Рішення від 08.07.2025 по справі 640/15788/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/15788/22

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Качанка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,

прокурора Волкогон Т.В.,

представника позивача: Громової Л.А.,

представник відповідача 1: не прибув,

представник відповідача 2: не прибув,

представника відповідача 3: Логвиненка В.Д.,

розглянувши адміністративну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України, Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся виконувач обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач 1), Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України (далі - відповідач 2), Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти» (далі - відповідач 3), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185), яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185), Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України (код ЄДРПОУ 02539631) та Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти» (код ЄДРПОУ 03062993), яка полягає у не приведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), шляхом здійснення консерваційних робіт;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185), Державне підприємство по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України (код ЄДРПОУ 02539631) та Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпровський центр професійної освіти» (код ЄДРПОУ 03062993) привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2) шляхом здійснення консерваційних робіт;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185), Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України (код ЄДРПОУ 02539631) та Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти» (код ЄДРПОУ 03062993), яка полягає у не приведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), шляхом здійснення реставраційних робіт;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185), Державне підприємство по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України (код ЄДРПОУ 02539631) та Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпровський центр професійної освіти» (код ЄДРПОУ 03062993) привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2) шляхом здійснення реставраційних робіт;

- стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету - 2800).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідачів щодо незабезпечення схоронності будівлі, що віднесена до об`єктів культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), через що здійснюється його руйнування.

Власником та балансоутримувачами пам`ятки, всупереч вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини», з моменту набуття державної власності на будівлю, не вживаються заходи щодо укладення охоронного договору на пам`ятку та її приведення до належного стану шляхом здійснення першочергових робіт з реставрації та консервації, у зв`язку із чим тривалий час пам`ятка залишається без належного захисту.

Такий стан із збереження пам`яток є неприпустимим, створює негативний суспільний резонанс та суперечить державній політиці з охорони культурної спадщини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2022 відкрито провадження у зазначеній справі.

Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, до Окружного адміністративного суду м. Києва подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що із змісту листа Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради від 25.05.2022 № 2/7-30, адресованого начальнику Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації вбачається, що на території м. Дніпро заходи щодо укладення охоронних договорів вживає Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (позивач).

Окрім іншого, листом від 20.07.2020 № 1242/0/161-20 Управління культури, національностей і релігій облдержадміністрації (станом на час звернення уповноважений орган на укладення охоронних договорів) зверталося до Міністерства освіти і науки України, як власника зазначеної пам`ятки, з проханням здійснити відповідні заходи для збереження пам`ятки в межах пам`ятко охоронного законодавства України.

Відповідач 1 також зазначає, що позовна заява подана з порушенням вимог статті 122 КАС України, оскільки уповноважений орган на укладення охоронних договорів Управління культури, національностей і релігій облдержадміністрації (станом на час звернення з відповідним листом від 20.07.2020 за № 1242/0/161-20) було обізнане про можливе порушення з боку Міністерства освіти і науки України та дій спрямованих на захист порушених прав не вчиняло. У підсумку відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Виконувачем обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра до суду подано відповідь на відзив, де зазначено, що відповідач не заперечує, що пам`ятка архітектури місцевого значення із найменуванням «Особняк» та охоронним № 51-Дп, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ.А-2) тривалий час перебуває без належного правового захисту у вкрай занедбаному стані, під загрозою руйнування та остаточного знищення, що в свою чергу і стало підставою для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом звернення до суду із позовними вимогами зобов`язального характеру по укладенню охоронного договору на пам`ятку та приведення її до належного стану шляхом проведення першочергових робіт з реставрації та консервації.

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що будівля літ. А-2 за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16, загальною площею 839,2 кв.м. належить державі в особі Верховної Ради України, з яких 229,7 кв.м. будівлі перебувають на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпропетровський центр професійної освіти» та 609,5 кв.м. перебувають на балансі Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України.

Право державної власності на будівлю зареєстровано 28.02.2007 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 476023 від 26.02.2007, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та 28.12.2010 на підставі свідоцтва про право власності № б/н від 24.01.2001, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Після введення в дію Закону України «Про управління об`єктами державної власності», органом управління майновими правами на будівлю літ. А-2 за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 стало Міністерство освіти і науки України, в сфері управління якого перебувають і фактичні користувачі (балансоутримувачі) зазначеної пам`ятки.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з п. 6.10 статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпропетровський центр професійної освіти», затвердженого Міністерством освіти і науки України, об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно Центру є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти і науки України за Центром, і перебуває у користуванні Центру. Функції управління майном, закріплені за центром, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до п. 3.2 статуту Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України, майно підприємства знаходиться у загальнодержавній власності. Функції по управлінню майном підприємства здійснюється Міністерством освіти України.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України є органом управління майновими правами на пам`ятці місцевого значення з найменуванням «Особняк» за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ-А-2).

Прокурором наголошено, що обов`язок по укладенню охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий висновок підтверджується й судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14.

Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України з моменту набуття права державної власності на будівлю пам`ятки було зобов`язане укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Крім того, в ході здійснення представницьких повноважень окружною прокуратурою встановлено, що на теперішній час пам`ятка культурної спадщини із найменуванням «Особняк» за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2) перебуває в частково аварійному стані та знаходиться в стадії руйнації, оскільки власником та балансоутримувачами пам`ятки, всупереч вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини», з моменту набуття державної власності на будівлю, не вживаються заходи щодо укладення охоронного договору на пам`ятку та її приведення до належного стану шляхом здійснення першочергових робіт з реставрації та консервації, у зв`язку із чим тривалий час пам`ятка залишається без належного захисту.

Отже, враховуючи, що на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для такого звернення, твердження відповідача про порушення встановлених КАС України строків звернення до суду є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки виявлене правопорушення у сфері охорони культурної спадщини є триваючим.

Наявність триваючого порушення не може бути однозначною підставою для відмови у застосуванні примусових заходів, спрямованих на припинення такого правопорушення. Встановлення строків звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення та здійснення незаконної діяльності.

З врахуванням предмету позову та наявності триваючого порушення, строк звернення до суду не може відраховуватися від дати направлення листа до Міністерства освіти і науки України, як власнику пам`ятки культурної спадщини, оскільки не припиняє існувати імперативний обов`язок власника та фактичних користувачів об`єкта культурної спадщини по збереженню його автентичності та історичної цінності.

На думку прокурора, Міністерство освіти і науки України, Державне підприємство по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України, Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпропетровський центр професійної освіти» залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі, а виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із них припиняє обов`язок іншого. З огляду на те, що право власності на пам`ятку не може використовуватися на шкоду суспільству та його інтересам у сфері охорони культурної спадщини, Міністерство освіти і науки України несе першочергову відповідальність за збереження такого об`єкта.

Прокурор вказує, що строк звернення до суду прокуратурою пропущено не було, у зв`язку із чим доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними, просить задовольнити позовні вимоги.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу Луганського окружного адміністративного суду для розгляду цієї адміністративної справи визначений суддя Качанок О.М.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято справу до провадження; продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.

Крім того, запропоновано відповідачу 2 та 3 надати суду відзив на позовну заяву і всі докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Ухвалою від 17.04.2025 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

26.05.2025 Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до суду подано додаткові пояснення, в яких вказано, що попри вжитих заходів щодо укладення охоронного договору на вказаний вище об`єкт культурної спадщини, на теперішній час до Управління звернень стосовно укладання охоронного договору на пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» охоронний № 51-Дп, яка розташована по вул. В`ячеслава Липинського, буд. 16 м. Дніпро, не надходило. Така поведінка власника та користувачів свідчить лише про відсутність у них наміру добровільно виконати вимоги памяткоохоронного законодавства, що суперечить загальним засадам правової держави.

Протокольними ухвалами суду від 14.05.2025, 24.06.2025 до матеріалів справи долучено докази, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачі 2 та 3 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, жодних письмових заяв та/або пояснень від них не надходило.

Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк вказаними відповідачами не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до приписів частини шостої статті 162 КАС України.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, подібні викладеним у позові та додаткових поясненнях.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 08.07.2025 не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Представник відповідача 3 щодо задоволення адміністративного позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вказав, що на балансі навчального закладу перебуває саме підвальне приміщення будівлі за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинською, 16 (літ.А-2), проте вказане приміщення законсервоване та адміністрація закладу доступу до підвалу не має.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12.04.1996 № 158-р «Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області» об`єкт нерухомого майна із найменуванням «Особняк» по вул. Ширшова, 14 (нині вул. В`ячеслава Липинського, 16) взято на державний облік із занесенням до переліку пам`яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 51.

Наказом Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 № 1266/0/16-10 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», вказаний будинок внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, як пам`ятку архітектури місцевого значення з найменуванням «Особняк» та охоронним № 51-Дп.

За інформацією Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, будівля літ. А-2 за адресою: м. Дніпро. вул. В`ячеслава Липинського, 16 є пам`яткою культурної спадщини, що узгоджується з «Історико-архітектурним опорним планом. Визначення меж, режимів використання, режимів регулювання забудови історичних ареалів м. Дніпро».

З відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявних у матеріалах справи, вбачається, що будівля літ. А-2 за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16, загальною площею 839,2 кв.м. належить державі в особі Верховної Ради України, з яких 229,7 кв.м. будівлі перебувають на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпропетровський центр професійної освіти» та 609,5 кв.м. перебувають на балансі Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України.

Право державної власності на будівлю зареєстровано 28.02.2007 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 476023 від 26.02.2007, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та 28.12.2010 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 24.01.2001, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Наказом Міністерства освіти України від 18.05.1995 № 141 та наказом виконкому Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 24.05.1995 № 393, у зв`язку з ліквідацією Професійно-технічного училища № 52, будівлі, споруди та інше майно навчального закладу було передано на баланс Професійно-технічного училища № 63, правонаступником якого наразі є Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпровський центр професійної освіти». До складу переданого майна увійшла і будівля літ. А-2 по вул. Ширшова, 14 (нині вул. В`ячеслава Липинського, 16).

Розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.12.1996 № 1142-р «Про присвоєння поштової адреси професійно-технічному училищу № 63», професійно-технічному училищу № 43 присвоєно поштову адресу вул. Ширшова, 16.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 03.02.2000 № 21 «Про передачу приміщень Державному підприємству по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпропетровська» та наказом управління освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.02.2000 № 82 «Про передачу приміщень», з балансу ПТУ № 63 на баланс Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпропетровська передано будівлю колишнього навчального корпусу загальною площею 609,5 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 14 (літ. А-2), що підтверджено актом прийому-передачі від 28.04.2000.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.01.2001 № 78 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Ширшова, 16», вирішено оформити право державної власності, з видачею свідоцтва за державою, в особі Верховної Ради України на об`єкти нерухомого майна Професійно-технічного училища № 63 (нині Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпровський центр професійної освіти») за адресою: вул. Ширшова, 16, серед яких будівля літ. А-2 за вказаною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.02.2007 № 431 «Про оформлення права державної власності на об`єкт нерухомого майка за адресою: вул. Ширшова, 16», вирішено оформити право державної власності, з видачею свідоцтва, за державною, в особі Верховної Ради України, на частину будівлі літ. А-2: на першому поверсі приміщення поз. 1-12. ІІІ-1. 111-2: на другому поверсі приміщення 1103. 13-27. 111-3. ІІІ-4, загальною площею 609,5 кв.м. Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України за адресою: вул. Ширшова, 16.

Разом з тим, згідно з витягом із Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна (додаток до листа Фонду державного майна України від 15.06.2022 № 10-15-7150), в реєстрі обліковується нерухоме державне майно, зокрема, будівлі (А-2, Г-2, Д-2, Ж-2) за місцезнаходженнями: м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. В`ячеслава Липинського (Ширшова), 16/а2, 16/г2, 16/д2, 16/ж2 відповідно, яке перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти» (код за ЄДРПОУ: 03062993; суб`єкт управління - Міністерство освіти і науки України).

Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19.05.2016 № Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області», здійснено перейменування вул. Ширшова на вул. В`ячеслава Липинського.

Таким чином, будівля літ. А-2 за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16, загальною площею 839,2 кв.м. зареєстрована за державою в особі Верховної Ради України, органом управління є Міністерство освіти і науки України, при цьому 229,7 кв.м. будівлі перебувають на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти» та 609,5 кв.м. перебувають на балансі Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України.

Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра на адресу Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради скеровувались листи від 15.02.2022 № 04/54-1228ВИХ-22, від 25.04.2022 № 04/54-2173ВИХ-22, від 09.06.2022 № 04/54-3019ВИХ-22, від 16.06.2022 № 04/54-3235ВИХ-22 з повідомленням про порушення інтересів держави, що полягають у порушенні відповідачами вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, не укладення охоронного договору на пам`ятку та не проведення реставраційних та консерваційних робіт, що призвело до руйнування об`єкта культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним номером № 51-Дп та найменуванням «Особняк» за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16.

З відповіді Управління з питань охорони культурної спадщини від 27.06.2022 № 10/3-33 вбачається, що дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам`ятки місцевого значення, не вживались, що також вбачається і з інших листів-відповідей на звернення прокуратури.

Окрім того, Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра на адресу Міністерства освіти і науки України та Управління з питань державного майна та підприємства Міністерства освіти і науки України направлено листи від 17.06.2022 № 04/54-3255ВИХ-22 та від 01.06.2022 № 04/54-2842ВИХ-22 відповідно, щодо питання додержання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо збереження пам`ятки архітектури місцевого значення «Особняк», охоронний номер 51-Дп, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (стара назва вул. Ширшова, 14), яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Листом Міністерства освіти і науки України від 31.01.2022 № 11/37-22 Управлінню з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради повідомлено про вивчення порушеного у зверненнях питання та вжиття заходів, необхідних для збереження об`єкта культурної спадщини за адресою: м. Дніпро. вул. В`ячеслава Липинського, 16.

Окрім цього, Міністерство освіти і науки України листом від 29.06.2022 № 1/7200-22 повідомило, зокрема, що у МОН відсутня інформація стосовно належності будівлі, яка розміщена за адресою м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 до пам`яток архітектури місцевого значення. Станом на 24.06.2022 МОН не проводило огляд технічного стану будівлі, тому поточний технічний стан вказаного об`єкту невідомий.

Міністерством культури та інформаційної політики за результатами розгляду листа Центральної окружної прокуратури міста Дніпра від 15.02.2022 № 04/54-1230вих-22 повідомлено, що об`єкт культурної спадщини «Особняк» по вул. Ширшова, 14 (нинішня адреса - вул. В`ячеслава Липинського, 14 у м. Дніпрі) наказом Міністерства культури і туризму України від 21 грудня 2010 року № 1266/0/16-10 занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) як пам`ятка архітектури місцевого значення, охоронний № 51-Дп. Разом з тим проінформовано, що відомості про укладення охоронного договору на вказану пам`ятку місцевого значення в Міністерстві культури та інформаційної політики України відсутні.

Згідно з листом Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти» від 27.06.2022 № 60, на підставі наказу Управління освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.02.2000 року № 82 «Про передачу приміщень» та акту прийому-передачі приміщень будівлю колишнього навчального корпусу корисною площею 574,1 кв.м (загальною площею 609,5 кв. м) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 14 (літ А- 2 ) передано на баланс Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України м. Дніпропетровська. Під «Особняком» є підвал, збудований у 1959 році площею 229,7 кв. м., який періодично заповнюється ґрунтовими водами. Починаючи з 1995 року дане підвальне приміщення законсервоване. Адміністрація Дніпровського центру-професійної освіти доступу до підвалу не має. До листа додано акт прийому-передачі приміщень від 27.04.2000 та наказ управління освіти Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 10.02.2000 № 82.

Начальником управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради Лиштвою Н.Ю. та заступником начальника Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради Старостіним В.С. складено акт візуального обстеження від 20.06.2022, яким зафіксовано, що будинок пам`ятки по вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-21 мурований, капітальний, двоповерховий з підвалом, без мансардного поверху. Наразі пам`ятка не використовується, перебуваючи у занедбаному стані. Загальний стан «незадовільний». Стан цоколю та вимощення незадовільний. Стіни цегляні оштукатурені, вкриті численними тріщинами, як павутинними, так конструктивними. Наявні також значні вертикальні тріщини від карнизу до поверхні землі, а також тріщини віконних перемичок. Дах, покрівля в незадовільному стані. Через відсутність системи водовідведення конструкції будівлі руйнуються від постійного замокання. Стан оздоблення фасаду -незадовільний та частково аварійний - наявні значні ділянки відшарування оздоблення з руйнацією верхнього шару мурування. Дворова територія пам`ятки захарещена різногабаритними спорудами, використовуючись також як стоянка легкового транспорту.

Окрім цього, згідно з актом візуального обстеження вказаної пам`ятки від 05.05.2025 № 27-а, складеного за участю начальника управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради Лиштви Н.Ю., заступника начальника управління - начальника відділу інспекційного контролю, обліку та охорони об`єктів культурної спадщини Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради Старостіна В.С. та заступника начальника відділу інспекційного контролю, обліку та охорони об`єктів культурної спадщини Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради Бєсєдіна О.В., зокрема: «Загальний стан - «незадовільний», окремі елементи в аварійному стані. Стан цоколю та вимощення - незадовільний. Стіни - цегляні, оштукатурені, вкриті численними тріщинами, як павутинними, так і конструктивними. Наявні також значні вертикальні та діагональні тріщини від карнизу до поверхні землі, а також тріщини віконних перемичок та їх просідання (руйнація). Дах, покрівля в незадовільному стані. Наявні ділянки поруйнованого карнизу з частковою втратою конструктивних елементів. Через відсутність системи водовідведення - конструкції будівлі руйнуються від постійного замокання. Стан оздоблення фасаду незадовільний та частково аварійний - наявні значні ділянки відшарування оздоблення з руйнацією верхнього шару мурування.

Через руйнацію віконних перемичок підвального поверху, який перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпропетровський центр професійної освіти», йде систематичне замокання несучих конструкцій Пам`ятки, в тому числі фундаменту, що призводить до просідання та появи численних тріщин.

Дворова територія обмежена господарськими спорудами та будівлями, різної ступені цінності, які не обстежувались на предмет самостійної культурної цінності, так і як складові комплексу забудови дворового простору Пам`ятки.

Територія захаращена різногабаритними спорудами, використовуючись також як стоянка легкового транспорту.

[...].

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна: 17969106), Пам`ятка перебуває у користуванні Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України.

Приміщення навчального корпусу за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (колишня назва м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 14), літ. А2, загальною площею 609,5 кв.м., відповідно до акту прийому-передачі приміщень передано на баланс безпосередньо директору Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України В. М. Морєву 28 квітня 2000.

Усі звернення, направленні до Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України та до самого Міністерства освіти науки України, позитивного результату не дали, відповідь на порушені питання, а саме: необхідність укладання охоронного договору та приведення Пам`ятки до належного стану, станом на сьогоднішній день не отримано.

Бездіяльність власника пам`ятки, а саме небажання підтримувати пам`ятку належному стані та умисне ухиляння від укладання охоронного договору призводить до її руйнування та можливого знищення.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля літ. А-2 у підвалі позиції 1-2 - 1-10 загальною площею 229,7 кв.м., що розташоване під «Особняком» за адресою: вул. В`ячеслава Липинського, 16, м. Дніпро, перебуває на балансі Державного професійнотехнічного навчального закладу «Дніпропетровський центр професійної освіти».

Охоронний договір на дані приміщення не укладено, звернень від балансоутримувача не надходило».

Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною виконувач обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до суду для захисту прав та інтересів держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Стосовно підстав звернення прокурора до суду, суд зазначає, що відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 надав тлумачення зазначеної статті, згідно з яким Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У частині третій статті 23 Закону № 1697-VII встановлено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях:

- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 826/2793/18 та від 6 лютого 2019 року у справі № 810/3046/17 сформульовано визначення «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто, публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти російської федерації» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує, наскільки участь прокурора є доцільною.

До того ж, у рішенні у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine, заява № 66561/01, пункт 63) ЄСПЛ зазначив, що тільки той факт, на який посилається Уряд, що відповідно до національного законодавства прокуратура, крім виконання функції обвинувачення, ще й діє в інтересах суспільства, не може розглядатися як підтвердження її статусу незалежного та безстороннього суб`єкта в суді.

Вирішуючи питання про те, чи було надмірним втручання прокурора у справу заявників, зазначив, що втручання, яке розглядалося, було, очевидно, на користь головного противника заявників - адміністрації заповідника - і, крім того, допомогло гарантувати, що рішення, яке було винесено не на її користь, підлягає оскарженню, враховуючи те, що апеляцію самого Заповідника було відхилено як неприйнятну з процесуальних підстав (рішення у справі «Мукий проти України» (Mukiy v. Ukraine, заява № 12064/18, пункт 9).

Крім того, важливе значення також мають наступні сформовані ЄСПЛ підходи: в ряді випадків присутність прокурора чи аналогічного службовця в засіданнях суду в якості «активного» або «пасивного» учасника справи може вважатися порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції («Мартіні проти Франції» (Martinie v. France), заява № 58675/00, пункт 53); сам по собі факт того, що дії прокурорів спрямовані на охорону державних інтересів, не можна тлумачити як надання їм правового статусу незалежних і неупереджених учасників процесу («Злінсат проти Болгарії» (Zlinsat, spol. s.r.o. v. Bulgaria), заява № 57785/00, пункт 78); хоча незалежність та неупередженість прокурора чи аналогічної посадової особи не піддаються критиці, підвищена чутливість громадськості до справедливого здійснення правосуддя виправдовує зростаюче значення, яке надається такій участі прокурора («Боржерс проти Бельгії» Borgers v. Belgium, заява № 12005/86, пункт 24).

Отже, участь прокурора в судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об`єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, у тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.

Відповідно до Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» (Role of the public prosecutor's office in a democratic society governed by the rule of law - Parliamentary Assembly Recommendation 1604(2003) (Reply adopted by the Committee of Ministers on 4 February 2004 at the 870th meeting of the Ministers' Deputies) при наділенні органів прокуратури функціями, які не належать до сфери кримінального права, важливо забезпечити, щоб будь-які повноваження прокурора стосовно спільного захисту прав людини не приводили до яких-небудь конфліктів інтересів і не порушували права осіб, які домагаються захисту своїх прав з боку держави; ефективний розподіл повноважень між різними органами влади в державі може бути дотриманий у випадку надання прокуратурі додаткових функцій при повній її незалежності та неможливості використання для втручання з боку будь-якого органу влади в індивідуальні справи; повноваження і функції прокурорів повинні обмежуватися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій повинні бути утворені окремі та ефективні органи (пункти 7, 19 та 38).

У Висновку № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів «Про роль прокуратури поза межами сфери кримінального права» (Opinion № 3(2008) of the Consultative Council of European Prosecutors on «The role of prosecution services outside the criminal law field» adopted by the CCPE at its 3rd plenary meeting (Strasbourg, 15-17 October 2008) зазначається, що діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається, насамперед, потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів; не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права, оскільки держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів (пункти 29- 31).

У Рекомендаціях CM/Rec (2012)11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (The role of public prosecutors outside the criminal justice system Recommendation CM/Rec(2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 and explanatory memorandum) рекомендовано державам-учасницям, при наявності у служби публічного обвинувачення повноважень поза системою кримінальної юстиції, вжити всіх необхідних і відповідних заходів для забезпечення того, щоб ця роль виконувалась з особливою увагою до захисту прав людини та основоположних свобод і в повній відповідності з принципом верховенства права, зокрема, щодо права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 66 Висновку № 12 (2009) Консультативної ради європейських суддів та Висновку № 4 (2009) Консультативної ради європейських прокурорів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про відносини між суддями та прокурорами в демократичному суспільстві (Opinion № 12 (2009) of the Consultative council of European judges (CCJE) and Opinion № 4 (2009) of the Consultative council of European prosecutors (CCPE) to the attention of the Committee of ministers of the Council of Europe on the relations between judges and prosecutors in a democratic society) відповідно до принципу верховенства права в демократичному суспільстві всі повноваження прокурорів, а також процесуальні дії, що вчиняються на виконання цих повноважень прокурорами, мають бути детально визначені в законодавстві. Якщо прокурори діють поза межами сфери кримінального права, вони мають поважати виключні повноваження судді чи суду та враховувати принципи, розроблені правом судовою практикою ЄСПЛ, зокрема, участь прокурорів у судовому розгляді не може впливати на незалежність судів; принцип розподілу влади має поважатись, з одного боку, стосовно завдань та діяльності прокурорів поза межами сфери кримінального права, а з другого боку, стосовно ролі судів у захисті прав людини; не применшуючи прокурорську прерогативу виступати в інтересах держави, прокурори повинні мати ті ж самі права й обов`язки, як і будь-яка інша сторона, а також не повинні мати привілейованої позиції під час судового провадження (принцип рівності сторін); діяльність органів прокуратури від імені суспільства щодо захисту суспільних інтересів і прав осіб не повинна порушувати принцип обов`язковості остаточного рішення суду (res judicata), з деякими винятками, встановленими відповідно до міжнародних зобов`язань, включно з судовою практикою ЄСПЛ.

Таким чином, позиція європейських інституцій полягає у тому, що участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу є винятком; така участь можлива лише за умови спрямованості на захист суспільних або важливих державних потреб, відсутності конфлікту інтересів, гарантованої незалежності органів прокуратури, а також дотриманні права усіх сторін процесу на справедливий суд як елементу принципу верховенства права.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 3 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

У справі, що розглядається, прокурор в позовній заяві зазначав, що Центральною окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради скеровувались листи від 15.02.2022 № 04/54-1228ВИХ-22, від 25.04.2022 № 04/54-2173ВИХ-22, від 09.06.2022 № 04/54-3019ВИХ-22, від 16.06.2022 № 04/54-3235ВИХ-22 з повідомленням про порушення інтересів держави, шо полягають у порушенні відповідачами вимог чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема не укладення охоронного договору на пам`ятку та не проведення реставраційних та консерваційних робіт, що призвело до руйнування об`єкта культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним номером № 51-Дп та найменуванням «Особняк» за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16.

З відповіді Управління з питань охорони культурної спадщини від 27.06.2022 № 10/3-33 вбачається, що дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам`ятки місцевого значення, зокрема шляхом пред`явлення позову зобов`язального характеру, не вживались.

Крім того, незважаючи на повноваження, передбачені чинним законодавством, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради обмежилося вибірковим скеруванням листів на адресу Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України щодо необхідності вжиття заходів по збереженню пам`ятки культурної спадщини.

В той же час, Управлінням залишено поза увагою другого балансоутримувача пам`ятки та, відповідно, не здійснювалось листування з Державним професійно-технічним навчальним закладом «Дніпровський центр професійної освіти» щодо приведення пам`ятки до належного стану.

Таким чином, прокурор виконав вимоги абзацу 2 частини другої, абзаців 3 та 4 частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, обґрунтував «інтерес держави» та підтвердив, що зверненню до суду з цим позовом передували запити до відповідних суб`єктів владних повноважень й отримання інформації, що такий суб`єкт не здійснює захист законних інтересів держави.

Що стосується суті позовних вимог, суд зазначає, що правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону № 1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Таким чином, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи (постанова Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 826/4605/16).

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 806/1536/18 аналізував правову природу охоронного договору, дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Згідно з ст. 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1).

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо (ч. 2).

Частиною 3 ст. 23 Закону № 1805-III передбачено, що порядок укладення охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768 (далі - Порядок № 1768), цей Порядок визначає механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини (далі - пам`ятка), щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України Про охорону культурної спадщини.

Згідно з п. 5 - 8 Порядку 1768 охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

В охоронному договорі зазначається режим використання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.

Охоронні договори укладаються на пам`ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.

В охоронному договорі, складеному за формою згідно з додатком 1, зазначаються вимоги щодо режиму використання пам`ятки чи її частини, види і строки виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 12 Порядку 1768, власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 13, 14 Порядку № 1768 після внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власнику (користувачу) цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі). У такому разі власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання такого повідомлення.

Охоронний договір укладається власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) з таким органом охорони культурної спадщини відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації);

з районною держадміністрацією (військовою адміністрацією), виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (за наявності повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону).

За приписами п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 89 п. 4 вказаного Положення, МОН відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно з п. 6.10 розділу 6 статуту Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти», затвердженого 23.08.2007 першим заступником Міністра освіти і науки України, зокрема, функції управління майном, закріплені за центром, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки.

Водночас, відповідно до п. 3.2 статуту Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України, майно підприємства знаходиться у загальнодержавній власності. Функції по управлінню майном підприємства здійснюються Міністерством освіти України.

Отже, саме Міністерство освіти і науки України є органом, уповноваженим здійснювати функції по управлінню майном у спірних правовідносинах і зобов`язане укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2).

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та зміст заявлених позовних вимог, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:

- визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України, яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини»;

- зобов`язання Міністерства освіти і науки України протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини».

Стосовно вимоги у частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України та Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти», яка полягає у не приведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, шляхом здійснення консерваційних та реставраційних робіт та зобов`язання їх привести до належного стану вказаний об`єкт культурної спадщини шляхом здійснення таких робіт, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 17 Порядку № 1768 охоронний договір на пам`ятку архітектури чи її частину складається за формою згідно з додатком 1 та повинен містити такі додатки:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого визначається МКСК) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) технічний паспорт;

4) план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта);

5) план території пам`ятки;

6) паспорт пам`ятки (форма якого визначається МКСК).

Окрім цього, як уже вказувалось, пунктом 8 Порядку № 1768 передбачено, що в охоронному договорі, складеному за формою згідно з додатком 1, зазначаються вимоги щодо режиму використання пам`ятки чи її частини, види і строки виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, як вбачається з вказаних норм, перш за все до охоронного договору додається акт технічного стану пам`ятки за відповідною формою з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору та відповідно при укладенні договору визначається необхідність проведення пам`яткоохоронних заходів відповідним органом охорони культурної спадщини.

Більше того, види і строки виконання робіт, зокрема, із консервації, реставрації, інших пам`яткоохоронних заходів, встановлюються охоронним договором, а необхідність їх проведення, визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Тож, вимоги про зобов`язання відповідачів здійснити консерваційні та реставраційні роботи на об`єкті культурної спадщини - пам`ятці архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, є передчасними.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо доводів відповідача 1 про пропуск строку звернення до суду з позовом, суд зазначає, що на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для такого звернення, оскільки виявлене правопорушення у сфері охорони культурної спадщини є триваючим.

Згідно усталеної судової практики під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі неприйняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі № 280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Також визначення терміну «триваюче правопорушення» надано у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 242/924/17, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі № 140/1770/19. Відповідно до позиції Верховного Суду у справі № 242/924/17 «триваюче» правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом певного проміжку часу. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Аналогічне визначення триваючому правопорушенню викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 464/2638/17. Верховний Суд у постанові від 25.11.2021 у справі № 826/6064/17 встановив, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухилявся від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) по відношенню до позивача.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 17.11.2021 у справі № 554/10413/15-а зазначив, що триваюче правопорушення повинне бути припинено та усунуто на майбутнє. З огляду на це, строк звернення до суду не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення.

У постанові від 23.10.2019 у справі № 127/2-2177/2005 Верховний Суд наголосив на тому, що бездіяльність на відміну від дії не має моменту вчинення. Бездіяльність має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривалості відповідного правопорушення.

На переконання суду, за встановлених обставин, прокурор не пропустив строк звернення до суду із розглядуваним позовом, при цьому неправомірна бездіяльність відповідача може бути оскаржена упродовж всього часу тривалості розглядуваного правопорушення.

Додатково суд звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ «Іліан проти Туреччини»).

Крім цього, у низці рішень ЄСПЛ, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

ЄСПЛ у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18.11.2010р. (Заява № 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Вирішуючи вимогу про стягнення на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесених судових витрат, суд вказує таке.

При подачі позову був сплачений судовий збір у сумі 7443,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1977 від 07.09.2022.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені ст. 139 КАС України.

Так, ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ч. 2 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зміст наведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз змісту частин 1-3 ст. 139 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи. На користь саме такого тлумачення свідчить зміст ч. 3 ст. 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15, які враховуються судом в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.

Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов`язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов виконувача обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Української Повстанської Армії, буд. 3-а, кв. 17) до Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 10), Державного підприємства по торгівлі та постачанню Міністерства освіти України (код ЄДРПОУ 02539631, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Марата, буд. 2), Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійної освіти» (код ЄДРПОУ 03062993, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Верещагіна, буд. 103), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Особняк» з охоронним № 51-Дп, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 16 (літ. А-2), на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення суду складено та підписано 14.07.2025.

Суддя О.М. Качанок