Рішення від 14.07.2025 по справі 905/486/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.2025 Справа №905/486/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУДЪ», м. Краматорськ Донецької області

про стягнення збитків у розмірі 21695,43грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» м.Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУДЪ» м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 21695,43грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення приписів відповідачем Податкового Кодексу України та умов договору про надання послуг №110-П-2023 від 26.12.2023 в частині реєстрації податкових накладних за операціями з наданих послуг позивачу, що позбавило позивача права на віднесення до податкового кредиту сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 21695,43грн та відповідно права зменшення податкового зобов`язання, внаслідок чого позивачу завдано збитки на вказану суму.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав такі документи: договір на надання послуг №110-п/2023 від 26.12.2023 з додатками, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2024 року та акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2024 року, акт №1 вартості устаткування до акта приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2024 року, розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат до акту №1 за лютий 2024 року, відомість ресурсів до акта приймання №1 від 28.02.2024; платіжну інструкцію №1000019122 від 05.04.2024; вимоги АТ «Укргазвидобування» вих. №009.7-178 від 01.08.2024 та вих. №009.7-304 від 30.12.2024 з доказами направлення вимог, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №411762 від 08.04.2025.

Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 14, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 525, 526, 530, 611, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/486/25 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/486/25. Справу №905/486/25 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач про відкрите судове провадження повідомлявся шляхом направлення копії ухвали суду від 13.05.2025 на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштовий конверт повернувся на адресу суду з причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Ухвала господарського суду від 13.05.2025 доставлена до електронної скриньки відповідача за адресою електронної пошти, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також з метою повідомлення відповідача про відкрите судове провадження суд розмістив повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.

Отже судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.

У встановлений судом строк клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надходило, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частинною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що судом створені усі умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, заперечень від сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) не надходило, відзив від відповідача не надходив, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2023 між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУДЪ» (далі відповідач, виконавець) укладено договір на надання послуг №110-П/2023 (далі - договір), за змістом п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується на свій ризик, своїми силами, засобами, а також необхідними матеріалами, устаткуванням за технічним завданням і кошторисною документацією замовника надати послуги з «поточний ремонт об`єкту замовника» в порядку визначеному договором, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити належним чином надані послуги.

Відповідно до п.п. 1.2 1.3 договору видом послуги є поточний ремонт (далі - послуга).

Об`єктом надання послуги є система витяжної вентиляції зварювальної дільниці будівлі лі. Г-1. Місцезнаходження об`єкта замовника: м. Харків, вул. Сінна, буд.32.

За п.3.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником рахунку на оплату протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту і довідки про вартість та витрат (далі довідка).

Відповідно до п.4.1 договору загальна ціна договору сформована на підставі кошторисної документації, технічного завдання та розроблена відповідно до кошторисних норм України «Настанови з визначення вартості будівництва», інших стандартів, та не може перевищувати 154969,43грн, в т.ч. ПДВ 25828,24грн .

Згідно з п.5.1 договору строки надання послуг не більше 60 робочих днів з дати передачі замовником виконавцю об`єкту за актом приймання-передачі. До цього строку включається період необхідний сторонами для прийняття послуг по договору і усунення недоліків в разі їх наявності.

Факт початку надання послуг підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття об`єкта ( п.5.4 договору).

За п.6.1 договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 липня 2024 року, а в частині зобов`язань, які залишились не виконаними до повного виконання сторонами зобов`язань.

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 договору виконавець зобов`язаний надавати податкові накладні в електронній формі, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлені строки із зазначенням в них наступних податкових реквізитів: замовник Акціонерне товариство «Укргазвидобування» філія Спеціалізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» Акціонерного товариства «Укргазвидобування», ІПН 300197726657, місцезнаходження вул. Кудрявська 26/28, м.Київ, 04053. При наданні замовнику податкової накладної в електронній формі обов`язково вказувати код філії: для САРС «ЛІКВО» - 11 (одинадцять).

Згідно з п.8.4 у випадку порушень умов договору, що призвело до виникнення збитків, винна сторона відшкодовує такі документально підтверджені збитки в повному обсязі.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без зауважень.

На виконання умов договору сторонами складено та підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2024 року на суму 85413,29грн (з них ПДВ 14235,55грн) та акт №1 вартості устаткування до акта приймання будівельних робіт за лютий 2024 року на суму 44759,28грн (з них ПДВ 7459,88грн).

Таким чином, загальна сума виконаних робіт складає 130172,57грн, що підтверджується підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2024 року.

Надані послуги позивачем оплачені в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1000019122 від 05.04.2024 на суму 130172,57грн.

Як стверджує позивач, в порушення вимог податкового законодавства, відповідачем не було виконано обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, складаних за результатами вказаних вище операцій, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 21695,43 грн.

На підтвердження вказаного, позивач надав витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №471762 на запит від 08.04.2025.

Позивач також направив відповідачу вимоги вих.№009.7-178 від 01.08.2024 та вих.№009.7-304 від 30.12.2024, на підтвердження чого долучені копії поштового конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Поштові відправлення вимог повернуті на адресу позивача з причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач відповіді на претензію не надав, збитки не відшкодував.

Посилаючись на завданні позивачеві збитки внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних, що призвело до позбавлення позивача права включити суми ПДВ у сумі 21695,43грн до складу податкового кредиту з ПДВ у звітні періоди та відповідно зменшити податкові зобов`язання, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст.ст.74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Оцінюючи позовні вимоги, суд зазначає, що позивач має безумовне право звернення до суду господарської юрисдикції за стягненням збитків зі свого контрагента (відповідача), який допустив податкове правопорушення (не тільки господарське), втім за умови доведення факту такого порушення норм податкового законодавства, вчиненого у формі протиправних дій, належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків презюмується.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21.

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом терміни.

Згідно пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Тобто, як прямо визначено п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних призводить до неможливості покупця реалізувати право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку відповідно до положень п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України не призводить до поновлення прав покупця, а є підставою для проведення перевірки продавця контролюючим органом.

Отже, згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання позивача на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію вкладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 зробив правовий висновок про те, що є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Також, у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 викладено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі №910/17014/21). Отже, відносини сторін врегульовані не умовами договору, а безпосередньо законом.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 №926/3347/22 виснувала, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. В контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.

При цьому, обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Як встановлено судом, на виконання умов договору на надання послуг №110-П/2023 від 26.12.2023 сторонами підписані акт №1 від 28.02.2024 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2024 року на суму 85413,29грн (з них ПДВ 14235,55грн) та акт №1 від 28.02.2024 вартості устаткування до акта приймання будівельних робіт за лютий 2024 року на суму 44759,28грн (з них ПДВ 7459,88грн).

Отже, 28.02.2024 є датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту за датою події, що відбулася раніше - дата отримання платником податку товарів/послуг. При цьому, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період.

Однак, матеріали справи не містять доказів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податковоїнакладної за фактом отримання позивачем робіт за договором №110-П/2023 від 26.12.2023 у звітний період лютий 2024 року.

Наведені обставини відповідачем не спростовані.

Вказана бездіяльність відповідача призвела до того, що позивач був позбавлений права включити суми ПДВ у сумі 21695,43грн до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкових зобов`язань, що свідчить про наявність прямого причинно-наслідковий зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку видати та зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту з відповідним зменшенням податкових зобов`язань на зазначену суму, що є збитками позивача. Доказів відсутності вини відповідача останнім не доведено.

Таким чином, проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, встановивши наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУДЪ», м. Краматорськ Донецької області про стягнення збитків у розмірі 21695,43грн задовольнити.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУДЪ», м. Краматорськ Донецької області (61047, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Краматорськ, б.Машинобудівників, будинок 30, ідентифікаційний код 31798269) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 21695,43грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку, передбаченому розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Чернова

Рішення складено та підписано 14.07.2025.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.