Рішення від 15.07.2025 по справі 516/28/25

Справа №516/28/25

Провадження №2/516/69/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2025 рокум.Теплодар

Теплодарський міський суд Одеської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д.,

при секретарі Прущак С.В.,

розглянувши в місті Теплодар у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Теплодарської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради) про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення останнього батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначається, що батьками малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. У жовтні 2017 року подружжя розлучилось. Діти проживають разом з матір`ю та знаходяться на її повному утриманні. ОСОБА_2 участі в житті дітей не приймає та навпаки всіляко ухиляється від виконання батьківських обов`язків, з дітьми не спілкується, не проявляє ніякого інтересу до дітей та саме діти поставили питання щодо позбавлення їх батька батьківських прав.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав, зазначених в позовній заяві та висновків Служб у справах дітей, які надано до суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, із будь-якими заявами до суду не звертався та позицію щодо позовних вимог не висловив.

Представник Служби у справах дітей виконкому Теплодарської міської ради в судовому засіданні позов підтримав та не заперечував щодо його задоволення, окремо представником надано висновок до суду щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради звернулась до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, окремо надали до суду висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

За заявою позивача суд ухвалив - розглядати справу в заочному порядку відповідно до ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи позивача та думку дітей, висновки служб у справах дітей, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Так, судом встановлено, що 11 червня 2009 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

У шлюбі народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27 жовтня 2017 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано на підставі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 27 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утриманні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 900 грн. щомісячно на кожного до досягнення дітьми повноліття.

Згідно довідки державного виконавця Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області, станом на 2025 рік заборгованість відповідача за аліментами складає 157819 грн. 26 коп.

У висновку виконкому Теплодарської міської ради від 19 травня 2025 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 зазначено, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини декілька разів розглядалось таке питання, ОСОБА_2 жодного разу не з`явився та не надав письмових пояснень, проте був повідомлений про засідання. Батько дітей повідомив працівникам КУ «Центр надання соціальних послуг», що дітей не визнає. Також, він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, хоча, йому жодних перешкод у побаченні з дітьми ніхто не чинив і не чинить. Всебічно й повно дослідивши обставини справи та, взявши до уваги фактичний, емоційний, психологічний, матеріальний, віковий та медичний фактори, пропорційно й обґрунтовано оцінивши відповідні інтереси та права кожної особи - як батьків, так і дітей, з урахуванням думки останніх, з дотриманням інтересів усіх учасників, найперше дітей, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У висновку виконкому Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 10 червня 2025 року щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_1 разом з чоловіком, ОСОБА_7 , дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно договору оренди житлового приміщення від 27.03.2022 року.

Спеціалісти служби у справах дітей здійснили вихід за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами виходу складено акт, згідно якого встановлено, що позивачем створено необхідні умови для проживання та розвитку дітей.

Відповідно довідки закладу загальної середньої освіти № 7 міста Білгорода- Дністровського Одеської області № 7 від 05.03.2025 року № 31, вихованням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениці 9-Б класу, займається мати. Батько дитини контакту з закладом не підтримує, успішністю доньки не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Відповідно довідки закладу загальної середньої освіти № 7 міста Білгорода- Дністровського Одеської області № 7 від 05.03.2025 року № 30, вихованням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учня 7-Б класу, займається мати. Батько дитини контакту з закладом не підтримує, успішністю сина не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_2 , батько дітей проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Спеціалісти служби у справах дітей виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області здійснили вихід за адресою: АДРЕСА_2 , та надали інформацію від 10.04.2025 року № 05-46/848, про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживає в квартирі за вказаною адресою з матір`ю та співмешканкою. Офіційно не працює, зі слів сусідів веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями. Аліменти не платить, дітей не визнає.

За результатами розгляду комісія з питань захисту прав дитини дійшла до висновку, що ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, в його діях вбачається злісне умисне невиконання батьківських обов`язків, батько не цікавиться життям доньки та сина, не піклується, не цікавиться станом їхнього здоров`я та розвитком, тобто не виконує свої батьківські обов`язки. Батько ухиляється від утримання дітей, відсутні підстави, що унеможливлювали виконання батьком батьківських обов`язків, та прийняла рішення: що наявні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Згідно копії свідоцтва про шлюб 24 вересня 2022 року ОСОБА_1 одружилась з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_1 .

При розгляді справи про позбавлення батьківських прав суд виходить з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства».

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що орган опіки та піклування має право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав батьків.

Відповідно до ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно законодавству України.

Згідно ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 .

Діти постійно проживають із матір`ю, а батько їх життям не цікавиться та навіть ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначили, що мати постійно намагалась, щоб вони спілкувались із батьком та пропонувала йому зателефонувати дітям та спілкуватись із ними, однак батько жодного разу ініціативу не проявив та навпаки коли діти до нього приїжджали у гості він робив вигляд, що їх немає та жодного разу не поцікавився їх справами та успіхами. Ініціаторами звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав відповідача виступали саме діти, про що вони повідомили суд під час з`ясування їх думки в судовому засіданні.

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які повідомили, що ОСОБА_2 всіляко ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до дітей, не цікавиться їх життям, не виховує, не приймає участі в їх утриманні не забезпечує нічим, взагалі відсутній в їх житті.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Так, в судовому засіданні встановлено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2 вихованням своїх дітей не займається, матеріально їх не забезпечує, необхідних умов для розвитку дітей не надає, не цікавиться їх долею та здоров`ям, маючи при цьому об`єктивну можливість, тим самим свідомо нехтує своїми обов`язками.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що відповідач, маючи об`єктивну можливість виконувати свої батьківські обов`язки у відношенні дитини, ухиляється від їхнього виконання, самоусунувшись від виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27.02.1991 № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Факт ухилення батька від виконання своїх обов`язків підтвердили безпосередньо діти в судовому засіданні, при цьому судом враховано вік дітей (15 та 13 років), який дозволяє дітям розуміти значення своїх висловлювань та фактично дітьми повідомлено суду більше про невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо дітей ніж позивачкою.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує дітей необхідним медичним доглядом та лікуванням, харчуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми, не дає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу тощо.

Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню неповнолітніх дітей, не забезпечує законних прав дітей на нормальні умови життя.

Також, судом враховано, що за майже 8 років відповідач жодного разу не сплатив аліменти на утримання дітей та будь-яким таке ігнорування свого обов`язку не пояснив.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, своїми батьківськими обов`язками щодо дітей є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки байдужість відповідача до дітей свідчить про винну поведінку відповідача та свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками. Доказів, що спростовують вказане відповідачем суду не надано.

Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дітей, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Вказаний висновок повністю узгоджується і з позицією служб у справах дітей, викладених у письмових висновках.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Теплодарської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради) про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч.5 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Роз`яснити відповідачу зміст статті 169 СК України, відповідно до якого мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (отримання копії) до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.Д. Под`ячева