Ухвала від 09.07.2025 по справі 127/14740/25

Справа №127/14740/25

Провадження № 2-с/127/164/25

УХВАЛА

09 липня 2025 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А.,розглянувши заяву ОСОБА_1 ,подану вїї інтересахадвокатом СамохваловимСергієм Володимировичем,про скасуваннясудового наказувід 26травня 2025рокупо цивільнійсправі №127/14740/25,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2025Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/14740/25 видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період червень 2022 року - березень 2025 року в розмірі: основного боргу 8483 грн. 00 коп., 3% річних 256 грн. 41 коп., інфляційних втрат 974 грн. 14 коп., а також судового збору по 100 грн. 93 коп. з кожного.

27.06.2025 досуду надійшлазаява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, мотивована тим,що зфактично централізоване теплопостачання до квартири не здійснюється,при цьомуу квартирівстановлено тафункціонує індивідуальнегазове опалення.Зазначає, що протягом тривалого часу КП «Вінницяміськтеплоенерго» не виставляло рахунки, і жодної заборгованості не формувалось, тому початок нарахування у 2022 році вважає формальним та не пов`язаним із фактичним постачанням теплової енергії. Таким чином заявником оспорюється правомірність та обґрунтованість нарахування та стягнення заборгованості, а тому просить скасувати виданий судовий наказ.

Вивчивши подану заяву та матеріали зазначеної вище цивільної справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Як убачається з матеріалів справи, копію судового наказу отримано боржниками 20.06.2025. При цьому, 27.06.2025 до суду надійшла заява про скасування судового наказу, тобто з додержанням вимог статті 170 ЦПК України.

Підстави для повернення заяви відсутні.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23 грудня 2012 року №14 наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржників є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що є всі підстави для скасування судового наказу, оскільки в даних правовідносинах існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Щодо вимог про стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3).

Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом положень частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Керуючись положеннями статті 137 ЦПК України, суд першої інстанції вірно врахував, що нормами Цивільного процесуального кодексу України визначена можливість відшкодування витрат на правничу допомогу лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються, і судовий збір, сплачений у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника, який подав заяву про видачу судового наказу, при задоволенні такої заяви.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як справа, в якій прийнято оскаржуване судове рішення, розглянута судом у наказному провадженні.

При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина 2 статті 42 ЦПК України).

Порядок розгляду справ у наказному провадженні визначений розділом ІІ (статті 160-173) Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами статті 164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (ч. 1). У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2).

Згідно частини 3 статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, у справах наказного провадження судові витрати не відшкодовуються.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у стягненні судових витрат на правничу допомогу, понесених боржником при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити.

Керуючись ст. 164, 170, 171 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасуваннясудового наказувід 26травня 2025рокуу цивільній справі№127/14740/25 задовольнити.

Скасувати судовийнаказ,виданий 26.05.2025Вінницьким міським судом Вінницької області у справі№127/14740/25за заявою Комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго» про солідарнестягнення впорядку наказногопровадження з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування за період червень 2022 року - березень 2025 року в розмірі: основного боргу 8483 грн. 00 коп., 3% річних 256 грн. 41 коп., інфляційних втрат 974 грн. 14 коп., а також судового збору по 100 грн. 93 коп. з кожного.

Роз`яснити Комунальному підприємству «Вінницяоблтеплоенерго» його право на звернення до суду в порядку спрощеного позовного провадження.

У стягненні з Комунального підприємства «Вінницяоблтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 витратна правничудопомогу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна