Постанова від 30.06.2025 по справі 14/5026/1020/2011

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2025 р. Справа№ 14/5026/1020/2011

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Доманської М.Л.

Сотнікова С.В.

при секретарі Вага В.В.

та за участю представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСОЮЗ-Д"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.03.2025 (повний текст складено 29.04.2025) про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди та про здійснення і відшкодування витрат арбітражного керуючого Юдицького О.В

у справі №14/5026/1020/2011 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси,

до боржника Закритого акціонерного товариства "Рось",

про банкрутство юридичної особи,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19 березня 2025 клопотання ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Юдицького О.В., від 15.02.2025 №02-01/1132/1020-2011 задоволено повністю.

Затверджено схвалений комітетом кредиторів (протокол від 14.02.2025) звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.05.2023 по 31.01.2025 на суму 464 700,00 грн. грошової винагороди, з якої сплачено суму 158 500,00 грн. та на суму 350 897,75 грн. витрат, які за рахунок майна боржника відшкодовано на суму 342 282,45 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСОЮЗ-Д" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки арбітражний керуючий Юдицький О.В. за час виконання покладених на нього повноважень ліквідатора ЗАТ "Рось у період з 01.05.2023 до 31.01.2025 не звітував перед комітетом кредиторів ЗАТ "Рось" ані про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат, ані про свою діяльність, як ліквідатора; за період 01.05.2023 до 31.01.2025 він жодного разу не скористався наданим йому правом скликати комітет кредиторів ЗАТ "Рось" з метою виконання покладених на нього повноважень ліквідатора ЗАТ "Рось"; строк ліквідаційної процедури ЗАТ "Рось" постійно продовжувався, разом із тим встановлювався строк ліквідатору Юдицькому О.В. для подання інформації про виконання передбачених заходів завершення ліквідаційної процедури, яка ним не подавалась; арбітражний керуючий Юдицький О.В. майже через півтора року скликав збори комітету кредиторів боржника та виніс на схвалення звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень з 01.05.2023 по 31.01.2025; у звіті про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання повноважень з 01.05.2023 по 31.01.2025 визначає відшкодування витрат здійснених фахівцю-бухгалтеру у розмірі 153600,00 грн., проте такі витрати ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" вважає безпідставними, оскільки не зазначено, які саме послуги (предмет послуг) надавав фахівець-бухгалтер за вказаний період, не зазначено результати наданих послуг; боржник господарську діяльність не веде, всі вимоги кредиторів на цей час перевірені, підраховані та ведення бухгалтерського обліку не потребують, а тому потреби в залученні бухгалтера не має; арбітражний керуючий є людиною з кількома вищими освітами, у тому числі економічного напрямку, тому може самостійно провести відповідні розрахунки; збори комітету кредиторів від 14.02.2025 проведені з порушенням прав конкурсного кредитора ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д", який володіє правом вирішального голосу у частині позбавлення останнього примати рішення на цих зборах своїми конкурсними голосами у розмірі 1 738 715, звівши їх до 1 дорадчого голосу, а тому Протокол зборів комітету кредиторів від 14.02.2025 є неналежним та недопустимим доказом схвалення комітетом звіту про нарахування та виплату грошової винагороди; норми законодавства не наділяють ліквідатора таким повноваженням, як визначати конкурсного кредитора "заінтересованою особою стосовно боржника", тим самим позбавляти ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" його голосів у розмірі 1 738 715, звивши їх до 1 дорадчого голосу.

Арбітражний керуючий Юдиціький О.В. у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що право арбітражного керуючого Юдицького О.В. на отримання винагороди та відшкодування понесених витрат скаржником взагалі не спростовується та не оскаржується, скаржник не доводить в апеляційній скарзі яким чином право арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування здійснених витрат кореспондується з періодичністю подання звітів про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат, та подання комітету кредиторів звітів про свою діяльність, фактично скаржник подає до суду апеляційної інстанції черговий варіант скарги на дії арбітражного керуючого з посиланням на обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції; ним, як ліквідатором ЗАТ "Рось", на виконання приписів ч.4 ст.61, ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства щомісячно надавались комітету кредиторів та суду звіти про діяльність арбітражного керуючого-ліквідатора ЗАТ "Рось", інформація про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, використання коштів боржника тощо; твердження скаржника, що арбітражний керуючий Юдицький О.В. не надавав комітету кредиторів звіти спростовується матеріалами справи та наданими доказами; ухвалами суду першої інстанції встановлено, що ліквідатором банкрута були вчинені необхідні дії для завершення ліквідаційної процедури, звіт про які надано комітету кредиторів; залучення фахівця-бухгалтера було необхідне у зв`язку із виплатою заборгованості перед колишніми працівниками та оформлення значної кількості первинних документів і це залучення схвалене комітетом кредиторів; судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено заінтересованість ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д", про що арбітражний керуючий повідомив комітету кредиторів, проте апелянт не спростував це, а натомість залишив збори комітету кредиторів; комітет кредиторів у складі решти кредиторів, що з`явились мав необхідну кількість голосів для того, щоб як прийняти рішення без урахування голосів ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" (який ухилився від голосування, залишив збори комітету кредиторів), так і провести збори комітету кредиторів без його участі взагалі.

Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційних скарг в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів всіх учасників процесу.

У судове засідання з`явились: арбітражний керуючий Юдицький О.В. та представник ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" - Чорноіваненко Д.О.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників справи.

Представник ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Арбітражний керуючий у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.05.2011 ухвалою Господарського суду Черкаської області за заявою ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси порушено провадження у справі про банкрутство боржника - Закритого акціонерного товариства "Рось",

21.08.2012 постановою Господарського суду Черкаської області боржника визнано банкрутом.

21.08.2012 ухвалою Господарського суду Черкаської області затверджено встановлений комітетом кредиторів (протокол від 06.07.2012 №2) розмір оплати послуг арбітражного керуючого - два мінімальних розміри заробітної плати, визначеної законодавством України, за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

07.02.2019 ухвалою Господарського суду Черкаської області затверджено схвалене комітетом кредиторів (протокол від 16.01.2019) Положення про Фонд оплати послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому-ліквідатору закритого акціонерного товариства "Рось", згідно з яким комітет кредиторів надав право ліквідатору банкрута на здійснення за рахунок коштів Фонду наступних витрат: господарських витрат в межах фактичних витрат на проведення ліквідаційної процедури, підтверджених первинними документами; оплати послуг арбітражного керуючого в розмірі двох мінімальних заробітних плат, визначених комітетом кредиторів та затверджених ухвалою господарського суду; оплати послуг залученого спеціаліста-фахівця з бухгалтерського обліку в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на місяць.

03.06.2021 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Артеменка О.О.

25.08.2022 ухвалою Господарського суду Черкаської області припинено повноваження арбітражного керуючого Артеменка О.О. як ліквідатора банкрута, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

У період з 01.05.2023 по 31.01.2025 арбітражний керуючий Юдицький О.В. здійснював повноваження ліквідатора банкрута.

15.02.2025 ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Юдицький О.В., на підставі рішення комітету кредиторів (протокол від 14.02.2025) подав до Господарського суду Черкаської області клопотання №02-01/1132/1020-2011 з вимогою: затвердити звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. - ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось" про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за період виконання ним повноважень з 01 травня 2023 року по 31 січня 2025 року на загальну суму 815 597,75 грн., яка складається з 464 700,00 грн. нарахованої основної грошової винагороди, яка виплачена частково на суму 158 500,00 грн., та здійснених витрат на суму 350897,75 грн.. які відшкодовані частково, на суму 342 282,45 грн.

Розмір грошової винагороди підтверджується розрахунком, розмір понесених витрат підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а також вказаний звіт схвалений рішенням комітету кредиторів (протокол від 14.02.2025).

ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" у запереченні від 11.03.2025 проти задоволення вказаного клопотання заперечили повністю, посилаючись на те, що є є безпідставними витрати, задоволені за рахунок наявних у боржника коштів на повірку електролічильників, витрати на розблокування вузла обліку електроенергії, на підключення електроустановки та проведення технічної перевірки вузла обліку електроенергії; господарська діяльність боржника припинена, а зазначені вище витрати спрямовані на підтримання господарської діяльності боржника, що суперечить цілям процедури ліквідації та явно порушує права кредиторів; кредитори, які входять до складу комітету кредиторів, на засіданні 14.02.2025 не розглядали питання стосовно права ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" брати участь у зборах із правом вирішального голосу; позбавлення ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" права голосу було одноосібним рішенням ліквідатора банкрута; збори комітету кредиторів від 14.02.2025 є незаконними, а протокол засідання недопустимим доказом.

Ліквідатор банкрута у відповіді на заперечення ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" пояснив, що при укладенні договору відповідального зберігання майна з ТОВ "Меблева фабрика "Меблібуд" було досягнуто домовленості, що зберігач зобов`язаний забезпечити поклажодавцеві компенсацію витрат, якщо вони будуть понесені ним на забезпечення зберігача комунальними послугами, постачання електричної енергії, природного газу тощо; ТОВ "Меблева фабрика "Меблібуд" здійснило відшкодування понесених ЗАТ "Рось" витрат на повірку електролічильників, на розблокування вузла обліку електроенергії, на підключення електроустановки та проведення технічної перевірки вузла обліку електроенергії; ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" підпадає під визначення "заінтересована особа стосовно боржника", у зв`язку з цим, ліквідатор банкрута повідомив членам комітету кредиторів, що голоси ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" не мають бути враховані як вирішальні у голосуванні по питаннях порядку денного.

За наслідком розгляду клопотання ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Юдицького О.В. Господарський суд Черкаської області ухвалою від 19 березня 2025 задовольнив його повністю та затвердив схвалений комітетом кредиторів (протокол від 14.02.2025) звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.05.2023 по 31.01.2025 на суму 464 700,00 грн. грошової винагороди, з якої сплачено суму 158 500,00 грн. та на суму 350897,75 грн. витрат, які за рахунок майна боржника відшкодовано на суму 342282,45 грн.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування і виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування його витрат, а також про необґрунтованість заперечень ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д".

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на нас.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи визначаються нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Порядок виплати винагорода та відшкодування витрат арбітражного керуючого визначається статтею 30 КУзПБ.

Так, згідно частин 1, 2 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Згідно ч. 4 ст. 30 КУзПБ витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Частиною 6 ст. 30 КУзПБ встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно із ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України (висновки у п.30 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №902/626/20).

Згідно із ст.6 Закону України "По оплату праці", ст.96, 97 Кодексу законів про працю України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Оплатність виконання функцій арбітражного керуючого установлена статтею 30 КУзПБ і вона є ідентичною по своїй суті до тієї оплати, яка передбачена Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "По оплату праці" за виконання будь-якої роботи працівником. Особливості системи оплати послуг арбітражного керуючого визначені Кодексом і будь-якими іншими актами безпосередньо не регулюються. Будь-яких актів, які передбачають "відрядну або іншу систему" оплати послуг арбітражного керуючого немає.

Відповідно до ст.58 КУзПБ "у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців".

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, далі - Закон №4212-VI), у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 21.08.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та на виконання чинного Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (від 14.05.1992 №2343-XII із змінами, внесеними до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013, далі - Закон №2343-XII) установлено строк її проведення дванадцять місяців.

Відповідно до ч.1 і 3 ст. 251 Цивільного кодексу України: строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст.113, ч.2 ст.119 ГПК України: строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до пп.6 ч.8 ст.48 КУзПБ (та ч.8 ст.26 Закону №4212-VI) до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" поновлення встановлених Законом строків судових процедур банкрутства не передбачено, але ці строки може бути продовжено судом у випадках, передбачених Законом.

Отже, згідно з КУзПБ саме суд визначає строк проведення ліквідаційної процедури. Разом з тим, нормами КУзПБ прямо не передбачено можливості продовження строків ліквідаційної процедури, як це передбачено для процедур розпорядження майном та санації. Однак, КУзПБ не передбачає і наслідків закінчення 12-ти місячного строку ліквідаційної процедури (зокрема, його закінчення не є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ст.90 КУзПБ).

З огляду на вищевказані нормативні акти, якщо фактично ліквідаційну процедуру не завершено до спливу 12-ти місячного строку, при вирішенні питання про те, чи має визначатись новий строк ліквідаційної процедури після закінчення 12-ти місячного строку чи ні (тобто чи має такий строк залишатись невизначеним), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий строк має визначатись судом (по аналогії до абз. 2 ч.1 ст.58 КУзПБ), оскільки судова справа не може знаходитись у стані невизначеності строку завершення її розгляду, оскільки строк її завершення не може бути віддано на розсуд арбітражного керуючого (який як правило зацікавлений у затягуванні її завершення з огляду на обов`язковість щомісячної винагороди), оскільки жоден процесуальний кодекс України не допускає невизначеності у строках розгляду і вирішення справ у суді чи вчинення певних процесуальних дій у справі, оскільки ЄСПЛ звертає увагу у своїх рішеннях на необхідність розгляду справ у розумні строки, які у справі про банкрутство можуть бути визначені виключно судом виходячи з конкретних обставин у справі.

Також з огляду на вищевказані нормативні акти при вирішенні питання про те, чи має суд поновлювати строк ліквідаційної процедури після її закінчення чи продовжувати його для подальшого здійснення ліквідаційної процедури, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що строк ліквідаційної процедури має судом продовжуватись (по аналогії до пп.6 ч.8 ст.48 КУзПБ та відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України).

У цій справі строк ліквідаційної процедури установлено саме судом у постанові суду від 28.01.2012 на виконання вимог Закону №2343-XII, а також продовжено судом в наступних ухвалах суду (остання з яких від 04.09.2024).

Відповідно до абз.3 ч.6 ст.30 КУзПБ звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

КУзПБ не містить визначення понять (і їх тлумачення) підсумки відповідної процедури чи закінчення відповідної процедури, зокрема, закон не вказує, що у ліквідаційній процедурі обов`язковими складовими елементами цих понять (закінчення і підведення підсумків) є, наприклад, припинення будь-яких дій у ліквідаційній процедурі; подання ліквідатором ліквідаційного балансу; подання ліквідатором повного звіту про усю здійснену і завершену ліквідаційну процедуру тощо.

Закон не визначає, що є моментом (тобто датою і часом) закінчення ліквідаційної процедури і моментом підведення її підсумків, зокрема, не визначає події, яка неминуче має настати і з настанням якої виникає юридичний факт "закінчення ліквідаційної процедури" і "підведення підсумків".

Наприклад, не визначає таким моментом факту створення ліквідатором банкрута документа з назвою "Звіт про здійснену ліквідаційну процедуру" або з назвою "Ліквідаційний баланс банкрута", не визначає вчинення іншої конкретної і останньої необхідної дії ліквідатора банкрута, яка неминуче має бути виконана (проведення останніх зборів кредиторів/комітету кредиторів, проведення інвентаризації, закриття рахунку, отримання останнього листа з необхідною інформацією, тощо). Якби навіть закон і пов`язував закінчення ліквідаційної процедури саме з такими моментами (фактами), то фактично закон зобов`язував би ліквідатора банкрута наперед передбачати, що у якусь конкретну дату та час він створить документ, проведе збори кредиторів, отримає інформацію від іншої особи, вчинить іншу останню дію - однак таке передбачення юридично є нікчемним.

Будь-які юридичні наслідки (в тому числі й визначення строку подання на затвердження суду звіту про грошову винагороду і витрати) пов`язуються законом з фактами, а не з ймовірністю настання (вчинення) дій у певний момент у майбутньому, тим більше, що достовірно невідомо, вони взагалі неминуче настануть чи ні.

У той же час КУзПБ однозначно визначає (хоча й не прямо), що є строком (моментом) закінчення процедури розпорядження майном (ч.2 ст.44, абз.8 ч.2 ст.47, ч.1 ст.49, абз.2ч.3 ст.49 КУзПБ) та процедури санації (абз.4 ч.1 ст.51, ч.9 ст.52, ч.1 ст.57, абз. 4 і 5 ч.3 ст.57, абз.4 ч.5 ст.57 КУзПБ).

Для усіх процедур банкрутства КУзПБ передбачає установлення їх строку (ч.2 ст.44, ч.1 ст.51, ч.1 ст.58). Отже їх установлення і є днем закінчення відповідної процедури - закон не може встановлювати принципово різні правила обчислення строків для різних процедур. В іншому випадку закон би просто не встановлював граничного строку проведення ліквідаційної процедури взагалі.

Процедури у справах про банкрутство можуть тривати (і як правило тривають) понад установлені законом і судом строки. Провадження у справі про банкрутство може бути припинено судом (поза волею арбітражного керуючого) до настання установленого судом строку. Арбітражного керуючого може бути усунено судом до настання установленого судом строку. У таких випадках неможливо визначити наперед такий момент часу, як "за п`ять днів до" припинення провадження у справі чи до усунення арбітражного керуючого.

Разом з тим закон чітко визначає, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат подається за п`ять днів до закінчення процедури. Отже згідно із законом існує об`єктивний момент з яким закон пов`язує закінчення процедури і необхідність підведення її підсумків. Цей момент може бути визначений лише в одному випадку - якщо "підсумком ліквідаційної процедури", "закінченням відповідної процедури" вважати саме той конкретний строк, який для відповідної процедури установлений ухвалою (постановою) суду.

І цей строк, як і обов`язок ліквідатора банкрута подати суду звіт про виконану роботу, звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат (абсолютно ніяким чином не пов`язаний) і не залежить від того, який документ буде подано ліквідатором банкрута через п`ять днів: ліквідаційний баланс із повним звітом про здійснену ліквідаційну процедуру чи попередній звіт про виконану роботу із клопотанням про продовження строку ліквідаційної процедури.

Суд, визначаючи згідно із законом строк ліквідаційної процедури, фактично визначає, що після закінчення цього строку буде проводити "підсумки проведення ліквідаційної процедури". Строк для того і визначається судом, щоб до його закінчення ліквідатор банкрута виконав необхідну роботу та надав звіт про це комітету кредиторів і суду, в тому числі й про грошову винагороду і витрати - тим більше, що для подання Звіту щодо грошової винагороди і витрат і їх схвалення комітетом кредиторів законом встановлені більш короткі строки (два місяці, ст.30 КУзПБ).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку "підсумком ліквідаційної процедури" та "закінченням відповідної процедури" є саме строк установлений ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.09.2024, а не будь-яка інша не визначена законом дата чи подія (ст.253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що розрахунки грошової винагороди та витрат судами першої та апеляційної перевірені та є вірними, а звіт арбітражного керуючого Юдицького О.В. схвалено рішенням комітету кредиторів від 14.02.2025, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що не арбітражний керуючий не звітував перед комітетом кредиторів, не скликав збори комітету кредиторів, безпідставно залучив фахівця - бухгалтера тощо, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки у матеріалах справи наявні докази щомісячного подання відповідних звітів комітету кредиторів та Господарському суду Черкаської області, які надсилались членам комітету кредиторів засобами поштового зв`язку, засобами електронного зв`язку з використанням сервісу mail.gov.ua та п/с ЄСІТС «Електронний суд», також наявні звіти за певні періоди ліквідаційної процедури, в яких зазначались здійснені заходи по проведенню процедури, інформація про нараховану винагороду та здійснені витрати на проведення ліквідаційної процедури, крім того, зборами комітету кредиторів (протокол 16.01.2019) схвалене Положення про Фонд оплати послуг та відшкодування витрат арбітражному керуючому-ліквідатору ЗАТ "Рось", згідно з яким комітет кредиторів надав право ліквідатору банкрута на здійснення за рахунок коштів Фонду витрат, у тому числі, з оплати послуг залученого спеціаліста-фахівця з бухгалтерського обліку.

ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" також стверджує, що ліквідатор банкрута одноосібно прийняв рішення про заінтересованість ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" стосовно боржника і тим самим позбавив його права вирішального голосу при голосуванні з питань порядку денного (у зв`язку з чим представники ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" вирішили не брати участі у зборах після їх відкриття).

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, арбітражний керуючий Юдицький О.В. будь-яких рішень з цього приводу не приймав і приймати не міг, оскільки сам має право лише дорадчого голосу, а висловлені арбітражним керуючим Юдицьким О.В. на зборах комітету кредиторів доводи про наявність підстав вважати ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" заінтересованою особою стосовно боржника, могли і мали б спростовуватись представниками ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д, які прибули на збори, шляхом доведення комітету кредиторів відсутності обставин його заінтересованості стосовно боржника.

Також, як вірно відзначив суд першої інстанції, добросовісною слід було б визнати таку поведінку представників ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д", за якою вони приймають участь у зборах комітету кредиторів 14.02.2025, обгрунтовують присутнім членам комітету кредиторів свої доводи (тому числі й про незгоду з доводами ліквідатора банкрута) та надалі у суді викладають і підтверджують доказами свої доводи, у той же час, залишення ж представниками ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" зборів комітету кредиторів під формальним приводом заяви арбітражного керуючого Юдицького О.В. про заінтересованість кредитора вірно оцінено судом першої інстанції як недобросовісну поведінку, як умисну відмову від можливості безпосередньо брати участь у вирішенні винесених на розгляд комітету кредиторів питань, у тому числі і своїх прав і .

Залишення зборів з підстав виступу арбітражного керуючого Юдицького О.В. було використано лише як привід залишити збори, дійсною ж причиною такої дії була явка усіх кредиторів, яка не давала можливості прийняти рішення голосами ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" навіть у тому випадку, якби воно мало право вирішального голосу, а також бажання затягнути вирішення винесених на розгляд питань, оскільки передбачених законом підстав для залишення зборів кредиторів 14.02.2023 у ТОВ "Техносоз-Д" не було.

Згідно з висновком Верховного Суду України у постанові від 18.08.2002 правомочність загальних зборів акціонерів визначається виключно за результатами реєстрації, якими встановлюється кількість акціонерів, що беруть участь у зборах, і належних їм голосів. Фактична присутність акціонера на зборах, його участь в обговоренні питань порядку денного і в прийнятті рішень мають юридичне значення для правомочності рішень загальних зборів. Відповідно до статті 42 Закону про товариства (1576-12) рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, а з окремих питань - голосів. При цьому Закон не встановлює обов`язку присутності при прийнятті рішень акціонерів понад вказану більшість з числа тих, що беруть участь у зборах, тобто таких, що зареєстровані. Таким чином, ухилення зареєстрованого акціонера від голосування не впливає на законність рішень зборів за умови дотримання вимог статей 41, 42 Закону про товариства ( 1576-12 ).

Отже є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що залишення зборів комітету кредиторів 14.02.2025 ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" з власної волі не було підставою для визнання їх неповноважними, а ухилення зареєстрованого члена комітету кредиторів від голосування не впливає на законність рішень зборів комітету кредиторів, оскільки дотримано вимоги ч.9 ст.48 КУзПБ щодо прийняття рішення більшістю від присутніх (тобто зареєстрованих) на зборах комітету кредиторів голосів.

Комітет кредиторів у складі решти кредиторів, що з`явились (Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області /1 485 723,19 голосів/, Головне управління ДПС в Черкаській області /262 582,08 голосів/, мав необхідну кількість голосів (1 748 305,27) для того, щоб як прийняти рішення без урахування голосів ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" (який ухилився від голосування, залишив збори комітету кредиторів), так і провести збори комітету кредиторів без його участі взагалі. Отже, комітет кредиторів мав право приймати рішення з питань порядку денного за відсутності представників ТОВ "ТЕХНОСОЮЗ-Д" /1 738 715,70 голосів/.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення клопотання арбітражного керуючого Юдицкього О.В. та затвердження його звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 01.05.2023 по 31.01.2025.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни ухвали господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив наявні у матеріалах справи докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому ухвала Господарського суду Черкаської області законна та обґрунтована, отже, підстави для її скасування чи зміни відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСОЮЗ-Д" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19 березня 2025 року (про затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди Юдицького О.В. ) - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повна постанова складена 14.07.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Доманська

С.В. Сотніков