Постанова від 11.07.2025 по справі 907/1086/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2025 р. Справа №907/1086/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

судді-доповідача МАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

при секретарі судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.

за участю представників від:

боржника (апелянта) Юхно І.В. адвокат;

кредитора: Слічко І.В. адвокат,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» (вх.ЗАГС №01-05/595/25 від 05.03.2025)

на ухвалуГосподарського суду Закарпатської області від 20.02.2025 (повна ухвала 24.02.2025, суддя Лучко Р.М.)

у справі№907/1086/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертрансбуд Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», м.Ужгород

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 20.02.2025 відкрив провадження у цій справі стосовно боржника, визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ «Лідертрансбуд Україна» у загальному розмірі 8 461 669,72 грн заборгованості із задоволенням у четверту чергу. Ввів процедуру розпорядження майном боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначив розпорядником майна - арбітражного керуючого Панченка Романа Миколайовича.

Така ухвала суду мотивована тим, що вимоги ініціюючого кредитора, навіть незважаючи на відсутність судового рішення, не свідчать про наявності спору про право що підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, що є перешкодою у такому відкритті в силу ч.6 ст. 39 КУзПБ, беручи до уваги ті докази, які є достатніми для встановлення судом обставин відсутності такого спору внаслідок дослідження доводів та заперечень сторін щодо наявності цивільно-правового обов`язку боржника, заплатити гроші кредитору у конкретній, підтвердженій первинними доказами у справі, сумі.

ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство і прийняти нове рішення, яким відмовити у такому відкритті провадження.

Апеляційна скарга мотивована обставинами наявності спору про право, що є безумовною підставою для відкриття провадження у справі та аналізом матеріалів справи (доказів), якими ініціюючий кредитор обґрунтовував заяву про відкриття провадження.

Зокрема: поставки продукції були повністю оплачені; транспортні послуги не входили до предмету договорів поставки і вже були враховані у вартості товару; у видаткових накладних наявні помилки, зокрема посилання на інші договори; договір поставки №1/12-2023 містить умови 100% передплати, що виключає наявність заборгованості; визнання боргу на підставі акту звірки без первинних документів не є достатнім доказом; існує спір про право, який перешкоджає відкриттю провадження у справі про банкрутство (поданий позов до суду).

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор загалом спростовував доводи апеляційної скарги такими обставинами: - специфікації до договорів містять окремі рядки для вартості доставки; акти надання послуг та видаткові накладні підписані сторонами; акти звірки розрахунків за періоди 2023-2024 років свідчать про наявність боргу; поставка товару без попередньої оплати свідчить про порушення умов договору та наявність заборгованості; відсутність іншого договору на постачання товару підтверджує правомірність грошових вимог; твердження про спір про право спроба уникнення відкриття провадження у справі про банкрутство; позов боржника у Господарському суді м. Києва було повернуто без розгляду.

Присутні у судовому засіданні представники ініціюючого кредитора та боржника підтримали відповідно доводи та обгрунтування, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на таку.

Дослідивши матеріали справи в сукупності із доводами представників сторін у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість апеляційної скарги і як наслідок, про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про відмову у відкриті провадження у справі про банкрутство боржника, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.05.2024 між ТОВ «Лідертрансбуд Україна» як орендодавцем та ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» як орендарем укладено договір оренди №01/05-24-01, предметом якого є надання орендодавцем в платне користування орендарю у користування спеціальної техніки та обладнання.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди, строк користування транспортними засобами визначається в додатках до цього договору та починає свій перебіг з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі транспортних засобів.

Згідно з актом приймання-передачі від 09.05.2024 орендодавцем передано спеціальну техніку та обладнання у повній комплектності, технічному стані та без пошкоджень, а саме: екскаватор ATLAS 1404M, 2002 р.в. та вантажний спеціальний автокран більше 20 т-с, КРАЗ, 65053 КС 55712, 2007 р.в.

Плата за користування транспортними засобами за цим договором нараховується та сплачується на момент закінчення строку дії договору та повернення техніки орендодавцю (п. 3.1. договору оренди в редакції п. 2 додаткової угоди №1 від 01.06.2024).

Крім того, положеннями п. 3.4. договору оренди визначено, що плата за подачу транспортних засобів та обладнання визначається за домовленістю сторін та встановлюється у рахунках орендодавця.

01.10.2024 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі згідно якого, орендар повернув орендодавцю спеціальну техніку та обладнання у повній комплектності, технічному стані та без пошкоджень, а саме: екскаватор ATLAS 1404M, 2002 р.в. та вантажний спеціальний автокран більше 20 т-с, КРАЗ, 65053 КС 55712, 2007 р.в.

Оскілки орендар не виконував свої обов`язки згідно договору, тому за даними орендодавця, він заборгував йому суму 1 738 475,00 грн за період з 09.05.2024 по 01.10.2024, вимоги про визнання якої заявлені ініціюючим кредитором у даній справі.

На підтвердження означеної суми заборгованості з орендної плати та послуг транспортування спецтехніки суду надано акти надання послуг №839 від 09.05.2024, №840 від 10.05.2024, №838 від 11.05.2024, №1032 від 12.05.2024, №1033 від 13.05.2024, №1034 від 14.05.2024, №1023 від 16.05.2024, №1031 від 16.05.2024, №1035 від 17.05.2024, №841 від 18.05.2024, №842 від 19.05.2024, №923 від 20.05.2024, №924 від 21.05.2024, №925 від 22.05.2024, №843 від 23.05.2024, №926 від 24.05.2024, №927 від 25.05.2024, №928 від 26.05.2024, №542 від 01.10.2024, №1307 від 01.10.2024, №1731 від 01.10.2024, які підписані сторонами договору оренди без заперечень та згідно з якими вартість послуг з оренди транспортних засобів та послуг з їх транспортування становить 1 738 475,00 грн.

Окрім того, 01.05.2024 між ТОВ «Лідертрансбуд Україна» як постачальником та ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» як покупцем, укладено договір поставки №01/05/24, за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався проводити поставку (продаж) товару окремими партіями.

Згідно з п. 1.2. договору поставки №01/05/24 асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у бухгалтерських документах постачальника: рахунку-фактурі, видаткових накладних.

На виконання умов укладеного договору поставки, постачальником згідно з видатковими накладними №951 від 03.05.2024, №950 від 06.05.2024, №954 від 13.05.2024, №972 від 22.05.2024, №973 від 22.05.2024, №974 від 31.05.2024, №976 від 31.05.2024, №977 від 31.05.2024, №970 від 20.05.2024, №952 від 03.06.2024, №975 від 06.06.2024, №1255 від 01.07.2024, №1260 від 04.07.2024, №533 від 17.07.2024 №541 від 16.08.2024, №543 від 28.08.2024, №600 від 26.09.2024 передано, а покупцем прийнято зазначений в накладних товар на загальну суму 1 506 286,76 грн.

У зв`язку із частковою оплатою товару, боржник в підсумку не сплатив суму 1 280 482,16 грн, вимоги про визнання якої заявлені ініціюючим кредитором у даній справі.

11.03.2024 року між ТОВ «Лідертрансбуд Україна» як постачальником та ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» як покупцем було укладено договір поставки №11/03-2024, за умовами п. 1.1. якого, постачальник зобов`язався передати (поставити) покупцеві продукцію, а покупець прийняти її і оплатити.

Згідно з п. 1.2. договору поставки №11/03-2024 номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, ціна за одиницю передбачаються у специфікації (додаток №1 до договору) та видаткових накладних.

Поставку продукції сторони погоджують у графіку поставки продукції (додаток №2 до договору). Видаткова накладна має значення гарантійного листа і є невід`ємною частиною договору.

Згідно специфікацією (додаток №1 до договору поставки) погоджено асортимент, загальну кількість, ціну продукції та визначено її загальну вартість (з ПДВ) в розмірі 26 663 448,02 грн.

Крім того в п. 3 цієї специфікації, погоджено вартість послуг з доставки продукції в розмірі 1 225 000 грн (з ПДВ).

Згідно з новою редакцією специфікації (додаток №3 до договору поставки), сторонами змінено асортимент, загальну кількість, ціну та визначено її загальну вартість товару (з ПДВ) у сумі 32 232 150,42 грн.

Крім того в п. 2 цієї специфікації змінено вартість послуг з доставки продукції в розмірі 2 963 400 грн (з ПДВ), а в п. 3 зазначено загальну вартість продукції в сумі 35 195 550,42 грн (з ПДВ).

Порядок оплати вартості продукції визначено у п. 4 специфікації додаток №3, за яким покупець здійснює перший авансовий платіж у розмірі 5 577 689,60 грн на розрахунковий рахунок постачальника впродовж 3-х календарних днів з моменту підписання договору; другий, третій, четвертий та п`ятий платежі в розмірі по 7 000 000,00 грн кожен, покупець здійснює у строки: до 25.03.2024, 29.03.2024, 04.04.2024 та 10.04.2024 відповідно, а останній платіж у сумі 1 617 860,82 грн у до 30.09.2024.

На виконання умов укладеного договору поставки №11/03-2024, постачальником згідно з видатковими накладними №586 від 15.05.2024, №587 від 23.05.2024, №588 від 31.05.2024, №589 від 01.06.2024, №561 від 01.07.2024, №563 від 01.07.2024, №1059 від 01.07.2024, №1455 від 01.07.2024 передано, а покупцем прийнято зазначену у накладних продукцію на суму 32 232 150,42 грн (з ПДВ) та відповідно до актів надання послуг №601 від 01.07.2024 та №1077 від 01.07.2024 надано транспортні послуги з доставки продукції в розмірі 2 963 400 грн.

За твердженням кредитора, боржник не в повній мірі виконав зобов`язання з оплати вартості переданої йому продукції та вартості транспортних послуг з її доставки, у зв`язку з чим, з врахуванням здійсненої покупцем часткової оплати на загальну суму 33 120 805,00 грн, заборгованість залишилася не погашеною у сумі 2 074 745,42 грн, вимоги про визнання якої заявлені ініціюючим кредитором у даній справі.

01.12.2023 між ТОВ «Лідертрансбуд Україна», як постачальником та ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» як покупцем, укладено договір поставки №1/12-2023, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю будівельні матеріали, а саме: товарний бетон, гарцовку, розчин цементний, розчин кладочний, керамзитобетон, пісок, цемент, щебінь, інші будівельні матеріали та устаткування, а покупець його прийняти та оплатити.

У додатку №1 від 01.12.2023 до договору поставкисторонами погоджено асортимент будівельних матеріалів, що підлягає поставці за даним Договором.

Згідно з п. 2.1. договору поставки, загальна ціна товару, що буде поставлятися не обмежується та дорівнює сумарній вартості фактично поставленого товару з ПДВ.

Розрахунок за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом передоплати у розмірі 100% вартості партії товару на підставі рахунку-фактури (п.п. 2.4., 2.7. договору).

На виконання умов укладеного договору поставки №1/12-2023, постачальником згідно з видатковими накладними №430 від 03.02.2024, №450 від 05.01.2024, №451 від 05.01.2024, №421 від 08.01.2024, №453 від 10.01.2024, №423 від 26.01.2024, №424 від 30.01.2024, №425 від 31.01.2024, №427 від 31.01.2024, №429 від 01.02.2024, №432 від 06.02.2024, №431 від 07.02.2024, №433 від 07.02.2024, №434 від 08.02.2024, №436 від 09.02.2024, №437 від 09.02.2024, №472 від 12.02.2024, №999 від 12.02.2024, №473 від 15.02.2024, №467 від 17.02.2024, №468 від 18.02.2024, №471 від 18.02.2024, №475 від 19.02.2024, №1000 від 19.02.2024, №474 від 20.02.2024, №479 від 21.02.2024, №477 від 23.02.2024, №1001 від 23.02.2024, №476 від 24.02.2024, №440 від 26.02.2024, №441 від 27.02.2024, №1002 від 27.02.2024, №442 від 28.02.2024, №444 від 29.02.2024, №445 від 01.03.2024, №446 від 02.03.2024, №448 від 04.03.2024, №447 від 05.03.2024, №452 від 05.03.2024, №449 від 07.03.2024, №1008 від 14.03.2024, №575 від 16.03.2024, №576 від 18.03.2024, №577 від 19.03.2024, №1009 від 20.03.2024, №584 від 27.03.2024, №586 від 27.03.2024, №478 від 29.03.2024, №587 від 29.03.2024, №585 від 01.04.2024, №606 від 01.04.2024, №655 від 01.04.2024, №1005 від 01.04.2024, №578 від 02.04.2024, №582 від 02.04.2024, №656 від 02.04.2024, №650 від 03.04.2024, №654 від 03.04.2024, №579 від 04.04.2024, №580 від 04.04.2024, №651 від 04.04.2024, №657 від 04.04.2024, №652 від 05.04.2024, №653 від 06.04.2024, №658 від 08.04.2024, №666 від 08.04.2024, №659 від 09.04.2024, №660 від 10.04.2024, №661 від 11.04.2024, №1006 від 15.04.2024, №1010 від 16.04.2024, №723 від 17.04.2024, №724 від 19.04.2024, №778 від 22.04.2024, №779 від 24.04.2024, №1007 від 24.04.2024, № ЛТУ00002315 від 01.11.2024, №2316 від 01.11.2024 передано, а покупцем прийнято зазначену у накладних продукцію на суму 12 553 754,06 грн (з ПДВ) та відповідно до акту надання послуг №2315 від 01.11.2024 надано послуги маніпулятора-навантажувача в розмірі 24 213,08 грн, що підтверджується долученими до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство копіями зазначених видаткових накладних, акту надання послуг, які підписані сторонами та підписи яких скріплено відтисками печаток.

За твердженням кредитора, боржником з урахуванням здійсненої покупцем часткової оплати товару на загальну суму 9 210 000,00 грн, заборгованість боржника за цим договором поставки складає 3 367 967,14 грн, вимоги про визнання якої заявлені ініціюючим кредитором.

Досліджуючи обставини справи в частині оцінки доказів наявності чи відсутності заборгованості, його розміру, строку виникнення грошового зобов`язання і т.д. із застосуванням норм книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України, беручи до уваги заперечення боржника щодо визнання боргу, суд першої інстанції окрім означеного, застосував процесуальний інститут вірогідності доказів, перебачений ст. 79 ГПК України, принципи добросовісної поведінки у цивільних правовідносинах та неприпустимості суперечливої поведінки, які не передбачені нормами цивільного чи господарського законодавства, проте, зазначаються у певних постановах Верховного Суду з посиланням на практику Європейського суду, яка дійсно є джерелом права в силу ч.4 ст. 11 ГПК України, встановив наявність безспірного боргу у сумі 8 461 669,72 грн.

Досліджуючи означені вище обставини, судом апеляційної інстанції береться до уваги наступне нормативне обґрунтування спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ банкрутство визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.

Стаття 6 КУзПБ визначає, що щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника або ліквідація банкрута.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 6 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

За змістом ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Таким чином, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності. Крім цього, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності.

Із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є відсутність фактів:

про неплатоспроможність (оціночне поняття);

про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження (виключна обставина).

При цьому, розгляд наступного питання про неплатоспроможність, може бути лише наслідком позитивного вирішення питання про відсутність спору про право.

Згідно до ч.1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням заперечень боржника щодо існування боргу як безспірного саме в розумінні і значенні підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, сумнівність чи недостатність доказів ініціюючого кредитора, що поставлені в основу заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відносну їх недостатність і неточність з огляду на зміст заперечень боржника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необгрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність спору про право.

При цьому, наявність заперечень боржника щодо визнання боргу під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство без наявності вирішеного спору (рішення суду) з цього приводу у позовному провадженні, є безумовною і самостійною підставою для відмови у відкриття провадження у справі про банкрутство, що підтверджено численними та усталеними правовими висновками і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і Палати з розгляду справ про банкрутство цього ж Касаційного господарського суду, які в силу ч.4 ст. 234 ГПК України, підлягають врахуванню під час розгляду справ судами усіх рівнів.

Верховний Суд неодноразово викладав висновки про застосування положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ стосовно необхідності встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора як необхідної передумови для відкриття провадження у справі про банкрутство на підставі повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки доказів, а також наявності підстав для відмови у відкритті провадження за відповідною заявою ініціюючого кредитора в разі виникнення такого спору саме до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Зокрема, досить системно надано правовий висновок застосуванню ч.6 ст. 39 КУзПБ у одній із останніх постанов колегії Палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд у п.п. 8.7.- 8.9. постанови від 25.03.2025 у справі 907/600/24, де зокрема зазначено: «Поряд з викладеним Суд зазначає про відмінності між вирішенням "спору про право" між кредитором та боржником у розумінні ч.: ст. 39 КУзПБ та вирішенням питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, так як існують процесуальні особливості здійснення кожного із таких проваджень. Основні відмінності між двома наведеними провадженнями полягають:

1) у різних формах господарського судочинства:

- позовне провадження для вирішення спору про право, п. 2 ч.1 ст. 12 ГПК України):

- у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ, для здійснення провадження у справі про банкрутство, зокрема у підготовчому засіданні (ч.6 ст. 12 ГПК України, ч.1 ст.2, ст. 39 КУзПБ);

2) у відмінних процесуальних строках здійснення кожного із таких проваджень:

- 90 днів для вирішення спору про право у позовному провадженні, що є загальним процесуальним строком, визначеним законом та обумовленим наявністю передбачених законом окремих основних стадій розгляду такої справи: підготовче провадження, врегулювання спору за участю судді, розгляд справи по суті, кожна з яких має строк її проведення (ч.3 ст. 177, ст.ст. 183, 190, ч.ч.1, 2 ст. 195, ст. 248 ГПК України тощо), однак який може зазнавати змін за встановлених процесуальним законом підстав та умов;

- 14 днів для проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) не пізніше 20 днів (ч.2 ст. 35 КУзПБ);

3) у відмінних процесуальних заходах /діях, які має право та може застосувати суд під час здійснення кожного із названих проваджень, оскільки, зокрема вчинення таких процесуальних дій як призначення експертизи, виклик свідків, залучення до участі інших учасників у справі задля оцінки їх прав і обов`язків щодо предмета спору, врегулювання спору за участю судді, зупинення провадження у справі тощо допускається лише у справах позовного провадження, однак не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, що зумовлено, зокрема і визначеним законом строком здійснення кожного із відповідних проваджень.

У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що встановлення між сторонами спору про право у розумінні ч.6 ст. 39 КУзПБ відбувається як шляхом здійснення судом матеріально-правової оцінки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора до боржника (п.п. 8.6, 8.7), так і шляхом визначення судом належної процесуальної форми судочинства (з урахуванням строків, процесуальних заходів/дій), застосування якої потребує суд та вимагається за процесуальним законом для дослідження та оцінки обґрунтованості заявлених ініціюючим кредитором вимог до боржника як підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, якщо для дослідження та оцінки судом обґрунтованості таких вимог процесуальний закон вимагає та суд потребує тих процесуальних строків, заходів /дій та, відповідно, форми провадження, що відповідає виключно позовному провадженню, і без їх застосування суд позбавлений можливості дослідити, оцінити та встановити обґрунтованість заявлених ініціюючим кредитором вимог до боржника у справі, то є підстави для ствердження про існування між зазначеними учасниками спору про право у розумінні ч.6 ст. 39 ГПК України, що виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за відповідною заявою кредитора.

У доповнення до наведеного Суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 73, 74 ГПК України щодо порядку розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування простроченого непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції, сформульованої судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 з посиланням на також на висновки Верховного Суду в постанові від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20)».

Із аналізу положень КУзПБ та з урахуванням правових висновків Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі, зокрема з підстав з`ясування обставин наявності/відсутності спору про право, необхідно враховувати доводи та заперечення, як ініціюючого кредитора, так і боржника у справі.

В доповнення до зазначеного вище, судом апеляційної інстанції, здійснюючи детальний аналіз процесуальної конструкції ст. 39 КУзПБ та зокрема її ч.6, приходить до безсумнівного висновку, що законодавець фактично імперативно заборонив розглядати у одному судовому процесі (провадженні) два одночасно питання: про вирішення спору про право у разі заперечення боржника щодо безспірності вимог, застосовуючи процесуальні норми позовного провадження, за наслідками позитивного вирішення якого, приступати до вирішення наступного питання,- можливості відкриття провадження у справі уже на підставі встановленого факту відсутності спору про право у цьому ж судовому провадженні.

Тобто, такі процесуальні дві процедури повинні бути роз`єднані двома окремими судовими процесами: перший, в порядку позовного провадження із застосуванням виключно норм ГПК України у разі заперечення боржника; наступний в порядку провадження у справі про банкрутство з урахуванням вимог КУзПБ із обмеженим застосуванням окремих норм ГПК України.

Визнаючи необгрунтованими доводи апелянта в частині доводів про відсутність спору про право, ініційованого у судах різних юрисдикцій до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, посилаючись на означену вище фактичну обставину (не правовий висновок) Верховного Суду, зроблений у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне:

1) спір про право (відкрите провадження) повинен уже існувати станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство;

2) спір повинен бути ініційований тим, хто не визнає право, тобто, лише боржником;

3) в силу доказів у справі, спору про право не було до дати подання заяви про відкриття провадження у справі (акти звірки, відповіді на претензії і т.д.), і з`явився спір лише як штучна перешкода боржника проти можливості відкриття провадження.

Спростовуючи означене, належить врахувати, що ч.6 ст. 39 КУзПБ дослівно каже: «спір…, який підлягає вирішенню...», тобто, це майбутній спір, і існувати на дату подання заяви не може, бо по-іншому, мало б звучати як: «спір про право, який вирішується у позовному провадженні....».

В силу ст. 5 ГПК України, такого способу захисту порушеного права як припустимо вважати припиненими зобов`язання на виконання умов договору (сплати коштів і т.д.) не може бути в силу як закону, так і численних правових висновків Верховного Суду, тому боржник як би цього не хотів (створити спір про право), він його лише може зробити як наслідок уже поданого позову не ним, а кредитором, і відповідно створити спір про право сам до подання заяви про відкриття провадження у справі - процесуально не може.

Окрім цього, посилання суду першої інстанції на окремі правові висновки Верховного Суду у зазначених справах в частині зобов`язального права, є нерелевантними і не можуть бути застосовані у цих правовідносинах, оскільки не стосуються процедур банкрутства загалом, та зокрема, основоположної ч.6 ст. 39 КУзПБ.

Оскільки судом першої інстанції було допущено порушення означених вище процесуальних норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме такі процесуальні порушення стали підставою для постановлення неправомірного рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Оцінюючи вимогу апелянта окрім скасування ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, прийняття рішення про відмову у такому відкритті, суд апеляційної інстанції бере до уваги таке.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Можливість прийняття судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, з урахуванням тих обставин, що на відміну від попереднього апеляційного провадження щодо попереднього судового рішення суду першої інстанції про таке відкриття, це апеляційне провадження є наслідком розгляду заяви ініціюючого кредитора про таке відкриття по суті за участі боржника, підтверджується двома правовими висновками із постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 908/2344/23 від 12.03.2024, №911/2235/22 від 09.04.2024.

Згідно ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, в силу вимог ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір оплачений боржником за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, підлягає стягненню з ініціюючого кредитора на користь боржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269-270, 275-277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.05.2025 у справі №907/1086/24 скасувати.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ініціюючого кредитора ТОВ «Лідертрансбуд Україна» про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент», відмовити.

3. Стягнути з ТОВ «Лідертрансбуд Україна» (03189, м.Київ, вул.С.Рудницького, 2-В, кв. 24, код ЄДРПОУ 44541684) на користь ТОВ «Будівельна компанія «Атера Девелопмент» (88018, м.Ужгород, вул.Швабська, 53/3, код ЄДРПОУ 42612894) суму 36 336 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Суду першої інстанції видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С.СКРИПЧУК