Ухвала від 10.07.2025 по справі 183/10518/24

Справа № 183/10518/24

№ 2/183/1634/25

У Х В А Л А

10 липня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Нафтоімпекс», про визнання права власності на прості іменні акції, треті особи - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Публічне акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ КОМУНАЛЬНИЙ БАНК» Публічне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ»,

за участю представника позивача Оридороги О.М.,

представників третіх осіб: ПАТ «Український Комунальний Банк» - Лобань Д.М.,

ПАТ «Національний депозитарій України» - Севлісян Г.Ф., -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , через представника - адвоката Оридорогу О. М., звернулася до суду з позовом, у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області, у якому просить:

визнати за нею право власності на 3 (три) прості іменні акцій Приватного акціонерного товариства «Нафтоімпекс» (код в ЄДРПОУ 23477687, реєстраційний номер випуску цінних паперів № 109/12/1/10, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN UA4000091599) загальною номінальною вартістю 150 (сто п`ятдесят) гривень 00 копійок, які зберігалися на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 у депозитарній установі Публічному акціонерному товаристві «Укркомунбанк» (код в ЄДРПОУ 25804188).

Постановленою суддею ухвалою від 25 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження та відкрите провадження у справі, призначене підготовче засідання (а.с. 76).

28.03.2025 року через систему «Електорнний суд» до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетировської області надійшло клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, яке представник позивача в судовому засіданні уточнила та просила У цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Нафтоімпекс», про визнання права власності на прості іменні акції, замінити первісного відповідача «Приватне акціонерне товариство «Нафтоімпекс» на Публічне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ».

Клопотання обґрунтоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Український комунальний банк» з моменту припинення ліцензії втратило статус депозитарної установи, і при цьому не здійснило дій, передбачених чинним законодавством, для передачі наявних у нього, як у депозитарної установи, документів, баз даних, архівів баз даних, інформації щодо його депонентів, які не закрили рахунки в цінних паперах, та прав на цінні папери, які обліковувалися на рахунках таких депонентів, уповноваженому на зберігання ПАТ «Національний депозитарій України».

Внаслідок втрати ліцензії та не вчинення відповідних дій, позивачка позбавлена можливості підтвердити своє право власності на 3 простих іменних акції без документарної форми, емітент ПрАТ «Нафтоімпекс» перед іншими особами, в тому числі перед ПАТ «Національний депозитарій України».

На думку позивачка, саме ПАТ «Національний депозитарій України», у разі задоволення позову про визнання права власності, згідно з Положенням про провадження депозитарної діяльності , яке затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 23 квітня 2013 року № 735, може вчинити певні дії, без вчинення яких таке рішенням, в силу юридичної природи цінного паперу, не буде ефективним для відновлення прав позивачки.

Таким чином, ОСОБА_1 наполягає на тому, що саме ПАТ «Національний депозитарій України» є особою, яка хоча і не оспорює право власності позивачки на прості іменні акції, однак і не визнає таке право власності, а тому на полягає на заміні неналежного відповідача належним відповідачем.

В судовому засіданні представник ПАТ «Національний депозитарій України» Севлісян Г.Ф. заперечувала проти задоволення такого клопотання, посилаючись на те, що до відповідної установи не пред`явлено позовної вимоги, згідно з Положенням 735.

Представник ПАТ «Український Комунальний Банк» - Лобань Д.М. залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Представник Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Суд вислухавши думку сторін, прийшов до висновку про задоволення клопотання позивача про заміну неналежного відповідача належним, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК.

Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20, вказав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Крім того, як слідує з правового висновку Верховного Суду «загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип також відомий як «in dubio pro persona» означає «у вагомих сумнівах на користь людини»; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи (Постанова Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №240/4894/23).

Оскільки позивач в підготовчому засіданні наполягала саме на заміні неналежного відповідача належним, суд, виходячи з принципу диспозитвності та обов`язку позивача доведення позовних вимог, зважаючи на підстави поданого представником позивача клопотання, важає за необхідне у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Нафтоімпекс», про визнання права власності на прості іменні акції, замінити первісного відповідача «Приватне акціонерне товариство «Нафтоімпекс» на Публічне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ».

Також відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, у зв`язку із заміною неналежного відповідача підготовче засідання у справі необхідно відкласти.

Керуючись ст. 51, 53, 197, 198, 258-261, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Оридороги О.М. про заміну первісного відповідача належним відповідачем, - задовольнити.

У цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Нафтоімпекс», про визнання права власності на прості іменні акції, замінити первісного відповідача «Приватне акціонерне товариство «Нафтоімпекс» на Публічне акціонерне товариство «НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕПОЗИТАРІЙ УКРАЇНИ».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Суддя О.В. Сорока.