Рішення від 10.07.2025 по справі 320/47505/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2025 року № 320/47505/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАТОРЕС» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС в Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАТОРЕС» із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС в Житомирській області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2022 №00307380704 ГУ ДПС у м. Києві (форма В4), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 32 542 303 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 №0102320407 ГУ ДПС у Житомирській області (форма В4), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 32 542 303 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2023 №0175180407 ГУ ДПС у Житомирській області (форма В4), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 32 542 303 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 №00041620407 ГУ ДПС у Житомирській області (форма В4), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 32 542 303 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Свої вимоги позивач мотивує відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідачі, у наданих суду відзивах наголошують, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданих суду відзивах.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Заслухавши у судовому засіданні 16.12.2024 позиції присутніх представників учасників справи (позивача та відповідачів), дослідивши наявні у справі докази, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МІРАТОРЕС» 22.10.2018 взято на податковий облік в органах державної податкової служби ГУ ДПС у м. Києві. 27.12.2022 у зв`язку зі зміною місцезнаходження позивача, переведено на податковий облік до ГУ ДПС у Житомирській області.

20 червня 2023 року позивачем отримано Акт від 18.05.2023 № 8746/06-30-04-07/42565263 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, ТОВ "МІРАТОРЕС " код згідно з ЄДРПОУ 42565263 за січень 2021 року». Відповідно до такого Акту: «При перевірці ТОВ "МІРАТОРЕС" встановлено:

08.11.2022 за результатами перевірки контролюючого органу прийнято податкове повідомлення рішення форми В4 № 00307380704, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 32 542 303 грн.

День узгодження податкового повідомлення-рішення припадає на 19.01.2023.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 200.1 та 200.4 статті 200, статті 201 розділу V Податкового кодексу України та пунктів 4 та 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 із змінами і доповненнями, а саме: ТОВ «МІРАТОРЕС» в податковій декларації з ПДВ за січень 2023 року завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 32 542 303 грн.».

14.11.2023 позивачем отримано відповідь на його запит та отримано копії: акту від 16.09.2022 №25511/26-15-07-04-08/42565263 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МРАТОРЕС» (код 42565263), (тел. +38961654019, e-mail: (miratores.tov@gmail.com) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за червень 2022 року» та податкового повідомлення-рішення від 08.11.2022 №00307380704 ГУ ДПС у м. Києві (форма В4), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 32 542 303 грн.

За результатами Акту камеральної перевірки від 18.05.2023 № 8746/06-30-04-07/42565263 позивачем 10.07.2023 отримано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 №0102320407 ГУ ДПС у Житомирській області (форма В4), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 32 542 303 грн.

Також 27.09.2023 позивачем отримано Акт від 18.08.2023 № 13464/06-30-04-07/42565263 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень) ТОВ «МІРАТОРЕС», податковий номер 42565263, за червень 2023 року.

В Акті камеральної перевірки від 18.08.2023 № 13464/06-30-04-07/42565263 зазначено:

« 1. При перевірці використано: ІКС «Податковий блок», єдиний реєстр податкових накладних, реєстр платників ПДВ, податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2023 року, подану до ДПС 06.07.2023 № 9162506716.

2. Перевіркою встановлено:

В податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року виявлено арифметичну (методологічну) помилку: порушено пункти 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та вимоги Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 із змінами доповненнями.

За результатами перевірки контролюючого органу від 18.05.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 від 07,06.2023 року № 0102320407, яким, зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 32 542 303 грн.

День узгодження податкового повідомлення - рішення - 16.06.2023 року

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, у ряд. 16.3 (збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу) Декларації за червень 2023 року ТОВ "МІРАТОРЕС" не вказана сума зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, в розмірі 32 542 303 грн.

Стислий зміст порушення:

Платником в декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року не перенесено до ряд. 16.3 (збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу) гуму зменшення від ємного значення, узгодженого за результатами перевірки контролюючого органу, в розмірі 32542303 гри. та завищено суму від`ємного значення.».

На підставі Акта камеральної перевірки від 18.08.2023 № 13464/06-30-04-07/42565263 контролюючим органом складено та направлено платнику податків податкове повідомлення-рішення від 20.09.2023 №0175180407 ГУ ДПС у Житомирській області (форма В4), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 32 542 303 грн.

15.02.2023 позивачем отримано Акт від 19.01.2024 № 1901/06-30-04-07/42565263 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість щодо виявлених помилок (порушень) ТОВ «МІРАТОРЕС», податковий номер 42565263, за жовтень 2023 року, в якому визначено:

«В податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2023 року виявлено арифметичну (методологічну) помилку: порушено пункти 200.1 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та вимоги Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 із змінами і доповненнями.

За результатами перевірки контролюючого органу від 18.08.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 від 20.09.2023 № 0175180407, яким, зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 32 542 303 грн. День узгодження податкового повідомлення-рішення - 09.10.2023.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом. Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 із змінами і доповненнями, у ряд. 16.3 (збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу) Декларації за жовтень 2023 року ТОВ «МІРАТОРЕС» не вказана сума зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами, перевірки контролюючого органу, в розмірі 32 542 303 грн.»

10.03.2024 позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2024 №00041620407 ГУ ДПС / Житомирській області (форма В4), яким завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 32 542 303 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Статтею 15 Податкового кодексу України передбачено, що платникам податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні: особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а)враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б)або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в)та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 із змінами і доповненнями платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

У складі декларації подаються передбачені Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) - пункт 9 Порядку.

Перелік додатків до декларації наведено в пункті 10 Порядку.

Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання декларації до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку (пункт 21 Порядку).

Порядок заповнення податкової декларації наведено у розділі V Порядку.

Згідно підпункту 1) пункту 4 розділу V Порядку до розділу II «Податковий кредит» (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10/ 10.2 та 10.3) або без податку на додану вартість (рядок 10.4) товарів/послуг необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1, 11.2 та 11.3), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядки 13.1 та 13.2).

Згідно з пунктом 5 розділу V Порядку, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;

Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно підпункту 5) пунктом 5 розділу V Порядку сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 109.11 статті 109 ПКУ - податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 111.2 статті 111 Податкового кодексу України визначено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Інформація щодо обставин, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень викладені у статтях 112 та 112-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Контролюючий орган відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про занижені я або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджете у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, підлягає відображенню платником податків у відповідних рядках податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, не який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення.

Водночас, враховуючи те, що позивачем вказаного зроблено не було, і були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.06.2023 №0102320407, від 20.09.2023 №0175180407 та від 28.02.2024 №00041620407, що свідчить про безпідставність позовних вимог у наведеній частині.

Щодо питання правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.11.2022 №00307380704, суд зазначає таке.

Головним управлінням ДПС у м. Києві, відповідно до наказу від 07.09.2022 № 3535-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МРАТОРЕС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.07.2022 № 9133905349, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий 2022 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт від 16.09.2022 № 25511/26-15-07-04-02/42565263, згідно висновків якого, встановлено порушення норм Податкового кодексу України, а саме:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2)10 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2022 року на суму 32 542 303 грн.

- та п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, посадовим особам контролюючого органу не надано документи до перевірки.

Як свідчать матеріали перевірки, основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ ТОВ «МІРАТОРЕС» є відображення у складі податкового кредиту у рядку 17 Декларацій «Всього податкового кредиту за рахунок придбання ТМЦ (безалкогольних напоїв, кондитерських виробів, спецій тощо) та відсутності реалізації.

Перевіркою відображених у рядку 16 Декларацій «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» показників за період з 01.05.2021 по 28.02.2022 у загальній сумі - 32 542 303 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з декларування від`ємного значення попередніх податкових періодів.

Згідно додатку 2 до декларації з ПДВ за червень 2022 року «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», наданого ТОВ «МІРАТОРЕС» до податкового органу, задеклароване від`ємне значення з ПДВ сформовано за рахунок періодів, а саме: травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий 2022 року.

Перевіркою повноти декларування показника рядка 16 Декларацій «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за період червень 2022 року встановлено його завищення на загальну суму 32 542 303 грн.

Так, ТОВ «МІРАТОРЕС» податковий кредит за період червень 2022 року сформовано за рахунок здійснення ввезення на митну територію України товару (горішків кеш`ю, мигдалю, фундука та фісташок) та з документально оформлених податкових накладних виписаних (оформлених) контрагентами-постачальниками: ТОВ «САНДОРА» (код 22-130008), ТОВ «МАРІКОМ ІЛД» (код 24642157) ТОВ «Експансія» (код 32294905), ТОВ «ПІКА ЗАХІД» (код 32893148), ТОВ «МІКУМАЛ» (код 36582087), ТОВ «МАРСОТ» (код 37^ 21646), ТОВ «Техноформ Про» (код 39501079), ТОВ «ФАБРИКА ПЕЧИВА №1» (код 39798150), ТОВ «Спринтер Схід» (код 40665965), ТОВ «Спринтер Центр» (код 40667077), ТОВ «ІНТЕРСВІТ-ПРОДУКТ» (код 41173056), ТОВ «МЕДІКАМ» (код 41927989), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АРАБІКА» (код 42389453), ТОВ «ПАСІФІК-Т» (код 42865536) товарів (безалкогольних напоїв, кондитерських виробів, спецій тощо).

Станом на дату завершення перевірки (14.09.2022) посадовими особами підприємствами на запит контролюючого органу не надано до перевірки письмових пояснень та документів щодо підтвердження показників, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року, про що складено відповідний акт 15.09.2022 № 4208/26-15-07- 04-02.

До перевірки не надано документів, що підтверджують фактичне використання придбаних товарів (горішків кеш`ю, мигдалю, фундука, фісташок, безалкогольних напоїв, кондитерських виробів, спецій, тощо) у господарській діяльності підприємства, або списання зіпсованих товарів, про що складено відповідний акт.

Також до перевірки не надано документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, а саме: сертифікати якості товару у відповідності до ГОСТ, що видані виробником продукції, не надано підтверджуючих документів якими силами здійснювались навантажувально-розвантажувальні роботи, та не надано підтверджуючих документів які б фактично підтверджували транспортування, зберігання ТМЦ.

Оскільки ТОВ «МІРАТОРЕС» до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують придбання товарів від підприємств - постачальників, а також, використання складських приміщень та обладнання, а саме: документів складського обліку, які підтверджують фактичне придбання товарів (робіт, послуг), кількість готової продукції та її подальшої реалізації, документів, що підтверджують транспортування товарів та інших підтверджуючих документів, контролюючий орган визнав відсутньою можливість підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства з нібито придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митий території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія ' 7країни;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкова накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ПК України.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України: при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її г Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, до відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженим и належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно абз. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абз. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушеннями вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Виходячи з вимог п. 2,ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші ви щ звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових реєстрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Аналіз вказаного правового регулювання свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що ТОВ «МІРАТОРЕС» не надано до перевірки первинних, бухгалтерських та інших документів щодо підтвердження від`ємного значення з ПДВ за червень 2022 року, та відповідно до п. 44.6 п. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, перевіркою правомірно не підтверджено показники податкового кредиту, задекларованого в податковій декларації з ПДВ за червень 2022 у сумі 32 542 303 грн, що і стало підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.11.2022 №00307380704.

Щодо обставин подальшого долучення позивачем певних первинних документів до матеріалів справи, суд зазначає таке.

При вирішенні даної справи суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 822/1212/16, яка є обов`язковою для врахування судом в силу імперативних вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів зазначила: «Щодо посилань позивача на неврахування наданих TOB Ванакір документів, які підтверджують показники податкової звітності, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили, що позивачу контролюючим органом неодноразово зазначалось про положення пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, а тому доводи позивача не спростовують обґрунтованість прийнятих контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.».

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15 зазначено, що «…суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що під час проведення перевірки позивач повинен був надати усі документи, які стосуються її проведення.

Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом на час судового розгляду. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18».

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи позивача про наявність у нього відповідних документів на час судового розгляду, адже норма пункту 44.6 статті 44 ПК України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачами, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) було доведено правомірність прийнятих ними оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАТОРЕС» (1001, місто Житомир, вулиця Параджанова Сергія, будинок 58; код ЄДРПОУ 42565263) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011), Головного управління ДПС в Житомирській області (10003, місто Житомир, вулиця Тютюнника Юрка, будинок 7; код ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.