовче засідання 03.06.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні було розглянуто клопотання позивача про витребування доказів.

З приводу поданого позивачем клопотання судом було відзначено, що, заявляючи перше клопотання про витребування доказів, позивачем були додані до такого клопотання адвокатські запити, спрямовані на самостійне отримання витребуваних доказів, проте останні ним не отримані.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що витребовувана інформація має значення для всебічного розгляду справи, суд вважав за необхідне задовольнити клопотання позивача про витребування доказів та витребувати визначені позивачем у клопотанні докази в Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп".

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.06.2025 підготовче засідання було відкладено на 24.06.2025. Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано в Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" наступні докази: договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 27.08.2012 (на підставі якого було внесені зміни предмету обтяження, а саме: зменшення кількості вагонів, які залишились під заставою); договір застави № 2050 (з урахуванням змін та доповнень до нього), завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр O.C., зареєстрований у реєстрі № 2050 від 27.08.2012; договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 30.07.2013; договір застави від 30.07.2013 (з урахуванням змін та доповнень до нього); договір про внесення змін № 9 від 09.11.2021 до договору застави від 05.12.2012; договір застави від 06.12.2012 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп"; договір застави від 17.01.201 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп"; витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" наступні докази: договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 27.08.2012 (на підставі якого було внесені зміни предмету обтяження, а саме: зменшення кількості вагонів, які залишились під заставою); договір застави № 2050 (з урахуванням змін та доповнень до нього), завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр O.C., зареєстрований у реєстрі № 2050 від 27.08.2012; договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до договору застави від 30.07.2013; договір застави від 30.07.2013 (з урахуванням змін та доповнень до нього); договір про внесення змін № 9 від 09.11.2021 до договору застави від 05.12.2012; договір застави від 06.12.2012 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп"; договір застави від 17.01.201 (з урахуванням змін та доповнень до нього), що укладений між Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгруп".

Від Міжнародного резервного банку надійшов лист на виконання ухвали суду від 03.06.2025 (вх. суду № 26729/25 від 20.06.2025), до якого долучені копії наступних документів: договір застави від 27.08.2012 укладений між банком та ТОВ "Трансгруп", нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., зареєстрований у реєстрі № 2050 від 27.08.2012 з договорами про внесення змін №1-№10, в тому числі договір про внесення змін № 10 від 09.11.2021 до такого договору застави; договір застави від 30.07.2013 укладений між банком та ТОВ "Трансгруп" з договорами про внесення змін №1-№10, в тому числі договір про внесення змін №10 від 09.11.2021 до такого договору застави; договір застави від 06.12.2012, укладений між банком та ТОВ "Трансгруп" з договорами про внесення змін №1-№9, в тому числі договір про внесення змін № 9 від 09.11.2021 до такого договору застави; договір застави від 17.01.2013 укладений між банком та ТОВ "Трансгруп" з договорами про внесення змін №1-№9 та договором від 09.11.2021 про розірвання такого договору застави.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. суду № 27134/25 від 23.06.2025), в якому він просить суд поновити строк для прийняття додаткових доказів та приєднати до матерiалiв справи наступні докази: заяву ТОВ "БГС Рейл" про уточнення позовних вимог у справі №904/421/23 (вих. № 13/04-1 від 13.04.2023, реєстраційний у суді вх. № 18970/23 від 18.04.2023); рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №904/421/23; адвокатський запит № 150525-1 від 15.05.2025 та відповідь АТ "МР БАНК" вих. № 540 від 22.05.2025, адвокатський запит № 270525-2 від 27.05.2025 та відповідь АТ "МР Банк" № 567 від 02.06.2025; додаткові угоди № 20 від 11.03.2014, № 63 від 01.10.2017 до договору оренди № 63а від 24.06.2011.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на таке:

- відповідач не погоджується із тим, що наявні підстави (фактичні обставини) для припинення застосування договору в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та автоматичного відновлення дії попередніх редакцій. Відповідач зазначає, що аргументи щодо такої незгоди викладені у запереченні на клопотання від 19.05.2025. Щодо обставин, які підтверджують такі документи, та строку їх подання відповідач вказує, зокрема, щодо необхідності долучення копії заяви ТОВ "БГС Рейл" про уточнення позовних вимог у справі № 904/421/23 (вих. № 13/04-1 від 13.04.2023, реєстраційний у суді вх. № 18970/23 від 18.04.2023), рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №904/421/23, відповідач посилається на те, що в справі № 904/421/23 судами розглядались первісні вимоги ТОВ "БГС Рейл" до ТОВ "Металургтранс" та АТ "МР Банк" про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди, та зустрічні вимоги ТОВ "Металургтранс" до ТОВ "БГС Рейл", третя особа - АТ "МР БАНК", про стягнення заборгованості, тобто склад учасників у справі № 9 04/421/23 та у поточній справі співпадає - в обох справах сторонами були орендодавець та орендар. Вимоги сторін у вказаній справі ґрунтувались на положеннях договору оренди № 63а від 24.06.2011, а саме - договору в редакції, викладеній у додатковій угоді № 68 від 13.08.2018, зі змінами згідно з додатковою угодою № 71 від 08.02.2021. Тобто, в рамках іншої судової справи судом вже надано оцінку договору оренди № 63а від 24.06.2011 зі змінами, у тому числі щодо строку дії такого договору, так як однією із вимог ТОВ "БГС Рейл" було розірвання договору оренди. Відповідач звертає увагу, що у спорі по справі № 904/421/23 ТОВ "БГС Рейл" визнавав (та сам зазначав), що правовідносини між ним та ТОВ "Металургтранс" регулюються договором оренди № 63а від 24.06.2011, в редакції викладеній у додатковій угоді № 68 від 13.08.2018 зі змінами згідно з додатковою угодою № 71 від 08.02.2021. Вказане підтверджується, зокрема, заявою ТОВ "БГС Рейл" про уточнення позовних вимог у справі № 904/421/23 (вих. № 13/04-1 від 13.04.2023, реєстраційний у суді вх. №18970/23 від 18.04.2023), щодо долучення якої подано дане клопотання, згідно з якою позовна вимога про розірвання договору оренди була сформульована наступним чином: "Розірвати договір оренди № 63а від 24.06.2011 в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та додаткової угоди № 71 від 08.02.2021 в частині оренди 259 вагонів, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (ідентифікаційний код юридичної особи: 30944148, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, нежиле приміщення 91) і щодо яких договір оренди в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та додаткової угоди № 71 від 08.02.2021 діє між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (скорочене найменування "ТОВ "МТ") (ідентифікаційний код юридичної особи: 33074226, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49069, м. Дніпро, проспект Пилипа Орлика, буд. 18., приміщення 324-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (ідентифікаційний код юридичної особи: 30944148, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, нежиле приміщення 91) та Акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" (скорочене найменування - АТ "МР Банк") (ідентифікаційний код юридичної особи: 25959784, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01601, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 46)". Відповідач зазначає, що в позовній заяві (первісна редакція вимог) ТОВ "БГС Рейл" так само просило розірвати договір оренди № 63а від 24.06.2011 в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та додаткової угоди № 71 від 08.02.2021 (вказане слідує із ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2023 про відкриття провадження у справі № 904/421/23 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/108762537), однак з огляду на обсяг самої позовної заяви відповідач вважає за доцільне долучити до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог. Відповідач зауважує, що так само про те, що договір оренди саме в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 із наступними змінами застосовується до правовідносин сторін ТОВ "БГС Рейл" зазначав і в позовній заяві у поточній справі. Тобто, ТОВ "БГС Рейл" протягом всього періоду з моменту набуття ним прав власника та орендодавця (тобто 5 років) визнавав та застосовував редакцію договору оренди саме в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 із наступними змінами. Наведене свідчить на користь того, що поведінка ТОВ "БГС Рейл" є суперечливою та містить ознаки недобросовісності: у справі № 904/421/23 ТОВ "БГС Рейл" визнавало чинність договору оренди № 63а від 24.06.2011 саме в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 зі змінами згідно з додатковою угодою № 71 від 08.02.2021, а у поточній справі намагається переконати суд у тому, що така редакція не діє, а договірні відносини мають врегульовуватися первісною редакцією договору (тобто, редакцію договору що діяла до прийняття додаткової угоди № 68 від 13.08.2018). Також, відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 904/421/23 необхідно долучати до матеріалів поточної справи з огляду на те, що у вказаних судових рішеннях досліджувалось регулювання договірних відносин між сторонами справи та встановлено обставини щодо дати припинення договору оренди. Питання щодо дати припинення договору оренди є істотним в рамках поточної справи (№904/1347/25), оскільки обов`язок щодо повернення вагонів із оренди виникає лише після дати припинення договору оренди (пункт 2.4.1. та пункт 15.1. договору оренди). Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди № 63а від 24.06.2011 в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та додаткової угоди № 71 від 08.02.2021 відмовлено з мотивів відсутності передбачених договором підстав для розірвання (відповідного рівня заборгованості з орендної плати). Відповідач наводить цитату із рішення суду: "Тобто застосування таких наслідків як стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, а також розірвання договору є можливим у випадку встановлення факту невиконаного грошового зобов`язання (наявності заборгованості по орендній платі). Крім того, застосування такого наслідку порушення зобов`язання як розірвання договору оренди на вимогу орендодавця є можливим з підстав, передбачених частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України - невнесенні плати за найм речі протягом трьох місяців підряд. З огляду на те, що за період з листопада по лютий 2022 року відповідачем-1 сплачувалась орендна плата, заборгованість відсутня, підстави для стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних втрат відсутні. Враховуючи те, що розмір орендної ставки за розрахункові періоди з березня по серпень 2022 року сторонами не було визначено (погоджено), акти наданих послуг не підписано, розмір орендної ставки та орендної плати обраховано судом, то розмір зобов`язання відповідача-1 перед позивачем фактично буде визначено з моменту набрання законної сили цим рішенням суду, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних та вимог про розірвання договору оренди". Крім того, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 904/421/23 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди № 63а від 24.06.2011 в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та додаткової угоди № 71 від 08.02.2021 залишено без змін. У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив про те, що згідно з пунктом 15.1. договору оренди, такий договір діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення. Отже, станом на момент прийняття даної постанови судом апеляційної інстанції строк дії договору закінчився. Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Враховуючи викладене, апеляційний суд хоча і не погоджується з підставами відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги судом першої інстанції, проте зазначає, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору не підлягає задоволенню, оскільки дія договору наразі закінчилась". Таким чином, відповідач стверджує, що судовими рішеннями по справі № 904/421/23 вже надано оцінку договірних відносин, які склались між ТОВ "БГС Рейл" то ТОВ "Металургтранс" та встановлено, зокрема, наступне: по-перше, орендні правовідносини між сторонами регулюються договором оренди № 63а від 24.06.2011 в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та додаткової угоди № 71 від 08.02.2021; по-друге, вказаний договір оренди є припинений внаслідок закінчення строку його дії з 31.12.2023. Вказані обставини є преюдиційними при розгляді поточної справи № 904/1347/25. Щодо строку подання вказаних доказів, відповідач зазначає, що рішення у справі № 904/421/23 (в рамках якої встановлювались обставини щодо регулювання договірних орендних відносин між сторонами спору та питання дати припинення договору оренди) набрало законної сили 10.06.2025, а повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду виготовлено 18.06.2025. Тобто, вказані документи виникли вже після попереднього підготовчого судового засідання у поточній справі №904/1347/25 (в повному обсязі вони не існували на дату попереднього підготовчого засідання), а відтак подання таких доказів здійснюється на найближче по даті підготовче засідання - 24.06.2025;

- щодо необхідності долучення копій: адвокатського запиту № 150525-1 від 15.05.2025 та відповіді АТ "МР Банк" вих. № 540 від 22.05.2025, копії адвокатського запиту №270525-2 від 27.05.2025 та відповіді АТ "МР Банк" № 567 від 02.06.2025, відповідач вказує на те, що під час підготовчого провадження позивач змінив правове обґрунтування вимог та зазначив, що нібито спірні правовідносини між сторонами не можуть регулюватись положеннями договору оренди в редакції, викладеній у додатковій угоді №68 від 13.08.2018. Таку позицію позивач мотивує посиланням на пункт 8 додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 за яким в день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, крім випадків припинення договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, внаслідок дій орендодавця як заставодавця, ця додаткова угода автоматично припиняє свою дію. У даному випадку договір оренди відновлює дію в редакції, яка була (діяла) до підписання додаткової угоди (з урахуванням усіх додаткових угод до договору оренди, підписаних до/після дати укладання сторонами додаткової угоди). Банк зобов`язується в день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, письмово повідомити орендаря про припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4. Відповідач вказує на те, що зазначений пункт 8 додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 визначає наступні юридичні факти для застосування умов договору оренди без врахування змісту додаткової угоди №68 від 13.08.2018: 1) припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, крім випадків припинення договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, внаслідок дій орендодавця як заставодавця. Тобто, пункт передбачає саме припинення дії всіх чотирьох договорів застави в цілому, що не тотожне внесенню змін до договорів застави та/або припиненню заборони в реєстрі; 2) повідомлення банку орендаря про припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, яке (повідомлення) має бути здійснене в день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4; 3) припинення дії всіх чотирьох договорів застави відбулось не внаслідок припинення договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, а внаслідок дій орендодавця як заставодавця. Тобто, договором оренди передбачено виняток із умов за настання яких відбувається перехід до врегулювання орендних правовідносин на підставі договору оренди без урахування редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018. Зі змісту вказаного пункту 8 додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 слідує, що саме банк (АТ "МР Банк") володіє інформацією, та більш то зобов`язаний інформувати орендаря, щодо припинення дії договорів застави та підстав їх припинення. Відповідач зазначає, що з метою отримання інформації щодо припинення дії договорів застави адвокат Чуміна К.Г. в інтересах ТОВ "Металургтранс" звернулась із адвокатським запитом вих. № 150525-1 від 15.05.2025 до АТ "МР Банк" щодо надання інформації чи припинено дію укладених між ТОВ "Трансгруп" та АТ "Сбербанк", правонаступником якого є АТ "МР Банк" наступних договорів: договір застави № 2050 від 27.08.2012, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., зареєстрований у реєстрі № 2050, договір застави від 06.12.2012, договір застави від 17.01.2013, договір застави від 30.07.2013. Листом вих. №540 від 22.05.2025 АТ "МР Банк" надав відповідь, в якій зазначив про те, що відповідно до інформації, яка доступна уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію АТ "МР Банк", із договорів застави, зазначених в договорі оренди № 63А, в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018, та запиті, припиненим є договір застави від 17.01.2013, який укладався між банком та ТОВ "Трансгруп". Із вказаного листа відповідач вперше дізнався про припинення одного із договорів оренди. В подальшому адвокатським запитом № 270525-2 від 27.05.2025 представник відповідача просив: 1) надати інформацію про дату, коли саме було припинено договір застави від 17.01.2013, який укладався між ТОВ "Трансгруп" та АТ "Сбербанк", правонаступником якого є АТ "МР Банк"; 2) надати інформацію чи повідомляв банк (АТ "Сбербанк" та/або його правонаступник - АТ "МР Банк") Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про припинення дії договору застави від 17.01.2013. У разі якщо так - було прохання надати засвідчені копії документів на підтвердження повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (листи, поштові документи щодо їх відправки) про припинення дії договору застави від 17.01.2013; 3) з урахуванням інформації, наданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР Банк" у листі вих. № 540 від 22.05.2025, чи правильно розуміти, що решта договорів застави, укладених між ТОВ "Трансгруп" та АТ "Сбербанк", правонаступником якого є АТ "МР Банк", а саме: договір застави № 2050 від 27.08.2012, засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., зареєстрований у реєстрі № 2050, договір застави від 06.12.2012, договір застави від 30.07.2013, станом на поточну дату не припинили свою дію? У відповідь на вказаний адвокатський запит АТ "МР Банк" надало відповідь № 567 від 02.06.2025, в якій зазначено про те, що відповідно до пункту 8 додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 до договору оренди № 63А банк зобов`язався повідомляти орендаря ТОВ "Металургтранс" тільки про припинення договорів застави, зазначених в такій додатковій угоді. Згідно з інформацією, яка доступна уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію АT "МР Банк", договір застави від 17.01.2013 був розірваний сторонами 09.11.2021. В розпорядженні уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "МР Банк" відсутня інформація про повідомлення банком ТОВ "Металургтранс" про таке розірвання. Відповідач звертає увагу, що строк зберігання подібних документів за 2021 рік - закінчився. Із вказаних відповідей банка слідує, що припинення всіх чотирьох договорів застави не відбулось. Відповідно, відсутні підстави (юридичні факти) для застосування умов договору оренди без врахування змісту додаткової угоди № 68 від 13.08.2018. Також відповідач зауважує, що банк вказує саме на розірвання договору, тобто у даному випадку має місце припинення договору застави внаслідок дій орендодавця як заставодавця. Іншими словами, таке розірвання договору застави само по собі не може бути підставою переходу до врегулювання орендних правовідносин на підставі договору оренди без урахування редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018. Крім того, відповідач звертає увагу, що АТ "МТ Банк" був однією із сторін у справі № 904/421/23. АТ "МТ Банк" будучи стороною і всіх чотирьох договорів застави, і договору оренди у справі №904/421/23, не вказував на необхідність застосовувати первинну редакцію договору оренди; банк визнавав дію договору оренди саме в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 зі змінами. Щодо строку подання вказаних доказів відповідач зазначає, що уточнена відповідь АТ "МР Банк" була отримана представником відповідача 06.06.2025, тобто вже після попереднього судового засідання у поточній справі (03.06.2025), відтак, з об`єктивних причин вказані докази не могли бути подані разом із відзивом на позовну заяву;

- щодо необхідності долучення додаткових угод до договору оренди № 63а від 24.06.2011, відповідач зауважує, що у підготовчому засіданні 20.05.2025 судом задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів (вх. суду № 20765/25 від 14.05.2025): договору оренди № 63а від 24.06.2011, копії листа ТОВ "Вагон-Інвест", вих. № 2-250509-027 від 09.05.2025. Разом з тим, первісна редакція договору оренди № 63а від 24.06.2011 не має інформаційної цінності без додаткових угод до неї. Це вбачається, як мінімум із того, що така первісна редакція договору оренди передбачала закінчення строку дії договору до 31.12.2012 (пункт 13.1. договору), - тобто, за цією логікою договір оренди припинився до переходу до позивача прав і обов`язків орендодавця. Тож очевидно, що самої лише первісної редакції договору оренди № 63а від 24.06.2011 для повного та об`єктивного розуміння орендних правовідносин є недостатнім. Пункт 8 додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 (на який посилається саме позивач) вказує про те, що у день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, крім випадків припинення договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4 внаслідок дій орендодавця як заставодавця, ця додаткова угода автоматично припиняє свою дію. У цьому випадку договір оренди відновлює дію в редакції, яка була (діяла) до підписання цієї додаткової угоди (з урахуванням усіх додаткових угод до договору оренди, підписаних до/після дати укладання сторонами цієї додаткової угоди). Банк зобов`язується в день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, письмово повідомити орендаря про припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4. Тобто, у випадку припинення дії всіх договорів застави (відповідач зазначає, що наразі відсутні докази припинення всіх 4 договорів застави), регулювання орендних відносин повертається не до первісної редакції договору оренди № 63а від 24.06.2011 в чистому вигляді, а до договору з урахуванням усіх додаткових угод до договору оренди, підписаних до/після дати укладення додаткової угоди № 68 від 13.08.2018. Саме цим обумовлюється необхідність долучення до матеріалів справи копій додаткових угод до договору оренди № 63а від 24.06.2011, які стосувались спірних правовідносин;

- відповідач не погоджується із тим, що наявні підстави (фактичні обставини) для припинення застосування договору в редакції додаткової угоди № 68 від 13.08.2018 та автоматичного відновлення дії попередніх редакцій. Також відповідач зазначає, що разом з даним клопотанням надаються додаткові докази, які свідчать про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню договір оренди саме в редакції додаткової угоди №68 від 13.08.2018 (вказані обставини вже встановлені в рамках іншої судової справи - №904/421/23, в якій рішення вже набрало законної сили); крім того надані докази того, що сам позивач - ТОВ "БГС Рейл", у попередній справі № 904/421/23 визнавав та прямо посилався на додаткову угоду № 68 від 13.08.2018 як актуальну редакцію договору оренди між сторонами. Тож вцілому відсутні підстави для застосування інших положень договору оренди, ніж ті, які викладені в додатковій угоді № 68 від 13.08.2018 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 71 від 08.02.2021. Попри це, відповідач вважає за доцільне долучити до матеріалів справи додаткові угоди № 20 від 11.03.2014, № 63 від 01.10.2017, так як ці додаткові угоди регулювали умови щодо порядку повернення вагонів із оренди та впливу форс-мажорних обставин на виконання сторонами своїх зобов`язань до того, як було підписано додаткову угоду № 68 від 13.08.2018. Долучення копій вказаних додаткових угод до договору оренди не спростовує твердження відповідача щодо відсутності підстав для повернення до попередньої редакції договору оренди (тобто, до редакції до укладання додаткової угоди № 68), а навпаки - тільки підсилює позицію відповідача, оскільки такі додаткові угоди до договору оренди фактично закріплювати такі самі умови (тотожні до умов додаткової угоди № 68 від 13.08.2018) щодо порядку повернення вагонів із оренди, впливу форс-мажорних обставин. При цьому, із долученого позивачем листа ТОВ "Вагон-Інвест" вих. № 2-250509- 027 від 09.05.2025 слідує, що позивач має у своєму розпорядженні всі додаткові угоди до договору оренди № 63а від 24.06.2011, однак надав суду тільки первісну редакцію. Відповідач зауважує, що вказана поведінка може свідчити про намір позивача заплутати суд в дійсних обставинах справи, приховати певні обставини, та/або затягнути розгляд - кожне із цього є зловживання правом. Таким чином, подання вказаних додаткових доказів викликано необхідністю спростування нових доводів позивача, які були висловлені вже після обміну сторонами заявами по суті спору, тобто, була відсутня необхідність надання вказаних документів при підготовці відзиву на позовну заяву.

У підготовче засідання 24.06.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Судом було відзначено, що розгляд клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи відкладено до наступного судового засідання.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 24.06.2025 судом протокольно було оголошено перерву до 30.06.2025.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів до матеріалів справи (вх. суду №27897/25 від 27.06.2025), в яких він просить суд визнати документи, подані відповідачем в якості копій, - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 904/421/23, - недопустимими доказами, та відмовити у прийнятті їх до розгляду, а також відмовити у прийнятті до розгляду, поданої в якості доказу заяви ТОВ "БГС Рейл" про уточнення позовних вимог у справі № 904/421/23 (вих. № 13/04-1 від 13.04.2023) та копій додаткових угод до договору оренди № 63а від 24.06.2011, з огляду на пропущення процесуального строку на подання доказів без поважних причин. У клопотанні позивач посилається на таке:

- позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача та зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання в частині долучення рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 904/421/23, посилаючись на те, що обставини, які встановлені рішеннями судів у справі № 904/421/23, можуть вважати факт укладення договору оренди, факт укладення тих чи інших додаткових угод тощо. Однак ці обставини визнаються обома сторонами спору, тож не потребують додаткового доказування. А от зазначення суду про дату завершення дії договору оренди - це вже правова оцінка, яка не має преюдиційної сили та не є обов`язковою для господарського суду. Позивач зазначає, що документи, долучені відповідачем, не містять обов`язкових реквізитів судових рішень, передбачених частиною 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, підписів складу суду. Тож ці документи не можуть вважатись ані оригіналами, ані копіями судових рішень, тож не можуть бути долучені та прийняті до уваги судом в якості письмових доказів;

- щодо відсутності підстав для задоволення клопотання в частині долучення заяви ТОВ "БГС Рейл" про уточнення позовних вимог у справі № 904/421/23 (вих. №13/04-1 від 13.04.2023), копія якої подана відповідачем з порушенням процесуального строку та без жодного обґрунтування поважності причин пропуску цього строку, позивач вказує на те, що жодного обґрунтування пропуску процесуального строку подання заяви від 13.04.2023 клопотання не містить. Крім того, відповідач у клопотанні не наводить жодної причини, з якої строк на подання копії заяви вих. № 13/04-1 від 13.04.2023 було пропущено, тому суд позбавлений навіть теоретичної можливості визнати причини пропуску такого строку поважними. За таких обставин, позивач просить суд відмовити у поновленні пропущеного строку, а вказаний доказ - залишити без розгляду як такий, що поданий з пропущенням строку;

- щодо відсутності підстав для задоволення клопотання в частині долучення копій додаткових угод до договору оренди № 63а від 24.06.2011, позивач зазначає, що в рішенні Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 560/14349/23 зазначено, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Позивач вказує, що причина, на яку посилається відповідач, не проходить випробування жодним з цих критеріїв. Крім цього, обставини - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення певних наслідків. Заявлення нових доводів чи аргументів з боку позивача не є обставиною і не може призводити до поновлення процесуальних строків кожен раз, коли відповідач їх пропустив. Питання, що стосуються порядку повернення вагонів, строку дії договору оренди та інші входять до предмету доказування в межах розгляду справи про зобов`язання повернути вагони незалежно від тих чи інших аргументів позивача, тому відповідач, маючи відповідні документи у володінні, не мав жодних перепон з тим, щоб подати їх вчасно, але свідомо не реалізував свої процесуальні права вчасно.

У підготовче засідання 30.06.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні було розглянуто клопотання відповідача про приєднання доказів до матеріалів справи.

Так, за результатом розгляду вказаного клопотання, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши доводи, якими мотивоване клопотання, суд визнав клопотання відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також, у підготовчому засіданні 30.06.2025 представники позивача та відповідача повідомили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Крім того, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 30.06.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 30.06.2025 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2025.

У судове засідання 03.07.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.07.2025 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Перед стадією "Дослідження доказів" у судовому засіданні 03.07.2025 протокольно було оголошено перерву до 07.07.2025.

У судове засідання 07.07.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи доказів, а також заяв по суті справи з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

У судовому засіданні 07.07.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для зобов`язання повернути рухомий склад залізничних вагонів на залізничну станцію.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 24.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди №63А (далі - договір, а.с.187-189 у томі 2), предметом якого є передача в оренду ТОВ "Металургтранс" залізничних напіввагонів в кількості 709 штук з метою їх комерційної експлуатації.

У подальшому, 13.08.2018 було укладено Додаткову угоду № 68 до договору оренди №63а від 24.06.2011, згідно з пунктами 1, 2 якої у договір введено третю сторону АТ "Сбербанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", а також сам договір оренди № 63А від 24.06.2011 викладено в новій редакції (пункт 3 вказаної додаткової угоди). Введення третьої сторони в договір оренди обумовлено передачею ТОВ "Трансгруп" предмету оренди в заставу АТ "Сбербанк".

08.02.2021 було укладено Додаткову угоду № 71 до договору оренди № 63а від 24.06.2011 (зі змінами), якою викладено в новій редакції пункт 3.2. договору оренди.

09.11.2021 між ТОВ "Трансгруп" (продавець) та ТОВ "Вагон-Інвест" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу напіввагонів у кількості 518 одиниць; перелік напіввагонів, які підлягають продажу визначено у специфікації від 09.11.2021.

Згідно з пунктом 1.5. договору купівлі-продажу напіввагонів, укладеного між ТОВ "Трансгруп" та ТОВ "Вагон-Інвест" від 09.11.2021, покупець підписанням договору підтверджує, що йому відомо про те, що товар не є новим.

Відповідно до умов пункту 1.6.2. договору купівлі-продажу напіввагонів, укладеного між ТОВ "Трансгруп" та ТОВ "Вагон-Інвест" від 09.11.2021 , товар на момент укладення договору перебуває в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", ідентифікаційний код юридичної особи: 33074226 (надалі - орендар), відповідно до договору оренди № 63а від 24.06.2011 зі всіма змінами, доповненнями, додатками та іншими документами до нього, далі "договір оренди"; зміст та умови договору оренди відомі покупцю, включаючи, зокрема, строк оренди, стан виконання зобов`язань за договором оренди. Сторони погоджують, що внаслідок укладення цього договору права орендодавця щодо товару за договором оренди переходить до покупця, тобто товар відчужується на користь покупця на умовах, що на момент укладення та виконання цього договору він перебуває в оренді за договором оренди. Покупець після переходу до нього права власності на товар замінює продавця як сторону договору оренди у всіх правовідносинах щодо товару, які виникнуть чи можуть виникнути на підставі договору оренди з дати переходу до покупця права власності на товар, з урахуванням підпункту 1.6.2.3 цього договору".

Згідно з пунктом 5.2. договору купівлі-продажу напіввагонів, укладеного між ТОВ "Трансгруп" та ТОВ "Вагон-Інвест" від 09.11.2021, визначено, що підписанням цього договору, покупець, гарантує, що:

- вся інформація щодо товару, можливих судових спорів, що стосуються чи можуть стосуватися товару, підстав набуття права власності, була передана покупцю в повному обсязі до моменту укладення цього договору, та була врахована покупцем при узгодженні ціни договору, він ознайомлений з документами, що стали підставою для набуття продавцем права власності на товар і немає заперечень щодо них, відповідно;

- покупець підтверджує, що він провів ознайомлення з усіма документами, що стосується товару та які були наявні у продавця;

- покупцю відомо, що товар (частина одиниць/деякі одиниці товару) потребує проведення ремонтів і товар не є новим;

- покупець погоджується з тим, що претензій чи будь-які інші зауваження щодо якісних характеристик та/або будь-яких недоліків відчужуваного товару можуть бути пред`явлені орендарю на підставі та відповідно до умов договору оренди. Тобто покупець погоджується (підписанням цього договору приймає відповідні ризики) з тим, що продавець не несе будь-якої відповідальності, якщо на момент передачі товару з оренди (від орендаря до покупця) покупцем буде виявлено не належний технічний стан товару чи будь-які інші недоліки товару (зокрема, якщо стан товару відрізняється від очікуваного покупцем).

Згідно з Актом приймання-передачі напіввагонів від 09.11.2021, ТОВ "Трансгруп" передало, а ТОВ "Вагон-Інвест" прийняло згідно з умовами договору купівлі-продажу напіввагонів від 09.11.2021 товар згідно з умовами договору, а саме: напіввагони у кількості 518 одиниць згідно з переліком, представленим в акті. Також згідно з пунктом 1 цього Акту приймання-передачі сторони зафіксували, що "Товар, тобто напіввагони, які набуті у власність покупцем не є новими та потребують проведення ремонту. Покупець приймає вагони в тому технічному стані, в якому вони фактично перебувають.".

Крім цього, 07.11.2021 між ТОВ "Вагон-Інвест" (продавець) та ТОВ "БГС Рейл" (покупець) укладено договір купівлі-продажу напіввагонів, предметом якого, з урахуванням додаткових угод № 1 від 09.11.2021, № 2 від 09.11.2021 та № 3 від 10.11.2021 та специфікації від 07.11.2021, специфікації № 2 від 09.11.2021 (в редакції, викладеній відповідно до додаткової угоди № 3 від 10.11.2021), є придбання напіввагонів у кількості 259 одиниць.

Згідно з умовами пункту 1.4.1. договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021, укладеного між ТОВ "Вагон-Інвест" і ТОВ "БГС Рейл", "Товар на момент укладення цього договору перебуває в заставі акціонерного товариства "Сбербанк", ідентифікаційний код юридичної особи: 25959784. Така застава буде знята акціонерним товариством "Сбербанк" до дня, коли продавець зобов`язаний поставити Товар покупцю.".

Згідно умовами пункту 1.4.2. договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021, укладеного між ТОВ "Вагон-Інвест" і ТОВ "БГС Рейл", "Товар, на момент укладення цього договору перебуває в оренді ТОВ "Металургтранс" ідентифікаційний код юридичної особи: 33074226 (надалі - "орендар"), відповідно до умов договору оренди № 63а від 24.06.2011 зі всіма змінами, доповненнями, додатками та іншими документами до нього, надалі "Договір оренди"; зміст та умови договору оренди відомі покупцю, включаючи, зокрема, строк оренди. Сторони погоджують, що внаслідок укладення цього поговору права орендодавця щодо товару за договором оренди переходить до покупця, тобто товар відчужується на користь покупця на умовах, що він перебуває в оренді за пдоговором оренди. Покупець після переходу до нього права власності на товар замінює продавця як сторону договору оренди у всіх правовідносинах щодо товару, які виникли на підставі договору оренди.".

Відповідно до пункту 4.1. договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021, укладеного між ТОВ "Вагон-Інвест" і ТОВ "БГС Рейл", "сторони домовилися, що продавець передав у власність, а покупець приймає y власність товар виключно за умови належного i повного виконання покупцем положень пунктів 3.1. - 3.3. цього договору (отримання продавцем ціни договору в повному обсязі), але не раніше придбання продавцем товару у ТОВ "Трансгруп" (ідентифікаційний код юридичної особи 32854890).

Термін (строк) поставки товару - не пізніше наступного робочого дня від дати придбання продавцем, або пов`язаними з ним особами товару у ТОВ "Трансгруп" (ідентифікаційний код юридичної особи 32854890), АТ "Сбербанк" (ідентифікаційний код юридичної особи 25959784) або осіб, яким продадуть товар вказані вище особи.

Під пов`язаними особами з продавцем в цьому договорі мається на увазі особи, які вказано в пункті 14.1.159 Податкового кодексу України.

Продавець зобов`язаний повідомити про придбання ним товару, за день до поставки товару надати покупцю рахунок на оплату відповідно партії товару, після оплати покупцем товару за відповідно специфікацію надати йому підписані з боку продавця акти прийому передачі товару та документи на товар, який вказано в договорі.

Під поставкою товару сторони розуміють підписання акту приймання-передачі напіввагонів з урахуванням особливостей цього договору, а саме того, що фактичне отримання товару буде здійснюватись покупцем від орендаря за договором оренди самостійно, відповідно до умов договору оренди та норм чинного законодавства та без участі продавця. Передбачено договором оренди порядок приймання передачі товару з оренди є прийнятним та зрозумілим для покупця."

Згідно з пунктом 5.2. договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021, укладеного між ТОВ "Вагон-Інвест" і ТОВ "БГС Рейл", підписанням цього договору, покупець, гарантує, що:

- вся інформація щодо товару, можливих судових спорів, що стосуються чи можуть стосуватися товару, підстав набуття права власності, була передана покупцю в повному обсязі до моменту укладення цього договору, та була врахована покупцем при узгодженні ціни договору, він ознайомлений з документами, що стали підставою для набуття продавцем права власності на товар і немає заперечень щодо них, відповідно;

- покупець підтверджує, що він провів ознайомлення з усіма документами, що стосується товару та які були наявні у продавця;

- покупцю відомо, що товар (частина одиниць/деякі одиниці товару) потребує проведення ремонтів і товар не є новим;

- покупець погоджується з тим, що претензій чи будь-які інші зауваження щодо якісних характеристик та/або будь-яких недоліків відчужуваного товару можуть бути пред`явлені орендарю на підставі та відповідно до умов договору оренди. Тобто покупець погоджується (підписанням цього договору приймає відповідні ризики) з тим, що продавець не несе будь-якої відповідальності, якщо на момент передачі товару з оренди (від орендаря до покупця) покупцем буде виявлено не належний технічний стан товару чи будь-які інші недоліки товару (зокрема, якщо стан товару відрізняється від очікуваного покупцем).

Згідно з Актом приймання-передачі напіввагонів № 1 від 10.11.2021 ТОВ "Вагон-Інвест" передало, а ТОВ "БГС Рейл" прийняло згідно з умовами договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021 товар, а саме напіввагони у кількості 181 одиниць згідно переліку представленому в Акті.

Також згідно з Актом приймання-передачі напіввагонів № 2 від 10.11.2021, ТОВ "Вагон-Інвест" передало, а ТОВ "БГС Рейл" прийняло згідно з умовами договору купівлі-продажу напіввагонів від 07.11.2021 товар, а саме напіввагони у кількості 78 одиниць, згідно з переліком, який наведено в Акті.

Як зазначає позивач, відповідачем були порушені умови договору оренди щодо своєчасного повернення переданого в оренду майна, а саме: відповідачем не були повернуті з орендного користування 33 вагони, які за інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" знаходяться в проблемних для руху залізничного транспорту регіонах, а саме: вагони з наступними номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106 (далі - рухомий склад). Вимогою № 98/03-25 від 12.03.2025 позивач повторно просив відповідача повернути рухомий склад, проте станом на дату подання позову відповідачем не було повернуто рухомий склад позивачу, що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач із заявленими позовними вимогами позивача не погоджується, вважає, що виконання обов`язку з повернення з оренди вагонів є неможливим через обставини, за які орендар не відповідає. Такими обставинами відповідач вважає загальновідомі факти повномасштабного вторгнення на територію України та запровадження воєнного стану з 24.02.2022, у зв`язку з чим спірні вагони опинилися на тимчасово окупованій території України. Вказане і є причиною виникнення спору.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 Глави 30 Господарського кодексу України.

Укладений договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частин 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгруп" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - орендар, відповідач) укладено Додаткову угоду № 68 від 13.08.2018 до договору оренди №63а від 24.06.2011, якою, зокрема, договір оренди було викладено в новій редакції, а саме:

- за умовам пункту 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв на строк дії договору в тимчасове користування (оренду) залізничні піввагони, у кількості 709 штук (далі разом - вагони, а кожний окремо - вагон) з метою їх комерційної експлуатації. Перелік вагонів із зазначенням номера, моделі, вантажопідйомності, року випуску, балансової вартості, дати проведення останніх планових видів ремонтів кожного вагона, наведено в додатку № 1, який становить невід`ємну частину договору;

- у пункті 1.1.1. договору сторони визначили, що розуміють і погоджуються, що 166 вагонів з числа, зазначених у пункті 1.1. договору знаходяться на території не підконтрольній українській владі, яка згідно із законодавством України визначається як територія проведення антитерористичної операції, тимчасово окупована територія в Донецькій і Луганській областях, територія України, повноваження органів державної влади на якій обмежені, ускладнені та/або не здійснюються тощо, а також яка після переходу її згідно із законодавством України під контроль української влади у зв`язку з діями третіх осіб, організацій не дає змоги здійснювати фізичне переміщення вагонів з неї (далі - Зона обмеження), про них окремо зазначено в додатку № 1 до договору;

- пунктом 1.2. договору передбачено, що у разі зміни власника вагонів, переданих в оренду, до нового власнику переходять права та обов`язки орендодавця, крім випадків, передбачених договором. Передача вагонів в оренду не припиняє і не змінює права на них третіх осіб;

- за умовами пункту 1.4. договору визначено наступне: - 27.08.2012 між банком та орендодавцем було укладено договір застави № 2050 (з урахуванням змін і доповнень до нього), завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляр О.С., зареєстрований у реєстрі № 2050 (далі - договір застави 1), відповідно до якого орендодавець передав банку 662 вагони, зазначені в договорі застави 1, на які банком може бути звернено стягнення згідно з умовам договору застави 1 та чинному законодавству України; - 05.12.2012 між банком та орендодавцем було укладено договір застави (далі - договір застави 2), відповідно до якого орендодавець передав банку 20 вагонів, зазначені в договорі застави 2, на які банком може бути звернено стягнення згідно з умовами договору застави 2 та чинному законодавству України; - 17.01.2013 між банком та орендодавцем було укладено договір застави (далі - договір застави 3), відповідно до якого орендодавець передав банку 10 вагонів, зазначені в договорі застави 3, на які банком може бути звернено стягнення згідно з умовами договору застави 3 та чинному законодавству України; - 30.07.2013 між банком та орендодавцем було укладено договір застави (далі - договір застави 4), відповідно до якого орендодавець передав банку 14 вагонів, зазначені в договорі застави 4, на які банком може бути звернено стягнення згідно з умовами договору застави 4 та чинному законодавству України;

- згідно з пунктом 1.5. договору банк, як сторона договору, надає свою згоду на передачу 706 вагонів, що зазначені у пункті 1.1. договору, та, які є предметом застави за договором застави 1, договором застави 2, договором застави 3, договором застави 4, в оренду за договором на умовах, що зазначені у договорі;

- у розділі 2 договору сторонами були визначені умови передачі та повернення вагонів, зокрема: - сторони підтверджують, що на 13.08.2018 вагони вже перебувають у користуванні орендаря відповідно до договору (пункт 2.1. договору); - повернення вагонів з оренди провадиться по закінченню строку дії договору, зазначеного в пункті 15.1. договору, а також у разі дострокового розірвання договору або в інших випадках, передбачених договором і чинним законодавством України, з урахуванням такого: повернення вагонів, що перебувають у Зоні обмеження, з оренди здійснюється після повернення таких вагонів із Зони обмеження, якщо інше додатково не погоджено сторонами в письмовій формі (пункт 2.3. договору); - повернення вагонів з оренди провадиться на узгоджених сторонами (у разі повернення вагонів згідно з умовами, зазначеними в пункті 2.4.1 договору) або банком (у разі повернення вагонів згідно з умовами, зазначеними в пункті 2.4.2 договору) станціях, розташованих на митній території України: 1) за місцем їхньої останньої дислокації; або 2) на станції/під`їзних станціях, які розташовані на митній території України: 1) за місцем їх останньої дислокації; або шляхах, зазначених орендодавцем і погоджених з банком та орендарем (у разі повернення вагонів згідно з умовами, зазначеними пунктом 2.4.1 договору) або зазначених банком (у разі повернення вагонів згідно з умовами, зазначеними в пункті 2.4.2. договору). При цьому банк має право визначати для повернення орендарем вагонів станції/під`їзні колії в межах України, що розташовані не більше, ніж у межах 250 км від місця останньої дислокації (у місці вивантаження або від державного кордону України, у разі, якщо вагони знаходились за межами України). Якщо банк планує визначити станції/під`їзні колії для повернення орендарем вагонів, що розташовані більше, ніж на 250 км від місця останньої їхньої дислокації, то така станція/під`їзна колія має бути погоджена з орендарем (пункт 2.4. договору); - 60 календарних днів - від дати підписання сторонами додаткової угоди про дострокове розірвання договору або 65 календарних днів - з дня закінчення строку дії договору. При цьому кількість вагонів, реквізити одержувача вагонів та місце (станція) повернення зазначаються орендодавцем у листі, погодженому з банком. Лист надсилається орендодавцем орендарю до дати початку обчислення 60-денного строку, зазначеного вище. У разі, якщо лист орендодавцем не надісланий орендарю або надісланий орендодавцем з порушенням зазначеного строку; якщо місце (станція) повернення вагонів, зазначена у листі орендодавця, не узгоджено з банком чи орендодавцем (згідно з пунктом 2.4 договору), - вагони повертаються за місцем їхньої останньої дислокації. Повернення вагонів з оренди, в межах вищевказаного терміну, може здійснюватися частинами. Факт повернення вагонів з оренди фіксується в акті приймання-передачі вагонів, який є невід`ємною частиною договору. Цей акт підписується сторонами, оформляється в трьох оригінальних примірниках - по одному для кожної зі сторін договору (пункт 2.4.1. договору); - 30 календарних днів від дати направлення банком повідомлення орендарю про: а) повернення вагонів з оренди в разі звернення стягнення на вагони (у спосіб, передбачений договором застави 1, договором застави 2, договором застави 3, договором застави 4 та/або чинним законодавством України), або б) повернення вагонів з оренди у разі визнання за банком (переходу до банку) права власності на вагони за відповідним рішенням суду. При цьому кількість вагонів, реквізити одержувача вагонів і місце (станція) повернення вказуються банком у листі. Повернення вагонів з оренди, в рамках вищезазначеного строку, може здійснюватися частинами. Факт повернення вагонів з оренди фіксується в акті приймання-передачі вагонів, який є невід`ємною частиною договору. Цей акт підписується банком та орендарем і оформляється в трьох оригінальних примірниках - по одному для кожної зі сторін договору (пункт 2.4.2. договору);

- розділом 5 договору визначені обов`язки орендаря, зокрема: - не відправляти вагони в Зону обмеження, зону проведення Антитерористичної операції (АТО), у зону Операції об`єднаних сил (000), в Окремі райони Донецької та Луганської області (ОРДЛО), на тимчасово окуповані території, окуповані території, включно з Донецькою, Луганською областю, Автономною республікою Крим, а також у зону далі 2000 кілометрів від державних кордонів України (пункт 5.10. договору); - здійснити дострокове повернення вагонів орендодавцю або банку в порядку та строки, зазначені в пункті 2.4. договору (пункт 5.11. договору);

- у розділі 7 договору передбачені обов`язки орендодавця, серед яких, зокрема, не пізніше, ніж за 10 календарних днів до узгодженої дати повернення вагонів з оренди передавати орендарю необхідні інструкції щодо заадресації вагонів на станції передачі (пункт 7.6. договору);

- пунктом 11.3. договору передбачено, що орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження вагонів, переданих йому в оренду орендодавцем (окрім випадків, що є страховими подіями). При цьому у разі втрати, знищення, пошкодження вагонів до неможливості відновлення (у тому числі внаслідок порушення правил їх експлуатації, зазначених у пункті 5.2. договору), а також у разі порушення орендарем пункту 5.10. договору, орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження вагонів з моменту їх втрати/знищення/пошкодження до неможливості відновлення (у тому числі у зв`язку з порушенням правил їх експлуатації), а також у випадку порушення орендодавцем пункту 5.10. договору, орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження вагонів з моменту їх втрати/знищення/пошкодження до неможливості їх відновлення. Орендар компенсує орендодавцю (за згодою з банком) або банку (на його вимогу) вартість таких вагонів, що визначається орендодавцем та банком згідно з ринковими цінами на підставі висновку незалежного оцінювача із переліку узгоджених сторонами незалежних некспертів, зазначених у додатку до договору, за першою вимогою орнедодавця/банку відповідно, але не більше як через 20 календарних днів з моменту одержання орендарем такої вимоги. Факт втрати, знищення, пошкодження вагонів до неможливості відновлення підтверджуватиметься актом форми ВУ-25, оформленим ПАТ "Укрзалізниця". Усі ремонти вагонів, які необхідно провести внаслідок порушення правил експлуатації, зазначених у пункті 5.2. договору, зокрема, передбачені договором, орендар проводить за власний рахунок, з подальшою компенсацією таких витрат з винної третьої сторони; при цьому час простоїв не виключається при розрахунку орендної плати;

- у розділі 15 договору сторони був визначений строк дії договору, зокрема: - договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення (пункт 15.1. договору); - розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено пунктом 15.4. договору (пункт 15.2. договору); - за згодою сторін договір може бути пролонгованим на наступний рік, який починається з 01.01.2024, якщо сторони не домовилися про інше. Пролонгація договору оформляється відповідною додатковою угодою до договору (пункт 15.3. договору); - договір підлягає достроковому розірванню в таких випадках: за письмовою згодою сторін (пункт 15.4.1. договору); передбачених чинним в Україні законодавством (пункт 15.4.2. договору) (пункт 15.4. договору);

- відповідно до пункту 17.1. договору всі зміни та доповнення до договору мають оформлятися у вигляді додаткових угод, які підписуються уповноваженими представниками кожної зі сторін і скріплюються печатками, та є невід`ємною частиною договору.

За умовами пункту 6 додаткової угоди № 68 усі додатки до договору оренди підписуються всіма сторонами договору оренди з урахуванням нижченаведеного: перелік вагонів, наведений у додатку № 1 від 10.08.2018 до договору оренди, підписаний орендодавцем та орендарем, є дійсним (без необхідності його викладення в новій редакції

сторонами).

Згідно з пунктом 7 додаткової угоди № 68 орендар підтверджує, що йому відомий зміст договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4 (у розумінні термінології, визначеної договором оренди), наданих орендодавцем орендарю у вигляді витягу з договору застави до підписання додаткової угоди. Орендодавець та орендар підтверджують дійсність прав вимоги банку як заставодержателя за договором застави.

Пунктом 8 додаткової угоди № 68 передбачено, що в день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, окрім випадків припинення договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, внаслідок дій орендодавця, як заставодавця, ця додаткова угода автоматично припиняє свою дію. У цьому випадку договір оренди відновлює дію в редакції, яка була (діяла) до підписання цієї додаткової угоди (з урахуванням усіх додаткових угод до договору оренди, підписаних до/після дати укладення сторонами цієї додаткової угоди). Банк зобов`язується в день припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4 письмово повідомити орендаря про припинення дії договору застави 1, договору застави 2, договору застави 3, договору застави 4, відповідно.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно із частинами 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Слід відзначити, що доказів укладення додаткових угод щодо продовження строку договору оренди на новий строк (після 31.12.2023) матеріали справи не місять та сторонами суду не повідомлено, отже, суд погоджується з доводами, викладеними в позовній заяві, що строк дії договору оренди закінчився 31.12.2023.

Також суд відзначає, що доказів повернення спірних вагонів з наступними номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106, матеріали справи також не містять.

З матеріалів справи вбачається, що:

- листом № 635/02 від 19.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (а.с. 246 у томі 1) про таке: "У Вашому тимчасовому володінні перебувають орендовані у нас вантажні вагони. З огляду на загострення ризиків для безпеки територіальної цілісності України, що визнається світовим співтовариством, вважаємо за необхідне наголосити на необхідності вжиття заходів з збереження вантажних вагонів. Тому повідомляємо про неприпустимість перебування вагонів власності/лізингу ТОВ "БГС Рейл" в межах території Регіональної філії " Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". У випадку не дотримання Вами таких заходів збереження вагонів і їх втрати, будуть відсутні підстави для посилання на форс-мажорні обставини, адже про ризик втрати майна було наголошено завчасно. Майнова відповідальність за можливі збитки від можливої грати майна в повній мірі буде покладено на ТОВ "Металургтранс";

- листом вих. № 16.03-1 від 16.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (а.с. 247 у томі 1) про таке: "У зв`язку із запровадженням військового стану, який підтверджено Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, та з метою збереження рухомого складу власності ТОВ "БГС Рейл", відповідно до умов договору оренди № 63а від 24.06.2011, просимо Вас повернути рухомий склад з орендного користування у кількості 259 одиниць за наступними реквізитами: "станція призначення: Подільськ (Одеська зал.); код станції: 406802; отримувач: ТОВ "БГС Рейл Карго"; код отримувача: 2320; поштова адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 49-Б; ідентифікаційний код 41429938";

- листом вих. № МТ-642 від 17.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" відповідь на лист № 16.03-1 від 16.03.2022 (а.с. 248 у томі 1), в якому повідомило про таке: "Підстави для повернення рухомого складу у кількості 259 одиниць з орендного користування по договору оренди № 63а від 24.06.2011 відсутні. ТОВ "Металургтранс" готове розглянути направлення рухомого складу за рахунок ТОВ "БГС Рейл" в тимчасовий відстій на станцію Подільськ (код станції 406802) на адресу ТОВ "БГС Рейл Карго" (код отримувача 2320) в рамках договору оренди № 63а від 24.06.2011. Для відправлення рухомого складу у тимчасовий відстій просимо надати реквізити платника залізничного тарифу. Крім того, просимо повідомити станцію Подільськ щодо прибуття вагонів у тимчасовий відстій. Також просимо забезпечити наявність узгодження отримувача по станції Подільськ (у разі необхідності) та виконати інші дії, необхідні для направлення вагонів на станцію Подільськ на адресу ТОВ "БГС Рейл Карго". Звертаємо увагу, що можливість відправки вагонів у тимчасовий відстій залежить від відсутності конвенційних заборон (тимчасових обмежень) з боку Укрзалізниці";

- листом вих. № 24.03-7 від 24.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (а.с. 249 у томі 1) про таке: "У відповідь на Ваш лист вих. № MT-642 від 17.03.2022 надаємо реквізити для направлення в тимчасовий відстій рухомого складу власності ТОВ "БГС Рейл" у кількості 259 одиниць: "станція призначення: Подільськ (Одеська зал.); код станції: 406802; отримувач: ТОВ "БГС Рейл Карго", у графі "з подачею на П/К" вказати "Котовська філія ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"; код отримувача: 2320; поштова адреса: м. Київ вул. Володимирська, 49-Б; ідентифікаційний код: 41429938; платник залізничного тарифу: ТОВ "БГС Рейл", код 8137036.";

- листом вих. № МТ-28/1 від 04.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (а.с. 250 у томі 1) про таке: "Враховуючи дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), воєнний стан, запроваджений в Україні, повідомляємо, що на умовах договору оренди № 63а від 24.06.2011 (надалі - договір оренди), орендовані вагони не могли бути використані. Із 259-ти вагонів, що знаходяться в оренді ТОВ "Металургтранс" (далі - орендар): - 220 вагонів направлено згідно з інструкцією ТОВ "БГС Рейл" (далі - орендодавець) в тимчасовий простій; - 6 вагонів знаходяться на під`їзній колії вагоноремонтного підприємства по станції Жмеринка РФ "Південно-Західна залізниця" в плановому ремонті, який організовано орендодавцем згідно з договором оренди; - 33 вагони знаходяться в проблемних для руху залізничного транспорту регіонах, відправка їх в тимчасовий відстій неможлива через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджено довідкою ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. У зв`язку з вищенаведеним, стосовно надання інформації, передбаченої пунктом 5.8 договору, повідомляємо, що працюючих вагонів за договором оренди в грудні 2022 року не було. Орендна плата не підлягає нарахуванню орендодавцем та сплаті орендарем".

Вимогою № 98/03-25 від 12.03.2025 ТОВ "БГС Рейл" повторно просив ТОВ "Металургтранс" повернути рухомий склад.

В свою чергу, з приводу перебування спірних вагонів на тимчасово окупованій території відповідач звертався до правоохоронних органів, про свідчить наявні в матеріалах справи Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме:

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030000824, в якому зазначено: дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення - 24.03.2023; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ТОВ "Металургтранс" за фактом того, що на тимчасово окупованій територій України, а саме: на території Пологівського району Запорізької області залишились залізничні напіввагони, на станції "Комиш-Зоря" - 26 вагонів, на станції "Пологи" - 2 напіввагони (ЄО № 9830) (а.с. 96 у томі 2);

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030000825, в якому зазначено: дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення - 24.03.2023; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ТОВ "Металургтранс" за фактом того, що на тимчасово окупованій територій України, а саме: на території Волноваського району Запорізької області залишились залізничні напіввагони, на станції "Волноваха" - 117 напіввагонів (ЄО № 9828) (а.с. 97 у томі 2);

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030000826, в якому дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення - 24.03.2023; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ТОВ "Металургтранс" за фактом того, що на тимчасово окупованій територій України, а саме: на території Маріупольського району Донецької області залишились залізничні напіввагони, на станції "Сартана" - 33 напіввагони, на станції "Маріуполь-Порт" - 2 залізничні напіввагони (ЄО № 9833) (а.с. 98 у томі 2);

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030001064, в якому зазначено: дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення - 17.04.2023; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява генерального директора ТОВ "Металургтранс" Летучої О.О. за фактом розграбування цінностей ТОВ "Металургтранс", а саме: залізничних напіввагонів № 54040100, № 53569380, № 63867766 на станції Мелітополь філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄО 12388) (а.с. 100 у томі 2);

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження: 12023041030001083, в якому зазначено: дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення - 19.04.2023; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: до СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява генерального директора ТОВ "Металургтранс" Летучої О.О. за фактом розграбування цінностей ТОВ "Металургтранс", а саме: 39 залізничних напіввагонів на станції Очеретине та один напіввагон на станції Лиман філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ЄО 12588) (а.с. 99 у томі 2).

Також у матеріалах справи наявні листи Акціонерного товариства "Українська залізниця":

- лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" № ГІОЦ-46/1266 від 21.12.2023 до генерального директора ТОВ "Металургтранс" Олени Летучої, в якому повідомлено наступне: "На Ваш запит № MT-1708 від 20.12.2023 та відповідно до укладеного між нашими підприємствами договору № ФГІОЦ-ІНФ-136/18 від 21.12.2017 про надання інформаційних послуг на залізничному транспорті філією "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" надається інформація про поточну дислокацію зазначених у запиті вагонів у кількості 33-х одиниць, що заходяться в оренді ТОВ "Металургтранс", станом на 20.12.2023 (додаток). Звертаємо увагу, що зазначена інформація отримана з баз даних філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" та носить виключно довідковий характер" (а.с. 112 у томі 2);

- лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" № ЦЦМ-12/2 від 03.01.2024, в якому повідомлено наступне: "Через військову агресію Російської Федерації проти України та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, пошкодження залізничної інфраструктури, знаходження станції Очеретине в зоні активних бойових дій, а станцій Волноваха, Сартана, Маріуполь-Сортувальний регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", Мелітополь, Комиш-Зоря, Дніпрорудне регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на тимчасово окупованих територіях - залізничне сполучення із зазначеними станціями відсутнє" (а.с. 109 у томі 2);

- лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" № Ц-2-1.5-18/7н-25 від 17.04.2025 до адвоката Ливин Юлії щодо ТОВ "Металургтранс", в якому повідомлено наступне: "Через військову агресію Російської Федерації проти України та запровадження відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) воєнного стану, пошкодження залізничної інфраструктури, знаходження станцій Очеретине, Волноваха, Сартана, Маріуполь-Сортувальний регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", Мелітополь, Комиш-3оря, Дніпрорудне регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на тимчасово окупованих територіях - залізничне сполучення із зазначеними станціями відсутнє. На сьогодні, товариство не має можливості пересвідчитись у наявності технічному стані вагонів власності ТОВ "Металургтранс" на зазначених станціях та здійснення будь-яких заходів щодо руху цих вагонів, оскільки товариство не співпрацює з окупаційною владою. Також, надається наявна в інформаційних базах даних філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" інформація, яка має виключно довідковий характер, щодо дати останнього оформленого документа зі станцій відправлення, які вищезазначені: станція відправлення - Мелітополь; дата відправлення - 22.02.2022 о 09:30 год.; станція відправлення - Комиш-Зоря; дата відправлення - 24.02.2022 о 13:00 год.; станція відправлення - Дніпрорудне; дата відправлення - 28.02.2022 об 11:05 год.; станція відправлення - Врлноваха; дата відправлення - 25.02.2022 о 10:00 год.; станція відправлення - Маріуполь-Сортувальний; дата відправлення - 23.02.2022 о 07:79 год.; станція відправлення - Сартана; дата відправлення - 25.02.2022 о 20:15 год.; станція відправлення - Очеретине; дата відправлення - 17.03.2022 о 15:30 год." (а.с. 236 у томі 2).

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до Торгово-промислової палати щодо засвідчення настання форс-мажорних обставин за договором оренди щодо повернення 33 вагонів орендодавцю, на що відповідачем було отримано Сертифікати №1200-24-0109 від 18.01.2024 та № 1200-25-0572 від 03.04.2025 (а.с.76-77, 125-126 у томі 2).

Також в матеріалах справи наявні листи від 25.02.2022, 09.03.2022,06.01.2023, яким відповідач повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин за договором оренди (а.с.90, 91, 93-95 у томі 2).

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 (а.с. 88-89 у томі 2), яким визначений перелік територій, на яких ведуться велися (бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією):

- території, на яких ведуться (велися) бойові дії:

- Донецька область, Покровський район, селище Очеретине Очеретинської селищної територіальної громади; дата початку бойових дій - 24.02.2022; дата завершення бойових дій - 22.05.2024;

- Волноваський район, Волноваська міська територіальна громада; дата початку бойових дій - 24.02.2022; дата завершення бойових дій - 09.03.2022;

- Маріупольський район, Маріупольський район за винятком с. Заїченко, с. Пікузи; дата початку бойових дій - 24.02.2022; дата завершення бойових дій - 04.03.2022;

- тимчасово окуповані Російською Федерацією території України:

- Донецька область, Маріупольський район, Маріупольський район за винятком с.Заїченко, с. Пікузи; дата початку бойових дій - 05.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Волноваський район, Волноваська міська територіальна громада; дата початку бойових дій - 10.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Покровський район, селище Очеретине Очеретинської селищної територіальної громади; дата початку бойових дій - 23.05.2024; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Запорізька область, Василівський район, Дніпрорудненська міська територіальна громада; дата початку бойових дій - 13.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Мелітопольський район, Мелітопольська міська територіальна громада; дата початку бойових дій - 25.02.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня;

- Пологівський район, селище Комиш-Зоря Комиш-Зорянської селищної територіальної громади; дата початку бойових дій - 03.03.2022; дата завершення тимчасової окупації - дата відсутня.

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що як станом момент початку повномасштабного вторгнення на територію України (24.02.2022) так і станом на 20.12.2023 дислокація спірних вагонів наступна:

- вагон № 52716511: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 02.03.2022;

- вагон № 52749876: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 52876737: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 52877628: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 28.02.2022;

- вагон № 52877800: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 52877925: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022;

- вагон № 52877982: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022;

- вагон № 52517892: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 02.03.2022;

- вагон № 52716511: поточна дислокація - станція Комиш-Зоря Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон № 53569117: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 02.03.2022;

- вагон № 53569133: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон № 53569323: поточна дислокація - станція Комиш-Зоря Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон № 53569380: поточна дислокація - станція Мелітополь Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон № 53569539: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 28.02.2022;

- вагон № 54066642: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 55636823: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 55809859: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022;

- вагон № 56068968: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 21.02.2022;

- вагон № 56936420: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 02.03.2022;

- вагон № 56936503: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон № 56936636: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022;

- вагон № 56936800: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 56936917: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 56952625: поточна дислокація - станція Сартана Донецької залізниці; дата операції - 20.02.2022;

- вагон № 57597106: поточна дислокація - станція Дніпрорудна Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон № 57601080: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 57601288: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 57602211: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 21.02.2022;

- вагон № 57602526: поточна дислокація - станція Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 57602930: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 59114629: поточна дислокація - станція Комиш-Зоря Придніпровської залізниці; дата операції - 25.02.2022;

- вагон № 59606095: поточна дислокація - станція Волноваха Донецької залізниці; дата операції - 24.02.2022;

- вагон № 60788015: поточна дислокація - станція Очеретине Донецької залізниці; дата операції - 23.02.2022 (а.с. 113-114 у томі 2).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із засад цивільного законодавства.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 283, 286 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом вище, строк дії договору оренди закінчився 31.12.2023, однак спірні 33 вагони відповідачем повернуті позивачу не були.

У той же час, на думку суду, в даному випадку заслуговують на увагу обставини, за яких відповідач не виконав свій обов`язок з повернення спірних вагонів.

Виходячи з аналізу наведених вище обставин справи, а також із загальновідомого факту введення на території України воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації, можна дійти висновку про фактичну неможливість на даний час повернення спірних вагонів на підконтрольну державній владі України територію, та, відповідно, поновлення порушеного права позивача у вигляді повернення йому залізничних вагонів за номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106, які були передані в оренду відповідачу.

Уклавши договір оренди, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Варто також зазначити, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

При цьому такі наслідки мають усвідомлювати обидві сторони договору.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що судовий захист порушеного права повинен здійснюватися відповідно до змісту цього права та у спосіб, встановлений положеннями договору та приписами чинного законодавства у відповідних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява N 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

З огляду на характер спірних правовідносин, суть порушеного права позивача, а також обставини невиконання відповідачем обов`язку з повернення орендованого майна, приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" повернути позивачу рухомий склад, а саме: залізничні вагони за номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106 на залізничну станцію згідно з наданими позивачем інструкціями, заявлені позивачем не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу), оскільки за наведених обставин справи, очевидною є фактична неможливість повернення орендованого майна, що суперечить завданню господарського судочинства, наведеному у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, за приписами якої способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За таких обставин, враховуючи неможливість поновлення порушеного права позивача у спосіб повернення йому орендованого майна, господарський суд вважає, що в даному випадку належним та ефективним способом захисту прав позивача буде отримання позивачем відповідної компенсації шляхом звернення до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді вартості спірних вагонів.

Враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язатння Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" повернути позивачу рухомий склад, а саме: залізничні вагони за номерами: 52876737, 57601080, 52749876, 56936800, 55636823, 59606095, 56068968, 57602211, 55809859, 52877800, 52877925, 52877982, 56936636, 56936917, 57602526, 53569380, 57602930, 54066642, 57601288, 56936503, 52716511, 52877628, 53517892, 53569117, 53569539, 56936420, 53569133, 60788015, 56952625, 53569109, 53569323, 59114629 та 57597106 на залізничну станцію згідно з наданими позивачем інструкціями, відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

У відповідності до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача. В даному випадку, у зв`язку із прийняттям судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати , пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про зобов`язання повернути рухомий склад залізничних вагонів на залізничну станцію - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене та підписане 10.07.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко