Ухвала від 09.07.2025 по справі 371/64/25

09.07.2025 Єдиний унікальний № 371/64/25

провадження № 1-кп/371/159/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Миронівка

ЄУН 371/64/24

Провадження № 1-кп/371/159/25

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42022112340000033, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 січня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВС ТА НО ВИ В:

Історія провадження

13 січня 2025 року до Миронівського районного суду Київської області передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022112340000033 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК України.

Судом у підготовчому судовому засіданні поставлено на обговорення питання про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження підсудне Миронівському районному суду Київської області, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог статті 291 КПК України, відсутні підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Оґрунтування клопотання

Захисник вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у кримінальному провадженні не в повній мірі встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню.

Зокрема, у обвинувальному акті відсутня інформація щодо місця вчинення кримінального правопорушення. Встановлення місця вчинення кримінального правопорушення є ключовою ознакою для визначення органу досудового розслідування.

Обвинувальний акт не містить інформації щодо того, в якому місці і яким саме способом обвинувачена заволоділа грошовими коштами. Обвинувачена не могла заволодіти коштами ТОВ «Осто-Інвест» на території міста Миронівка чи Миронівської ОТГ. Досудовим розслідуванням не встановлено, чи були рахунки, на які перераховані кошти, відкриті на території міста Миронівка Київської області чи на території Миронівської ОТГ, чи знімалися кошти з вказаних рахунків ТОВ «Осто-Інвест». Неможливість зазначення місця вчинення кримінального правопорушення кореспондується з тим, що обвинувачена злочину не вчиняла.

Оскільки місце заволодіння грошовими коштами є місцем вчинення злочину, то вказана обставина впливає на визначення органу, що проводить досудове розслідування. Наразі сторона захисту вважає, що досудове розслідування проведено неналежним органом, оскільки в обвинувальному акті не зазначено, що ОСОБА_4 заволоділа коштами на території міста Києва чи Київської області.

Позиції учасників кримінального провадження

Обвинувачена підтримала клопотання захисника.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, посилаючись на необґрунтованість наведених захисником мотивів, вказала, що обвинувальний акт відповідає вимогам, які встановлені кримінальним процесуальним законодавством до його змісту.

Свою позицію прокурор обґрунтувала тим, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження розпочате 28 січня 2022 року прокурором Обухівської окружної прокуратури після самостійного виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Постановою прокурора Обухівської окружної прокуратури про визначення підслідності від 28 січня 2022 року, відповідно загальних вимог ч. ч. 3, 7 ст. 214 КПК України, досудове розслідування доручено здійснювати слідчому відділу Відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.

У зв`язку із неефективністю проведення досудового розслідування вказаним слідчим відділом, керуючись ч. 5 ст. 36 КПК України, заступник керівника Київської обласної прокуратури своєю вмотивованою постановою від 19 травня 2022 року доручив здійснення досудового розслідування слідчому відділу Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, у зв`язку із чим подальше здійснення досудового розслідування здійснювалось слідчим відділом Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.

Згідно з ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 191 КК України та ч. 3 ст. 191 КК України, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, та ч. 1 ст. 366 КК України, за який передбачено максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, що відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Як вбачається з обвинувального акту у формулюванні обвинувачення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, викладено зміст вказаного правопорушення як фактичного засобу досягнення злочинної мети - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Станом на час пред`явлення обвинувачення існує стала судова практика у кримінальних провадженнях в разі вчинення подібних злочинів, а саме такої ідеальної сукупності злочинів, (постанова Верховного Суду у справі № 264/1801/16-к).

В даному випадку при визначенні підслідності кримінального провадження враховано місце вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення, а саме ч. 3 ст. 191 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 , будучи директором ТОВ «Осто-Інвест», маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, на підставі внесених завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, та подальшої їх видачі незаконно заволоділа належними КНП Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» грошовими коштами в загальній сумі 836 255,99 грн, з яких 87 961,02 грн є вартістю фактично невиконаних робіт по договору та матеріальною шкодою (збитками), спричиненими КНП Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня», отримавши вищевказані грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Осто-Інвест».

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 КК України, вважається закінченим з моменту, коли винна особа має можливість розпорядитися чужим майном на власний розсуд і використовує цю можливість. Це означає, що злочин закінчується, коли особа, яка вчинила правопорушення, фізично контролює майно і може розпорядитися ним.

Таким чином, органом досудового розслідування достовірно встановлено, що закінчення злочину, передбаченого ст. 191 КК України, відбулось в момент перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку КНП Миронівської міської ради «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня», що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вулиця Благовіщенська, 96, на розрахунковий рахунок ТОВ «Осто -Інвест», в результаті чого у ОСОБА_4 виникла реальна можливість розпорядитися вказаними грошовими коштами, якими вона заволоділа злочинним шляхом.

Таким чином, за результатами досудового розслідування обвинувальний акт, відповідно вимогам територіальної підсудності, передбаченої ст. 32 КПК України, у зв`язку із вчиненням більш тяжкого злочину на території міста Миронівка, скеровано до Миронівського районного суду Київської області.

Мотиви суду

Заслухавши клопотання та думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з таких мотивів.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває особі доступ до правосуддя. Тож саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогамиКПК України. Таким чином, з урахуванням задач підготовчого провадження, суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.

У ст. 291 КПК України встановлено процесуальний порядок складення обвинувального акта у кримінальному провадженні, викладено ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначено ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акта.

Частиною 2ст.291КПК Українизакріплено,що обвинувальнийакт повинен містити: 1)найменування кримінальногопровадження тайого реєстраційнийномер; 2)анкетні відомостікожного обвинуваченого(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 3)анкетні відомостікожного потерпілого(прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 3-1)анкетні відомостівикривача (прізвище,ім`я,по батькові,дата тамісце народження,місце проживання,громадянство); 4)прізвище,ім`я,по батьковіта займанапосада слідчого,прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1)підстави застосуваннязаходів кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи,які прокурорвважає встановленими; 8)розмір витратна залученняексперта (уразі проведенняекспертизи підчас досудовогорозслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу.

За змістом ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (ч. 4 ст. 291 КПК України).

Встановлено, що обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_4 , не містить таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій (ст.22 КПК України). Отже, прокурор як сторона кримінального провадження, є самостійним у визначені правової кваліфікації кримінального правопорушення та доведенні її обґрунтованості у змагальному судовому процесі.

Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

Із наданого суду обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, не вбачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.

Зі змісту обвинувального акта, складеного у кримінальному провадженні за ознаками вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, вбачається, що він містить у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочинів з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.

Більше того, суд позбавлений можливості перевірити правильність викладу фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень на даному етапі, оскільки вимогами ч. 4 ст. 291 КПК України (якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього), для перевірки обвинувального акта на відповідність вимогам КПК у розпорядженні суду на стадії підготовчого судового провадження фактично є лише сам обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Доводи захисника обвинуваченої щодо того, що обвинувальний акт не містить чіткого визначення місця скоєння злочину, не конкретизує механізм вчинення злочину, фактично не конкретизовано об`єктивну сторону вчинення злочину, судом приймаються до уваги, у той же час такі доводи є передчасними, оскільки вони не перешкоджають призначенню обвинувального акту до судового розгляду та підлягають перевірці судом відповідними доказами під час судового розгляду, тобто вирішення зазначених в клопотанні питань виходить за межі підготовчого судового засідання та не ґрунтується на вимогах ст. ст. 314, 315 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 314, 315 КПК України, на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів. Така оцінка надається судом лише після дослідження доказів у ході судового розгляду в порядку, визначеному ст. ст. 89, 94 КПК України.

В частині мотивів захисника про здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами суд зазначає, що такі доводи також зводяться до необхідності надання судом оцінки діям та рішенням представників сторони обвинувачення, в тому числі, з точки зору їх законності, у зв`язку з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства які, на думку захисту, були допущенні при їх прийнятті.

Суд наголошує, що критеріями допустимості доказів в ході судового розгляду є, зокрема, належне джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тому, здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Поряд з цим, з огляду на специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості не лише досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а й робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.

Обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законом, повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тому правові підстави для його повернення прокурору, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Необґрунтоване повернення обвинувального акту прокурору тягне за собою порушення вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, яка передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також вимоги ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно з якими кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

З урахуванням викладеного вище, керуючись ст. ст. 110,291,314-316,372,376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42022112340000033, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 січня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя ОСОБА_1