Рішення

від 08.12.2010 по справі 60/303-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

60/303-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2010 р.                                                            Справа № 60/303-10

вх. № 9954/1-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О. 

при секретарі судового засідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - Демченко О.М., довіреність №08/12/1 від 08.12.2010р.  відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНМЕТ", м. Харків  

до  Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс", м. Харків  

про стягнення 3412,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНМЕТ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" заборгованості в сумі 3412,90 грн., яка виникла на підставі договору № 32 від 19 лютого 2008 р., внаслідок несплати відповідачем отриманої продукції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її  розгляд на 08 грудня 2010 року о 10:40 годині.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав супровідним листом 08 грудня 2010 року копію протоколу №1 від 14.02.2000р., копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на позивача, копію статуту позивача, копію свідоцтва про державну реєстрацію позивача, копію свідоцтва №29882369, довіреність №08/12/1 від 08.12.2010р., копію виписки за особовим рахунком та довідку про дебіторську заборгованість.

Суд надані документи долучає до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не представив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102207452857.

          Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 19 лютого 2008 року було укладено договір №32.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., за даним договором Постачальник (позивач) зобов`язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію у власність покупця (відповідача), а відповідач зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно п.6.2 Договору під час здачі - приймання товару позивач надає відповідачу підписану позивачем накладну на товар.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати   покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000091 від 07 жовтня 2009 року на суму 1596,00 грн., №РН-0000050 від 20 липня 2009 року на суму 1596,00 грн., №РН-0000015 від 12 березня 2009 року на суму 1596,00 грн., №РН-0000191 від 10 вересня 2008 року на суму 3990,00 грн., №РН-0000177 від 20 серпня 2008 року на суму 1995,00 грн., №РН-0000157 від 24 липня 2008 року на суму 5985,00 грн., №РН-0000144 від 10 липня 2008 року на суму 3990,00 грн., №РН-0000105 від 16 травня 2008 року на суму 1995,00 грн., №РН-0000104 від 16 травня 2008 року на суму 1995,00 грн., №РН-0000045 від 07 березня 2008 року на суму 1140,00 грн. та №РН-0000046 від 07 березня 2008 року на суму 1140,00 грн. Всього за даними накладними поставлено товар на суму 27018 грн.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищевказаних видаткових накладних та довіреностями №1593 від 06.10.2009р., №1117 від 20.06.2009р., №293 від 11.03.2009р., №852 від 09.09.2008р., №682 від 19.08.2008р., №460 від 24.07.2008р., №317 від 09.07.2008р., №982397 серія ЯПВ від 16.05.2008р. та №740383 серія ЯОЧ.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно п.7.7. Договору відповідач сплачує позивачу вартість наданого за цим договором товару, після реалізації товару іншим особами через оптово - роздрібну торгівельну мережу відповідача. Відповідач два рази на місяць перераховує позивачу кошти у розмірі загальної вартості товарів, реалізованих у відповідному періоді.

За результатами розрахунків за вищезазначеним договором поставки між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 27 липня 2010 року, відповідно до якого підтверджено сальдо на користь позивача в сумі 3412,90 грн.

Згідно акту звірки залишків товару, складеного сторонами на складі відповідача, станом на 28 вересня 2010 року був наявний товар на суму 119,70 грн.

Позивачем 01.10.2010 року було пред`явлено відповідачу вимогу №01/10/1 від 01.10.2010р. про оплату товару за вищевказаним договором, яку відповідач отримав 01.10.2010 року за вх. № 858.

Однак, відповіді на вимогу не надав, вартість отриманого товару за вищезазначеним договором не сплатив.

Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, доказів того, що товар на суму 119,70 грн. залишився нереалізованим на час звернення позивача з позовом, доказів повернення нереалізованого товару позивачу, доказів сплати реалізованого товару тощо, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 3412,90 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

          Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-     

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Техноімпекс" (61145, м.Харків, вул.Космічна, буд. 21, к.914, ідентифікаційний код 31799372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНМЕТ" (61005, м. Харків, пл. Повстання, буд. 1, кв.131, ідентифікаційний код 30639750) основну заборгованість в сумі 3412,90 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Чистякова І.О.

Повний текст рішення по справі №60/303-10 підписано 13 грудня 2010 року.