Рішення

від 13.12.2010 по справі 32/31-36/396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/31-36/396

13.12.10

За позовом           Приватного підприємства «Фортуна-ХХІ»

До                           Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

Про                 зобов?язання внести зміни до договору оренди нерухомого майна

Суддя   Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача                      Дзюбенко С.О. –директор, рішення № 1 від 01.08.2002р.

Від відповідача                      Конта М.П. по довіреності № 60 від 30.06.2010р.

Від прокуратури                    Цюкало Ю.В., посвідчення № 274 від 16.12.2009р.

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Фортуна-ХХІ»про зобов’язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної  власності № 462 від 15.01.2003р., який укладений з Приватним підприємством «Фортуна-ХХІ»на умовах, викладених у проекті договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2008р. у справі № 32/31 позов задоволено повністю. Суд зобов’язав Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної  власності № 462 від 15.01.2003р., який укладений між Приватним підприємством «Фортуна-ХХІ»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України  по місту Києву умовах, викладених у проекті договору. Суд стягнув з Регіонального відділення Фонду державного майна України  по місту Києву на користь Приватного підприємства «Фортуна-ХХІ»85,00 грн.  державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2008р. у справі № 32/31 залишено без змін.   

Постановою Вищого Господарського суду України від 05.10.2010р. касаційне подання Заступника прокурора м. Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008р. та рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2008р. у справі № 32/31 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 01.11.2010р. справу № 32/31 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2010р. справу № 32/31 прийнято до свого провадження суддею Трофименко Т.Ю., присвоєно їй номер № 32/31-36/396, розгляд справи призначено на 22.11.2010р.

В судовому засіданні 22.11.2010р. представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких проти позову заперечує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010р., на підставі ст.  77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.12.2010р.

До початку розгляду справи 09.12.2010р. та 13.12.2010р. через канцелярію суду від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з розглядом Віце-прем’єр-міністром України Тігіпко С.Л. питання щодо розміщення та стоянки несамохідних суден біля річкових портових гідротехнічних споруд згідно з договорами з Регіональним відділенням Фонду державного майна України. Тотожне клопотання заявив представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.12.2010р.

Представники прокуратури та відповідача в судовому засіданні 13.12.2010р. проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечували.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки представники обох сторін та прокуратури в судовому засіданні присутні, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України такої підстави для відкладення розгляду справи як розгляд Віце-прем’єр-міністром України Тігіпком С.Л. питання щодо розміщення та стоянки несамохідних суден біля річкових портових гідротехнічних споруд не передбачено.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2010р. позовні вимоги повністю підтримав.

В судовому засіданні 13.12.2010р. представники прокуратури та  відповідача проти позову заперечували.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін,  Господарський суд міста Києва,   -

ВСТАНОВИВ:

Організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями нерухомого майна, є, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі орендодавець, відповідач) та Приватним підприємством «Фортуна-ХХІ»(далі орендар, позивач) 15.01.2003р. було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 462 (далі договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –частину споруди набережної між причалами довжиною 55,0 п.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, між причалами № 5  а № 6, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт», для розміщення стоянки готельного комплексу на воді.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування обумовлене договором майно, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 15.01.2003р., підписаним представниками сторін.  

Сторони домовились (п. 10.1 договору), що договір укладено строком на три роки, і він діє до 15.01.2006р. включно.

Додатковим договором № 3 від 14.11.2006р. про внесення змін і доповнень до договору оренди № 462 від 15.01.2003р. строк дії договору було продовжено на тих самих умовах до 11.10.2009р.

До закінчення строку дії договору, 04.12.2007р., позивач звернувся до відповідача лист № 68 з пропозицією про внесення змін до договору оренди в частині продовження строку дії договору оренди № 462 від 15.01.2003р. на десять років.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву листом № 30-04/10025 від 18.12.2007р. відмовило позивачу в укладенні договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності  № 462 від 15.01.2003р.

Оцінюючи подані сторонами та прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спір у справі виник у зв’язку із тим, що Приватне підприємства «Фортуна-ХХІ»вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву безпідставно відмовило у внесенні змін до договору оренди.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При укладенні договору оренди сторони дійшли згоди (пункт 10.5 договору), що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які було передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що орендар звернувся до орендодавця з пропозицією продовжити термін дії договору оренди до закінчення встановленого договором строку його дії.

Також судом приймається до уваги те, що з тексту договору, укладеного між сторонами, вбачається, що його об?єктом є нерухоме майно – частина споруди набережної між причалами довжиною 55,0 п.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, між причалами № 5  а № 6, що знаходиться на балансі Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт», для розміщення стоянки готельного комплексу на воді.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не можуть бути об’єктами оренди, зокрема, об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а також об’єкти, включені до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», які випускають підакцизну продукцію.

Відповідно до абзаців 18, 19 пункту «г»частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Згідно з Правилами технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 29.03.2004р. № 251, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27.07.2004р. за № 932/9531 (із змінами та доповненнями) берегоукріплювальна споруда визначається як гідротехнічна споруда для захисту берега від розмивання і обвалів, а гідротехнічна споруда - як споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод, причальна споруда - гідротехнічна споруда для швартування суден (п. 1.4 Правил).

Правила технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд регламентують порядок експлуатації, підтримання у робочому стані і ремонту причальних, загороджувальних та берегоукріплювальних споруд, а також акваторій рейдів і підхідних каналів у річкових портах України (пункт 1.1 Правил).

Пункт 2.1 Правил визначає основні структурні елементи системи річкових портових гідротехнічних споруд: причальні споруди та пристрої; загороджувальні споруди; берегоукріплювальні споруди; портові акваторії, рейди та підхідні канали.

Той факт, що частина споруди набережної річки Дніпро є штучною спорудою, призначеною саме для захисту берега від розмивання та обвалів, є загальновідомим, а тому не підлягає доведенню в силу вимог ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ГОСТ 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття»та ОСТ 31.0006-77 «Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення»до гідротехнічних споруд відносяться: набережна (огороджувальна або захисна споруда уздовж берегової смуги); причал (гідротехнічна споруда, яка має швартовні та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

Отже, судом встановлено, що частина споруди набережної між причалами довжиною 55,0 п.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, між причалами № 5  а № 6, яку зазначено об’єктом оренди у відповідному договорі оренди, є частиною споруди набережної довжиною 55,00 п.м., та є гідротехнічною спорудою, отже є об?єктом, який заборонено передавати в оренду, оскільки він входить до переліку об?єктів, що мають статус загальнодержавного занчення.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Фортуна-ХХІ»про зобов’язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву внести зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної  власності № 462 від 15.01.2003р., який укладений з Приватним підприємством «Фортуна-ХХІ»на умовах, викладених у проекті договору.

Судові витрати, відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя

Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 17.12.2010р.