Рішення від 11.07.2025 по справі 640/10527/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10527/22

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-прод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13 липня 2022 року надійшов адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-прод» (далі відповідач, ТОВ «Термінал-прод») з вимогою:

- стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 42007,15 грн та пені у розмірі 2587,97 грн, що разом складає суму у розмірі 44595,12 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що 24 лютого 2022 року ТОВ «Термінал-прод» надало до позивача «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю») за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), вх.№ 11/3777. Згідно із звітом середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 14 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб - 0. Кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (від 21.03.1991 року № 875-ХІІ із змінами і доповненнями, далі-Закон) -1 особа.

Відповідно до 4 % нормативу, на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, але відповідачем фактично не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Позивач зазначає, що за непрацевлаштування 1 особи з інвалідністю, відповідач до 15 квітня 2022 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 42007,15 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях нарахована відповідно даних Звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (форми10-ПОІ, від 24.02.2022 вх. 11/3777).

Позивач вказує, що на дату подання позовної заяви адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачені.

У відповідності до частини другої статті 20 Закону № 875-ХІІ за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем також нараховано відповідачу пеню за період з 16 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року у розмірі 2587,97 грн. Загальна сума до сплати складає 44595,12 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано від сторін та Київського міського центру зайнятості докази, яких не вистачає для розгляду справи.

Копію ухвали від 23 січня 2025 року надіслано позивачу в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та доставлено до його Електронного кабінету 23 січня 2025 року, що підтверджено довідкою про доставку електронного документа, складеною уповноваженою особою суду.

Ухвала суду від 23 січня 2025 року направлена ТОВ «Термінал-прод» поштовим відправленням за адресою його місцезнаходження, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення повернулося до суду без вручення із відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання.

Керуючись положеннями статей 127, 131 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що ухвалу від 23 січня 2025 року належним чином вручена учасникам справи.

Від Київського міського центру зайнятості до суду 18 лютого 2025 року надійшли пояснення, в яких зазначено, що ТОВ «Термінал-прод» інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формую звіту № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженою наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22, за 2021 рік до управлінь Київського міського центру зайнятості не надавав, направлених осіб з інвалідністю не було.

Дослідивши матеріали справи в змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ТОВ «Термінал-прод» (місцезнаходження: 03124, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Радищева, будинок 3 Л, код ЄДРПОУ 31984030) надано до Відділення Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна) від 24 лютого 2022 року № 11/3777, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 14 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 0; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 1176,20; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 84014,29; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 42007,15.

За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за 2021 рік у сумі 42007,15 грн Відділенням Фонду нараховано ТОВ «Термінал-прод» пеню за період з 16 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року в сумі 2587,97 грн, загальна сума до сплати 44595,12 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів.

За наданою Київським міським центром зайнятості інформацією, встановлено що ТОВ «Термінал-прод» інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формую звіту №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженою наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 за 2021 рік до управлінь Київського міського центру зайнятості не надавав, направлених осіб з інвалідністю не було.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальних сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права і свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною другою статті 17 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною третьою статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На реалізацію цієї норми наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок № 316 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 07 липня 2022 року).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 316 Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

У пункті 5 розділу І Порядку № 316 вказано, що Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно із пунктом 6 розділу І Порядку № 316 роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна.

Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Порядком № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство (фізичну особу) покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство (фізичну особу) здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 28 травня 2019 року у справі № 807/554/17, від 28 травня 2019 року у справі № 820/2287/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 820/2132/17, від 18 листопада 2021 року у справі № 2340/4207/18, від 25 липня 2022 року у справі № 160/4187/19.

Водночас, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом № 875-ХІІ нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається згідно із Порядком № 316.

При цьому відповідно до Порядку № 316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Водночас періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 11 вересня 2020 року у справі № 440/2010/19, від 03 серпня 2023 року у справі № 120/4975/22, від 06 березня 2024 року у справі № 120/7955/21-а.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Зазначений висновок узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 13 травня 2021 року у справі № 260/554/19, від 13 березня 2023 року у справі № 460/5056/21.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що ТОВ «Термінал-прод» у 2021 році мало працевлаштувати одну особу з інвалідністю.

Проте суду не надано жодних доказів працевлаштування у ТОВ «Термінал-прод» протягом 2021 року особи з інвалідністю, тобто виконання відповідачем покладеного на нього Законом № 875-ХІІ обов`язку.

Також суду не надано доказів виконання ТОВ «Термінал-прод» покладеного на нього Законом № 5067-VI та Порядком № 316 обов`язку щодо подання до центру зайнятості інформації про наявність у нього робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю.

Вказані обставини свідчать, що відповідач не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому наявні підстави для стягнення з позивача адміністративно-господарських санкцій та пені.

Розмір адміністративно-господарських санкцій та пені, наведений позивачем у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем не оспорюється та є математично правильним.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 104, код ЄДРПОУ 22869098) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-прод» (місцезнаходження: 03124, місто Київ, Солом`янський район, вулиця Радищева, будинок 3 Л, код ЄДРПОУ 31984030) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-прод» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у сумі 42007,15 грн (сорок дві тисячі сім гривень 15 коп.) та пеню у сумі 2587,97 грн (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 97 коп.), що разом складає суму 44595,12 грн (сорок чотири тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 12 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова