Ухвала від 10.07.2025 по справі 904/2104/19

УХВАЛА

10 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/2104/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025

у справі №904/2104/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГАРОННА"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2104/19 затверджено звіт арбітражного керуючого Сокола О.Ю. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за період з 26.01.2022 по 16.08.2024 у розмірі 1 675 655,26 грн, понесені витрати за період з 26.01.2022 по 16.08.2024 у розмірі 149 426,85 грн за період виконання повноважень ліквідатора ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат". Затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат". Ліквідовано юридичну особу - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат". Згідно з ч.7 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, визнані погашеними. Провадження у справі № 904/2104/19 закрито.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області на стадію ліквідаційної процедури.

Також, не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області на стадію ліквідаційної процедури.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 у справі №904/2104/19 залишено без змін.

До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №904/2104/19, а справу передати на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області на стадію ліквідаційної процедури.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2104/19 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2025.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно зі статтею 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 24.04.2025, повний текст складено 06.06.2025, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 26.06.2025. Проте, касаційна скарга подана скаржником 27.06.2025, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що повний текст оскаржуваної постанови від 24.04.2025 надійшов до його електронного кабінету Електронного Суду - 09.06.2025, а отже скаржник звертається з касаційною скаргою в межах строку на касаційне оскарження.

Водночас, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в порушення частини 2 статті 288 ГПК України у касаційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення та не надає доказів, які підтверджують отримання повного тексту оскаржуваної постанови в Електронному суді саме 09.06.2025.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №904/2104/19 без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з наданням заявнику строку для порушення питання про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням підстав пропуску такого строку.

Також, відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні касаційної скарги на ухвалу господарського суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»)

Згідно Закону України "Про державний бюджет України" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році складає 3028,00 грн.

Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сума судового збору становить 3028,00 грн.

При цьому, скільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги скаржник має сплатити судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Проте, касаційна скарга судовим збором не оплачена.

Також, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження.

Водночас, скаржник не зазначає, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, скаржнику необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Отже ГУ ДПС у Дніпропетровській області не дотрималося вимог пункта 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №904/2104/19 з обґрунтуванням підстав пропуску такого строку;

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн;

- зазначити підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належним обґрунтуванням у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,

- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,

- код класифікації доходів бюджету - 22030102,

- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №904/2104/19 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

-- надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі №904/2104/19 з обґрунтуванням підстав пропуску такого строку;

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн;

- зазначити підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) та їх належним обґрунтуванням у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

4. Роз`яснити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков