Рішення від 10.07.2025 по справі 920/591/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2025м. СумиСправа № 920/591/25Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ;

про стягнення 151 349 грн 44 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 151349 грн 44 коп., з яких: 95000 грн 00 коп. оплата по договору №070-ПОСЛ від 04.03.2024, 36349 грн 44 коп. витрат на проведення експертного будівельно-технічного дослідження, 20000 грн 00 коп. моральної шкоди, обґрунтовуючи позов неналежним виконанням відповідачем робіт за договором від 04.03.2024 №070-ПОСЛ, які були виявлені протягом гарантійного строку.

Відповідач заперечує проти позову та вважає, що роботи за договором були виконані відповідно до умов договору.

Рух справи, процесуальні дії, що вчинялися судом.

Ухвалою суду від 12.05.2025 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Сторони про відкриття провадження повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ухвали суду від 12.06.2025 у задоволенні клопотання відповідача (вх. №3224 від 06.06.2025) про зупинення провадження у справі відмовлено,розгляд справи було відкладено на 10.07.2025 без проведення судового засідання.

27.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №3110).

03.07.2025 позивачем подано відповідь на відзив (вх. №3702).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.03.2024 між сторонами був укладений договір №070-ПОСЛ, за умовами п. 1.1. якого відповідач був зобов`язаний власними силами та засобами виконати заходи із захисту приміщень, а саме: (Встановлення дверей та люків протипожежних), код ДК 021:2015 51700000-9 Послуги зі встановлення протипожежного устаткування.

18.03.2024 за результатами виконання договору між сторонами був підписаний акт №ОУ-0000045 здачі-приймання робіт (надання послуг), згідно якого позивач прийняв виконання відповідачем робіт (послуг) із встановлення дверей та люків протипожежних на загальну суму 95000,00 грн (а.с.13).

Відповідно до п. п. 4.1-4.2. договору Виконавець гарантує якість закінчених робіт (послуг) і досягнення показників, визначених Замовником та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку, який становить один рік з дня прийняття робіт Замовником.

В разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків Замовник зобов`язаний заявити про них Виконавцю в десятиденний термін після їх виявлення.

Таким чином, гарантійний строк за договором складає з 18.03.2024 по 18.03.2025.

У жовтні 2024, тобто під час дії гарантії, позивач виявив недоліки у виконаних за договором роботах, а саме: потрапляння дощової води в приміщення гуртожитку та пошкодження в наслідок цього штукатурки, виникнення загрози пожежі.

10.10.2024, 17.10.2024 та 01.11.2024 позивач направив відповідачу претензії з вимогою щодо усунення виявлених недоліків відповідно до гарантійних зобов`язань.

Однак відповідач у відповідях від 18.10.2024 №018 та від 11.11.2024 №019 зазначив, що роботи за договором були виконані якісно, при прийнятті робіт недоліки були відсутні, тому відповідач просить уточнити з посиланням на відповідні пункти ДБН та ДСТУ, які саме недоліки були допущені виробником і недодержання відповідачем яких вимог та стандартів було виявлено.

11.12.2024 позивач звернувся до Сумського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України із заявою про надання висновку судово-будівельної експертизи для надання до суду.

20.03.2025 було складено висновок експерта №1594.

Таким чином, позивач вважає, що неправомірними діями відповідача, які полягають у не усуненні виявлених під час дії гарантійного строку недоліків виконаних за договором робіт, було заподіяно збитки у загальному розмірі 151349 грн 44 коп., у тому числі 95000 грн 00 коп. кошти, сплачені за договором, 36349 грн 44 коп. вартість проведеного експертного дослідження, 20000 грн 00 коп. моральна шкода.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що подана позивачем експертиза зроблена не коректно, посилання на ДБН , які не регулюють монтаж протипожежних дверей (люків). Крім цього, позивач знехтував вимогу експерта щодо забезпечення участі представника ТОВ «СІТІ» під час здійснення експертного дослідження, що унеможливило надання необхідних документів для проведення дослідження, яке відповідає вимогам законодавства.

Також відповідач повідомив суд, що замовив повторну експертизу.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю суттю є договором будівельного підряду, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, як встановлено судом та зазначається сторонами, договір від 04.03.2024 року виконано повністю як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, тобто роботи виконані, прийняті, жодних претензій та зауважень зі сторони замовника підряднику щодо якості, вартості робіт та будівельних матеріалів при їх прийнятті заявлено не було.

Водночас, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в процесі експлуатації об`єкта в межах встановленого сторонами в договорі гарантійного строку у виконаних відповідачем роботах за спірним договором підряду від 04.03.2024 р. позивачем виявлені недоліки (дефекти) робіт.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Положеннями статті 884 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об`єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення. Договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку.

Відповідно до п. 4.2 договору від 04.03.2024 року у разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків Замовник зобов`язаний заявити про них Виконавцю в десятиденний термін після їх виявлення.

Як зазначалось судом, відповідач листами-претензіями від 10.10.2024, 17.10.2024, 01.11.2024 повідомляв відповідача про виявлені недоліки під час експлуатації об`єкта.

За приписами ст. 860 ЦК України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

До обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення статті 676 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом установлено та сторонами не заперечується, що недоліки були виявлені під час дії гарантійного зобов`язання відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Право на відшкодування за рахунок підрядника витрат, понесених замовником при усуненні недоліків, допущених підрядником, є допустимим лише після укладення двостороннього акту про недоліки та не усунення існуючих недоліків підрядником.

Відповідно до ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Застосування передбачених ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України способів захисту прав і законних інтересів замовника є правом останнього. Замовник може вільно на власний розсуд застосувати чи не застосувати передбачені зазначеною нормою способи захисту.

Встановлені ст. 858 Цивільного кодексу України правові можливості виникають у замовника лише в тому випадку, коли на підрядника відповідно до умов закону або договору може бути покладена відповідальність за допущені у результаті виконаних робіт недоліки або коли їх поява спричинена випадковими обставинами, ризик настання, яких лежить на підряднику.

Тобто, дії підрядника мають бути протиправними, полягати в порушенні умов договору, самі недоліки повинні бути наслідком протиправних дій, тобто між діями та наслідком має бути причинний зв`язок.

Положеннями статті 859 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Разом з тим в силу положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Отже, обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В ч. 2 ст. 22 цього ж Кодексу наведено поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Так, відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов`язання, якого припустився боржник.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, на позивача покладений обов`язок доведення вини правопорушника, факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і завданими збитками та їх розмір.

Наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 151349 грн 44 коп. та причинного зв`язку між неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду від 04.03.2024 р. та утворенням дефектів і недоліків у виконаних роботах, позивач обґрунтовує висновком експерта № 1594 будівельно-технічного експертного дослідження від 20.03.2025 року.

Наразі судом досліджений висновок експерта № 1594 будівельно-технічного експертного дослідження від 20.03.2025 року, поданий до суду позивачем та виготовлений на замовлення останнього експертною установою, відповідно до якого 12.12.2024 року позивач звернувся до експертної установи з заявою про проведення будівельно-технічного експертного дослідження, на вирішення якого поставлено наступні питання:

1. Чи відповідають виконані роботи по влаштуванню пожежного люку на даху будівлі літ. «Ж-5» за адресою: проспект Курський, 141, у м. Суми, вимогам нормативно- правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, містобудівним, технічним умовам тощо), в частині:

- влаштування вузлів примикання пожежного люку до існуючої покрівлі;

- правильність монтажу пожежного люку;

- герметизація швів примикання.

Якщо не відповідають, то в чому влягають невідповідності?

Експерт за результатами дослідження дійшов висновку, що виконані роботи по влаштуванню пожежного люку на даху будівлі літ. «Ж-5» за адресою: проспект Курський, 141, у м. Суми, не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, в частині:

1) влаштування вузлів примикання пожежного люку до існуючої покрівлі:

- п. 6.1.3 ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» - вихід на покрівлю через вертикальну сталеву драбину здійснюється через пожежний люк 2-го типу, а не через пожежні двері;

- п. 3.8. Інструкції з монтажу та експлуатації - двері фіксуються за допомогою штирів діаметром 12 мм та довжиною не менше 120 мм або за допомогою зварювання, а фактично двері на покрівлі закріплені за допомогою покрівельних саморізів;

2) правильність монтажу пожежного люку:

- п. 1.1. Інструкції з монтажу та експлуатації - двері ДМП Е 160 призначені для встановлення в отворах протипожежних стін, а не покриття;

3) герметизація швів примикання:

- відповідно п. 3.1, 3.23 ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будівель і споруд» протипожежні двері влаштовані в площині покриття, тому є частиною покриття, так як вони виконують функцію верхньої огороджувальної конструкції над отвором, а тому має бути стійкою до проникнення атмосферних опадів - ущільнювач що встановлений виробником не забезпечує захист від проникнення атмосферних опадів в зв`язку з його відсутністю в місцях влаштування петель.

Суд зауважує, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 151349 грн 44 коп. збитків.

Розрахунок збитків позивачем не поданий, у прохальній частині позову позивач визначив, що він вважає заявленими до стягнення збитками: 95000 грн 00 коп. оплата за договором, 36349 грн 44 коп. вартість проведеного експертного будівельно-технічного дослідження, 20000 грн 00 коп. - моральна шкода.

Суд зазначав, що саме на позивача покладено обов`язок доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення та, перш за все, розмір заподіяних збитків.

Так, відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 585 ЦК України позивач має право вимагати від відповідача, серед іншого, безоплатного усунення недоліків у роботі за рахунок відповідача протягом 15 днів.

Позивач правомірно звернувся із вимогою про усунення недоліків відповідача, а відповідач безпідставно не виконав свій гарантійний обов`язок.

Однак суд критично оцінює позицію позивача щодо стягнення з відповідача в якості збитків вартості оплати за договором, так як згідно з вищезазначеними правовими приписами позивач у цій справі має право на відшкодування втрат, які він зробив або мусить зробити для відновлення порушеного права.

Так, висновком експерта підтверджуються недоліки у роботі відповідача при виконанні договору. Однак експерт не досліджував питання щодо вартості робіт по усуненню недоліків. Також у експертному висновку не підтверджено факт знищення (неможливості використання) робіт, виконаних відповідачем за договором.

Позивачем також не надано суду розрахунку збитків у розумінні ст. 22 ЦК України.

Тому суд вважає, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження підстав стягнення матеріальної шкоди саме у заявленому позивачем розмірі, тобто 95000 грн 00 коп.

Також позивачем жодним чином у позові не обґрунтовано підстави та розмір заявленої до стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн 00 коп. Позивач лише у прохальній частині зазначив про розмір моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у стягненні матеріальної та моральної шкоди.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Також ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із експертів та проведенням експертизи.

Стаття 129 ГПК України унормовує, що судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Тому суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн 00 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 36349 грн 44 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У позові Державного навчального закладу Сумське міжрегіональне вище професійне училище до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ про стягнення 151349 грн 44 коп. - відмовити повністю.

2.Витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн 00 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 36349 грн 44 коп. покласти на позивача.

3.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.07.2025.

СуддяО.Ю. Резніченко