Ухвала від 11.07.2025 по справі 202/2629/25

Справа № 202/2629/25

Провадження № 1-кс/202/5132/2025

УХВАЛА

Іменем України

11 липня 2025 року слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №42024042110000010 від 13 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна.

Відповідно до клопотання, в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024042110000010 від 13 лютого 2024 року, в рамках якого ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.27 ч.ч. 4, 5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

Тому прокурор, з метою конфіскації майна, як виду покарання просить накласти арешт, шляхом заборони права на відчуження, розпорядження, на майно, яке перебуває у власності підозрюваного, а саме: квартиру загальною площею 86,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1483047712101.

Прокурор в судове засідання не з`явився, натомість в матеріалах клопотання наявна заява, відповідно до якої прокурор просить розглянути клопотання без його участі.

З метою забезпечення арешту майна, яке не має статусу тимчасово вилученого, на підставі ч. 2ст. 172 КПК Україниклопотання розглядається без повідомлення власника майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №42024042110000010 від 13 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

В рамках даного кримінального провадження, 09 липня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, тобто в пособництві у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, у особливо великих розмірах; ч.5 ст.27 ч.4 ст.191 КК України, тобто в пособництві у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану; ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, тобто в пособництві у чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились в пособництві у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому за попередньою змовою групою осіб

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі настрок від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за підозрюваним ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на праві приватної власності зареєстровано об`єкт житлової нерухомості - квартира, загальною площею 86,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1483047712101).

Як визначено у ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5ст. 170 КПК Україниарешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 11ст. 170 КПК Українивстановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Зважаючи на те, що санкція інкримінованого підозрюваному ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,передбачає покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя доходить висновку, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, необхідно накласти арешт на майно підозрюваного, що належить йому на праві приватної власності, шляхом заборони права відчуження, оскільки існує достатньо підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Саме такий спосіб накладення арешту на майно, забезпечить потреби досудового розслідування, виправдовує ступінь втручання у права підозрюваного та не матиме негативних наслідків як для самого підозрюваного, так і інших осіб, оскільки заборона відчуження майном не позбавляє права на користування ним.

Слідчий суддя не вбачає необхідності заборони розпорядження нерухомим майном, оскільки таке обмеження права власності не відповідає розумності, співрозмірності, не є пропорційним завданням кримінального провадження, а стороною обвинувачення не обґрунтовано, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до наслідків, визначених ч. 11ст. 170 КПК України,.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, необхідно накласти арешт, шляхом заборони права на відчуження майна підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме об`єкту житлової нерухомості - квартири, загальною площею 86,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1483047712101.

Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження №42024042110000010 від 13 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.4, 5 ст.191, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт, шляхом позбавлення права відчуження, на об`єкт житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 86,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1483047712101, що належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання слідчому судді, про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя ОСОБА_1