Ухвала від 11.07.2025 по справі 420/22673/25

Справа № 420/22673/25

УХВАЛА

11 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тарус трейд" про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тарус трейд" звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить:

- Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарус Трейд» (код ЄДРПОУ 45477018) до Переліку платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».

- Зобов`язати Державну податкову службу України включити Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарус Трейд» (код ЄДРПОУ 45477018) у Перелік платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».

Також 10.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарус Трейд» подало заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити Державній податковій службі України та її територіальним органам вчиняти дії, спрямовані на застосування до ТОВ «Тарус Трейд» (код ЄДРПОУ 45477018) ставок податку на додану вартість, відмінні від 0%, визначених підпунктами "а" і "г" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України (14% або 20%), до операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними у підпункті 97.1 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначиd, що як наслідок протиправної, на думку позивача, бездіяльності відповідача, ТОВ Тарус Трейд змушене застосовувати до відповідних експортних операцій загальні ставки ПДВ, визначені підпунктами "а" і "г" пункту 193.1 статті 193 ПКУ (14% або 20%, залежно від виду товару), що передбачено підпунктом б підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX ПКУ для платників, не включених до Переліку.

Невжиття заходів забезпечення позову, на позивача, може істотно ускладнити та зробити неефективним захист прав та інтересів позивача з огляду на наступне: значне фінансове обтяження через застосування ставок ПДВ 14% або 20% замість 0%; погіршення конкурентоспроможності через необхідність сплати ПДВ за вищими ставками при експорті, що ставить позивача у нерівне становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання; ускладнення виконання рішення суду, оскільки навіть у разі задоволення позову та зобов`язання відповідача включити позивача до Переліку, повернення надмірно сплачених сум ПДВ (якщо такі будуть сплачені до вирішення справи) є тривалою та складною процедурою, що не гарантує швидкого та повного відновлення фінансового стану позивача.

Крім того, у заяві представник позивача посилалась на очевидні ознаки протиправності бездіяльності відповідача, оскільки ТОВ Тарус Трейд здійснює експортні операції та стверджує, що відповідає критеріям, встановленим підпунктом а підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX ПКУ для включення до Переліку, а тому невключення до Переліку без належних правових підстав може свідчити про очевидну протиправність бездіяльності ДПС України.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Судом встановлено, що сторона позивача в поданому позові оскаржує бездіяльність Державної податкової служби України щодо невключення ТОВ «Тарус Трейд» до Переліку платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».

Разом з тим, з матеріалів адміністративного позову не вбачається, що позивач раніше був включений до Переліку платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».

З цього приводу суд зазначає, що заборона Державній податковій службі України та її територіальним органам вчиняти дії, спрямовані на застосування до позивача ставок податку на додану вартість, відмінні від 0%, до операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними у підпункті 97.1 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, за своїм характером буде фактично вирішенням вказаного спору по суті до прийняття судом рішення, що, на думку суду, не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, про які йдеться у її заяві, суд зазначає, що рішення чи дії контролюючих органів мають певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть мати наслідки, які позивач оцінює негативно, та які, відповідно, є небажаними для неї. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Позивачем у заяві про вжиття заходів забезпечення позову також не зазначено доводів, які були б визнані достатніми для висновків, що невжиття ініційованих заявником заходів забезпечення позову перешкоджає провадженню господарської діяльності позивача, як і не наведено жодних мотивів необхідності та співмірності відповідно до заявлених позовних вимог вжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі.

Щодо посилання заявника на очевидну протиправність бездіяльності Державної податкової служби України щодо невключення ТОВ «Тарус Трейд» до Переліку платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України», то такі посилання потребують з`ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України та її територіальним органам вчиняти дії, спрямовані на застосування до ТОВ «Тарус Трейд» (код ЄДРПОУ 45477018) ставок податку на додану вартість, відмінні від 0%, визначених підпунктами "а" і "г" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України (14% або 20%), до операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними у підпункті 97.1 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарус Трейд» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали.

Суддя В.В. Андрухів