Рішення від 24.06.2025 по справі 607/3893/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2025 Справа №607/3893/25 Провадження №2/607/2114/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Клекотюк А.А.

представника позивача Козака Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» про стягнення заборгованості по заробітної плати та інфляційних витрат , -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат КозакТ.І.в інтересахпозивача ОСОБА_1 звернувся всуд ізпозовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Львів-Буд-2»(ТзОВ«Львів Буд-2»),у якому,просить стягнутиз відповідачав користь ОСОБА_1 96 842 грн. 11 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 9023,60 грн. інфляційних втрат за весь період прострочення оплати праці.

В обґрунтуваннязаявлених вимогпредставник позивачавказує нате,що ОСОБА_1 із 2021року перебуваєу трудовихвідносинах зТОВ «Львів-Буд-2»та працюєохоронцем.Згідно банківськоївиписки пронадходження виплатзаробітної плати,остання виплатапо заробітнійплаті здійснюваласяза серпень-вересень 2023року.Відповідно додовідки формиОК-5за періоджовтень 2023року -грудень 2024року позивачунараховані наступнісуми заробіткудля нарахуванняпенсії:жовтень 2023р. 7200,00грн.;листопад 2023р. 7200,00грн.;грудень 2023р.-7200,00грн.; січень 2024р.-7700,00грн.;лютий 2024р. 7700,00грн.;березень 2024р. 7700,00грн.;квітень 2024р. 8470,00грн.;травень 2024р. 8470,00грн.;червень 2024р. 8470,00грн.;липень 2024р. 8470,00грн.;серпень 2024р. 8000,00грн.;вересень 2024р. 8276,17грн.;жовтень 2024р. 8470,00грн.;листопад 2024р. 8675,90грн.;грудень 2024р. 8675,90грн. Отже, за період із жовтня 2023 року - грудень 2024 року відповідачем нараховано, але не виплачено суму заробітної плати у розмірі 120 677,97 грн., яка після утримання податків і обов`язкових платежів становить 96 842,11 грн. За час виникнення заборгованості по заробітній платі, позивач змушений був звертатися за матеріальною допомогою до друзів та родичів, брав позику в банку. Також, просить стягнути інфляційні втрати за весь період прострочення оплати праці, які відповідно до представленого розрахунку, становлять 9023,60 грн.

Ухвалою суду від 10 березня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Козак Т.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» в судове засідання не з`явився та про причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений неодноразово, вчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст. 97 КЗпП України.

Згідно статті 115 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2»

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» по банківському рахунку ОСОБА_1 , останньому проведено виплату заробітної плати від ТОВ «Львів-Буд-2», зокрема 03.08.2023 року в сумі 5796,00 грн., 21.09.2023 року в сумі 5 796,00 грн., 27.09.2023 в сумі 5 796,00 грн., 22.01.2024 в сумі 11592,00 грн., 29.01.2024 в сумі 5 796,00 грн., 29.03.2024 в сумі 5 796,00 грн., 03.05.2024 в сумі 11 592,00 грн., 17.04.2025 в сумі 5 796,00 грн. заробітна плата за жовтень 2023 р.; 25.04.2025 в сумі 5 796,00 грн. заробітна плата за листопад 2023; 29.04.2025 в сумі 5 796,00 грн. заробітна плата за грудень 2023, 02.05.2025 в сумі 2 800,00 грн. та 14.05.2025 в сумі 12 397,00 грн. заробітна плата за січено-лютий 2024 року.

Відповідно до довідки форми ОК-5 за період жовтень 2023 року - грудень 2024 року позивачу нараховані суми заробітку для нарахування пенсії: жовтень 2023 р. 7 200,00 грн.; листопад 2023 р. 7 200,00 грн.; грудень 2023 р. - 7200,00 грн.; січень 2024р. - 7700,00 грн.; лютий 2024 р. 7 700,00 грн.; березень 2024 р. 7 700,00 грн.; квітень 2024 р. 8 470,00 грн.; травень 2024 р. 8 470,00 грн.; червень 2024 р. 8 470,00 грн.; липень 2024 р. 8 470,00 грн.; серпень 2024 р. 8 000,00 грн.; вересень 2024 р. 8 276,17 грн.; жовтень 2024 р. 8 470,00 грн.; листопад 2024 р. 8 675,90 грн.; грудень 2024 р. 8 675,90 грн.

Таким чином, станом на момент ухвалення судового рішення відповідачем за період із січня по грудень 2024 року не виплачено позивачу нараховану суму заробітної плати у розмірі 83677,97 грн., а саме: за березень 2024 на суму 7700 грн.; квітень 2024 р. 8 470,00 грн.; травень 2024 р. 8 470,00 грн.; червень 2024 р. 8 470,00 грн.; липень 2024 р. 8 470,00 грн.; серпень 2024 р. 8 000,00 грн.; вересень 2024 р. 8 276,17 грн.; жовтень 2024 р. 8 470,00 грн.; листопад 2024 р. 8 675,90 грн.; грудень 2024 р. 8 675,90 грн.

У пункті 6 (абз.5) постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вказані вище висновки Верховного Суду України повністю узгоджуються з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, згідно якого особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає необхідним стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» на користь ОСОБА_1 83677,97 грн. нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, із відрахуванням податків та інших встановлених законодавством обов`язкових платежів, частково задовольнивши позовні вимоги позивача у цій частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне

Звертаючись з вимогою про стягнення інфляційних втрат позивач вказує, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні страти внаслідок порушення відповідачем строку виплати заробітної плати за період її затримки у сумі 9023, 60 гривень.

Так, згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженими постановою КМУ від 20 грудня 1997 року №1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності і господарювання здійснюється компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була у цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток. У відповідності до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати та компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку з затримкою її виплати, суди мають враховувати, що індексація заробітної плати провадиться на підставі ст.33Закону України«Про оплатупраці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року в період між переглядами Верховного Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється згідно із Законом від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових коштів населення» і підтвердженими положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затверджений постановою Кабінету міністрів України № 663 від 07 травня 1998 року підприємством, установою, організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін, котрий перевищив 105% - величину порогу індексації.

З урахуванням вищезазначеного, а також тієї обставини, що ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату за відпрацьований період роботи, тобто за період його роботи з 01.11.2023 року по 31.12.2024 року, яка складає 120 677,97 грн. та після утримання податків та обов`язкових платежів становить 96842,11 грн., тому суд вважає, що вимоги позивача щодо проведення компенсація втрати заробітної плати підлягають до задоволення. Відтак, суд вважає, що слід стягнути із відповідача у користь позивача 9023 грн. 60 коп. за період з листопада 2023 року по грудень 2024 року, як компенсацію втрати частини його доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати в силу наведених норм зазначених законодавчих актів, погодившись із його розрахунком. Так, за жовтень 2023 такий розрахунок буде складати: 7200-19,5%х13,328 =851,31 грн., де 19,5% - відсоток який підлягає утриманню із заробітної плати позивача; 13,328% - індекс інфляції за період з листопада 2023 по січень 2025 року. Аналогічно розраховуються такі нарахування за інші місяці, які будуть складати: за листопад 2023 818,23 грн.; грудень 2023 -772,26 грн.; січень 2024 797,90 грн.; лютий 2024 776,97 грн.; березень 2024 742,27 грн.; квітень 2024 801,26 грн.; травень 2024 755,81 грн.; червень 2024 592,77 грн.; липень 2024 592,77 грн.; серпень 2024 518,13 грн.; вересень 2024 429,63 грн.; жовтень 2024 311,36 грн.; листопад 2024 182,76 грн.; грудень 2024 80,17 грн.

Проте, задовольняючи позовні вимоги частково, суд констатує, що передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Так, в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18) вказано: «не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тлумачення статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права».

Вказані висновки також викладені у постанові Верховного суду від 15.04.2020 у справі №127/3821/18 (провадження № 61-10447ск19), від 06.05.2020 у справі №349/643/17 (провадження № 61-11377св18 у справі).

З огляду на викладене, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, відтак позивач має право лише на виплати передбачені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш та Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженими постановою КМ України від 20 грудня 1997 року №1427.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» про стягнення заборгованості по заробітної плати та інфляційних витрат, слід задовольнити частково, стягнувши із відповідача у користь позивача суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 83 677 (вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 97 коп. із відрахуванням податків та інших встановлених законодавством обов`язкових платежів, а також 9 023 (дев`ять тисяч двадцять три) грн. 60 коп. компенсаційних втрат за несвоєчасну виплату заробітної плати. У решті вимог, відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265, 280-284, 289 ЦПК України,суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» про стягнення заборгованості по заробітної плати та інфляційних витрат, задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Буд-2» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 83 677 (вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 97 коп. із відрахуванням податків та інших встановлених законодавством обов`язкових платежів, а також 9 023 (дев`ять тисяч двадцять три) грн. 60 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну виплату заробітної плати.

У решті вимог, відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів -Буд 2» на користь держави судовий збір у сумі 1 211 грн. (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 27 червня 2025 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан