Рішення від 28.04.2025 по справі 910/15309/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2025Справа № 910/15309/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Граніт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення 2 595 636,28 грн,

Представники учасники справи:

Від позивача: Гавриленко Я.С.

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПАРВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод "Граніт" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 15.02.2021 у розмірі 2 595 636,28 грн, з яких: 1 627 318,14 грн - основний борг, 658 183,00 грн - пеня, 192 494,87 грн - 3 % річних та інфляційні втрати, 117 640,27 грн - витрати за комунальні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2025.

20.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає позовні вимоги безпідставними, незаконними та такими, що порушують законні інтереси та права відповідача, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Граніт», у зв`язку із наявністю дії форс-мажорних обставин. Крім того, представник відповідача долучив копії сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які видані Київською торгово-промисловою палатою.

20.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (повторно).

20.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про повернення позовної заяви, яке мотивоване тим, що суддею Господарського суду міста Києва було розглянуто справу №910/1882/24 за позовом ПрАТ "Київський завод "Граніт" до ТОВ «Дієса» про стягнення 110,00 грн (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог з 2 100 145,05 грн до 110,00 грн) та залишено позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв`язку із цим наявні підстави для повернення позовної заяви у справі №910/15309/24 на підставі п.5 ч.5 ст. 174 ГПК України.

Представник відповідача у підготовче засідання 20.01.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 відкладено підготовче засідання на 05.02.2025.

28.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній вказав, що долучені копії сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не стосуються предмету даного спору; відповідач не надав суду доказів того, що він повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, а тому, на переконання позивача, ТОВ «ДІЄСА» мало можливість виконувати свої зобов`язання однак лише зараз вирішив використати сертифікати, як докази останньої надії; представник позивача зазначив, що наявність форс-мажорних обставин, для деяких магазинів та/або складів відповідача не свідчить про неможливість виконання зобов`язань за Договором оренди частини нежитлових приміщень від 15 лютого 2021 року у м. Києві; під час того, як ТОВ "ДІЄСА" отримувало сертифікати про форс-мажорні обставини, підприємство виконувало договірні зобов`язання зі сплати орендних платежів, але припинило з червня 2023 року, у зв`язку із цим обставини, на які посилається відповідач, не вплинули на виконання останнім своїх зобов`язань; позивач не визнає виникнення форс-мажорних обставин у взаємовідносинах з відповідачем стосовно Договору оренди частини нежитлових приміщень в м. Києві, а тому навіть наявність форс-мажорних обставин не впливає на право позивача та обов`язок відповідача сплачувати нараховані інфляційні втрати та 3% річних; на переконання позивача, відповідач не спростував доводів та доказів позивача стосовно заявлених позовних вимог.

29.01.2025 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про повернення позовної заяви.

29.01.2025 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (повторно).

05.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли доповнення до клопотання про повернення позовної заяви, в яких представник відповідача вважає, що ухвала суду від 15.07.2024 в справі №910/1882/24 про залишення позову без розгляду має преюдиційне значення у справі №910/15309/24.

05.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки правовий висновок ухвали суду від 15.07.2024 у справі № 910/1882/24 на даний час не змінений і вказує, що позов про стягнення 2 100 145,05 грн. залишено без розгляду в частині стягнення 110,00 грн., а відтак, аналогічний позов у іншій справі між тими ж сторонами не може розглядатись, а тому позов у справі №910/15309/24 підлягає поверненню позивачу. Щодо додатків до позовної заяви, то переважна більшість доданих до позовної заяви документів (в ЄСТС) поганої якості, нечитабельні, не відображають інформацію за для доведення якої складені, як то статут, витяг з ЄДРПОУ, розрахунки пені, інфляційних витрат, 3%річних, та інші, що є неповагою до суду та учасників судового процесу, та виключає їх зі складу доказів тих обставин та обґрунтувань, на які посилається позивач.

Розгляд справи №910/15309/24, який призначено на 05.02.2025, не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 призначено підготовче засідання на 24.02.2025.

20.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, в якій представник відповідача повідомив суд про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 у справі № 910/12677/23 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "ДІЄСА".

Представник позивача у підготовчому засіданні 24.02.2025 заперечив проти клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви та проти заяви про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача у підготовчому засідання 24.02.2025 підтримав клопотання про повернення позовної заяви та заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зловживання процесуальними правами - це створення перешкод у вирішенні завдань судочинства внаслідок реалізації учасниками справи своїх прав. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), що зовнішньо відповідають вимогам процесуальних норм, однак здійснених з корисливим або особистим мотивом, що завдають шкоду інтересам правосуддя та (або) інтересам осіб, які приймають участь у справі, або недобросовісна поведінка в інших формах, що тягне за собою застосування заходів процесуального примусу.

Відповідно до ч.5 п. 5 статті 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Згідно до ч.1 п. 5 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Станом на дату розгляду справи №910/15309/24, позовну заяву ПрАТ "Київський завод "Граніт" до ТОВ «Дієса» про стягнення 110,00 грн (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог з 2 100 145,05 грн до 110,00 грн) та залишено позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, однак, враховуючи положення ч. 4 ст. 226 ГПК України ПрАТ «Граніт» має право звернутися до суду повторно із позовом до ТОВ «Дієса» про стягнення заборгованості за Договором договір оренди нежитлового приміщення від 15.02.2021.

Разом з тим, суд відзначає, що факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Таким чином, суд відхиляє твердження відповідача про те, що ухвала суду від 15.07.2024 про залишення позову без розгляду у справі № 910/1882/24 має преюдиційне значення у справі №910/15309/24.

Суд у підготовчому засіданні 24.02.2025 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позовної заяви та про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю, та відкладено підготовче засідання на 10.03.2025.

25.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення, до яких представник позивач повторно долучив розрахунки пені, інфляційних витрат та 3 % річних.

Представник відповідача у підготовче засідання 10.03.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 підготовче засідання відкладено на 17.03.2025.

Представник відповідача у підготовче засідання 17.03.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник позивача у підготовчому засіданні 17.03.2025 в залі судового засідання подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: докази направлення відповідачу розрахунків пені, інфляційних витрат та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2025.

Представник відповідача у судове засідання 14.04.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Представник позивача 14.04.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 28.04.2025.

Представник відповідача у судове засідання 28.04.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 28.04.2025.

У судовому засіданні 28.04.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення за умовами п.1.1 якого Орендодавець передає в тимчасове користування, а Орендар приймає по двосторонньому акту (Додаток №2 до цього Договору) частину нежитлових приміщень: корпус, Інв. № 1 (A1) загальною площею 1660,00 кв.м. (Одна тисяча шістсот шістдесят) за адресою: м Київ, проспект Визволителів, 17 (далі по тексту «об`єкт оренди», «приміщення»), з метою розміщення торговельного магазину чи іншої торгівельної одиниці для оптового та роздрібного продажу аудіо-, відео-, фото-, побутової техніки, комп`ютерної техніки та іншої радіоелектронної техніки, обладнання та засобів (в т.ч. засобів зв`язку, аудіовізуальних носіїв), для надання послуг сервісного обслуговування покупців (ремонт зазначеної техніки і ін.), для надання інших супутніх послуг (продаж супутніх товарів), які надаються/продаються в магазинах Орендаря (в т.ч. налаштування вищевказаної техніки), що йменуються Eldorado та/або Ельдорадо найменування, відповідно до Статуту Орендаря.

Згідно п. 3.1. договору, орендодавець зобов`язується передати об`єкт оренди за актом прийому-передачі не пізніше 01 березня 2021 року включно. Передача об`єкта в оренду не тягне передачу права власності на нього.

Відповідно до п.3.3. договору, право користування об`єктом, переданим в оренду орендатору, обмежується терміном дії цього договору.

У п.4.4. договору вказано, що орендар сплачує (компенсує) орендодавцю фактичні витрати орендаря по електроенергії (втрати активної і реактивної електроенергії), водопостачання та теплопостачання на підставі показань облікових приладів, діючих тарифів та рахунків орендодавця, підтвердженими рахунками безпосередньо енергопостачальної, водопостачальної та теплопостачальної організаціями.

Відповідно до п.4.8, оплата (компенсація) комунальних платежів за минулий місяць здійснюється орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання відповідних рахунків орендодавця.

За несвоєчасну оплату орендарем орендою плати та/або комунальних послуг Орендар сплачує пеню з простроченої суми за кожен день прострочення у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % (п. 7.4 Договору).

Згідно п.8.1. договору, цей договір набирає законної сили з моменту його підписання, а термін оренди обчислюється з моменту підписання акту прийому-передачі об`єкта оренди і діє протягом тридцяти п`яти календарних місяців.

Як свідчать матеріали справи, орендодавцем було передано орендарю за актом приймання-передачі від 01.03.2021 об`єкт оренди за договором від 15.02.2021.

Додатком №3 сторонами погоджено графік платежів.

01.01.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року включно становить 245 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

01.02.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року включно становить 240 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

01.03.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року включно становить 220 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

01.04.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 квітня 2023 року по 30 квітня 2023 року включно становить 220 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

01.05.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 травня 2023 року по 31 березня 2023 року включно становить 220 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

01.06.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 червня 2023 року по 30 червня 2023 року включно становить 240 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

01.07.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 липня 2023 року по 31 липня 2023 року включно становить 240 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

01.09.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 вересня 2023 року по 31 вересня 2023 року включно становить 240 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

01.11.2023 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди від 15.02.2021 про те, що розмір щомісячної орендної плати за користування Приміщенням за період із 01 листопада 2023 року по 31 листопада 2023 року включно становить 240 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за повний календарний місяць строку оренди за Договором.

ПрАТ «Київський завод «Граніт» виставлено рахунки на оплату № 349 від 12.06.2023 на суму 240 000,00 грн (оренда за червень 2023 рік), № 412 від 06.07.2023 на суму 240 000,00 грн (оренда за липень 2023 рік), № 510 від 09.08.2023 на суму 240 000,00 грн (оренда за серпень 2023 рік), № 622 від 25.09.2023 на суму 240 000,00 грн (оренда за вересень 2023 рік), №683 від 27.10.2023 на суму 240 000,00 грн (оренда за жовтень 2023 рік), №688 від 06.11.2023 на суму 240 000,00 грн (оренда за листопад 2023 рік), № 754 віл 05.12.2023 на суму 240 000,00 грн (оренда за грудень 2023 рік), № 28 від 15.01.2024 на суму 240 000,00 грн (оренда за січень 2024 рік).

Також, сторони підписано акти про надання послуг щодо оренди за період червень 2023-січень 2024, а саме: №418 від 30.06.2023 на суму 240 000,00 грн, № 440 від 31.07.2023 на суму 240 000,00 грн, № 602 від 31.08.2023 на суму 240 000,00 грн, № 603 від 30.09.2023 сторони підписано акти про надання послуг щодо оренди за період червень 2023-січень 2024, а саме: №418 від 30.06.2023 на суму 240 000,00 грн, № 440 від 31.07.2023 на суму 240 000,00 грн, № 602 від 31.08.2023 на суму 240 000,00 грн, № 603 від 30.09.2023 на суму 240 000,00 грн, № 678 від 31.10.2023 на суму 240 000,00 грн, № 681 від 30.11.2023 на суму 240 000,00 грн, № 748 від 31.12.2023 на суму 240 000,00 грн, № 31 від 31.01.2024 на суму 280 000,00 грн. Вказані акти про надання послуг підписані без претензій та зауважень.

Крім того, позивач виставив рахунки на оплату щодо відшкодування комунальних послуг за травень 2023-грудень 2023 року, а саме: №350 від 31.05.2023 на суму 6092,09 грн, № 464 від 30.06.2023 на суму 6257,32 грн, № 543 від 31.07.2023 на суму 7889,65 грн, № 615 від 31.08.2023 на суму 9629,10 грн, № 654 від 30.09.2023 на суму 7924,57 грн, № 730 від 31.10.2023 на суму 8128,24 грн, № 795 від 30.11.2023 на суму 25 883,50 грн, № 817 від 31.12.2023 на суму 45 835,80 грн.

Надалі, сторонами підписано акти надання послуг щодо відшкодування комунальних послуг за червень 2023-січень 2024, а саме: № 462 від 30.06.2023 на суму 6257,32 грн, № 532 від 31.07.2023 на суму 7889,65 грн, № 601 від 31.08.2023 на суму 9629,10 грн, № 644 від 30.09.2023 на суму 7924,57 грн, № 723 від 31.10.2023 на суму 8128,24 грн, № 794 від 30.11.2023 на суму 25 883,50 грн, № 817 від 31.12.2023 на суму 45 835,80 грн, № 83 від 31.01.2024 на суму 46 109,93 грн. Вказані акти про надання послуг підписані без претензій та зауважень.

10.01.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією № 8, в якій ПрАТ «Київський завод «Граніт» вимагав від ТОВ «ДІЄСА» виконати свої зобов`язання за Договором № б/н від « 15 лютого 2021року» належним чином та перерахувати на рахунок орендодавця суму заборгованості в розмірі 1570340,27 грн та пеню за порушення умов оплати послуги в розмірі 116879,24 грн., попередивши відповідача про наслідки невиконання вимог претензії. 12.01.2024 відповідач отримав вищевказану вимогу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення пошитого відправлення №0212507059853.

Як вбачається із листа ТОВ «ДІЄСА» вих. № 01/29/3 від 29.01.2024, орендар просив розглянути можливість відтермінувати сплату заборгованості перед ПрАТ «Київський завод «Граніт» у розмірі 1 570 340,27 грн з ПДВ з на п?ять місяців за наступним графіком:

Лютий 2024р

До 04.02.24р - 20 000 грн. з ПДВ.

До 11.02.24р - 30 000 грн. з ПДВ.

До 18.02.24р - 40 000 грн. з ПДВ.

До 25.02.24р - 50 000 грн. з ПДВ.

Березень 2024р

До 03.03.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 10.03.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 17.03.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 24.03.24р - 70.000 грн. з ПДВ.

До 31.03.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

Квітень 2024р

До 07.04.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 14.04.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 21.04,24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 28.04.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

Травень 2024р

До 05.05.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 12,05.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 19.05.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 26.05.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

Червень 2024р

До 02.06.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 09.06.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 16.06.24р - 100 000 грн. з ГІДВ.

До 23.06.24р - 140 000,00 грн. з ПДВ.

До 30.06.24р - 140 340,27 грн. з ПДВ.

Також, у листі від 29.01.2024 відповідач підтвердив намір подальшої співпраці та просив розглянути можливість укладення Договору оренди на новий термін починаючи з 01 лютого 2024року строком на 35 місяців. Крім того, відповідач просив не застосовувати штрафні санкції до ТОВ «ДІССА».

31.01.2024 орендодавець скерував ТОВ «ДІЄСА» претензію № 9, відповідно до якої вимагав від ТОВ «ДІЄСА» виконати свої зобов`язання за Договором № б/н від « 15 лютого 2021року» належним чином та перерахувати на рахунок орендодавця суму заборгованості в розмірі 1 800 640,27 грн та пеню за порушення умов оплати послуги в розмірі 160 523,38 грн., попередивши відповідача про наслідки невиконання вимог претензії. На підтвердження відправлення вимоги, позивач долучив копію опису вкладення, поштову накладну №0212507136602 та фіскальний чек. Однак, відповідач не надав відповідь на претензію № 9 від 31.10.2024 та не погасив наявну суму заборгованості.

31.01.2024 між Приватним акціонерним товариством Київський завод "Граніт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення до Договору від 15.02.2021, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди частину нежитлових приміщень: корпус, Інв. № 1 (A1) загальною площею 1660,00 (одна тисяча шістсот шістдесят) метрів квадратних, розташованих за адресою: м Київ, проспект Визволителів, 17, далі по тексту - «об`єкт оренди», «приміщення». На час передачі Приміщення знаходиться у технічно справному стані і Орендодавець претензій до Орендаря не має.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказав, що відповідач порушив умови Договору від 15.01.2021 в частині своєчасних розрахунків за користування орендованого приміщення та комунальних послуг, у зв`язку із цим за ТОВ "Дієса" обліковується заборгованість у розмірі 1 627 318,14 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 658 183,00 грн - пені, 192 494,87 грн - 3 % річних та інфляційних втрат, 117 640,27 грн - витрат за комунальні послуги.

Відповідач, заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом вище було встановлено, що п.4.4. договору вказано, що орендар сплачує (компенсує) орендодавцю фактичні витрати орендаря по електроенергії (втрати активної і реактивної електроенергії), водопостачання та теплопостачання на підставі показань облікових приладів, діючих тарифів та рахунків орендодавця, підтвердженими рахунками безпосередньо енергопостачальної, водопостачальної та теплопостачальної організаціями.

Відповідно до п.4.8, оплата (компенсація) комунальних платежів за минулий місяць здійснюється орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання відповідних рахунків орендодавця.

У межах договору від 15.02.2021 сторонами було підписано акти про надання послуг щодо оренди за період червень 2023-січень 2024, а саме: №418 від 30.06.2023 на суму 240 000,00 грн, № 440 від 31.07.2023 на суму 240 000,00 грн, № 602 від 31.08.2023 на суму 240 000,00 грн, № 603 від 30.09.2023 сторони підписано акти про надання послуг щодо оренди за період червень 2023-січень 2024, а саме: №418 від 30.06.2023 на суму 240 000,00 грн, № 440 від 31.07.2023 на суму 240 000,00 грн, № 602 від 31.08.2023 на суму 240 000,00 грн, № 603 від 30.09.2023 на суму 240 000,00 грн, № 678 від 31.10.2023 на суму 240 000,00 грн, № 681 від 30.11.2023 на суму 240 000,00 грн, № 748 від 31.12.2023 на суму 240 000,00 грн, № 31 від 31.01.2024 на суму 280 000,00 грн. Вказані акти про надання послуг підписані без претензій та зауважень.

Надалі, сторонами підписано акти надання послуг щодо відшкодування комунальних послуг за червень 2023-січень 2024, а саме: № 462 від 30.06.2023 на суму 6257,32 грн, № 532 від 31.07.2023 на суму 7889,65 грн, № 601 від 31.08.2023 на суму 9629,10 грн, № 644 від 30.09.2023 на суму 7924,57 грн, № 723 від 31.10.2023 на суму 8128,24 грн, № 794 від 30.11.2023 на суму 25 883,50 грн, № 817 від 31.12.2023 на суму 45 835,80 грн, № 83 від 31.01.2024 на суму 46 109,93 грн. Вказані акти про надання послуг підписані без претензій та зауважень.

10.01.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією № 8, в якій ПрАТ «Київський завод «Граніт» вимагав від ТОВ «ДІЄСА» виконати свої зобов`язання за Договором № б/н від « 15 лютого 2021року» належним чином та перерахувати на рахунок орендодавця суму заборгованості в розмірі 1570340,27 грн та пеню за порушення умов оплати послуги в розмірі 116879,24 грн., попередивши відповідача про наслідки невиконання вимог претензії. 12.01.2024 відповідач отримав вищевказану вимогу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення пошитого відправлення № 0212507059853.

31.01.2024 орендодавець скерував ТОВ «ДІЄСА» претензію № 9, відповідно до якої вимагав від ТОВ «ДІЄСА» виконати свої зобов`язання за Договором № б/н від « 15 лютого 2021року» належним чином та перерахувати на рахунок орендодавця суму заборгованості в розмірі 1 800 640,27 грн та пеню за порушення умов оплати послуги в розмірі 160 523,38 грн., попередивши відповідача про наслідки невиконання вимог претензії. На підтвердження відправлення вимоги, позивач долучив копію опису вкладення, поштову накладну №0212507136602 та фіскальний чек.

Як вбачається із листа ТОВ «ДІЄСА» вих. № 01/29/3 від 29.01.2024, орендар просив розглянути можливість відтермінувати сплату заборгованості перед ПрАТ «Київський завод «Граніт» у розмірі 1 570 340,27 грн з ПДВ з на п`ять місяців за наступним графіком:

Лютий 2024р

До 04.02.24р - 20 000 грн. з ПДВ.

До 11.02.24р - 30 000 грн. з ПДВ.

До 18.02.24р - 40 000 грн. з ПДВ.

До 25.02.24р - 50 000 грн. з ПДВ.

Березень 2024р

До 03.03.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 10.03.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 17.03.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 24.03.24р - 70.000 грн. з ПДВ.

До 31.03.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

Квітень 2024р

До 07.04.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 14.04.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 21.04,24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 28.04.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

Травень 2024р

До 05.05.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 12,05.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 19.05.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 26.05.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

Червень 2024р

До 02.06.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 09.06.24р - 70 000 грн. з ПДВ.

До 16.06.24р - 100 000 грн. з ГІДВ.

До 23.06.24р - 140 000,00 грн. з ПДВ.

До 30.06.24р - 140 340,27 грн. з ПДВ.

Також, у листі від 29.01.2024 відповідач підтвердив намір подальшої співпраці та просив розглянути можливість укладення Договору оренди на новий термін починаючи з 01 лютого 2024року строком на 35 місяців. Крім того, відповідач просив не застосовувати штрафні санкції до ТОВ «ДІССА».

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, що ТОВ «ДІССА» частково сплатило на користь ПрАТ «Київський завод «Граніт» суму заборгованості за орендними платежами в розмірі 293 000,00 грн у період з 09.08.2023-10.08.2023, 30.10.2023, 24.11.2023, 01.12.2023, 16.12.2023, 29.01.2024, 02.02.2024, 06.02.2024, 12.02.2024.

Таким чином, станом на дату розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" за Договором оренди нежитлового приміщення від 15.02.2021 становить 1 627 318,14 грн та витрати за комунальні послуги в розмірі 117 640,27 грн.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

На переконання суду, позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо своєчасних розрахунків за орендними платежами, тоді як відповідач доказів сплати заборгованості в розмірі 1 627 318,14 грн та витрат за комунальні послуги в розмірі 117 640,27 грн станом на день розгляду справи суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги умови договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1 627 318,14 та витрат за комунальні послуги в розмірі 117 640,27 грн з відповідача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Однак, відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх безпідставними, незаконними та порушують законні інтереси права відповідача, та просив суд у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Граніт» відмовити у повному обсязі, у зв`язку із наявністю дії форс-мажорних обставин.

Крім того, ТОВ "Дієса" зазначила, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та тимчасовою окупацією територій областей України де знаходяться магазини ТОВ «ДІЄСА» (Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Херсон, Нова Каховка ) та відсутність доступу до них; активні бойові дії в регіонах де знаходяться магазини ТОВ «ДІЄСА», що ускладнює доступ до них; Повне або часткове знищення магазинів ТОВ «ДІЄСА» у містах: Київ, Буча, Ірпінь, Харків, Херсон; Знищення та обмежений доступ до основного товарного складу ТОВ «ДІЄСА» у с. Квітневе Броварського району Київської області не дають можливості ТОВ «ДІЄСА» об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору до кінця дії форс-мажорних обставин. Відповідачем в ТПП України були отримані відповідні сертифікати про настання форс-мажорних обставин. ТОВ «ДІЄСА» наразі не може одночасно виконувати в повному обсязі зобов`язання, у зв`язку з масовим знищенням товарів, що реалізуються у торговельній мережі Товариства внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та тимчасовою окупацією територій областей України, де знаходяться магазини ТОВ «ДІЄСА» та/або відсутністю доступу до них в наслідок активних бойових дії в регіонах, де знаходяться магазини ТОВ «ДІЄСА», що ускладнює доступ до них. ТОВ «ДІЄСА» також має вимоги про сплату за поставлені Товари від своїх постачальників, строк по оплаті за який вже наступив. Також через повне або часткове знищення магазинів ТОВ «ДІЄСА», та повне знищення товарного складу ТОВ «ДІЄСА» у с. Квітневе Броварського району Київської області, що підтверджено Довідкою Приватного підприємства «ОФІС БТІ» про знищення/ знесення майна від 29.03.2022р. №29/03, реєстраційний номер документу: DT01:4521- 1747-1586-0518 та Сертифікатом №3000-22-0460 від 25/07/2022р про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Сертифікатом № 3000-22-0556 від 10/08/2022р про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Перелічені вище обставини призвели до прямих загальних збитків орієнтовно на загальну суму 889 178 939,45 грн. Внаслідок чого фінансова спроможність підприємства суттєво підірвана. Вищевказані обставини на даний час, та до кінця дії воєнного стану і відновлення господарської діяльності Товариства в повному обсязі не дають можливість одночасно виконати обсяг зобов`язань за Договором, строк виконання яких настав та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору до кінця дії форс-мажорних обставин.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання».

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладений у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №911/589/21, про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п.5.21 постанови).

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №910/15264/21, де вказано:

- відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у справі №922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд зазначає, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання в частині своєчасних розрахунків за орендними платежами за Договором оренди нежитлового приміщення від 15.02.2021 саме внаслідок настання форс-мажорних обставин. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повідомлення відповідачем позивача про настання форс - мажорних обставин, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 658 183,00 грн - пені, 192 494,87 грн - 3 % річних та інфляційних втрат - 117 640,27 грн.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням допущених помилок у визначенні бази нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, а саме: інфляційні витрати - 137 777 грн. 70 коп. та 3 % річних - 53 494 грн. 63 коп.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

За несвоєчасну оплату орендарем орендою плати та/або комунальних послуг Орендар сплачує пеню з простроченої суми за кожен день прострочення у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % (п. 7.4 Договору).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 653 567, 00 грн.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позивних вимог.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 331, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Граніт" задовольнити частково.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (Україна, 01001, місто Київ, площа Спортивна, будинок 1-А, ЄДРПОУ 36483471) на користь Приватного акціонерного товариства Київський завод «Граніт» (02125, місто Київ, проспект Визволителів, будинок, 17, ЄДРПОУ 04012394) заборгованість із сплати орендних платежів - 1 627 318 грн. (один мільйон шістсот двадцять сім тисяч триста вісімнадцять) 14 коп., пеню - 653 567 грн. (шістсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот шістдесят сім) 00 коп., інфляційні витрати - 137 777 грн. (сто тридцять сім тисяч сімсот сімдесят сім) 70 коп, 3 % річних - 53 494 грн. (п`ятдесят три тисячі чотириста дев`яносто чотири) 63 коп., витрати за комунальні послуги - 117 640 грн. (сто сімнадцять тисяч шістсот сорок) 27 грн. та витрати по сплаті судового збору - 38 846 грн. (тридцять вісім тисяч вісімдесят сорок шість) 96 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.06.2025.

Суддя М.Є. Літвінова