Рішення від 10.07.2025 по справі 918/358/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2025 р. Справа № 918/358/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами загального за позовом Сарненської окружної прокуратури

до Сарненської міської ради Рівненської області

про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Житлосервіс" Сарненської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Краса та добробут"

За участю представників сторін:

від позивача (прокурор): Котяй Ірина Вікторівна;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Сарненська окружна прокуратура (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Сарненської міської ради Рівненської області (далі - Відповідач), в якій просить: зобов`язати Сарненську міську раду вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Сарни на нежитлове приміщення протирадіаційного укриття №67277, що розташоване в підвальному приміщенні будинку №10 по вулиці Ткача в м. Сарни Рівненської області.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що відсутність реєстрації права комунальної власності на спірне протирадіаційне укриття створює правову невизначеність щодо статусу об`єкту цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати утримання захисної споруди цивільного захисту № 67277.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 28.05.2025.

До суду 15.05.2025 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі та просить суд у задоволенні позову відмовити.

До суду 22.05.2025 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти доводів викладених у відзиві та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.05.2025 відкладено підготовче засідання на 11.06.2025.

До суду 30.05.2025 від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.06.2025 відкладено підготовче засідання на 26.06.2025.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.06.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/358/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2025.

Від представника Відповідача 09.07.2025 надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника Відповідача.

Позивач у судовому засідання 10.07.2025 підтримала позицію викладену у позовній заяві, відповіді на відзив та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники Відповідача та третіх осіб в судове засідання 10.07.2025 не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що згідно з паспортом сховища (протирадіаційного укриття) №67277, за адресою по вул. Ткача 10 у м.Сарни обліковується вбудована в будівлю захисна споруда площею 80 кв.м., місткістю 100 осіб, яка належить міській раді.

За вказаною адресою зареєстроване Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Краса та добробут".

Судом встановлено, що рішенням Сарненської міської ради від 20.02.2017 №435 "Про зняття з балансу КП "Житлосервіс" багатоквартирних житлових будинків по вул. Дослідна станція, 17, Ткача, 10, Набережна, 2 в м. Сарни" надано згоду КП "Житлосервіс" на зняття з балансу трьох багатоквартирних будинків, вирішено передати технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинки головам правління ОСББ та оформити відповідні акти прийому-передачі.

Надалі, КП "Житлосервіс" 21.11.2017 складено та затверджено акт № 1 про списання багатоквартирного будинку з балансу, у якому зазначено наступні характеристики будинку: рік введення в експлуатацію 1980 рік, кількість поверхів - 3, загальна площа будинку - 1239,4 кв.м., житлова площа квартир - 727,4 кв.м. У інших відомостях про багатоквартирний будинок зазначено про наявність підвалу.

У подальшому створено комісію, яка склала акт приймання-передачі багатоквартирного будинку, що розміщений за адресою: м. Сарни, вул. Ткача, 10, у якому зазначені наступні характеристики будинку: рік введення в експлуатацію 1980 рік, кількість поверхів - 3, загальна площа будинку - 1239,4 кв.м., житлова площа квартир - 727,4 кв.м. У інших відомостях про багатоквартирний будинок зазначено про наявність підвалу.

Перелік документів, що передаються ОСББ "Краса і добробут": технічний паспорт, план поверхів, авізо та зазначено, що інших документів не існує.

Згідно з актом оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття №67277) від 07.12.2023 проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища №67277, розташованого за адресою: м.Сарни, вул.Ткача 10 та встановлено, що балансоутримувачем захисної споруди є ОСББ "Краса і Добробут", загальний стан споруди працездатний, санітарний стан задовільний, станом на 07.12.2023 протирадіаційне укриття оцінювалось як обмежено готове.

Відповідно до акту оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття №67277) від 20.08.2024 проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища №67277, розташованого за адресою: м.Сарни, вул.Ткача 10 та встановлено, що балансоутримувачем захисної споруди є ОСББ "Краса і Добробут", загальний стан споруди працездатний, санітарний стан задовільний, станом на 20.08.2024 протирадіаційне укриття оцінювалось як обмежено готове.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на час формування витягу 06.03.2025 право власності на протирадіаційне укриття №67277 не зареєстровано.

Листом від 15.10.2024 №53/3109вих-24 Сарненська окружна прокуратура звернулась до Сарненської міської ради щодо надання інформації про власників та балансоутримувачів протирадіаційного укриття з обліковим номером №67277 та щодо вжиття міською радою заходів до захисту державних інтересів, зокрема щодо повернення у комунальну власність вказаного об`єкта цивільного захисту.

Разом з тим, міська рада своїм листом від 30.10.2024 №2384-02/17 повідомила, що власником протирадіаційного укриття за №67277, що знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. Симона Петлюри,10 (Ткача), згідно з картками обліку протирадіаційного укриття є Сарненське ПМК-81 тресту "Полесьеводстрой" Міністерства водного господарства УССР, а балансоутримувачем відповідно до актів оцінки стану готовності захисної споруди від 07.12.2023 та 20.08.2024 вказаної захисної споруди є ОСББ "Краса та добробут". У комунальну власність Сарненської міської ради протирадіаційне укриття не передавалось.

З огляду на викладене вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими та стосуються оформлення права власності щодо захисної споруди, та відповідно утримання такої споруди в належному та придатному до використання стані.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає що бездіяльність Сарненської міської ради щодо державної реєстрації права комунальної власності та визначення балансоутримувача спірної захисної споруди призводить до неможливості забезпечити її належний технічний стан, який дозволяв би привести укриття у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров`я громадян, особливо в умовах воєнного стану та має наслідком невиконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, чим порушує інтереси держави (територіальної громади) і встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У 2012 році законодавцем було прийнято Кодекс цивільного захисту України (далі - Кодекс) який регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Пунктом 14 частини першої статті 2 Кодексу передбачено, що захисні споруди цивільного захисту це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Згідно з статтею 7 Кодексу основні принципи здійснення цивільного захисту, серед яких зокрема вказано: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності, а також виконання у воєнний час норм міжнародного гуманітарного права; пріоритетність завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій; відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Кодексу громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

Частиною першою статті 32 Кодексу передбачено, що до захисних споруд цивільного захисту серед іншого належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Отже, з огляду на викладене, суд зазначає, що інтереси громади і суспільства щодо забезпечення цивільного захисту населення, зокрема у період воєнного часу, поза сумнівом, є переважаючими та пріоритетними у порівнянні з приватними інтересами власника нерухомого майна.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Статтею 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_1 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 02.03.2004 N 4-рп/2004 Справа N 1-2/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Як вбачається з правової позиції відображеної у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 09.11.2011 N 14-рп/2011 Справа N 1-22/2011, власники квартир дво - або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що спірне приміщення за своїм призначенням є сховищем та належить до об`єктів цивільного захисту (цивільної оборони). Тобто приміщення щодо якого виник спір не відноситься до житлового фонду оскільки призначене саме для потреб непромислового характеру (захист населення).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що спірне приміщення є окремим самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною четвертою статті 182 ЦК України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", власник є заявником щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Однак, матеріали справи не містять доказів реєстрації Сарненською міською радою право комунальної власності територіальної громади міста Сарни на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 67277).

Відповідно до пунктів 1, 23, 26-28 частини другої статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту.

Частиною дванадцятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню). Приватизація (відчуження) споруд подвійного призначення державної та комунальної власності здійснюється за умови збереження їх функціонального призначення для укриття населення. Власник (балансоутримувач) споруди подвійного призначення зобов`язаний забезпечити збереження функціонального призначення такої споруди для укриття населення. У разі зміни власника новим власником має бути збережено функціональне призначення такої споруди для укриття населення.

Відсутність реєстрації права комунальної власності на протирадіаційне укриття створює правову невизначеність щодо статусу об`єкту цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати його утримання.

За таких обставин, судом встановлена бездіяльність Відповідача щодо державної реєстрації права комунальної власності захисної споруди призводить до неможливості забезпечити їх належний технічний стан, який дозволяв би привести укриття у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров`я громадян, особливо в умовах воєнного стану, має наслідком невиконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, порушує інтереси держави (територіальної громади) та встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров`я.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у cправі № 924/438/22.

Частинами першою та другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17).

Як зазначалося судом, згідно із частинами другою та третьою статті 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого - коло відповідачів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц наведено правовий висновок, зокрема, про те що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Водночас, Конституція України та Закон України "Про прокуратуру" надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави, у тому числі інтересів територіальної громади (близька за містом правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в суді у цій справі, прокурор зазначав, що порушення вказаних інтересів полягає в невиконанні радою вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, що призводить до недотримання встановлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя і здоров`я під час військової агресії.

За таких умов, посилаючись на те, що міську раду визначено відповідачем у справі та пред`явлено до неї вимоги, прокурор зазначив про наявність у нього підстав для самостійного звернення до суду в якості позивача.

Суд проаналізував норми Кодексу цивільного захисту України (які стосуються повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту), Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 № 11, дійшов висновку про те, що наявність в тих чи інших державних органів повноважень щодо утримання захисних споруд не свідчить про можливість їх участі у справі в якості позивачів, оскільки, як вбачається з позовних вимог, спірні правовідносини стосуються не питань щодо неналежного здійснення чи нездійснення безпосереднього утримання вказаних споруд, а стосуються визначення та закріплення їх правового статусу. При цьому прокурор подав позов у зв`язку з невчинення дій щодо реєстрації права власності на спірну захисну споруду, тобто при здійсненні його власних функцій, вказавши, що міська рада має бути відповідачем. Водночас, інший орган, який відповідно до положень чинного законодавства, здійснює функції у спірних правовідносинах, відсутній.

З огляду на викладене, внаслідок незабезпечення Відповідачем державної реєстрації права комунальної власності на спірні нежитлові приміщення, з метою забезпечення безпеки населення в рамках цивільної оборони, прокурор, пред`являючи такий позов, вочевидь, діяв в межах та порядку, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, інші учасники процесу не спростували доводів прокурора про наявність у нього можливість представляти інтереси держави як у зв`язку з відсутністю уповноваженого органу, так і у зв`язку з визначенням ради в якості Відповідача.

За таких обставин та враховуючи те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, визначивши міську раду відповідачем та заявивши вимоги про зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації комунальної власності на приміщення протирадіаційного укриття, суд вважає, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з статтею 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Сарненську міську раду (34500, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Широка 31, ідентифікаційний код 04057770) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Сарни на нежитлове приміщення протирадіаційного укриття №67277, що розташоване в підвальному приміщенні будинку №10 по вул. Ткача в м.Сарни Рівненської області.

3. Стягнути з Сарненської міської ради (34500, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Широка 31, ідентифікаційний код 04057770) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.

Позивач (Стягувач): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).

Відповідач (Боржник): Сарненська міська рада (34500, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул. Широка 31, ідентифікаційний код 04057770).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11 липня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон