Постанова від 09.07.2025 по справі 580/536/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/536/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Чаку Є.В.

суддів: Сорочка Є.О.

Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області щодо розгляду інформаційного запиту від 07.01.2025 ОСОБА_1 . Зобов`язано Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області розглянути у встановлений законом порядок, строк та спосіб інформаційний запит від 07.01.2025 ОСОБА_1 і надати повну відповідь щодо всіх викладених у ньому питань. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що усупереч нормам чинного законодавства, суд першої інстанції своїм рішенням фактично зобов`язав відповідача здійснити втручання в роботу судді, який розглядає судову справу, оскільки застосував норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» для отримання інформації, що стосується нерозглянутої судової справи, доступ до якої має надаватися виключно в порядку, визначеному ЦПК України.

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області звертав увагу суду першої інстанції на те, що позов ОСОБА_1 має очевидно штучний характер, однак адміністративним судом це питання при ухваленні судового рішення проігноровано. Поза увагою адміністративного суду залишилися ті обставини, що справа № 705/2175/23 на час розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 перебувала у провадженні судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області Літвінової Г.М..

Апелянт вказав, що між ОСОБА_1 та Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області (як суб`єктом процесуальних правовідносин) виникли процесуальні відносини, як між учасником процесу та судом першої інстанції при розгляді справи № 705/2175/23. Ці відносини врегульовані цивільним процесуальним законодавством.

ОСОБА_1 звернулася із своїм запитом до суду, як до керівництва суду, а не до суду як до суб`єкта процесуальних правовідносин, а відтак відповідач підставно не надав позивачу запитувану інформацію.

Апелянт вказав, що незважаючи на наведені обставини він надав повну, достовірну та достатню відповідь на запит, роз`яснивши позивачу, що запитувана інформація не є публічною. У відповіді також було роз`яснено порядок звернення за отриманням інформації, яка стосується цивільної справи, у якій позивачка є стороною.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 07.01.2025 позивачка звернулася інформаційним запитом до відповідача, в якому просила:

-надати точну, повну та достовірну інформацію щодо ПІБ працівника Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, який розшив цивільну справу №705/2175/23 та виділив матеріали з неї, вказати ПІБ особи, яка дала розпорядження розшивати вказану вище цивільну справу та надати копію розпорядчого документу;

- інформацію надати у п`ятиденний термін на е-адресу: korkiyainen@gmail.com. та поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Листом від 13.01.2025 №03-20/7/2025 відповідач на інформаційні запити позивачки вх. №ЕП-68/25-Вх. від 06.01.2025, вх.№ЕП-71/25-Вх. від 07.01.2025, вх.№ЕП-82/25-Вх. від 07.01.2025 повідомив, що запитувана інформація стосується виключно оформлення матеріалів судових справ №705/4530/21 та №705/2175/23, які знаходяться у провадженні судді Літвінової Г.М. Отже, запитувана інформація, зокрема, у цивільній справі №705/2175/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, третя особа Ватутінський міський суд Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, не є публічною. Позивачка є стороною у зазначених вище справах. Цивільний процесуальний кодекс України регламентує спеціальний порядок доступу учасників судових процесів до інформації, створеної під час судового провадження. Доступ учасників справи та спосіб, стосовно яких суд вирішив питання про їхні права чи обов`язки, до інформації забезпечується в порядку, встановленому ЦПК України. Інформація щодо судової справи, зокрема, матеріали справи, не є публічною інформацією та не є відкритою для будь-якої особи. Позивачка, як сторона у вказаних справах, на підставі ч.1 ст.43 ЦПК України, має право ознайомлюватися з матеріалами справ, робити з них витяги та копії. Вказав, що повною мірою забезпечив сканування матеріалів зазначених вище справ. Отже, матеріали справи доступні як в паперовій формі, так і у формі електронної судової справи. Позивачці, як стороні, надано доступ до вказаних електронних справ. Також не є публічною інформація щодо роз`яснення підстав виділення матеріалів цивільної справи №705/2175/23 для направлення до Черкаського апеляційного суду. Порядок та підстави виділення матеріалів цивільної справи для направлення до апеляційного суду встановлено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814. Це правова інформація. Роз`яснення законодавства не входить до його обов`язків. Отже, запитувану інформацію позивачка може отримати шляхом ознайомлення зі вказаними вище справами у паперовому чи електронному вигляді або шляхом отримання правничих консультацій від осіб, які здійснюють діяльність з надання таких послуг.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не надання запитуваної інформації у повному обсязі, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи часткового позов суд першої інстанції зазначив, що відповідач не дотримався обов`язку щодо надання відповіді на запит на інформацію, не надав на запит позивачки від 07.01.2025 відповіді та копії запитуваного розпорядчого документа без пояснень обґрунтованих причин. Отже, він у спірних правовідносинах допустив порушення вказаних вище вимог чинного законодавства та не діяв у вказаній частині на підставі, у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушив право позивачки на доступ до інформації.

Суд зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду інформаційного запиту позивачки, повне усунення якої можливе шляхом зобов`язання розглянути відповідний запит позивачки у визначеному законом порядку, строк і спосіб та надати на нього повну відповідь.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" (в подальшому Закон № 2939-VI).

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів… Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

У практиці ЄСПЛ склався усталений підхід, що доступ до публічної інформації охороняється статтею 10 Конвенції (до прикладу, рішення Суду від 10.07.2006 у справі «Співдружність матерів Південної Чехії проти Республіки Чехія» (Sdruzeni Jihoceske Matky v. Czech Republic), заява № 19101/03; від 14.04.2009 у справі «Угорське об`єднання громадських свобод проти Угорщини» (Tarsasag a Szabadsagjogokert v. Hungary), заява № 37374/05; від 26.05.2009 у справі «Кенеді проти Угорщини» (Kenedi v. Hungary), заява № 31475/05).

У рішенні у справі «Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11) Велика палата ЄСПЛ узагальнила практику Суду у справах, спір в яких стосувався права особи на доступ до публічної інформації, та виокремила такі чотири порогові критерії, відповідно до яких обмеження доступу до інформації може оцінюватися як втручання у реалізацію свободи вираження поглядів: 1) мета запиту на інформацію (розкриття інформації повинно надати доступ до питань, що становлять суспільний інтерес і тим самим забезпечити участь в управлінні державними справами); 2) характер запитуваної інформації (інформація повинна становити предмет загального суспільного інтересу); 3) роль запитувача інформації у її наступній передачі громадськості (критерій дає змогу встановити, чи особа бажає отримати доступ до інформації з метою інформування громадськості в якості «сторожового пса» демократії); 4) стан готовності та доступності запитуваної інформації (критерій дозволяє оцінити, чи може відмова в наданні інформації вважатись втручанням у свободу отримувати та передавати інформацію).

Згідно ст. 1 Закону № 2657-XII, публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст. 12 Закону № 2939-VI).

Відповідно ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч. 2 ст. 20 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ч.1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС (частини перша - третя статті 23 зазначеного Закону).

Відповідно до наведених правових норм Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області, отримавши запит позивачки на інформацію від 07.01.2025, зобов`язаний був протягом встановленого Законом № 2939-VI строку надати на нього відповідь, повідомивши інформацію, якої стосувався запит і яка була отримана (створена), відображена на відповідних носіях (задокументована) та знаходилась у розпорядженні Суду у зв`язку з виконанням законодавчо визначених повноважень, а у разі відсутності запитуваної інформації - надати запитувачу (позивачці) обґрунтовану відповідь щодо такої відмови, роз`яснивши порядок її оскарження.

Судом встановлено, що у запиті від 07.01.2025 позивачка просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо ПІБ працівника Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, який розшив цивільну справу №705/2175/23 та виділив матеріали з неї, вказати ПІБ особи, яка дала розпорядження розшивати вказану вище цивільну справу та надати копію розпорядчого документу.

Отже, у запиті від 07.01.2025 позивач чітко окреслила межі запитуваної інформації, яку очікувала отримати від відповідача, а саме інформацію щодо конкретної особи та розпорядчого документу.

Листом від 13.01.2025 №03-20/7/2025 відповідач повідомив позивачку, що запитувана інформація стосується виключно оформлення матеріалів судових справ №705/4530/21 та №705/2175/23, які знаходяться у провадженні судді Літвінової Г.М. Отже, запитувана інформація, зокрема, у цивільній справі №705/2175/23 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, третя особа Ватутінський міський суд Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, не є публічною. Позивачка є стороною у зазначених вище справах. Цивільний процесуальний кодекс України регламентує спеціальний порядок доступу учасників судових процесів до інформації, створеної під час судового провадження. Доступ учасників справи та спосіб, стосовно яких суд вирішив питання про їхні права чи обов`язки, до інформації забезпечується в порядку, встановленому ЦПК України. Інформація щодо судової справи, зокрема, матеріали справи, не є публічною інформацією та не є відкритою для будь-якої особи. Позивачка, як сторона у вказаних справах, на підставі ч.1 ст.43 ЦПК України, має право ознайомлюватися з матеріалами справ, робити з них витяги та копії. Вказав, що повною мірою забезпечив сканування матеріалів зазначених вище справ. Отже, матеріали справи доступні як в паперовій формі, так і у формі електронної судової справи. Позивачці, як стороні, надано доступ до вказаних електронних справ. Також не є публічною інформація щодо роз`яснення підстав виділення матеріалів цивільної справи №705/2175/23 для направлення до Черкаського апеляційного суду. Порядок та підстави виділення матеріалів цивільної справи для направлення до апеляційного суду встановлено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814. Це правова інформація. Роз`яснення законодавства не входить до його обов`язків. Отже, запитувану інформацію позивачка може отримати шляхом ознайомлення зі вказаними вище справами у паперовому чи електронному вигляді або шляхом отримання правничих консультацій від осіб, які здійснюють діяльність з надання таких послуг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в запиті позивач чітко вказав інформацію, яку він бажає отримати, проте надана відповідачем відповідь не містила всіх відомостей з приводу порушених заявником питань.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані дії свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у наданні неповної відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 07.01.2025.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції своїм рішенням фактично зобов`язав відповідача здійснити втручання в роботу судді, який розглядає судову справу, оскільки застосував норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» для отримання інформації, що стосується нерозглянутої судової справи, доступ до якої має надаватися виключно в порядку, визначеному ЦПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відомості про те, хто дав доручення працівнику суду розшити справу та є таким працівником, не стосуються інформації, яку сторона в справі може отримати в порядку ознайомлення з матеріалами справи відповідно до ЦПК України.

У свою чергу суд першої інстанції правильно зазначив, що доводи відповідача про те, що роз`яснення законодавства не входить до його обов`язків, свідчать про ігнорування змісту запиту та безпідставне позбавлення права на інформацію.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказані дії свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у наданні неповної відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 07.01.2025.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року- без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О. Сорочко

А.Ю. Коротких