Постанова від 14.07.2025 по справі 910/14862/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2025 р. Справа№ 910/14862/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Кравчука Г.А.

Яценко О.В.

розглядаючи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025

у справі № 910/14862/24 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авест Буд»

до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району»

про стягнення 56 686, 80 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Авест Буд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» про стягнення 56 686, 80 грн. основного боргу за укладеним між сторонами 13.06.2024 договором про закупівлю послуг № 96.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч положенням договору відповідач вартість послуг, наданих позивачем на підставі актів, не оплатив, заборгувавши таким чином 56 686, 80 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24 позов задоволено; вирішено стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авест Буд» 56 686, 80 грн основного боргу, 2 422, 40 грн судового збору.

24.04.2025 не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24, Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24 - скасувати повністю; ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді - Іоннікова І.А., Яценко О.В. апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24 залишено без руху, вказано на необхідність усунути недоліки апеляційної скарги та надати суду належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі, а також докази направлення копії апеляційної скарги сторонам у справі, листом з описом вкладення.

Додатковим Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі № 910/14862/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авест Буд» від 09.04.2025 щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; вирішено стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авест Буд» 2 000, 00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, тому справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 прийнято справу № 910/14862/24 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24, вирішено справу № 910/14862/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

22.05.2025 не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі № 9101/14862/24 до розгляду та відкрити провадження, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі № 9101/14862/24 повністю, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції при прийнятті додаткового рішення порушив норми процесуального права та невірно застосував норми матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що договір № ПД-014 про надання правової допомоги від 01.11.2024 діє до 31.12.2025 та пролонгація даним договором не передбачена, а тому акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 07.04.2025 до договору та квитанція прибуткового касового ордеру № 61 від 07.04.2025 є сумнівними в правовому розумінні. Крім цього на думку скаржника прикріплений витяг з ЄДР від 02.09.2024 втратив чинність, оскільки місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Авеста Буд» (54006, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного, 8/4, код ЄДРПОУ 41530051). Крім того, скаржник не згоден з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині критерію обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат і їх розміру, та вважає їх неспівмірними зі складністю справи та наданими послугами, оскільки представником позивача не надано суду розрахунків витрат, платіжні документи про оплату таких послуг, інших документів, які підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правової допомоги.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі № 910/14862/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді Кравчук Г.А., Яценко О.В.

02.06.2025 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване додаткове рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі № 910/14862/24, справу № 910/14862/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 910/14862/24 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24, вирішено справу № 910/14862/24 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було вище зазначено та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24 позов задоволено; вирішено стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авест Буд» 56 686, 80 грн основного боргу, 2 422, 40 грн судового збору.

09.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача в якій останній просив суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в даній справі у розмірі 7 500,00 грн.

Додатковим Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі № 910/14862/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Авест Буд» від 09.04.2025 щодо відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; вирішено стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авест Буд» 2 000, 00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, тому справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь Товариства витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000, 00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, у першій заяві по суті спору (позовна заява) вказав, що він планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу, розрахунок якої складає 5 000, 00 грн, докази розміру яких будуть надані в порядку ч. 8, ст. 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. (а.с. 3)

Згідно з абз 2, ч. 8, ст. 128 Господарського процесуального кодексу України докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами їх розміру подав 09.04.2025. (а.с. 70-71)

Як вже було зазначено, рішення у даній справі ухвалене 04.04.2025, а позивачем у позовній заяві було вказано, що докази будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу позивача надані в межах строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі 910/7520/20).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат позивач долучив до матеріалів справи копію укладеного між ним (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ" (далі - Бюро) договору про надання правової допомоги від 01.11.2024 року № ПД-014 (далі - Договір), за умовами якого Бюро взяло на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, з дотриманням Правил адвокатської етики, а клієнт зобов`язався сплатити гонорар у порядку та строки, обумовлені сторонами відповідно до умов Договору суму гонорару, визначену в акті прийому-передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною цього Договору. (а.с. 76)

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору за правову допомогу, передбачену Договором, клієнт сплачує Бюро винагороду (гонорар), визначену актом/актами приймання-передачі наданих послуг відповідно до цього Договору. Клієнт здійснює оплату за цим Договором у готівковий або безготівковий спосіб.

Також позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг від 07.04.2025 № 1 на суму 7 500,00 грн з якого вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги: усна консультація клієнта - тривалістю 0,5 години (вартістю 1 500,00 грн/1 год.) на загальну суму 750,00 грн; підготовка позовної заяви - тривалістю 2,5 години (вартістю 1 500,00 грн/1 год.) на загальну суму 3 750,00 грн; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву по справі № 910/14862/24 - тривалістю 2 години (вартістю 1 500,00 грн/1 год.) на загальну суму 3 000,00 грн. (а.с. 74)

Крім того позивачем надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 61 від 07.04.2025 відповідно до якої адвокатським бюро «Калачик та партнери» від ТОВ «Авеста Буд» на підставі договору № ПД-014 про надання правової допомоги від 01.11.2024 прийнято 7 500, 00 грн. (а.с. 75)

Отже, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про, що вже колегією суддів зазначалось вище. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з заяви позивач про розподіл адвокатських витрат, останній просив стягнути з відповідача 7 500, 00 грн витрат на правову допомогу.

Водночас, зі змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про розподіл судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в частині витрат на усну консультацію клієнта загальною вартістю 750, 00 грн, оскільки Товариством не надано доказів на підтвердження та розкриття фактичного змісту означених послуг та їх пов`язаності зі справою № 910/14862/24.

Крім того, місцевий господарський суд визнав неспівмірними витрати позивача на оплату послуг адвоката, які полягали в підготовці позовної заяви протягом 2,5 годин, яка викладена на 1,5 сторінках та містить лише 6 абзаців опису фактичних обставин справи, цитування загальних норм законодавства щодо зобов`язального права та посилання на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року № 18 щодо практики застосування Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка втратила чинність більше 7 років тому.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції було часткового задоволено заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, а саме присуджено до стягнення з відповідача 2 000, 00 грн.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 2 000, 00 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.

Щодо доводів скаржника стосовно дії договору № ПД-014 про надання правової допомоги від 01.11.2024, а саме щодо його дії до 31.12.2025, колегія суддів зазначає, що вказане ніяким чином не спростовує підстав для покладення на нього адвокатських витрат понесених позивачем.

Так само доводи скаржника стосовно зміни адреси ТОВ «Авеста Буд» не стосуються предмету розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Колегія суддів також зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі №910/14862/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2025 у справі № 910/14862/24 залишено без змін.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують, тому підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, відтак визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, додаткове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі №910/14862/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі № 910/14862/24 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14862/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Яценко