Рішення від 01.07.2025 по справі 640/14643/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року ЛуцькСправа № 640/14643/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Шепелюка В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Юхимчук О.В.,

представників позивача Букуєвої О.О., Побережської Т.Я.

представників відповідача Бонки В.В., Дідик О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Європейська транспортна стивідорна компанія до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська транспортна стивідорна компанія» (далі - ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія») з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення в частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 22.01.2020 по 25.02.2020 ГУ ДФС у Миколаївській області проведена планова виїзна перевірка позивача за період діяльності з 01.10.2016 по 30.09.2019, з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 30.09.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2019, метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 03.03.2020 №242/14-29-05-02/36142801 (т.1, а.с. 74-250, т.2 1-102). Перевіркою встановлено порушення:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1, ст. 134, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податком на прибуток: в періоді, що перевірявся на загальну суму 618 977 789 грн, які стосуються спірного у даній справі епізоду в частині 469 432 165 грн.

п. 185,1 ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Уі із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 64119 364 грн, які стосуються спірного у даній справі епізоду в частині 41 978 598,00 грн.

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся за вересень 2019 року на 51 907 835 грн.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.14, а.с. 102-105) предметом спору є вимоги позивача про скасування наступних рішень:

ППР від 27.03.2020 №00003780502 в повному обсязі (т.2, а.с. 137-138),

ППР від 27.03.2020 №00003760502 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 41 978 598,00 грн та штрафної санкції у розмірі 10 494 649,50 грн (т.2, а.с. 133-134),

ППР від 27.03.2020 №00003770502 у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 469 432 165 грн (т.2, а.с. 135-136),

Рішення про результати розгляду скарги від 11.06.2020 №18859/6/99-00-06-02-01-06 (т.2 а.с. 149-173), а також визнання протиправними дій відповідача-2 з прийняття невмотивованого рішення про результати розгляду скарги за епізодом із операціями з переробки давальницької сировини.

Оскаржувані позивачем в рамках даного спору донарахування стосуються епізоду з надання позивачем послуг переробки давальницької сировини замовникам таких послуг - підприємствам ТОВ «Фан Трак», ТОВ «Альфа Трейд Інвест», ТОВ «А-Грос», ТОВ «Стартрейд Плюс» (далі - «Контрагенти»).

В акті перевірки відповідач-1 дійшов висновку, що укладені між позивачем та контрагентами договори переробки давальницької сировини не опосередковувалися реальним виконанням операції. В ході перевірки не підтверджено можливість здійснення контрагентами господарських операцій з ідентифікованим товаром (насіння соняшнику) у зв`язку з відсутністю джерела його походження.

На цій підставі відповідач-1 дійшов висновку про нереальність господарської операції з придбання ідентифікованої сировини (насіння соняшнику) контрагентами та послідуючої передачі її позивачеві на переробку та, як наслідок, нереальність господарської операції з переробки саме цієї сировини (насіння соняшнику). Таким чином, правочини щодо передачі позивачеві на переробку давальницької сировини мають ознаки удаваних.

При цьому відповідачем-1 стверджується, що позивач безоплатно, а не на виконання договору переробки давальницької сировини, передав готову продукцію контрагентам. На цій підставі Позивачу визначено дохід та податкові зобов`язання з ПДВ.

Також, як наслідок, в акті перевірки стверджується про нереальність операцій з придбання позивачем у спірних контрагентів лушпиння, утвореного за результатами переробки насіння соняшника на продукцію.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на аналізі інформації про основні фонди контрагентів, відомостей із бази Єдиного реєстру податкових накладних (далі - «ЄРПН»), відомостях про кримінальні провадження щодо посадових осіб контрагентів ТОВ «Фан Трак» та ТОВ «Стартрейд Плюс». Також в акті перевірки зазначається про недоліки в оформленні актів приймання-передачі сировини та ненадання до перевірки журналу в`їзду транспортних засобів, що завозили насіння, та товарно транспортних - накладних (далі - «ТТН»). Відповідач-1 також наполягає на недоведеності наявності відносин з перевезення товару у Контрагентів з підприємствами-власниками транспортних засобів.

Як зазначає позивач, у спірний період (вересень 2017 року - березень 2018 року) він надавав послуги спірним контрагентам з переробки насіння соняшника на олію на умовах давальницької сировини. За умовами договорів насіння соняшника передавалося контрагентами позивачу шляхом поставки на умовах DAP (відповідно до Інкотермс-2010 «поставка в пункт призначення») на територію третьої особи ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС», що знаходиться у Миколаївському морському торговому порту. ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС» надавало позивачу послуги з приймання, зважування та перевірки на якість насіння соняшника, що надходить на переробку. У подальшому прийняте насіння передавалося ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС» позивачу для переробки. Далі насіння соняшника, що надійшло від контрагентів, перероблювалосяпозивачем в готову продукцію (олію та шрот). У подальшому вироблена продукція, знаходячись у Миколаївському морському торговому порту (оскільки і завод, який виробляє продукцію і термінал, з якого здійснювався експорт олії, знаходяться в Миколаївському морському торговому порту), звідти експортувалася. За результатами переробки також лишалося лушпиння соняшника, що придбавалося позивачем у контрагентів, та в подальшому використовувалося позивачем у своїй господарській діяльності (для спалювання в котельні). Всі документи, що супроводжували спірні операції надавались під час перевірки. Контрагенти оплатили послуги переробки. Переробка соняшника - операція, що є об`єктом оподаткування ПДВ. Відповідно, позивач відобразив у податкових зобов`язаннях суму ПДВ з вартості послуг з переробки. у свою чергу, за операціями з придбання лушпиння соняшника у контрагентів позивач сформував податковий кредит. Оплата була здійснена позивачем в повному розмірі. Також надходження сировини від контрагентів підтверджується Державним підприємством «Адміністрація морських портів України». Всі транспортні засоби, які заїжджають на територію Миколаївського морського торгового порту(далі по тексту - Порт)для ввезення матеріальних цінностей, реєструються у системі цього Порту за номерами транспортних засобів. Відповідно, транспортні засоби, які заїжджали до ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС» для доставки сировини для подальшої передачі позивачу, теж підлягали реєструвалися адміністрацією Порту.

Щодо посилань в акті перевірки на ненадання ТОВ «ЄТСК» товаро-транспортних накладних(далі - ТТН)на перевезення товару контрагентами, позивач наголошує, що він не приймає участі в оформленні ТТН, за якими сировина доставляється замовниками послуг з переробки, зокрема контрагентами, оскільки позивач не приймає сировину безпосередньо від перевізників. Ця функція делегована позивачем ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС». В той же час, у позивача наявні інші документи, що підтверджують отримання ним сировини від контрагентів, а саме: акти приймання-передачі насіння соняшника для подальшої переробки, підписані позивачем та контрагентами. Такі акти були надані перевіряючим у повному обсязі та описані в акті перевірки. Саме ці акти, а не ТТН, як запитував відповідач-1, підтверджують отримання позивачем сировини від Контрагентів.

Позивач у позові стверджує і про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо контрагентів позивача. Так, висновки відповідача-1 про нібито відсутність сировини у контрагентів ґрунтуються виключно на аналізі його інформаційних баз (звітності 1-ДФ та Єдиному реєстрі податкових накладних(ЄРПН). Однак такий аналіз не є повним та не враховує інші можливі схеми взаємовідносин контрагентів та їх постачальників. При цьому, інформаційні бази, на які посилається контролюючий орган не є доказом в розумінні адміністративного судочинства. До того ж, законодавством не передбачений обов`язок виконавців послуг з`ясовувати джерело походження товару, а відтак платник податків не може бути притягнений до відповідальності за відсутності у нього прямого обов`язку діяти в певний спосіб.

Щодо ресурсів контрагентів, позивач вказує, що його контрагенти не є с/г виробниками, а тому відсутня необхідність в основних засобах, обладнанні для обробки землі, вирощуванні с/г продукції, штаті великої кількості працівників, а також наголошує, що відсутність орендованих засобів встановлена відповідачем-1 лише на підставі бази даних.

Стосовно посилань в акті перевірки на кримінальні провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбаченихст. 205 КК України(фіктивне підприємництво) контрагентами ТОВ «Фан Трак» та ТОВ «Стартрейд Плюс». Однак, як зазначає позивач, наявність кримінальних проваджень не є доказом вчинення особами злочинних діянь. Таким доказом є виключно обвинувальний вирок. До цього особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції України). Також позивач наголошує на відсутності у відповідача-1 перекваліфікації відносин, які останній визначає то як удавані, то як фіктивні.

Позивач стверджує, що нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість за послугами з переробки насіння соняшника за договорами з контрагентами і відповідно до положень пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 з урахуваннямпункту 198.5 Податкового кодексу Українимав право на включення сплаченого постачальнику ПДВ до складу податкового кредиту за виконання наступних умов: 1) придбання товарів; 2) нарахування/сплата сум ПДВ товарів за ставкою 20%; 3) пов`язаність витрат із господарською діяльністю (використання в господарській діяльності); 4) наявність належним чином оформленої податкової накладної, виписаної продавцем - платником ПДВ.

Також, позивач вважає, що дії відповідача-2 з прийняття невмотивованого рішення є протиправними, а рішення від 20.03.2019 №12989/6/99-99-11-04-02-25 - необґрунтованим, неправомірним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки ДФС України при прийнятті рішення не врахувала всіх аргументів позивача, не дала належну оцінку ні доводам, ні доказам скаржника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні 18.05.2021, замінено відповідача Головне управління ДПС у Миколаївській області на правонаступника Головне управління ДПС у Миколаївській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України. Ухвалою суду від 01.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (далі Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-IX (в редакції Закону України від 16.07.2024 №3863-IX Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ (далі Закон №3863-ІХ, який набрав чинності 26.09.2024) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

На підставі пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/14643/20 передана на розгляд та вирішення Волинському окружному адміністративному суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 цю справу передано для розгляду судді Шепелюку В.Л.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Європейська транспортна стивідорна компанія із позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення в частині (а.с.65, т.15).

ГУ ДФС у Миколаївській області та ДФС України позовні вимоги не визнали, у своєму відзиві на позовну заяву просили у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач 1 обґрунтовує свою позицію тим, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «ЄТСК» з вищезазначеним контрагентами - відсутня, а наслідком для податкового обліку не є фактичний рух активів, а лише задекларований на папері, таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. За твердженням контролюючого органу, під час проведення перевірки платником податків фактично не підтверджено можливість здійснення контрагентами господарських операцій з ідентифікованим товаром насіння соняшнику у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва; відсутністю достатньої кількості працівників; відсутністю отримання супутніх послуг для здійснення господарської діяльності, що свідчить про неможливість передачі спірного товару (насіння соняшнику) для переробки на давальницьких умовах ТОВ «ЄТСК»; про відсутність можливості виконання взятих на себе зобов`язань згідно договорів на переробку давальницької сировини насіння соняшнику. Відповідачі зазначають, що ТОВ «ЄТСК» надано до перевірки акти приймання-передачі насіння соняшнику ТОВ«А-ГРОС», ТОВ «АЛЬФА ТРЕЙД ІНВЕСТ», ТОВ «ФАН ТРАК», ТОВ «СТАРТРЕЙД ПЛЮС» для подальшої переробки за період вересень-грудень 2017 року, січень-березень 2018 року, у яких зазначено розвантаження продукції, номери товарно-транспортних накладних, номери автомобілів та причепів, проте не зазначено перевізника продукції, а також не зазначено жодної назви автотранспортних засобів, конкретної адреси пунктів навантаження, внаслідок чого неможливо встановити місце зберігання відображеної як переданої в переробку сировини (насіння соняшнику). Крім того, як зазначають відповідачі, згідно аналізу ІС «Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено декларування ТОВ «А-ГРОС», ТОВ «АЛЬФА ТРЕЙД ІНВЕСТ», ТОВ «ФАН ТРАК», ТОВ «СТАРТРЕЙД ПЛЮС» об`єктів оподаткування або отримання послуг оренди складських приміщень, послуг зберігання насіння соняшника. Відсутність вказаної інформації не дає змоги ідентифікувати фактичний рух (насіння соняшнику) по ланцюгу постачання товару та, відповідно, його походження. Також, контролюючий орган зазначає про відсутність підтвердження руху сировини, а саме: товарно-транспортні накладні на перевезення сировини (насіння соняшнику) до місця використання, зважування, розвантаження, тощо, що не відповідає вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської операції з одержання давальницької сировини (насіння соняшнику) від замовників ТОВ «А-ГРОС», ТОВ «АЛЬФА ТРЕЙД ІНВЕСТ», ТОВ «ФАН ТРАК», ТОВ «СТАРТРЕЙД ПЛЮС». Разом з тим, виготовлена із вказаного насіння соняшника олія та шрот соняшникові, які відповідно до наданих для перевірки документів, передані ТОВ «ЄТСК» замовникам та зазначеним контрагентам, на думку контрольованого органу, є безоплатно наданими та відповідно їх вартість не включається до доходу підприємства, оскільки не відбувається збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Давальницькі взаємовідносини оформлено позивачем без наміру реального виконання з метою ухилення від відповідальності за легалізацію виробництва сировини невідомого походження для послідуючого виробництва з неї готової продукції.

При цьому, при оформленні операцій безоплатної передачі контрагентам та купівлі/продажу у них, готова продукція продовжувала знаходитися в терміналі пов`язаної особи - ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС».

Застосування псевдодавальницької схеми також виключало необхідність для позивача оформляти операції з реалізації виробленої ним готової продукції, а відтак дозволяло уникати нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, а тому однозначно засвідчує наявність у позивача податкової вигоди.

У дійсності Позивач:

- отримав вказану сировину від третіх осіб (яка одержана ними вочевидь внаслідок необлікованого виробництва) та самостійно ввів її в обіг без оприбуткування на балансі із залученням складів пов`язаної особи;

- оформив безоплатну передачу на ім`я контрагентів виробленої з цієї сировини готової продукції (місце передачі - термінал пов`язаної особи) - в акті перевірки не заперечується безоплатність постачання на ім`я контрагентів, оскільки засобами документальної перевірки не виявилося можливим довести таку передачу на користь іншої, пов`язаної особи;

- факту такого безоплатного постачання, але не на виконання договорів переробка давальницької сировини (оскільки вона не могла поставлена в рамках цих договорів із контрагентами);

При цьому, як стверджують відповідачі, висновки щодо неможливості фактичного одержання позивачем сировини саме від контрагентів та і переробки саме на давальницьких умовах, а відтак і передачі на цих же умовах на їх продукції, ґрунтуються на зафіксованих в акті перевірки сукупності доказів:

- неможливості вирощування сільськогосподарської продукції (соняшника) ні Контрагентами, ні передуючими їм у ланцюгах псевдопостачання суб`єктами;

- відсутності у контрагентів будь-якої технічної (ресурсної) можливості не лише для вирощування сільськогосподарської продукції; а й здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах;

- сукупності фактів та обставин, які визначають метою функціонування всіх суб`єктів, задіяних в ланцюгу оформлених нереальних операцій з постачання й передачі сировини на переробку до Позивача, лише створення документообігу для мінімізації сплати податків іншими підприємствами;

- не представлення обов`язкових для складання документів при транспортуванні сировини автомобільним транспортом;

- оцінці неправомірності складання позивачем первинних документів внесення відповідних записів до регістрів бухгалтерського обліку за договорами переробки давальницької сировини, які не могли бути виконані.

Крім наведеного, відповідач вказує, що в акті перевірки жодним чином не заперечувався факт наявності і доставки сировини позивачу (при її попередній здачі на складські потужності пов`язаної особи - ТОВ «ГРІНТУР-ЕКС»). Водночас доказано як неможливість виробництва і постачання сировини саме контрагентами та іншими учасниками псевдопостачання, так і їх непричетність до транспортування сировини невідомого походження (а.с.224, т.3).

Окрім цього, відповідач 2 наголосив, рішення ДПС України від 11.06.2019 №18859/6/99-00-06-02-01-06 за результатами розгляду скарги ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» не є юридичним значеним для платника податків, оскільки на має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки останнього, не місить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створює для нього жодних правових наслідків (а.с.203-204, 224-233 т.3).

Ухвалою суду від 08.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 год 24.04.2025 (а.с. 185, т.16).

У судовому засіданні та поданих додаткових поясненнях від 18.03.2025, 07.04.2025 18.04.2025, представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судовому засіданні та в поданій заяві від 24.03.2025 позовні вимоги заперечили та просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

На підставі наказу ГУ ДФС у Миколаївській області №1 від 20.01.2020 проведена планова виїзна перевірка позивача за період діяльності з 01.10.2016 по 30.09.2019, з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 30.09.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2019, метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 03.03.2020 №242/14-29-05-02/36142801 (т.1, а.с. 74-250, т.2 а.с. 1-102).

Перевіркою встановлено порушення:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1, ст. 134, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення податком на прибуток: в періоді, що перевірявся на загальну суму 618 977 789 грн, які стосуються спірного у даній справі епізоду в частині 469 432 165 грн.;

п. 185,1 ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Уі із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 64119 364 грн, які стосуються спірного у даній справі епізоду в частині 41 978 598,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся за вересень 2019 року на 51 907 835 грн.

На підставі акту від 03.03.2020 №242/14-29-05-02/36142801 ГУ ДПС у Миколаївській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення: від 27.03.2020 №00003780502 в повному обсязі (т.2, а.с. 137-138), від 27.03.2020 №00003760502 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 41 978 598,00 грн та штрафної санкції у розмірі 10 494 649,50 грн (т.2, а.с. 133-134), від 27.03.2020 №00003770502 у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 469 432 165 грн (т.2, а.с. 135-136).

Позивачем подано скаргу на вказані ППР (т.2 а.с. 139-148). За результатами розгляду скарги ДПС України прийняло рішення від 11.06.2020 №18859/6/99-00-06-02-01-06 (т.2 а.с. 149-173).

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд при вирішенні спору по суті враховує таке.

Спірні правовідносини регулюютьсяКонституцією УкраїнитаПодатковим кодексом України(далі -ПК України, тут і далі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту44.1 статті 44 ПК Українидля цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Українивизначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту198.1 статті 198 Податкового кодексу Україниправо на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт198.3 статті 198 ПК Українивстановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідності до пункту198.2 статті 198 ПК Українидатою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту198.6 статті 198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

За визначеннямстатті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин;далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону №996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності достатті 1 Закону №996-XIVгосподарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

ГУ ДФС у Миколаївській області висновки щодо «нереальності» руху товарів обґрунтовує відсутністю первинних документів, а саме: відсутністю інформації щодо походження товару, а також відсутністю ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності.

Основним видом діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41).

Позивач і його виробничі потужності знаходяться на території Миколаївського морського торгового порту.

Протягом вересня 2017 р. - березня 2018 р. позивач надавав послуги з переробки насіння соняшника на олію на умовах давальницької сировини контрагентам.

За умовами договорів між позивачем та контрагентами (п. 3.7 договорів) насіння соняшника передавалося Контрагентами Позивачу шляхом поставки на умовах DAP (відповідно до Інкотермс- 2010 «поставка в пункт призначення») на територію третьої особи ТОВ «Грінтур-Екс», що знаходиться у Миколаївському морському торговому порту. ТОВ «Грінтур-Екс» надавало Позивачу послуги з приймання, зважування та перевірки на якість насіння соняшника, що надходить на переробку. Прийняте насіння приймалося ТОВ «Грінтур-Екс» та вивантажувалося у складські приміщення позивача.

Далі насіння соняшника, що надійшло від Контрагентів, перероблювалося позивачем в готову продукцію (олію та шрот). У подальшому вироблена продукція, знаходячись в Миколаївському морському торговому порту (оскільки і завод, який виробляє продукцію, і термінал, з якого здійснювався експорт олії, знаходяться в Миколаївському морському торговому порту), звідти експортувалася.

Господарські операції з надання позивачем контрагентам послуг з переробки підтверджуються наступними документами (т.6, а.с. 157-251, т.7, а.с. 1-250, т.8, а.с. 1-259, т.9, а.с. 1-249, т.10, а.с. 1- 188):

договори про переробку давальницької сировини;

акти приймання-передачі насіння соняшника для подальшої переробки. В таких актах зазначено номери транспортних засобів та причепів, якими сировина була завезена, час та дата вивантаження товару, номер товарно-транспортної накладної, вага товару та його якісні характеристики (вологість та сміттєва домішка);

акти про надання послуг з екстракції. В таких актах зазначено кількість переробленого Позивачем насіння соняшника, вихід олії соняшникової, шроту та лушпиння за результатами переробки, та вартість послуг переробки;

акти приймання-передачі готової продукції (олії), відповідно до яких Позивач передав Контрагентам готову продукцію (олію соняшникову, шрот та лушпиння), а далі Позивач прийняв її на відповідальне зберігання;

акти приймання - передачі товару за контрактами, оформлені за участі кінцевого покупця;

рахунки на оплату за послуги переробки;

податкові накладні, складені Позивачем за результатом надання послуг з переробки;

оригінали банківських документів (довідок банку про оплату послуг переробки №58-2-01/115757 від 27.08.2020; №58-2-01/115755 від 27.08.2020; №58-2-01/118214 від 11.09.2020; №58-2-01/115756 від 27.08.2020).

Переробка соняшника - операція, що є об`єктом оподаткування ПДВ. Відповідно, позивач відобразив у податкових зобов`язаннях суму ПДВ з вартості послуг з переробки, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за вересень 2017 - березень 2018 року.

За результатами переробки утворювалося лушпиння, яке позивач придбавав у контрагентів. На підтвердження ж придбання лушпиння між сторонами оформлено акти прийому-передачі лушпиння, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, складені контрагентами.

За операціями з придбання лушпиння соняшника у контрагентів позивач сформував податковий кредит. Оплата була здійснена позивачем в повному розмірі, що підтверджено банківськими довідками №58-2-01/115757 від 27.08.2020, №58-2-01/115755 від 27.08.2020, №58-2-01/118214 від 11.09.2020, №58-2-01/115756 від 27.08.2020.

Таке лушпиння використовувалося позивачем для спалювання в котельні як альтернатива газу, що підтверджується актами спалювання, наявними в матеріалах справи.

Факт заїзду транспортних засобів від контрагентів підтвердила Миколаївська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що надала реєстр всіх транспортних засобів, що заїжджали на ТОВ «Грінтур-Екс» у період спірних операцій - з 01.09.2017 по 01.04.2018 року разом з супровідними листами.

Позивач звертав увагу, що насіння соняшника заводилося контрагентами на умовах DAP до ТОВ «Грінтур-Екс», м. Миколаїв, вул. Заводська, 23. І ТОВ «Грінтур-Екс», і підприємство Позивача, знаходяться на території Миколаївського морського торгового порту (підтверджено даними Реєстру морських портів України, що є у відкритому доступі http://uspa.gov.ua/reestr-morskikh- portiv), що є зоною прикордонного та митного контролю та має обмежений доступ.

Управління діяльністю порту здійснює Миколаївська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Всі транспортні засоби, які заїжджають на територію порту для ввезення матеріальних цінностей, реєструються у системі порту за номерами транспортних засобів. Відповідно, всі транспортні засоби, які заїжджали до ТОВ «Грінтур-Екс» для доставки сировини для подальшої передачі Позивачу, теж підлягали реєстрації адміністрацією Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

З наданого реєстру (т.2, а.с. 177-250, т.3, а.с. 1-182) слідує, що серед транспортних засобів, які заїжджали на територію порту до ТОВ «Грінтур-Екс», наявні транспортні засоби, що заїжджали від Контрагентів, що ідентифікуються за номерами транспортних засобів та причепів, що вказані в реєстрі порту та вказані в актах приймання-передачі насіння соняшника, складених між Контрагентами та Позивачем.

Приймання насіння соняшника від контрагентів підтвердило ТОВ «Грінтур-Екс», яке на підставі договору з позивачем №01/08/2016-5 від 01.08.2016 надавало послуги з визначення кількості і якості олійних культур, що надходить автомобільним і залізничним транспортом» для Позивача (абз. в) п.1.1. договору).

В матеріалах справи наявні акти наданих послуг, складені між позивачем та ТОВ «Грінтур-Екс», з надання комплексу робіт по прийняттю соняшника для давальницької переробки, а також рахунки-фактуру на оплату таких послуг та довідка з банку.

Територія ТОВ «Грінтур-Екс» має обмежений доступ та рух нею фіксується камерами відеоспостереження. В матеріали справи надано від ТОВ «Грінтур-Екс» документи на підтвердження запровадження системи відеоконтролю на підприємстві: копія наказу №90/1 від 25.05.2012 Генерального директора про запровадження системи відеоспостереження на території ТОВ «Грінтур-Екс», витяг з Положення про відеоконтроль в ТОВ «Грінтур-Екс».

Також ТОВ «Грінтур-Екс» надано відеозаписи руху транспортних засобів територією ТОВ «Грінтур- Екс», на яких зображено зважування транспортних засобів та відбір зразків насіння для аналізу. На відеозаписах (зважування) видно номери транспортних засобів; зображено як водії передають ТТН працівнику ТОВ «Грінтур-Екс», у яких останній ставить відмітки про дату та час прийняття партії товару, вагу нетто, брутто та тари після переважування (фактичну вагу при прийнятті), номер транспортного засобу та назву відправника зерна.

В матеріалах справи наявні нотаріально завірені заяви вагарів ТОВ «Грінтур-Екс», в яких останні підтвердили прийняття ними у період з вересня 2017 року по березень 2018 року насіння соняшника від ТОВ «Альфа Трейд Інвест», ТОВ «Стартрейд Плюс», ТОВ «А-Грос», ТОВ «Фан Трак», його зважування та підписання відповідних товарно-транспортних накладних.

В матеріали справи надано нотаріально завірені заяви водіїв транспортних засобів ( ОСОБА_1 , Радченко В.В.), в яких водії підтвердили керування транспортними засобами щодо часу та місця та завезення ними вантажу до пункту розвантаження - вантажоодержувач - ТОВ «Грінтур-Екс» для ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія», пункт розвантаження - ТОВ «Європейська транспортна стивідорна компанія» у Миколаївському морському торговельному порту, м. Миколаїв, вул. Заводська 23/45.

В матеріали справи надано документи щодо надходження на підприємство Позивача сировини за весь спірний період від усіх замовників переробки та щодо переробки і виходу всього об`єму олії.

акти про надання послуг з екстракції;

акти приймання-передачі соняшника для подальшої переробки;

акти приймання-передачі готової продукції;

договори на переробку давальницької сировини з усіма замовниками за спірний період;

виробничі звіти за спірні періоди;

довідки про запаси ТМЦ на складах.

Це підтверджує відсутність необлікованої сировини у позивача (вся сировина належить конкретним замовникам послуг переробки, зокрема контрагентам) та відсутність необлікованої готової продукції.

В матеріали справи надано документи, що свідчать про наявність в позивача необхідних матеріальних, земельних та трудових ресурсів для виконання договорів переробки, зокрема, свідоцтво на право власності на нерухоме майно (земельну ділянку за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.Заводська, будинок 23/46, від 20.05.2013 року, індексний номер 3658151), довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №163970422 від 17.04.2019 (відповідно до якої у ТОВ «ЄТСК» наявний на праві приватної власності виробничо- перевантажувальний комплекс в тиловій частині причалів №13, №14, розташований за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Заводська, будинок 23/46), копія Балансу (Звіту про фінансовий стан) станом на 31.03.2018, податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2017-2018 роки, штатний розпис ТОВ «ЄТСК» до наказу ТОВ «ЄТСК» №346 від 29.12.2017 (відповідно до якого у ТОВ «ЄТСК» наявні 153,25 штатні одиниці).

Усі надані докази є належними та допустимими, первинні документи містять обов`язкові реквізити та недійсними не визнавалися. Таким чином, документами, складеними між позивачем та контрагентами, а також документами та доказами, отриманими від третіх осіб, підтверджено завезення сировини контрагентами, її переробку та передачу готової продукції контрагентам.

Первинні чи інші документи, які б підтверджували передання позивачем готової продукції на підставі інших договорів, крім договору на переробку давальницької сировини, відсутні. Тому відсутні будь-які підстави для визнання «безоплатно» переданою готової продукції контрагентам.

Таким чином, позивач відповідно до норм ПК України нарахував податкові зобов`язання за послугами переробки, нарахував податковий кредит за операціями з придбання лушпиння соняшника у контрагентів, а підстави для визнання «безоплатно» переданою позивачем готової продукції, а не на виконання договорів переробки давальницької сировини, відсутні.

В акті перевірки відповідач-1 дійшов висновку, що готова продукція (олія та шрот) була передана позивачем контрагентам безоплатно, а не на виконання договору на переробку давальницької сировини. Вартість готової продукції, за підходом відповідача-1, підлягає включенню до складу доходів позивача.

Водночас судом встановлено, що готова продукція (олія та шрот), вартість яких вказується відповідачем-1 як «безоплатно» передані контрагентам, були передані позивачем на підставі договорів на переробку давальницької сировини між позивачем та контрагентами. Передача готової продукції позивачем контрагентам саме в рамках та на виконання договорів на переробку давальницької сировини підтверджується первинними документами: актами приймання-передачі готової продукції, оформленими між контрагентами та позивачем. Первинні чи інші документи, які б підтверджували передання позивачем готової продукції на підставі інших договорів, крім договору на переробку давальницької сировини, відсутні.

Факт отримання сировини, виробництва з неї готової продукції та її передачі контрагентам як замовникам послуг підтверджено первинними документами. Оплата за надані послуги підтверджена платіжними документами. Позивач здійснив записи в бухгалтерському обліку на основі первинних документів, складених між контрагентами та позивачем. Жодних інших первинних документів чи підстав для нарахування доходу відповідач-1 не зазначає та не виявляє.

У зв`язку з цим, перекваліфікація переданої готової продукції у рамках виконання зобов`язань позивача за договорами з переробки давальницької сировини у безоплатно передану є незаконною та необгрунтованою, а застосування до даної операції МСБО 18 «Дохід» та п.п. 134.1.1 ПК України є безпідставним.

З огляду на викладене в сукупності, зважаючи на недоведення контролюючим органом під час розгляду справи правомірності своїх висновків, що слугували підставами для винесення спірних податкових повідомлення-рішень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В Акті перевірки відповідач-1 дійшов висновку, що передача позивачу сировини Контрагентами не мала місця (нереальна операція) та має ознаки удаваного правочину. При цьому, відповідач-1 підтверджує наявність олії у позивача та її передачу контрагентам.

Відповідно до частини 1 статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Частина 2 статті 235 ЦК України передбачає, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Із зазначеної норми вбачається, що удаваним може визнаватися правочин в цілому, а не окрема дія, вчинена в рамках та на виконання зобов`язання відповідно до договору.

Теж саме стосується висновку відповідача-1 про нереальність операцій з переробки на умовах давальницької сировини - такі правочини відповідно до законодавства мають назву фіктивних. Так, відповідно до частини 1 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Позивач надавав контрагентам послуги з переробки давальницької сировини і готова продукція (олія та шрот), які утворилися в результаті переробки насіння соняшника, були передані контрагентам саме на виконання позивачем зобов`язань з переробки давальницької сировини. У позивача відсутня податкова вигода від безоплатної передачі готової продукції.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №620/3607/18 має бути доведена узгодженість дій позивача з контрагентами з метою отримання незаконної податкової вигоди або ж про обізнаність позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

У Постанові від 15.01.2019 у справі №К/9901/33072/18 Верховний Суд вказував на необхідності доведення податковим органом замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б свідчила про узгодженість дій суб`єктів з метою отримання податкової вигоди і якщо наявність замкнутої схеми руху грошових коштів не доведена, то позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Будь-якої узгодженості дій між позивачем та контрагентами чи будь-якими іншими суб`єктами господарювання, так само як і можливості отримання будь-якої податкової вигоди Позивачем чи цими особами відповідачем-1 не доведено. Відсутня вигода в передачі продукцію на така суму непов`язаним з позивачем особам. Так само відсутні докази наявності таких повноважень у посадових осіб позивача.

Введення продукції в обіг - це дії суб`єкта господарювання, спрямовані на виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з подальшою самостійною або опосередкованою реалізацією на території України. Тобто самостійне виготовлення або самостійне ввезення товару - є введенням його в обіг. Відповідачем -1 не встановлено та не доведено вирощування Позивачем соняшника або його придбання.

Судом встановлено, що відповідач-1 не надав жодного доказу того, що позивач мав необліковану сировину. Сировину від контрагентів не можна вважати неоприбуткованою, оскільки вона відображена у внутрішньому обліку позивача.

Позивач не формував собі податковий кредит та не заявляв до бюджетного відшкодування суми ПДВ за операціями з придбання сировини, а нарахував собі податкові зобов`язання за надання послуг переробки Контрагентам.

Оскільки позивач не придбавав насіння, не формував податковий кредит, не заявляв суми ПДВ до бюджетного відшкодування, тому відсутнє неправомірне отримання ПДВ з бюджету.

Також суд зазначає, що кримінального провадження №32017000000000172 в контексті ТОВ «Стартрейд Плюс», виділено в окреме провадження за №32019000000000050, яке у подальшому об`єднано в одне провадження за №32019000000000047 від 17.07.2019. Згідно з листом Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Волинській області №7777/ФОП/03-20-23-01-10 від 09.12.2019 (т.3, а.с. 184) кримінальне правопорушення за ч. 1,2 ст. 205 КК України закрито. Щодо решти правопорушень за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 3

ст. 209 КК України, то підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень не встановлено.

До кримінального провадження №32018100110000013 від 02.02,2018 (за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 258-5, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України, приєднані матеріали кримінальних проваджень №12019000000000087 та №22019000000000026) по ТОВ «Фан Трак», то листом від 31.01.2020 №24/к-75аз/24/9/2-2020 (т.3, а.с. 187) Головне слідче управління Національної поліції України повідомило, що у ході досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 191 КК України. Особи на прізвище ОСОБА_4 у даній справі не фігурують, вони не підписували жодних документів від імені ТОВ «Фан Трак». А тому результати такого розслідування не стосуються безпосередньо відносин позивача та ТОВ «Фан Трак».

Суд зазначає, що факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення особами злочинних діянь. Також у зазначених кримінальних провадженнях судами вироки не виносились.

Окрім цього, суд констатує, що у справі №400/995/19 рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 скасовано ППР від 19.12.2018 №00115991407. Таке рішення підтримано П`ятим апеляційним адміністративним судом зі змінами в мотивувальній частині у Постанові від 05.05.2023. Верховний Суд Постановою 20.01.2025 залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача 1, а рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду - без змін.

Також у справі №640/5428/19 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2021, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 №00115981407, висновки акта перевірки від 01.11.2018 №2658/14-29-14-07/36142801 визнано необґрунтованими.

В обох судових справах підлягали встановленню одні й ті ж обставини реальність господарських операцій позивача з контрагентами з переробки давальницької сировини та передача готової продукції контрагентам. Суди в обох справах в усіх інстанціях дійшли висновку про реальність господарських операцій з переробки та передачу готової продукції Контрагентам в рамках договорів переробки, а не безоплатно.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України: «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі Рішення у пов`язаних адміністративних справах №640/5428/19, №400/995/19, на думку суду, є преюдиційними для даної справи.

У практиці Європейського суду з прав людини (надалі «ЄСПЛ»), що застосовується в Україні як джерело права в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», наголошується на необхідності забезпечення формування єдиного підходу судового правозастосування (пункт 79 рішення по справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» (заява №48553/99) від 25.07.2002).

У пунктах 40-41 рішення у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ визначає порушенням передбаченого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий судовий розгляд ситуацію, коли суд з одного і того ж питання приймає протилежні рішення.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дії ДФС України з прийняття невмотивованого рішення №18859/6/99-00-06-02-01-06 від 11.06.2020 про результати розгляду скарги та про його скасування, слід зазначити таке.

Свої доводи позивач, обґрунтовує тим, що відповідачем-2 прийнято немотивоване рішення.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з підпунктом17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК Україниплатник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак оскаржувані позивачем дії ДФС України та прийняте нею рішення №18859/6/99-00-06-02-01-06 від 11.06.2020 безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 у справі №826/7257/16.

Відтак, в цій частині вимог суд не виявив правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини третьоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Європейська транспортна стивідорна компанія (54002, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Заводська, будинок 23/45, ідентифікаційний код юридичної особи 36142801) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Героїв Рятувальників, будинок 6, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44104027), Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення в частині задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27березня 2020 року №00003780502.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27березня 2020 року №00003760502 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 41978598,00 грн та штрафної санкції у розмірі 10494649,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 27березня 2020 року №00003770502 у частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 469432165 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Європейська транспортна стивідорна компанія за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській судові витрати у сумі 21020,00 грн (двадцять одна тисяча двадцять грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк

Повний текст рішення суду складено 11 липня 2025 року.