Рішення

від 06.12.2010 по справі 29/292-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/292-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р.                                                            Справа № 29/292-10

вх. № 8374/5-29

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Віхорєва- Сухорукова І.О. дов. №25 від 04.01.10;

ТОВ "Авто-холдінг" - не з"явився;

ТОВ "Інтер-Авто" - не з"явився;

ТОВ "Автосервіс -Т" - не з"явився;

ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" - не з"явився;    

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Миколаївавтосервіс", м. Миколаїв;

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача :

- ТОВ "Авто-холдінг" (с. Тернова, Харківський район , Харківська область),

- ТОВ "Інтер-Авто" (с. Тернова, Харківський район , Харківська область),

- ТОВ "Автосервіс -Т" (с.Радгоспне,28, Харківський район , Харківська область) ,

- ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"(вул. Салганна, 14-А, м.Кременчук);   

до  ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків  

про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна, укладений між ЗАТ "Миколаївавтосервіс" та АКІБ "УкрСиббанк", посвідчений 31.05.07року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., та зареєстрований в реєстрі за №1

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ЗАТ "Миколаївавтосервіс" звернувся до суду з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна, укладений між ЗАТ "Миколаївавтосервіс" та АКІБ "УкрСиббанк", посвідчений 31.05.07року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., та зареєстрований в реєстрі за №1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.10 було порушено провадження по справі, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Авто-холдінг" (с. Тернова, Харківський район, Харківська область), ТОВ "Інтер-Авто" (с. Тернова, Харківський район, Харківська область), ТОВ "Автосервіс-Т" (с. Радгоспне, 28, Харківський район, Харківська область) та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" (вул. Салганна, 14-А, м. Кременчук). Розгляд справи призначено на 18.10.10.

Відповідач 15.10.10 надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні.

Ухвалою суду від 04.11.10 розгляд справи було відкладено на 18.11.10.

Від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. №24784 від 18.11.10) відповідно до якої він просить суд :

Визнати договір іпотеки нерухомого майна, укладений між ЗАТ «Миколаївавтосервіс» та АКІБ «УкрСиббанк», посвідчений 31 травня 2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., та зареєстрований в реєстрі за №1-1618, недійсним.

Зобов'язати Відповідача здійснити вилучення запису з Державного реєстру іпотек щодо обтяження іпотекою нерухомого майна: нежитловий об'єкт, який складається з: адміністративної будівлі з СТО загальною площею 4300, 3 кв. м, під літ. А склад, під літ. Е; навіс, під літ. Ж; компресорна, під літ. 3; гараж, під літ. И; навіс, під літ. О; навіс, під літ. П; навіс, під літ. Р; 7 - 9,1 - огорожа та споруда, що належить Позивачеві на праві власності та знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вулиця Кірова, будинок 242 (двісті сорок два); 2) земельна ділянка загальною площею 1, 89 га, кадастровий № 481036900:05:005:0010, що належить Позивачеві на праві постійного користування; з метою забезпечення виконання зобов'язань: 1) ТОВ «Авто - Холдінг» за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03.05.2007; 2) ТОВ «Інтер -Авто»за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150701000 від 03.05.2007; 3) ТОВ «Автосервіс-Т» за Кредитним договором № 11150697000 від 03.05.2007; 4) ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150751000 від 03.05.2007.

Зняти заборону щодо відчуження нерухомого майна: нежитловий об'єкт, який складається з: адміністративної будівлі з СТО загальною площею 4300, 3 кв. м, під літ. А склад, під літ. Е; навіс, під літ. Ж; компресорна, під літ. 3; гараж, під літ. И; навіс, під літ. О; навіс, під літ. П; навіс, під літ. Р; 7 - 9, І - огорожа та споруда, що належить Позивачеві на праві власності та знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вулиця Кірова, будинок 242 (двісті сорок два); 2) земельна ділянка загальною площею 1, 89 га, кадастровий № 481036900:05:005:0010, що належить Позивачеві на праві постійного користування; з метою забезпечення виконання зобов'язань: 1) ТОВ «Авто - Холдінг» за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150611000 від 03.05.2007; 2) ТОВ «Інтер - Авто» за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150701000 від 03.05.2007; 3) ТОВ «Автосервіс-Т» за Кредитним договором № 11150697000 від 03.05.2007; 4) ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150751000 від 03.05.2007

Стягнути з АКІБ «УкрСиббанк» витрати зі сплати державного мита в розмірі 85 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору за межами двохмісячного терміну, встановленого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів, у зв"язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 18.11.10 розгляд справи було задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи; продовжено строк вирішення спору до 06.12.10 та відкладено розгляд справи на 06.12.10.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання призначене на 06.12.10 не з"явились, причини неявки у судове засідання не повідомили.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

31.05.07 між позивачем та відповідачем укладений договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1-1618.

Договір був підписаний зі сторони позивача представником за довіреністю Товкуном І.М., а зі сторони відповідача - представником за довіреністю начальником відділу моніторингу застав управління кредитних ризиків Східного регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк" Безкоровайним О.М.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до  ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Твердження позивача про те, що представник позивача за довіреністю Товкун І.М. не мав повноважень на укладання договору іпотеки, оскільки була відсутня згода на укладання договору іпотеки наглядової ради ЗАТ "Миколаївавтосервіс", є необгрунтованими з наступних підстав.

Позивачем для укладання договору іпотеки було надано відповідачу протокол засідання наглядової ради ЗАТ "Миколаївавтосервіс" від 27.04.07 (а.с.31-33), згідно якого наглядовою радою було прийнято рішення:

- надати згоду на укладення договору іпотеки нерухомого майна ЗАТ "Миколаївавтосервіс" (нежитлового об"єкту - адміністративної будівлі з СТО загальною площею 4300,3 кв.м., склад, компресорна, навіси, гараж, огорожа та споруда, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова, 242) в забезпечення кредитних зобов"язань ТОВ "Авто-Холдінг", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Автосервіс-Т" та ТОВ "КрАСЗ", у випадку згоди АКІБ "УкрСиббанк" надати кредит (рішення за першим питанням порядку денного);

- доручити Голові правління ЗАТ "Миколаївавтосервіс" Царик Я.О. (або за довіреністю третій особі) укладання з АКІБ "УкрСиббанк" від імені ЗАТ "Миколаївавтосервіс" і підписання договору іпотеки (рішення за другим питанням порядку денного).

Таким чином, повноваження представника позивача - Товкун І.М., на укладання договору іпотеки з відповідачем підтвердженні належним чином.

Окрім того, не відповідає дійсності твердження позивча про те, що представник відповідача Безкоровайний О.М. не мав повноважень на укладання договору іпотеки, в якому іпотекодавцем виступає не позичальник, а інша  особа, оскільки згідно довіреності (а.с.35), виданої відповідачем Безкоровайному О.М., на підставі якої останній підписав оспорюваний договір , а саме п.1. довіреності передбачено, що Безкоровайний О.М. має право укладати договори щодо забезпечення виконання зобов"язань перед АКІБ "УкрСиббанк" одержувачами кредитів. Отже він мав право укладати будь-які договори забезпечення кредитних обов"язків позичальників відповідача незалежно від того, хто саме надавав таке забезпечення - безпосередньо позичальник або третя особа.

Представництвом відповідно статті 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до частини 1 статті 239, частини 3 статті 244 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.  

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Таким чином, договір іпотеки підписаний належним чином уповноваженими на це особами.

Згідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору;  ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів,  поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в  судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна є безпідставними, у зв'язку чим вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статями 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                 Тихий П.В.

Повний текст рішення складено 13.12.10